Вигнанці

Коли мені виповнилось 14 років, батько дав мені декілька доларів та квиток в один бік до найближчого міста, де було багато різних небезпек. Я знайшла собі друзів – інших молодих людей, що, як і я, не мали нікого, хто б ними цікавився. Багато з нас ставали алкоголіками.

Втікачі

Інші діти вирішують залишити дім, бо «вдома їм просто страшно залишатися – занадто боляче, занадто небезпечно, тому вони втікають на вулиці», – пише «Медичний журнал штату Нью-Йорк» (англ.).

Сумно, але багатьох з тих, хто втікає від поганих умов удома, використовують звідники, педофіли та члени порнографічних клік.

Пошуки «волі»

Є ще інші сотні тисяч дітей, що вважаються пропалими, – діти, яких спокусила вулиця уявною волею. Дехто бажає звільнитися від бідності. Інші прагнуть визволитися з-під батьківської влади та правил, що, на їхню думку, занадто обмежують їх.

Безпритульність і бездоглядність дітей в Україні

Тривогу в суспільстві викликають безпритульність і бездоглядність дітей. Головною причиною появи цієї соціальної патології в Україні є реформування суспільства, яке ми з вами переживаємо. За реформуванням ми перестали бачити сім’ї, дітей з їх проблемами, потребами та бідами. Останніми роками ослабнули, якщо не сказати розвалилися, устої сім’ї. Небувалий рівень розлучень, побутове пияцтво, зменшення відповідальності батьків, школи і в цілому держави та суспільства за виховання й освіту дітей, руйнування системи освіти, позашкільного виховання та дозвілля, падіння життєвого рівня населення боляче вдарили по дітях.

Збільшилася кількість порушень житлових і майнових прав дітей, знизилася ефективність роботи органів опіки та піклування, які вимагають принципового реформування. Конфлікти в сім’ї, сексуальне насильство, втягування дорослими дітей у злодійство, ослаблення роботи з організації відпочинку дітей за місцем проживання та навчання, пропаганда засобами масової інформації насильства, розбещення, легкого життя – все це призвело до того, що сьогодні на профілактичному обліку служб у справах неповнолітніх перебувають понад 129 тис. дітей, які бродяжать і жебракують, скоюють правопорушення, вживають наркотичні речовини й алкогольні напої. На обліку в органах внутрішніх справ перебувають 46 тис. неповнолітніх правопорушників. У 2003 р. за різні порушення в міліцію було доставлено 69 тис, неповнолітніх.

На профілактичному обліку служб у справах неповнолітніх перебувають понад 129 тис. підлітків, які бродяжать і жебракують, схильні до правопорушень, вживають наркотичні речовини та алкогольні напої тощо. В органах внутрішніх справ нині перебувають на обліку понад 46 тис. неповнолітніх правопорушників. Лише за дев’ять місяців 2003 р. виявлено та поставлено на облік кримінальною міліцією у справах неповнолітніх майже 23 тис. таких дітей. За цей період за скоєння правопорушень в органах внутрішніх справ перебувало 69,6 тис. неповнолітніх, з них за бродяжництво та жебракування – 17,9 тисячі.

Що ж являють собою діти-безпритульники? Державний інститут проблем сім’ї та молоді провів дослідження «соціальний портрет дітей-безпритульників», результати якого показують, що:

1. Половина безпритульних дітей мають постійне житло, де періодично живуть з батьками або опікунами.

2. Переважна більшість дітей-бродяг – із неблагополучних сімей. Близько половини безпритульних дітей – із неповних сімей, кожна десята дитина – кругла сирота.

3. Майже половина дітей не ідентифікують себе з рідною сім’єю і не бажають повертатися додому.

4. Кожна сьома дитина опинилася на вулиці через порушення її житлових і майнових прав.

5. Місцями нічліжок дітей є теплотраси, підвали та горища житлових будинків, покинуті будинки, підсобні приміщення ринків, вокзали, залізничні вагони. Такі умови життя підривають їх здоров’я.

6. Причинами втечі дітей із дому є:

• низький матеріальний рівень сім’ї;

• сімейне неблагополуччя;

• асоціальна поведінка батьків (алкоголізм, наркоманія, насильство);

• відсутність емоційного, а точніше, теплого батьківського контакту з дітьми;

• загострення конфлікту між самими батьками, а також між батьками та дітьми.

Медичні обстеження свідчать, що серед відвідувачів притулків лише 30% умовно можна вважати здоровими. Найпоширенішими хворобами є захворювання органів дихання, шлунково-кишкового тракту, шкіри. Типові явища – споживання алкоголю, тютюнопаління, токсикоманія, ранні статеві зв’язки.

Міграція

Міграція громадян за кордон, донедавна майже неактуальна в Україні, сьогодні перетворилася в проблему державної ваги.

Кілька останніх років тема українських заробітчан не сходить зі шпальт газет та телеекранів, привертаючи увагу всього суспільства.

Мільйони трудових мігрантів з України, більшість з яких працює в Росії, країнах Західної Європи та Північної Америки, змушують державу по-новому усвідомити її роль у захисті прав і свобод своїх громадян. На жаль, більшість наших співвітчизників перебуває за кордоном у статусі нелегальних трудових мігрантів і належить до найбільш дискримінованої та незахищеної категорії іноземців.

В українських офіційних та неофіційних джерелах загальна кількість трудящих-мігрантів з України коливається від 2 до 7 млн осіб. Офіційні дані стосуються лише осіб, які займаються трудовою діяльністю за кордоном на законних підставах. На думку Уповноваженого із захисту прав людини, реально як мінімум 5 млн громадян України щороку перебувають за межами держави на заробітках. А якщо взяти до уваги, що в Україні нараховується 28 млн громадян працездатного віку, то принаймні кожен п’ятий економічно активний українець працює в іншій державі.