Фома Аквінський

(1226 - 1274)

Італійський монах, аристократ за походженням, канонізований

католицькою церквою в 1323 р. Систематизатор релігійної філософії. “Сума теології”.

Вважає, що власність становить двояке відношення – управління і користування. Наявність власності пояснює необхідністю підтримувати божественний порядок на землі.

Виводить теорію “справедливої ціни”. Основа обміну – рівність корисності обмінюваних речей, яка вимірюється монетою. Звідси – продавати річ дорожче, або дешевше, ніж вона коштує – несправедливо. Але в реальному житті бувають випадки, коли річ продається дорожче (наприклад, коли селяни привозять продукти у місто), або дешевше (наприклад, коли продукти купуються безпосередньо в селі). Отже, мають місце дві ціни. Яка ж з них є справедливою? За Аквінським, та, що дає грошовий надлишок людині, яка більш значима для суспільного життя.

Гроші вважає мірою матеріального життя і визнає дві їх функції – міру вартості і засіб обігу.

Ібн – Хальдун

(1332 - 1406)

Арабський мислитель, активний політичний і науковий діяч Єгипту.

Розглядає проблеми простого товарного виробництва і ціноутворення, описує фактори, що впливають на формування ціни:

• маса товару, що винесена на ринок;

• податки і побори, включені в ціну: “незаконні побори сприяють дороговизні”;

• характер потреби в товарі: “із всіх товарів хліб є тим товаром, на який бажана низька ціна, бо потреба в ньому загальна”.

Вводить поняття вартості, вважаючи, що в обміні прирівнюються рівновеликі витрати праці: “Більшість того, що людина накопичує і з чого вилучає безпосередню корисність – рівноцінно вартості людської праці”.

Встановлює, що гроші – основа доходів, накопичень та скарбів, мірило вартості.

Томас Мор

(1478 - 1533)

Видатний державний діяч, лорд–канцлер короля Англії.

“Золота книга, настільки корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія”.

Критикує феодальний устрій Англії початку XVI ст. і розкриває його основні соціально-економічні суперечності:

• нерівність, причина якої вбачається в наявності приватної власності;

• бідніння робітників;

• жадність багатіїв.

Малює прообраз майбутнього суспільства, в якому:

• не існує приватної власності;

• наявна рівність і розподіл продуктів за “справедливими потребами”;

• обов’язковість трудової діяльності на протязі шестигодинного робочого дня;

• відсутність грошей;

• контроль за виконанням робіт;

• свобода совісті, демократичні вибори посадових осіб.

Томазо Кампанелла

(1569 - 1639)

Італійський революціонер, виходець з селянської бідноти, очолив повстання проти іспанського володарства.

“Місто Сонця”.

Як і Томас Мор, викриває суперечності феодального устрою, причиною яких вважає наявність приватної власності. Нове життя Кампанелла змальовує у державі, яка зветься містом Сонця:

Влада належить Метафізику - первосвященику і трьом його заступникам – Пону (військові справи), Сіну (духовна сфера, культура, наука), Мору (матеріальне виробництво і приріст населення).

Організоване суспільне споживання і виробництво на базі суспільної власності і обов’язкової трудової повинності.

Відсутня індивідуальна сім’я і індивідуальне виробництво.