Уолт Ростоу

Економіст, історик.

“Стадії економічного зростання” (1960);

“Політика і стадії зростання” (1971).

Виділяє в історичному розвитку людського суспільства п’ять стадій:

- традиційне суспільство;

- перехідне суспільство;

- стадія підйому;

- стадія швидкого зростання;

- століття високого масового споживання.

Сучасне йому суспільство називає століттям високого масового споживання.

В подальших дослідженнях доповнює дану періодизацію шостою стадією – етапом пошуку шляхів якісного покращення умов життя людини і називає її стадією якості життя.

Джон Кеннет Гелбрейт (народився у 1909 р.)

Американський економіст, радник президента США Кеннеді.

“Нове індустріальне суспільство” (1969);

“Теорії та цілі суспільства” (1973).

Формулює модель нового індустріального суспільства, для якого є характерним:

Основа розвитку суспільства в умовах НТР – інститут крупних корпорацій, “плануюча система”.

Переміщення реальної влади в корпораціях від власників капіталу до техноструктури, яку складає інженерно-технічний персонал.

Зміна цільового спрямування виробництва з максимізації прибутку до підтримання постійного економічного зростання.

Наявність проблем макроекономічного характеру (неефективність використання ресурсного потенціалу, інфляція, мілітаризація), що знижують регулюючу роль ринкового механізму і потребують планування.

Л. Хейлбронер

Економіст.

“Майбутнє як історія” (1959);

“Межі американського капіталізму” (1966);

“Між капіталізмом і соціалізмом” (1970).

Відстоює ідею регульованого розвитку і суспільного прогресу, який пов’язує з адаптаційною перебудовою інституціональної системи.

Адаптаційний механізм має бути побудованим за принципом соціальної згоди. Функції побудови останнього мають бути покладені на державу.

Державна практика перебудови інституційної системи знаходиться під впливом соціально-економічної нестабільності. Тому необхідно забезпечити:

- стаціонарне економічне середовище;

- гуманізм в розподілі праці і організації виробництва, вибір відповідної техніки та технології;

- розширення використання методів та інструментів планування.

Д. Белл

Соціолог.

“Кінець ідеології” (1960);

“Перехід до постіндустріального суспільства” (1973).

Доводить, що під впливом науково-технічної революції відбувається автоматичне порушення капіталістичних устоїв і становлення нового соціально-економічного типу суспільства – постіндустріального суспільства. Для останнього характерно:

- відхід традиційної приватної власності на засоби виробництва і капітал на другий план. Пріоритет отримують інформація та теоретичні знання та відповідні їм форми власності;

- заміна машинної технології на інтелектуальну, вихід на передній план проблем організації науки, а не корпоративного капіталу;

- виникнення безкласової спільноти людства на основі високих знань і кваліфікації.

О. Тоффлер

Соціолог.

“Шок майбутнього” (1970);

“Третя хвиля” (1981);

“Передбачення і перспективи” (1988).

Визначає, що бурхливий розвиток науки і техніки (“суперіндустріальна” революція) здійснює в сучасних умовах перехід до “суперіндустріального” суспільства, в якому:

- посилюється “ефемеризація” – темп оновлення явищ повсякденного життя;

- самознищується власність в любих формах прояву і разом з нею – поділ суспільства на класи;

- настає ера загального добробуту, максимізація прибутку втрачає сенс, переходячи в максимізацію психологічної задоволеності.

Формує теорію суспільства “третьої хвилі” як варіанту інформаційного суспільства, для якого характерно:

- наявність нової енергетичної і технічної бази розвитку-інформації;

- покращення умов праці;

- всебічна влада корпорації;

- зниження регулюючої ролі держави.