42. Міжнародне і національне право

Між національним і міжнародним правом існують тісний взаємозв'язок і взаємодія.

1. Міжнародне право акумулює досягнення національних систем права. За структурою міжнародне право наближається до їх структури (поділ на дві підсистеми — приватну і публічну, наявність галузей права — міжнародне економічне, космічне, повітряне, морське, гуманітарне тощо), що свідчить про вплив національного права на міжнародне.

2. Міжнародне право (у формі міжнародно-правового договору) служить одним із юридичних джерел національного права.

Безсумнівним є правило: міжнародне право має переважну силу над національним правом. В Україні визнається пріоритет міжнародного права над національним.

Міжнародне право регулює не лише міждержавні відносини, але й впливає на відносини усередині країни, на систему національного права. Через міжнародне право відбувається зближення різних галузей права (підприємницького, банківського, фінансового), а також певних норм (технічних норм у галузі ядерної енергетики) тощо. По суті, може відбутися глибоке відновлення всієї системи права України на шляху поступового зближення із системою європейського права.

43. Поняття і структурні елементи системи законодавства

Структура системи законодавства -- внутрішня організація упорядкованих нормативно-правових актів, яка виражається в їх узгодженні і поділі на галузі та інститути законодавства.

Структуру системи законодавства можна класифікувати за такими критеріями:

- предметом правового регулювання (галузева) - відображає предмет правового регулювання, приклад: кримінальне законодавство, адміністративне законодавство та ін.

- юридичною чинністю актів (субординаційна) - відображає юридичну чинність актів, приклад: закони, укази, постанови уряду, нормативні акти місцевих органів влади та ін.

- особливостями форми державного устрою (державно-організаційна) - відображає особливості форми державного устрою, приклад: законодавство федеральне і законодавство суб'єктів федерації (наприклад, у Російській Федерації).

44. Систематизація законодавства: поняття та види

Систематизація законодавства - це діяльність по вдосконалюванню законодавства, приведенню всіх діючих нормативно-правових актів даної держави в єдину, цілісну, внутрішньо й зовні погоджену, несуперечливу систему.

Види систематизації:

а) внутрішня систематизація. Ціль внутрішньої систематизації - внутрішня обробка нормативних актів, що сприяє досягненню внутрішньої єдності норм права, усуненню колізій, пробілів у праві;

б) зовнішня систематизація. Ціль зовнішньої систематизації - зовнішня обробка нормативних актів, їхня класифікація.

45. Дія нормативно-правового акту у часі, просторі, за колом осіб

1. Дія нормативно-правових актів у часі обмежена момен­том набрання ними юридичної сили і моментом її втрати. Нормативно-правові акти набирають чинності: а) з часу, за­значеного в самому нормативно-правовому акті; б) з часу прий­няття чи підписання; в) з часу опублікування норматив­но-правового акта; г) нормативно-правові акти, в яких у тій чи іншій формі не зазначено час набрання чинності, вступа­ють у силу на всій території України одночасно після завер­шення 10-денного строку з моменту опублікування, причо­му нормативно-правові акти повинні бути опубліковані не пізніше 7-денного строку після їх прийняття; ґ) з часу, з якого вони надійшли адресату.

Нормативно-правові акти втрачають чинність внаслідок закінчення обумовленого терміну дії; внаслідок зміни обста­вин, для врегулювання яких вони були призначені; вна­слідок відміни (скасування) даного акта іншим чи спеціаль­но призначеним актом.

Чинність новоприйнятих нормативно-правових актів по­ширюється на відносини, що виникають після набрання ни­ми чинності. Лише в окремих випадках під вплив норматив­но-правових актів підпадають відносини, що виникли до набрання юридичної сили. Це стосується: а) кримінального закону, якщо він пом'якшує чи скасовує покарання; б) пря­мих вказівок суб'єкта правотворчості, що містяться у норма­тивно-правовому акті. Подібна дія нормативно-правових ак­тів називається зворотною силою Закону.

2. Чинність нормативно-правових актів у просторі - це по­ширення їх впливу на певну територію (держави в цілому чи окремого регіону).Нормативно-правові акти вищих органів законодавчої і виконавчої влад мають чинність на всій території держави, а місцевих - на території відповідного регіону. На території регіону діють нормативно-правові акти різної юридичної сили, між якими можлива колізія (протиріччя). У такому ра зі діє той нормативний акт, що має вищу юридичну силу, за умови рівності - той, який прийнятий пізніше.

3. Чинність нормативно-правових актів щодо кола осіб ви­значає підлеглість осіб вимогам нормативно-правових актів. Згідно із загальним правилом чинність нормативно-право­вого акта поширюється на всіх осіб, які перебувають у ме­жах певної території. Мають місце і винятки: а) громадяни України зобов'язані виконувати приписи нормативно-пра­вових актів і поза межами держави; б) закони чи спеціальні нормативно-правові акти можуть бути адресовані певному колу осіб. Чинність нормативно-правових актів поширюється не тіль­ки на громадян України, а й, за деякими обмеженнями, - на іноземців, осіб без громадянства, які перебувають на території України. Чинними нормативно-правовими актами й міжнарод­ними угодами передбачено винятки лише для дипломатичних представників і деяких інших осіб.