- •Розділ 1 методологічні підвалини соціальної філософії
- •1. До питання про зміст поняття «соціальне»
- •2. Соціально-гуманітарні науки і філософія
- •3. Об’єкт і предмет соціальної філософії
- •Розділ 2 генеза соціально-філософської думки
- •1. Витоки соціально-філософської думки
- •2. Соціально-філософські погляди мислителів середньовіччя і епохи Відродження
- •3. Соціально-філософська думка
- •XVII – першої половини XIX ст.Ст.
- •4. Розвиток соціальної філософії у другій половині XIX – XX ст.Ст.
- •5. Становлення і розвиток соціально-філософської думки в Україні
- •Розділ ііі. Основні поняття соціальної філософії
- •1. Соціальне буття.
- •2. Діяльність.
- •3. Соціальний простір і соціальний час.
- •Розділ IV. Людина. Суспільство. Влада.
- •Феномен людини.
- •2. Що таке суспільство.
- •3. Взаємозв’язок «людина –суспільство» як закономірність розвитку соціального.
- •4. Влада.
- •Розділ V. Соціальний розвиток
- •1. Соціальний розвиток: сутність і зміст поняття.
- •2. Інтереси і потреби.
- •3. Суб’єкти соціального розвитку.
- •Розділ VI. Історичний процес і його особливості
- •1. Поняття історичного процесу.
- •2. Взаємозв'язок об'єктивного і суб'єктивного в історичному процесі.
- •3. Взаємозв'язок форми і змісту, явища і сутності в історичному процесі.
- •4. Історична необхідність і історична випадковість.
- •5. Історичний закон і історична закономірність.
- •6. Взаємозв'язок минулого, сьогодення і майбутнього в історичному процесі. Проблема суспільного прогресу.
- •1. Загальне й особливе в соціальному пізнанні.
- •2. Інтегруючий принцип соціального пізнання.
- •3. До питання про методи соціального пізнання.
- •Розділ vііі. Суспільна свідомість
- •1. Сутність суспільної свідомості та її структура.
- •2. Основні форми суспільної свідомості.
- •А) Моральна свідомість
- •В) Політична свідомість
- •Г) Правосвідомість
- •Д) Естетична свідомість
- •Є) Наукова свідомість
- •Ж) Філософська свідомість
- •Іх розділ соціальні діагностика, прогнозування та проектування
- •9.1. Сутність соціальної діагностики
- •2. Методологічні принципи соціального прогнозування
- •Цитована література Розділ 9. Соціальні діагностика, прогнозування та проектування
- •Цитована література Розділ I. Методологічні підвалини соціальної філософії
- •Розділ ііі. Основні поняття соціальної філософії
- •Розділ IV. Людина. Суспільство. Влада.
- •Розділ V. Соціальний розвиток
- •Розділ VI. Історичний процес і його особливості
- •Розділ VII. Суспільна свідомість
- •Розділ VIII. Соціальне пізнання
- •Розділ іх. Соціальні діагностика, прогнозування та проектування
- •Наукове видання
Ж) Філософська свідомість
Як уже відзначалося, іноді в літературі має місце неправомірне ототожнення понять «наукова свідомість» і «наука», «релігійна свідомість» і «релігія». Аналогічно тлумачаться поняття «філософія» і «філософська свідомість». Між тим, філософія виступає єдністю філософського буття і філософської свідомості.
Філософське буття постає у якості сукупності суспільних відносин соціальних суб’єктів до оточуючої дійсності, утворюючим її предметам і явищам, основаним на рефлексії її мисленевих моделей, що склалися в суспільстві на певному етапі його історичного розвитку.
Про які відносини йдеться? Перш за все про відношення мислення до буття, свідомості до матерії. «Свідомість, – справедливо зазначає О.К.Уледов, – є відображення буття, його продукт. Але за своєю суттю свідомість є не лише відображенням…, але й відношенням до оточуючого світу, до буття, що породило його»41.
Творче відношення до оточуючого світу, утворюючим його предметам і явищам включає в якості необхідного елемента критичне осмислення мисленевих моделей, що склалися, їх співвіднесенням через практику з оригіналами, що, власне, і складає основу філософствування, джерело формування і розвитку філософської свідомості.
Філософську свідомість уявляється можливим розглядати у якості об’єктивно існуючого у кожному суспільстві на тому чи іншому етапі його історичного розвитку процесу експлікації (пояснення і розгортання), осмислення і перебудови структур, визначаючих відношення людини до світу, мисленевих моделей предметів і явищ дійсності.
Крім загальних ознак, притаманним всім формам суспільної свідомості, філософська свідомість має певні особливості.
Перша особливість філософської свідомості полягає в тому, що вона містить у собі у якості основного структурного елементу теоретично обґрунтований світогляд – сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають найбільш загальне бачення світу, місця в ньому людини і, разом з тим, життєві позиції, програми поведінки, дій людей, – який виступає інтегратором філософської свідомості.
Друга особливість філософської свідомості полягає в тому, що, відображаючи практично всі соціальні відносини, що склалися у соціумі, вона відображає їх не безпосередньо, а опосередковано, через інші форми суспільної свідомості – моральну, релігійну, правову, політичну, естетичну і наукову свідомість.
У філософській свідомості відображаються не самі по собі моральні відносини, а вже ті з них, які осмислені моральною свідомістю і відбились у ній певним чином, не самі по собі релігійні відносини, а ті з них, що вже осмислені релігійною свідомістю, не самі по собі правові, політичні, естетичні відносини, а ті з них, які вже осмислені правосвідомістю, політичною, естетичною свідомістю, відбившись у них певним чином, не самі по собі суттєві, усталені, такі, що повторюються, внутрішні, об’єктивні і необхідні зв’язки предметів і явищ дійсності, тобто закони і закономірності, яким вони підпорядковані у своєму розвитку, а ті з них, які вже осмислені відповідними галузями науки, відбились у науковій свідомості. Інакше кажучи, формування філософської свідомості починається з осмислення того, чим завершується моральна, релігійна, правова, політична, естетична і наукова свідомість.
З цією обставиною зв’язана третя особливість філософської свідомості. Вона полягає у тому, що в її структурі відсутні рівні буденної свідомості і психологічного відображення.
Теоретичний рівень філософської свідомості або теоретична філософія утворює сукупність онтологічних, гносеологічних, антропологічних, аксіологічних теорій, концепцій взаємозв’язку і розвитку. До нього наближається практична філософія – сукупність вчень про праведне життя людини.
Четверта особливість філософської свідомості полягає в тому, що вона базується на критичному відношенні соціального суб’єкта до мисленевих моделей оточуючого світу і утворюючих його предметів і явищ, які склалися в суспільстві.
«Дійсно трагічне становище філософа, – відзначав М.О.Бердяєв, – його майже ніхто не любить. На протязі всієї історії культури виявляється ворожнеча до філософії і до того ж із самих різних сторін. Філософія є найнезахищеніша сторона культури. Постійно піддається сумніву сама можливість філософії, і кожний філософ змушений починати свою справу із захисту філософії і визначення її можливості і необхідності. Філософія піддається нападам зверху і знизу. Їй ворожа релігія і їй ворожа наука»42.
Але слід мати на увазі, що «філософія піддається нападам і зверху і знизу» саме з причини своєї рефлективності, критичного відношення філософської свідомості до бачення світу, що склалося, мисленевих моделей предметів і явищ природної і соціальної реальності, що устоялися, вкорінилися, за якими стоять або творці цих моделей, або ті, хто їх сприйняв як правильні і потрібні, і готовий їх захищати, бо вони стали його переконаннями.
П'ята особливість філософської свідомості полягає в тому, що вона не обмежується руйнацією попередніх мисленевих моделей предметів і явищ дійсності, чия істинність не підтверджується практикою, а націлена на подальше поглиблення знань про них, пошук детермінант оптимізації їх розвитку, шляхів досягнення бажаного і можливого, з чим пов’язані соціальне діагностування, прогнозування, проектування і управління.
Сполучення, поєднання цих двох сторін філософської свідомості політичною елітою є необхідною умовою успіху соціальних перетворень, до яких вона закликає маси. Ігнорування першої, деструктивної, руйнівної сторони у філософській свідомості приховує в собі небезпеку формування утопічних, довільно сконструйованих і нерідко статичних мисленевих моделей суспільного устрою. Ігнорування ж другої, творчої сторони філософської свідомості небезпечно втратою вектору соціальної перспективи, формуванням передумов суб’єктивізму і анархії, зниження рівня ефективності соціального управління. Як відомо, саме з такими явищами зіткнулось українське суспільство після розвалу СРСР і проголошення незалежності України.
* *
*
Відображаючи різні сторони реального процесу життєдіяльності людини, форми суспільної свідомості в той же час перебувають у взаємозв’язку, взаємопокладаючи, взаємодоповнюючи, взаємообумовлюючи одна одну і утворюючи в такий спосіб у своїй сукупності ідеальну форму суспільного буття.