Д) Естетична свідомість

Ця форма суспільної свідомості є однією з найдавніших. Вона також виникла на основі суспільних відносин і, перш за все, відносин естетичних, що у своїй сукупності формують естетичне буття. Ці відносини проявляються у праці людини, у побуті, у суспільному житті, у мистецтві, маючи у своїй основі орієнтир на красоту, прекрасне. При цьому під красотою розуміється досконалість предметів і явищ дійсності. Згадаємо, що саме на цю якість звертав увагу М.Г.Чернишевський у своїй роботі «Про естетичні відношення мистецтва до дійсності», підкреслюючи, що «предмет має бути пречудовим у своєму роді для того, щоб називатися прекрасним»³².

Слід також мати на увазі, що саме розуміння прекрасного, уявлень про нього не є незмінним: вони змінюються, перебувають у розвитку.

Виходячи з цього, естетичне буття може бути визначено як сукупність відносин соціальних суб’єктів один до одного і оточуючої дійсності, основаних на уявленнях і поглядах про прекрасне, досконале, які склалися у суспільстві на певному етапі його історичного розвитку.

Естетична свідомість постає у якості процесу формування конкретно-почуттєвих, художніх образів предметів і явищ об’єктивної реальності на основі системи уявлень і поглядів про прекрасне, досконале, що склалося в соціальному організмі, через утримання, збереження і переробку інформації про них.

Інколи естетичну свідомість ототожнюють з мистецтвом, що не зовсім правильно. «Мистецтво, - як справедливо зазначає С.Крапивенський, - включає в себе діяльність суспільства по виробництву художніх цінностей і самі результати цього виробництва – художні образи, але за його межами залишається дуже важливий компонент естетичної свідомості – свідомість споживачів художніх цінностей. Тому, очевидно, доцільно розглядати проблему мистецтва та його гносеологічної специфіки у взаємозв’язку з проблемою масової естетичної свідомості, що визначає собою суспільні функції мистецтва і тенденції його розвитку»³³.

Будучи наділеною ознаками, спільними для інших форм і суспільної свідомості в цілому, естетична свідомість також характеризується наявністю притаманних їй особливостей.

По-перше, естетична свідомість безпосередньо зв’язана з естетичними відносинами, естетичним буттям. При цьому зазначений зв'язок має не односторонній, а двосторонній характер, виступаючи у якості взаємозв’язку, оскільки, з одного боку, на основі естетичного освоєння дійсності складається і відношення до неї, а з іншого – самі естетичні відносини виступають у якості такої основи, визначаючи свідомість людей.

По-друге, для естетичної свідомості характерна образність, у якій поєднані загальне з індивідуальним, особистісним.

По-третє, що витікає з попередньої особливості, естетична свідомість відрізняється почуттєвістю, емоційністю, що мають пріоритет перед раціональністю.

По-четверте, естетична свідомість відрізняється цілісністю. Створюючи художні твори, художник тим самим виражає свої почуття, емоції, настрої, втілюючи їх у певних матеріальних формах. Це оціночне відношення до світу через художній образ передається глядачеві, читачеві, які сприймають художній твір, які погоджуються або ні з інтерпретацією художника, однак, перебувають у аксіологічному полі сприйняття об'єкта, дають свою ціннісну інтерпретацію³⁴.

По-п'яте, відображаючи життя суспільної людини, багатство її соціальних зв’язків, її ідеологію і психологію, естетична свідомість тісно зв’язана з іншими формами суспільної свідомості, в першу чергу, з моральною і політичною свідомістю через пропаганду, просування у маси моральних і політичних ідей певних класів і інших соціальних груп. Як і інші форми суспільної свідомості, естетична свідомість має багаторівневий характер, включаючи:

• буденну естетичну свідомість – систему елементарних уявлень і поглядів про прекрасне і досконале, притаманну практично всім людям;

• естетичну психологію – настрої, думки, почуття, ціннісні орієнтації у естетичному процесі, що виникають у людей будь-то в період художньої творчості, будь-то під впливом творів мистецтва;

• теоретичну естетичну свідомість або естетичну теорію, що концентрує увагу на дослідженні закономірностей естетичного освоєння людиною світу, на формах творчості за законами красоти.

Шлях дослідників, працюючих над проблемами естетики, виявлення сутності красоти, прекрасного, складний і суперечливий. У цьому відношенні уявляються цікавими роздуми одного з героїв роману І.О.Єфремова «Лезо бритви» доктора Гіріна. «Тепер уже цілком ясно, – зазначає він, – що відчуття краси закладені у глибинах нашого єства, треба йти далі і встановити причинні закономірності, за якими певні форми, лінії, фарби відображаються у нашій свідомості «красою ненаглядною». І якщо говорити про людську красоту, то ніяк не можна відривати її від почуття пристрасті, тому що її первісна мета – це компас у пошуках досконалого, найкращого для продовження роду… Тугá пружина енергії, скручена нелегкими умовами життя, в живому тілі людини сприймається нами як прекрасне, приваблює нас і тим самим виконує поставлене природою завдання з'єднання найбільш придатних для боротьби за існування особин, забезпечуючи правильний вибір. Таке біологічне значення почуття красоти… Але це лише перша ступінь красоти, хоча й основна… Анатомічне чуття, закладене в нас, дуже тонке. Підсвідомо ми зразу відрізняємо і сприймаємо як красоту риси, протилежні для різних статей, але ніколи не помиляємось, якій із статей що потрібно… От ми і розібрали другу головну ступінь красоти – гармонічне розв’язання, здавалось би, згубних протиріч, розв’язання, доведене до тієї єдиної досконалої можливості, що, як лезо бритви, як вістря стрілки хитається між протилежностями. Шлях нашого пізнання прекрасного, пошуків його скрізь і всюди, очевидно, лежить через пошуки цієї тонкої лінії, яка сформувалася за довгу історію і яка означає досконалість у багатосторонньому продовженні величезних складнощів існування в природі живої мислячої істоти – людини…»³⁵;

• естетична ідеологія – сукупність теоретично обґрунтованих ідей і поглядів, що виражають розуміння прекрасного, сприйнятих соціальними суб’єктами у якості правильних і потрібних, які керуються ними в своїй практичній діяльності;

• естетична самосвідомість – специфічна характеристика соціального суб’єкта, яка знаходить свій вираз у виділенні ним себе в естетичному бутті, оцінці себе і своїх можливостей в естетичному процесі.

Являючись однією із сторін естетичних відносин людей до дійсності і один до одного, естетична свідомість відіграє важливу роль у розвитку людини і суспільства.