№1

Юридична деонтологія — це система загальних знань про юридичну науку та практику, про вимоги до особистих і професійних якостей юриста, про систему формування цих якостей.

Основним змістом юридичної деонтології є знання про вимоги до професійних та особистих якостей юриста. Юридична деонтологія:

-дає загальне уявлення про юридичну науку і практику;

-формує знання про вимоги до професійних та особистих якостей юриста;

-розкриває систему формування професійних та особистих якостей юриста, зазначає види та форми навчання юридичної діяльності.

№2

Юридична деонтологія - наука, що аналізує не тільки моральні, але й психологічні, політичні, професійні, етичні, естетичні вимоги, які регламентують відношення фахівця до об'єкта праці - клієнтові, а також до своїх колег, і забезпечують в цілому режим найбільш оптимальної та гарантованої поведінки осіб у стані їх взаємозалежності.

Юридична деонтологія, як наука покликана: зв'язавши вимоги, що пред'являються до юристів-професіоналів різних спеціальностей, відповідними сторонами їх типового прояву і надавши їм певну систематизацію, створити узагальнену систему знань про кодекс професійної поведінки юриста, про оптимальний звід правил, які повинен опанувати і якими повинен керуватися юрист.

Охоплення юридичної деонтологією широкого кола питань дозволяє виділити в її межах такі частини:

- загальну деонтологію, яка розглядає свій предмет в соціально-історичному плані; що включає всі основні аспекти характеристики належного, обов'язкового в повсякденній поведінці юриста при виконанні ним своїх службових функцій, а саме: юриста як особистості (психологічна структура), як політичного діяча (ідейно-політична сутність), як фахівця (професійна утримання), як носія високих моральних принципів (етична основа) і як володаря стійких естетичних смаків (естетичні елементи);

- нормативну деонтологію, що обґрунтовує практичні моральні рекомендації, норми-вимоги (нормативні приписи) до юриста будь-якої професії про правила поведінки, норми спілкування, тактики взаємодії у спілкуванні юриста як з колегами, так і з клієнтами, тобто з тими, кому він представляє свої професійні послуги;

- Спеціальну деонтологію, яка висвітлює деонтологічні специфічні особливості конкретних юридичних спеціальностей (адвоката, прокурора, слідчого, нотаріуса та ін.)

Структура юридичної деонтології - сукупність переваг - сторін прояву якостей юриста:

- Як особистості (психологічна культура),

- Як учасника політичного життя (політична культура),

- Як професіонала-спеціаліста (професійно-правова культура),

- Як носія моральних переконань, принципів (етична культура),

- Як володаря певних естетичних смаків (естетична культура).

№3

Предметом юридичної науки є знання про державу і право, а об'єктом — реальні держава і право, які ця наука вивчає. Юридична наука поділяється на шість груп окремих наук, кожна з яких має певний предмет, вивчає певний аспект об'єкта.

У класифікації юридичних наук (1. теоретико-історичні; 2.галузеві і міжгалузеві; 3.спеціально прикладні) юридичну деонтологію можна віднести до першої категорії, так як вона має стержнем свого заглибленого вивчення професійну культуру юриста, його професійно-правову поведінку, тісно пов’язану з політичною, психологічною, етичною, и естетичною культурою. Проблематику юридичної деонтології можна вважати головним чином теоретико-правовою, тісно зв’язаною з правовою політологією, правовою психологією, правовою етикою, правовою естетикою. Віднесення юр. деонтології до теоретично-історичних наук не означає відсутність специфіки кожної з юридичних наук, що входять до системи юридичних наук.

№4

Предмет юридичної деонтології - оптимальний звід правил, які повинен опанувати і якими повинен керуватися юрист, система психічних, правових, політичних, етичних, естетичних норм-вимог, що у сукупності визначають правовий режим професійного спілкування юриста з колегами і клієнтами (атмосферу взаємин по лінії "юрист-громадянин "), його професійна поведінка.

Предмет юридичної деонтології - деонтологія юриста як цілісність, де можливе виділення психологічної, політичної, етичної та естетичної підсистем культури особистості юриста, що перебувають у русі, розвитку, зв'язку та гармонії.

Мета юридичної деонтології - дати майбутньому юристу своєчасні уявлення про реальний зміст обраної професії та основні установки на якісне вивчення юридичних дисциплін.

Основні завдання юридичної деонтології:

1.Вивчення норм поведінки юристів - посадових осіб, спрямованих на максимальне підвищення ефективності їхньої професійної діяльності;

2.Видалення несприятливих факторів, конфліктних ситуацій в юридичній діяльності;

3.Запобігання формального застосування знань при наданні професійно-правових послуг; гуманізація юридичної діяльності;

4.Визначення напрямів стимулювання та активізації усвідомлення моральних і професійно-значущих відносин;

5.Виявлення основних етапів морально-психологічного та професійно-правового осмислення;

6.Розкриття значення і ролі раніше вироблених норм професійної діяльності юриста;

7.Підвищення престижу юридичної професії;

8.Стимулювання зростання правової культури суспільства.

№5,6

"Деонтологія" як науковий термін у системі етичних знань був вжитий англійським філософом і правознавцем Бентамом Ієремія (1748-1832), працю якого "Деонтологія або наука про мораль" було опубліковано в 1834 році. Автор відстоював своє бачення моралі та обов'язку. Якщо І. Бентам застосував термін "деонтологія" для позначення вчення про мораль в цілому, то надалі деонтологію почали відрізняти від моральних цінностей взагалі. Деонтологія формувалась, як специфічна система знань про належне, виходячи з вимог суспільної моралі. Проблематика належного, повинного (те, що має бути здійснено або зроблено) знаходить різні форми свого прояву, формує основу предмету даної науки та вивчається у відповідності до окремої особи, групи осіб, суспільства в цілому на рівні конкретних норм, принципів поведінки, моральних або суспільних ідеалів. До останнього часу у вузькому розумінні деонтологією називали професійну етику медиків як систему етичних норм виконання медичними працівниками своїх службових обов'язків. У складі медицини було сформовано особливе вчення медичну деонтологію. У70-ті роки у юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс "Введення в юридичну спеціальність", метою якого було введення студентів у майбутню професію. Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник Алексеева С.С. (1976р.). Це був перший крок на шляху до створення нової юридичної науки, хоча у той час термін "юридична деонтологія" ще не використовувався. Автор підручника дослідив та виклав важливі аспекти проблеми, які допомагають осмислити юридичну науку та юридичну практику, наблизитися до розуміння професійної юридичної діяльності. Алексеев С.С. довів необхідність етики юриста. Як підкреслює Алексеев С.С, діяльність юриста повинна співвідноситися з моральними вимогами, враховувати особливості юридичної діяльності. Слід згадати також ім'я професора Горшенєва В.М., який повноправно вважається засновником науки "Юридична деонтологія". У 1988, році було опубліковано авторським колективом з його участю навчальний посібник, де послідовно викладено предмет, функції нової науки, принципи та її роль у системі юридичних знань. Слід зауважити, що питання співвідношення права і моралі, етики юристів за останні десятиліття так чи інакше знаходились в полі зору багатьох вчених (Агєшин Ю.0., Сливка С.С., Суворов Л.К., Бородін В.В., Лукашова 0.0., Нєрсєсянц B.C. таінші). Правовій свідомості та правовій культурі служителів Феміди було присвячено значну кількість наукових досліджень, що складає міцну базу для поширення наукових , деонтологічних знань. Виходячи з наведеного вище, робимо висновок, що юридична деонтологія виникла не на пустому місці і розвивається цілком природно та закономірно. У галузі правових знань теж робилися спроби формулювання на офіційному рівні моральних якостей працівників юридичної сфери. В 20-х роках НКЮ УРСР затвердив певний порядок атестування працівників суду, згідно до якого передбачалося робити професійний підбір кадрів на посаду судді лише з урахуванням визначеного переліку їх якостей. У 1982 році Мінвузом СРСР було затверджено новий документ «Кваліфікаційну характеристику юриста», де визначалася система вимог до знань та умінь юриста. Деонтологічні питання не залишилися поза увагою і міжнародного співтовариства. Так у 1979 році Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку (резолюція №34/169). Існують також інші міжнародні документи, які відображають окремі сторони професійної етики юристів.

№7

Юридична діяльність — це єдність процесів пізнання юридичних явищ та їх використання в інтересах людей. Вона здійснюється юристами, тобто професійно підготовленими спеціалістами, які знають право і вміють реалізовувати його. Об'єктами юридичної діяльності є юридичні явища, тобто опосередковані правом дії (дія і бездіяльність) людей та результати цих дій.

Суть юридичної діяльності полягає в діях юристів, спрямованих на досягнення певних юридичних цілей (вирішення юридичної справи, роз'яснення норми права адвокатом та ін.) з використанням юридичних засобів, дотримуючись в установлених законом випадках юридичної форми.

Юридична діяльність призначена для розв'язання різних юридичних проблем.

Отже, юридична діяльність — це вид соціальної діяльності, який здійснюють юристи з використанням юридичних засобів, дотримуючись в установлених законом випадках юридичної форми з метою розв'язання різних юридичних проблем.

№8

Ознаки юридичної діяльності:

1. Вона виступає різновидом соціальної діяльності ;

2. Вона здійснюється в сфері права, здійснюється правовими методами;

3. Юридичність – юридична характер, який є критерієм відмежування професійної юридичної діяльності від інших подібних дій;

4. Здійснюється виключно юристами-професіоналами на фаховій основі;

5. Вона підлягає обов’язковому нормативно-правовму врегулювання;

6. :Багатоманітність форм;

7. Юридична діяльність має кількісні і якісні параметри. Кількісні: час витрачений на виконання дії, кількість зайнятих у галузі спеціалістів тощо. Якісні: підконтрольність, рівень ризику, темп виконання, рівень конфліктності тощо.

№10

Система юридичної діяльності має дві складові: зміст і форму.

До змісту юридичної діяльності входять суб'єкти; учасники; об'єкти; юридичні дії та операції; засоби і способи їх здійснення; результати юридичних дій.

Суб'єктами юридичної діяльності є юристи, державні та недержавні об'єднання юристів, організації, які залежно від виду професійної діяльності, розглядуваних питань мають згідно із законом певні права та обов'язки, професійні юридичні знання, вміння їх реалізувати.

Учасники — це окремі особи або їх групи, які сприяють діяльності суб'єктів у процесі вирішення юридичних справ (свідки, експерти).

Об'єкти — дії суб'єктів права, правові процеси, правові документи (правопорушення, суперечка про право).

Юридичні дії — це зовнішні акти поведінки суб'єктів юридичної діяльності, які вдосконалюють правові явища.

Операції — сукупність взаємопов'язаних дій, спрямованих на досягнення локальних цілей.

Засоби юридичної діяльності — це явища, предмети явищ і дій, які забезпечують досягнення необхідного результату юридичної діяль­ності; юридичні докази, правові норми.

Способи юридичної діяльності — це конкретні шляхи досягнення наміченого результату за допомогою конкретних засобів, обумовлених юридичною справою. Вони можуть бути гласні та негласні, базуватись на наукових чи буденних знаннях, бути обов'язковими чи ба­жаними.

Система певних засобів є юридичною технікою, а система способів — юридичною тактикою.

Результат юридичних дій — це підсумок відповідних операцій і дій, досягнутий за допомогою певних способів і засобів суб'єктами юридичної діяльності.

№11

Форми юридичної діяльності:

1. За зовнішнім проявом здійснення: практична, наукова, совітня;

2. За професійними ознаками: судова, слідча, адвокатська, прокурорська;

3. за кількістю уповноважених осіб: індивідуальна або колективна;

4. За змістом;

5. За цілями: правотворча, правозастосовна, правоохоронна.

№12

Суб'єктами юридичної діяльності є юристи, державні та недержавні об'єднання юристів, організації, які залежно від виду професійної діяльності, розглядуваних питань мають згідно із законом певні права та обов'язки, професійні юридичні знання, вміння їх реалізувати.

Об'єкти — дії суб'єктів права, правові процеси, правові документи (правопорушення, суперечка про право). Розрізняють загальні(первинні) та безпосередні(вторинні).

Первинні – відносини між особами на врегулювання, зміну, захист на які спрямована юридична діяльність.

Вторинні – об’єкти відносин(предмети, матеріальні, нематеріальні блага).

№13

Юридична практична діяльність – це діяльність професійних правознавців, яка спрямована на правове врегулювання (впорядкування) суспільних відносин. Дана діяльність пов‘язана: із захистом прав, свобод та інтересів суб‘єктів права, з розв‘язанням юридичних справ, з вирішенням юридичних конфліктів та спорів;

Юриди́чна пра́ктика — сукупність юридично значущих дій, діяльність, що здійснюється суб'єктами юридичної діяльності, та має результатом правові наслідки.

На сучасному етапі до змісту юридичної практики відносять такі дії:

попередження

припинення та розслідування правопорушень

притягнення до юридичної відповідальності

виконання покарань

підготовка та прийняття нормативно-правових актів

здійснення правовиховної та науково-дослідницької діяльності

реєстрація та статистичний облік правових явищ, результатів юридичної діяльності.

За суб'єктами юридичну практику поділяють на:

судову;

прокурорську;

законодавчу;

слідчу та інші.

За змістом інтелектуальної діяльності юридична практика класифікується:

пізнавально-пошукова практика

реконструктивна юридична практика

організаційна,

реєстраційна,

комунікативна практика

оперативно-процесуальна практика

слідча практика.

№14

Юридична освітня діяльність – це діяльність професійних правознавців, яка спрямована на підготовку майбутніх фахівців;

Юридична наукова діяльність – це діяльність професійних правознавців, яка спрямована на вирішення проблем правознавства, дослідження і розв‘язання яких сприяє вдосконаленню практики і освіти (тобто всієї юридичної діяльності).

№15

Професіоналізм юриста визначається передусім високим рівнем

теоретичної підготовленості, продуктивною діяльністю, талантом, високими моральними якостями, розвиненими соціальними почуттями. Провідну роль відіграють талант та соціальні почуття. Під талантом розуміють високий рівень здібностей юриста, нахил до юридичної діяльності, вміння відчувати нове, що виявляється у результатах службової діяльності. Талант, як відомо, вроджена якість. Зрозуміло, талановитим юристом може бути не кожен. Проте творчі інтелектуальні здібності повинні розвивати всі. Одним із критеріїв професіоналізму юриста є вироблення власного почерку юридичної діяльності, постійна потреба продуктивно працювати, виховання необхідних навичок та звичок. Виходячи з цього, під професіоналізмом юриста розуміємо ступінь знання права, юридичної практики, навички застосування правових норм, мистецтво спілкування, що знаходять вияв у повсякденній діяльності.

№16

В умовах реформування в Україні суспільних відносин, зміни економічного та політичного устрою, оновлення духовної сфери дедалі більше інтенсифікуються правові зрушення в житті країни. З проголошенням незалежності України виникла гостра потреба - засобами юридичного прогнозування сконструювати модель сучасного українського суспільства та вказати на шляхи та методи її практичної реалізації з урахуванням існуючих особливостей внутрішнього порядку та

вимог світових стандартів щодо організації державного життя. Це генеральна лінія, якою рухається вся юридична наука, але поряд з цим передбачається вирішення значної кількості більш конкретних завдань: підготовка проектів законодавчих актів, проведення загальної систематизації законодавства, розробка правових механізмів ефективного використання інституту місцевого самоврядування, передбачення нових тенденцій росту злочинності та обґрунтування відповідних правових гарантій захисту прав та свобод громадян, вивчення та ґрунтовний аналіз практики державотворення інших країн з метою використання їх позитивного досвіду тощо.

Вирішення багатьох проблем, що виникають у сфері державного управління, значною мірою залежить від правової культури членів суспільства, розвинутості законодавства, інших правових явищ. Однак, в умовах сучасного життя все більше уваги привертає до себе проблема якісного виконання обов'язку державними службовцями, значна частина яких працює у юридичній сфері. Прийняття науково обґрунтованого закону, вироблення виваженого управлінського рішення, захист інтересів громадян або підтримка державного обвинувачення у суді все це вимагає від людей, наділених владними повноваженнями, особливого ставлення до своєї справи, наявності певної системи моральних та професійних якостей.

№17

ЮРИСТ - фахівець, який має професійні, тобто фундаментальні, правові знання, що використовуються для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності. Вперше було введено Авсєєвим. Часто застосовують замість юрист: правник, правознавець. Ознаки поняття юрист: 1) наявність особи юридичної освіти; 2)Застосування на практиці правових знань, надання освітніх юридичних послуг. Спеціальний правовий зміст поняття юрист розкривається через категорії юридична освіта, юридична спеціальність, юридична професія, та кваліфікація юриста.

№18

ст. 5 зошита.

№19

Поняття юридичної професії застосовується безвідносно до того, яку конкретну роботу виконує юрист; воно дає змогу охарактеризувати всі важливі якості юридичної професії. Разом з тим види юридичної роботи різняться за змістом, конкретними функціями, професійними якостями. Тому від юридичної професії необхідно відрізняти юридичні спеціальності, з яких вона складається. Основні юридичні спеціальності — слідчий, суддя, прокурор, адвокат, юрисконсульт, нотаріус.

Суддя — це державна посадова особа, яка здійснює правосуддя, тобто виносить від імені держави остаточне рішення щодо юридичної справи. Діяльність судді має різнобічний характер. Існує спеціалізація справ і судових органів (наприклад, арбітражні, військові суди).

Прокурор — це державна посадова особа, яка здійснює нагляд за точним дотриманням закону державними органами та громадянами, а також підтримує державне звинувачення в суді по кримінальних справах. Це особа, яка відповідає перед державою за стан законності, є її охоронцем, здійснює вищий нагляд за її дотриманням.

Нотаріус — це юрист, який здійснює юридичну діяльність, пов'язану з перевіркою достовірності документів, виконує дії, що підтверджують їх реальність, і на основі цього надає їм юридичної сили.

Адвокат — це юрист, який подає правову допомогу громадянам і організаціям.

Юрисконсульт — це юрист, який працює в державній чи недержавній установі та виконує функції правового забезпечення її діяльності.

№20, 30

Правовий статус юриста - сукупність прав, обов’язків, обмежень, заохочень, засобів юридичної відповідальності, що встановлюється законодавством і гарантовані державою.

У першу чергу юрист має глибоко усвідомлювати, що свою місію він виконує будучи наділений високою довірою суспільства і держави, а тому його висока порядність, чесність, безкорисливість, об'єктивність, вдумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнення до самовдосконалення повинні бути невід'ємними рисами його натури.

1. Загальна характеристика професії

Спеціаліст з тлумачення і застосування законів, забезпечення законності в діяльності державних органів, підприємств, установ, посадових осіб і громадян, розтину і встановлення фактів правопорушень, визначення заходів ответственнасті і покарання винних, надання населенню правової допомоги.

2. Посадові обов'язки

Юрист - загальна назва професії, що об'єднує усіх, хто служить закону. Адвокат, прокурор, нотаріус, юрисконсульт, трудовий або податковий інспектор - все це юристи відповідних спеціальностей, кожна з яких пов'язана з певною галуззю права. До обов'язків юриста входить підготовка і складання договорів, контрактів, участь у підготовці юридичних висновків, консультування з різних правових аспектів, участь у переговорах з клієнтом і юристами, що представляють контрагентів по угодах, уявлення клієнта в судах, в різних органах державної влади, а також представлення інтересів клієнта перед контрагентами та партнерами по бізнесу, проведення огляду і аналізу чинного законодавства та запропонованих законодавчих актів, складання аналітичних документів по різних правових питань. Спеціаліст зобов'язаний знати Конституції РФ, що діє законодатеяьстао, цивільне, трудове, кримінальне, фінансове, адміністративне право, методи криміналістики, психологію, логіку, основи економіки, організації праці, виробництва і управління. Важливі якості юриста: високе почуття відповідальності, розвинене логічне мислення, ініціативність, наполегливість, копіткість, концентрація і переключаемасть уваги, емоційна стійкість, хороша пам'ять.

3. Кваліфікаційні вимоги

Вищу юридичну освіту.

№21

№22, 23

Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Стаття 3. Незалежність суддів

1. Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є

незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні.

2. Гарантії незалежності суддів встановлюються цим Законом, а також Конституцією України.

3. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне

забезпечення суддів і судів.

Стаття 5. Вимоги, що ставляться до судді

Суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Стаття 6. Обов'язки суддів

Судді зобов'язані:

- при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

- додержувати вимог, передбачених статтею 5 цього Закону, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

- не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Стаття 11. Забезпечення незалежності суддів