2. Взаємозв'язок об'єктивного і суб'єктивного в історичному процесі.

Визначення історичного процесу як сукупності послідовно змінюючи одне одного історичних подій і станів, що об'єктивно складається, зовсім не означає приниження, а тим більше ігнорування людського чинника в його формуванні і протіканні. Справа виглядає якраз навпаки: без людського чинника, людської діяльності історичний процес не може ані зародитися, ані розвиватися. І тут ніяк не можна не погодитися з висновком, зробленим багато років тому основоположниками діалектичного матеріалізму, які відзначили, що сама історія є «не що інше, як діяльність переслідуючої свої цілі людини» ².

Будучи незмінним атрибутом, способом існування соціальної матерії, діяльність, як уже зазначалося, є складною системою. Основними елементами її структури виступають діяльність матеріальна і діяльність духовна. Дані поняття є видовими по відношенню до родового поняття «діяльність».

Тут слід зауважити, що поряд з поняттям «деятельность» дослідники-суспільствознавці, насамперед прихильники діалектичного матеріалізму, активно використовують поняття «виробництво», яке, як і перше, тлумачиться ними широко. Ці поняття дійсно близькі за своїм змістом. Проте було б помилкою говорити про їх збіг, тотожність. Поняття «виробництво» відображає лише один бік явища, що позначається поняттям «діяльність», хоча і важливий. До такого висновку приводить нас, зокрема, і висновок К.Маркса, зроблений на основі аналізу суспільного виробництва, що розглядалось як цілісна система у взаємозв'язку, взаємообумовленості утворюючих її елементів. «Результат, до якого ми прийшли, - помічає він, - полягає не в тому, що виробництво, розподіл, обмін і вжиток ідентичні а в тому, що всі вони утворюють собою частину єдиного цілого, відмінності усередині єдності» ³.

Цим єдиним цілим якраз і виступає матеріальна діяльність людини, що розуміється як суспільний соціальний процес, який не може бути зведеним до одного із структуроутворюючих його елементів. Не можна звести лише до виробництва і матеріальну діяльність, що розуміється як природний процес: окрім виробництва матеріальних благ, безпосереднього «виробництва» собі подібних, вона включає і «виробництво самого себе», здійснюване поколінням, яке обумовлює вживання і обмін, як необхідні елементи життєдіяльності. Не обмежується одним виробництвом ідей і духовна діяльність.

Вступаючи в життя, нове покоління людей здійснює життєдіяльність, задовольняючи свої потреби. Причому і характер, і рівень останніх такий, що задовольнити їх не можна інакше, як спираючись на результати діяльності попередників, насамперед матеріальної діяльності, що задовольняє вітальні потреби.

Дана обставина якраз і формує незалежність історичного процесу від волі і свідомості людей, тобто його об'єктивність. Підкреслюючи взаємозв'язок суб'єктивного і об'єктивного в історичному процесі, їх діалектику, К. Маркс писав: «Люди самі роблять свою історію, але вони її роблять не так, як їм заманеться, при обставинах, які не самі вони вибрали, а які безпосередньо є в наявності, дані їм і перейшли від минулого» ⁴.

Спосіб виробництва матеріального життя, в кінцевому рахунку, обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси, що характеризують життєдіяльність того або іншого соціального організму на певному етапі його історичного розвитку. Формування ж нових потреб, що з об'єктивною необхідністю супроводжує життєдіяльність кожного з поколінь, обумовлює для них необхідність вносити корективи до самого способу виробництва, приводячи його у відповідність з рівнем розвитку продуктивних сил, підвищуючи тим самим свої можливості в задоволенні зростаючих соціальних потреб. Реалізація цього завдання, будучи кінець кінцем визначальним чинником сутнісних змін соціальних організмів, характеризуючих їх історичних станів, протікає в різних формах, які в сукупності своїй утворюють історичну діяльність.

Збагнення взаємозв'язку об'єктивного і суб'єктивного в історичному процесі — ключовий момент в дослідженні його діалектики, виявленні її специфіки.