Давід Рікардо

(1772 – 1823)

Біржовик, одна з найбільш крупних фігур Лондонського фінансового світу, з 1819 року – член Британського парламенту.

“Започаткування політичної економії та оподаткування”

Методологія.

1. Предметом політичної економії вважає «закони, які управляють розподілом»

2. Відхиляє емпіричну сторону (екзотеричний метод) методології А.Сміта і зосереджується на вивченні внутрішніх, сутнісних характеристик економічних явищ.

3. Започатковує застосування методу сходження від абстрактного до конкретного.

Теорія вартості.

1. Визначає вартість як витрати праці за гірших умов виробництва.

2. Виводить закон, згідно якому вартість прямо пропорційна витратам робочого часу і обернено пропорційна продуктивності праці.

3. Наголошує на включенні у вартість товару перенесеної вартості використаних засобів виробництва.

Доходи.

Розвиває, в основному, езотеричні погляди на доходи і визначає такі їх види:

Заробітна плата – вартість засобів існування робітника і його сім’ї. Поділяє заробітну плату на номінальну та реальну.

Прибуток – надлишок вартості над заробітною платою.

Рента – надлишок вартості над заробітною платою і прибутком.

Оскільки земля як економічний ресурс носить обмежений характер, то доводиться обробляти також і середні та гірші ділянки землі. Вартість сільськогосподарської продукції визначається витратами праці на гірших ділянках. Оскільки витрати виробництва на середніх і кращих землях нижчі ніж на гірших, то фермери, що використовують кращі та середні ділянки, отримують різницю у вигляді ренти. Гірші ділянки землі ренти не приносять. Постає питання, що ж заставляє підприємців обробляти такі ділянки? Відповідь Рікардо знаходить у господарському досвіді Англії, де внаслідок прийнятих парламентом «хлібних законів», постійно утримуються високі ціни на хліб. В результаті такого втручання держави утворюється різниця між ринковою ціною на хліб та витратами на його виробництво (цей надлишок Рікардо називає також рентою), що заохочує фермерів вести землеробство на гірших ділянках. «Не тому хліб дорогий, що платиться рента, а тому платиться рента, що дорогий хліб».

Теорія капіталу.

1. Визначає капітал як запаси, що призначені для подальшого виробництва.

2. Поділяє капітал на основний та обіговий, використовуючи в якості критерію поділу час обігу.

Теорія відтворення.

Виробництво, породжуючи доходи, автоматично створює платоспроможний попит, який забезпечує повну реалізацію товарів і послуг. «Продукти завжди купуються за продукти і послуги, гроші служать лише мірою, за допомогою якої здійснюється цей обмін. Який-небудь окремий товар може бути виробленим у надлишку і ринок буде до такого ступеню переповнений, що не буде навіть відшкодовано капітал, витрачений на цей товар. Але це не може статися одночасно з усіма товарами».

Теорія відносних переваг у зовнішній торгівлі.

Теорію абсолютних переваг А.Сміта вважає одиничним випадком. Доводить, що торгівля між двома країнами вигідна і тоді, коли одна з них виробляє товари при більш високих витратах, ніж інша. Вигідність торгівлі можлива при умові, коли різниця між відносними витратами в першій країні більша, ніж в другій.