Леонід Віталійович Канторович

(1912 – 1986)

радянський економіст і математик, професор, лауреат Нобелівської премії 1975р.

“Економічний розрахунок найкращого використання

ресурсів” (1942).

Вводить в економічну науку категорію моделі лінійного програмування в цілях розробки оптимального підходу в процесі використання ресурсів.

Вперше побудував статистичну і динамічну моделі поточного та перспективного планування використання економічних ресурсів на основі нових математичних підходів в області системної побудови економічних показників, які застосовуються при аналізі ціноутворення, ефективності капіталовкладень .

Наприкінці ХХ століття, в умовах, коли зростає рівень життя основної маси населення, існує соціальна, економічна і політична стабільність в більшості країн світу, марксизм не відмовляється від аналізу суперечностей капіталізму як системи і досліджує шляхи трансформації до альтернативних типів суспільства. Сучасний марксизм формує два напрямки економічної теорії:

1.Радикальна політекономія

2.Соціал-демократичні теорії.

Радикальна політекономія.

Розвиває теорію економічної експлуатації робітників і економічної стагнації суспільства. Зосереджує увагу на соціально-економічних проблемах, таких як взаємовідносини між споживачами і виробниками, наростання суперечностей між ними. (Поль Баран, Поль Суізі, Шарль Беттель-Хейм, Ернст Мандел).

Аналізує соціально-економічні проблеми впливу людини на зовнішнє середовище, відчудження від процесу праці, дегуманізацію (Чарльз Райт Міллс, Герберт Макрузе, Еріх Фромм).

Соціал-демократична теорія.

Націлюється на вирішення соціально-економічних суперечностей сучасного суспільства шляхом розробки теоретичних концепцій державного регулювання економіки та соціальної сфери. Розроблюються механізми подолання суперечностей між працею та капіталом (К.Шумахер, Е.Олленхауер), вирішення екологічних проблем (Ф.Фартманн) та підвищення рівня соціального забезпечення широких мас населення (Н.Вичорек, В.Майснер, К.Цинн).

Література

1. Аникин А.В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей - экономистов до Маркса.-М.:Политиздат,1985.-С.322-354.

2. Березин И.О. Очерки по истории экономической мысли. -М.: RISC,1993.-С.36-41.

3. Всемирная история экономической мысли./Под ред.Фаминского И.П. -Т.2-М.: Мысль,1987.-С.153-173;324-539;-Т3.-С.419-486; -Т4.-С.11-24;384-404; -Т5.-С.245-319.

4. Выгодский В.С. История создания «Капитала». -М.: Мысль, 1965.-С.131-347.

5. Дворкин И.Н. Современная буржуазная политэкономия и марксизм.-М.: Изд-во политической литературы, 1979.

6. История экономических учений./Под ред. Выгодского В.С.- М.: Мысль, 1965.-С.131-347.

7. История экономических учений. Ч.1: Учебное пособие./Под ред. Жамина В.А., Василевского Е.Г.-М.: Издательство МГУ, 1989.-С.183-258.

8. Ленин В.И. Карл Маркс//Полн.собр.соч.-Т26.-С.43-93.

9. Ленин В.И. Три источника и три составных части марксиз-ма.//Полн.собр.соч.-Т23.-С.43-48.

10. Леонтьев В. Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика: пер. с англ.-М.: Политиздат, 1990.-С.99-112.

11. Маркс К. К критике политической экономии.//Маркс К., Энгельс Ф. Соч.-2-е изд.-Т13.-С.38-49.

12. Маркс К. Экономические рукописи 1857-1859 гг.// Маркс К., Энгельс Ф. Соч.-2-е изд.-Т.46.Ч.1.-С.461-572.

13. Энгельс Ф. Анти-Дюринг.//Маркс К., Энгельс Ф. Соч.-2-е изд.-Т20.-С.267-277.