- •Предмет загальної теорії права. Місце загальної теорії права в системі юридичних наук.
- •2. Функції теорії держави і права
- •3. Методи загальної теорії права
- •4. Ознаки і поняття права як регулятора суспільних відносин
- •5. Право в системі інших регуляторів суспільних відносин
- •6. Цінність і функції права
- •7. Поняття праворозуміння. Причини плюралізму у праворозумінні
- •8.Позитивістська концепція розуміння права
- •9. Природна концепція розуміння права
- •10.Нормативістська концепція розуміння права
- •11. Марксистська концепція розуміння права
- •12. Соціологічна концепція розуміння права
- •13. Історична концепція розуміння права
- •14. Психологічна концепція розуміння права
- •15. Інтегративна концепція розуміння права
- •16. Поняття і значення основних прав людини
- •17. Види основних прав людини
- •18. Покоління прав людини
- •19. Індивідуальне і колективне в правах людини
- •20. Поняття і значення принципів права , загальна класифікація принципів права
- •21. Справедливість як принцип права: коротка характеристика
- •22. Рівність як принцип права: коротка характеристика
- •23. Свобода як принцип права: коротка характеристика
- •24. Гуманізм як принцип права: коротка характеристика
- •25. Поняття і ознаки норми права
- •26. Структура норми права
- •27. Види норм права
- •28. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту
- •29. Поняття, ознаки джерела права і форми права
- •30. Нормативно-правовий акт як форма права. Нормативно-правовий акт в Україні
- •31. Нормативно-правовий договір як форма права. Нормативно-правовий договір в Україні
- •32. Судовий прецедент як форма права. Судовий прецедент в Україні
- •33. Правова доктрина як форма права. Правова доктрина в Україні
- •34. Правовий звичай як форма права. Правовий звичай в Україні
- •35. Правотворчість як остання стадія правоутворення
- •36. Види правотворчості
- •37. Принципи правотворчості
- •38. Поняття і структурні елементи системи права
- •39. Галузі права та інститути права
- •40. Матеріальне і процесуальне право
- •41. Публічне і приватне право
- •42. Міжнародне і національне право
- •43. Поняття і структурні елементи системи законодавства
- •44. Систематизація законодавства: поняття та види
- •45. Дія нормативно-правового акту у часі, просторі, за колом осіб
- •46. Поняття, структура і види правових відносин
- •47. Суб'єкти правових відносин
- •48. Суб'єктивні права і юридичні обов’язки як елементи правовідносин
- •49. Об'єкти правових відносин
- •50. Юридичні факти
- •51. Поняття і форми реалізації норм права
- •52. Застосування норм прав як особлива форма реалізації
- •53. Основні стадії процесу застосування норм права
- •54. Акти застосування норм права
- •55. Прогалини у законодавстві: види, причини
- •56. Аналогія закону і аналогія права
- •57. Тлумачення норм права: поняття і необхідність
- •58. Види тлумачення норм права
- •59. Мовний спосіб тлумачення норм права
- •60. Системний спосіб тлумачення норм права
- •61. Логічний спосіб тлумачення норм права
- •62. Історичний спосіб тлумачення норм права
- •63. Цільовий спосіб тлумачення норм права
- •64. Поняття, причини і види юридичних колізій
- •65. Способи подолання юридичних колізій
- •66. Правосвідомість: поняття, структура, види
- •67. Правовий ідеалізм і правовий нігілізм
- •68. Поняття і ознаки правомірної поведінки
- •69. Класифікація видів правомірної поведінки
- •70. Поняття і ознаки законності
- •71. Правопорядок: поняття, ознаки
- •72. Гарантії законності і правопорядку
- •73. Поняття і ознаки правопорушень
- •74. Види правопорушень
- •75. Причини правопорушень
- •76. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
- •77. Види юридичної відповідальності
- •78. Цілі юридичної відповідальності
- •79. Принципи юридичної відповідальності
- •80. Поняття і структура правової системи
- •81. Романо-германська правова сім’я
- •82. Англо-американська правова сім'я: характерні ознаки
- •83. Мусульманська правова сім’я: характерні ознаки
- •84. Традиційна (звичаєва) правова сім'я: характерні ознаки
- •85. Соціалістична правова сім'я: характерні ознаки
- •86. Постсоціалістична підгрупа романо-германської правової сім’ї: характерні ознаки
- •87. Механізм правового регулювання: поняття, структура
- •88. Способи, типи і стадії механізму правового регулювання
- •89. Правові презумпції: поняття, призначення, види
- •90. Правові фікції: поняття, призначення, види
17. Види основних прав людини
Основні права людини становлять певну систему і класифікуються:
1) залежно від суб'єкта їх поділяють на права людини і права громадянина;
2) за черговістю їх включення до конституцій та міжнародно-правових документів - на права першого, другого і третього покоління. Перше покоління включає проголошені буржуазними революціями (XVII-XVIII ст.) громадянські й політичні права. Друге покоління стосується соціальних, економічних і культурних прав, що дістали закріплення в міжнародно-правових документах і конституціях багатьох держав до середини XX ст. До третього покоління відносять солідарні або колективні права, існування яких пов'язане з глобальними проблемами людства та які належать більше націям, народам чи територіальним громадам, ніж окремим індивідуумам (на мир, безпечне довкілля, самовизначення, на місцеве самоврядування тощо). Становлення прав цієї групи почалося після Другої світової війни.
3) за генезою - на природні (природжені) та похідні від них;
4) за видом суб 'єкта - на індивідуальні та колективні;
5) за ступенем їх абсолютизації на такі, що підлягають обмеженню, і такі, що не підлягають законодавчому обмеженню;
6) за характером утворення на основні та додаткові.
7) За змістом вони поділяються на три групи: особисті або громадянські права і свободи; політичні права і свободи; економічні, екологічні, соціальні та культурні права і свободи.
18. Покоління прав людини
У результаті наукової систематизації прав людини в історичному огляді з'явилася теорія трьох поколінь прав людини.
Перше покоління прав людини — невідчужувані особисті (громадянські) і політичні права. Це — право громадянина на свободу думки, совісті та релігії, на участь у здійсненні державних справ, на рівність перед законом, право на життя, свободу і безпеку особи та ін. Перше покоління прав людини є основою індивідуальної свободи і кваліфікується як система негативних прав, що зобов'язують державу утримуватися від втручання в сфери, врегульовані цими правами. Відлік першого покоління прав людини можна вести з періоду встановлення юридичної рівності, коли зруйнувалися станові рамки середньовічного суспільства.
Друге покоління прав людини — поглиблення особистих (громадянських) і розвиток соціально-економічних і культурних прав (право на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, медичну допомогу та ін.) Ці вимоги виникли після Першої світової війни, а вплинули на демократизацію і соціалізацію конституційного права країн світу та міжнародне право після Другої світової війни, коли завдяки бурхливому розвитку виробництва склалися реальні передумови для задоволення соціальних потреб громадян. Друге покоління прав людини називають ще системою позитивних прав. Вони не можуть реалізуватися без організаційної, координуючої та інших форм діяльності держави, спрямованих на їх забезпечення.
Третє покоління прав людини можна назвати солідарними (колективними), тобто правами всього людства — правами людини і правами народів. Це право на мир, безпеку, незалежність, на здорове навколишнє середовище, на соціальний і економічний розвиток як людини, так і людства у цілому. Становлення третього покоління прав людини пов'язано з національно-визвольним рухом країн, що розвиваються, а також із загостренням глобальних світових проблем після Другої світової війни.