Розділ V. Соціальний розвиток

Кожен соціальний організм – будь-то окрема особистість, клас, інша, більш дрібна соціальна група, конкретне суспільство або й людство в цілому – не є щось раз і назавжди дане, незмінне: вони постійно змінюються, у чому знаходить свій прояв соціальний розвиток. У цьому розділі ми спробуємо з’ясувати сутність феномена, що позначається поняттям «соціальний розвиток», його рушійні сили і суб’єкти.

1. Соціальний розвиток: сутність і зміст поняття.

Соціальний розвиток належить до числа понять, у зміст якого суспільствознавці, які широко його застосовують, намагаються не заглиблюватись. Прагнуть уникати цього й автори довідкових видань, у тому числі філософських, а також і автори підручників і учбових посібників з соціальної філософії.

Так, наприклад, С.Є.Крапівенський, заявивши це поняття у назві окремої глави свого підручника, у подальшому практично відмовився від його використання, підмінивши поняттям «соціальна динаміка»¹. Говорячи про достоїнства цього поняття, автор підкреслює, що воно відображає певну і досить суттєву сторону суспільного розвитку в цілому. «З усієї сукупності різноманітних змін історичної реальності, – зазначає він, – поняття «соціальна динаміка» вбирає в себе і концентрує увагу на одній стороні – спрямованості суспільних змін, їх траєкторії»² .

Поділяючи думку С.Є.Крапівенського про те, що спрямованість суспільних змін представляє суттєву сторону суспільного розвитку, ми в той же час повинні зауважити, що вона все ж таки є лише однією з сторін внутрішнього змісту соціального розвитку у єдності всіх різноманітних форм його буття, тобто сутності.

«Соціальний розвиток» є видове поняття, родовим для якого слугує «розвиток», а тому воно має містити в собі всі загальні ознаки феномена, що ним позначається. Розглядаючи розвиток, у тому числі й соціальний, не можна ігнорувати тієї обставини, що це не лише спрямовані зміни матеріальних і ідеальних об’єктів, але зміни закономірні і незворотні. «Лише одночасна наявність усіх зазначених властивостей, – справедливо зазначає Є.Г.Юдін, - виділяє процеси розвитку серед інших змін: зворотність змін характеризує процеси функціонування (циклічне відтворення постійної системи функцій); відсутність закономірності характерна для випадкових процесів катастрофічного типу; при відсутності спрямованості зміни не можуть накопичуватись, і тому процес лишається характерної для розвитку єдиної, внутрішньо зв’язаної лінії . У результаті розвитку виникає новий якісний стан об’єкту, що виступає як зміни його складу або структури (тобто виникнення, трансформація або зникнення його елементів і зв’язків»³.

Тому всі ці три зазначені властивості у своїй сукупності повинні бути відображені в дефініції поняття, що нас цікавить. У той же час слід зауважити, що лише вказівкою на наявність зазначених властивостей не слід обмежуватись при розкритті змісту поняття «соціальний розвиток». Адже феномен, що його позначає поняття, характеризується не лише наявністю цих властивостей, загальних для будь-якого розвитку: він має і свої суттєві особливості, які також слід відобразити у змісті поняття «соціальний розвиток».

Перша з таких суттєвих особливостей соціального розвитку полягає у специфіці основного фактора, що обумовлює соціальні зміни – людського фактора, якою є цілеспрямована діяльність. Внаслідок цього соціальні зміни носять спрямований характер, будучи детермінованими певними цілями.

Друга суттєва особливість соціального розвитку полягає в специфіці об’єктів, що змінюються, у якості яких виступають результати минулої діяльності людей – об’єкти матеріальної і духовної культури, а також люди, об’єднання людей, соціальні організми, що обумовлюють зміни цих результатів, а разом з тим, і самих себе у сучасній діяльності.

Третя суттєва особливість соціального розвитку полягає втому, що він включає в себе не лише самі результати спрямованих, незворотних і закономірних соціальних змін, що відбуваються в соціумі, але й осмислення їх, відображення у суспільній свідомості здійснюючих свою життєдіяльність соціальних організмів.

Отже, виходячи з цього, «соціальний розвиток», на нашу думку, слід розглядати у якості гранично загального поняття, категорії соціальної філософії для позначення відображуваних у суспільній свідомості цілеспрямованих, незворотних і закономірних змін соціальної реальності – об’єктів матеріальної і духовної культури як об’єктивних і необхідних результатів минулої діяльності, а також поколінь людей, здійснюючих ці зміни і, разом з тим, таких, що змінюють самих себе у їх сучасній діяльності.

Соціальний розвиток, як і діяльність, нескінчений і, разом з тим, він завжди постає як окремий, кінцевий процес. Він буває висхідним і низхідним, спадним, від зовнішнього до внутрішнього і від внутрішнього до зовнішнього, від старого до нового і від нового до старого, від простого до складного, від складного до простого, від нижчого до вищого і від вищого до нижчого, від випадкового до необхідного і від необхідного до випадкового.

Як і розвиток в цілому, соціальний розвиток підпорядкований законам діалектики. Характеризуючись різноманіттям форм прояву, він відбувається спіралевидно, у єдності і боротьбі протилежностей, як перехід кількості у якість і навпаки. Як і у будь-якому процесі розвитку, в кожному із процесів соціального розвитку можна виділити певні стадії: підготовку передумов його утворення, тобто, головним чином, зовнішній рух (початок процесу) ; виникнення, тобто перехід до внутрішнього руху; формування, тобто перетворення новим соціальним процесом розвитку тих соціальних умов, з яких він виник; власне соціальний розвиток або зрілість даного процесу соціального розвитку, його існування на власній основі; вмирання, руйнація процесу.

Зазначивши це, перейдемо до розгляду джерел і рушійних сил соціального розвитку.