67. Правовий ідеалізм і правовий нігілізм

Правовий нігілізм – це особливий, якісний стан суспільства і особи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір. Форми :

1.пасивний – байдуже ставлення до права, недооцінка його ролі в суспільному житті.

2.активний – це свідомо вороже ставлення до права, заперечення цінності права взагалі.

Шляхи подолання: 1) підвищення правової культури і рівня правосвідомості; 2) удосконалення законодавства; 3) створення механізмів реалізації правових моделей; 4) підготовка висококваліфікованих кадрів; 5) проведення правових реформ; 6) контроль суспільства за державною владою.

Правовий ідеалізм – необґрунтоване перебільшення значення права, коли закон прийнятий без реальної можливості здійснення його. Це результат низької правосвідомості, правової культури, політичної культури. Від права не можна вимагати більшого, ніж воно може дати. Використання права в популістичних моментах дискредитує саме право.

68. Поняття і ознаки правомірної поведінки

Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова поведінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпорядженням юридичних норм і охороняється державою. Ознаки:

1) Є суспільно корисною;

2) Задовольняє потреби й інтереси самого індивіда;

3) Виражає і реалізує свободу волі людини. Приписи права ніколи істотно не обмежували волі людини, за виключенням екстраординарного стану.

4) Так чи інакше пов’язана з юридичною відповідальністю.

69. Класифікація видів правомірної поведінки

Принципова правомірна поведінка (соціально-активна) – глибоко усвідомлюююча, ініціативна поведінка спрямована на реалізації правових норм і забезпечує не тільки інтереси індивіда, а й здійснює заходи по підтримці законності і захисту прав і свобод інших людей. Характеризується високим рівнем правових знань, правосвідомості, усвідомлення цінності права, розуміння механізмів його дії. Це найбільш цінний для суспільства варіант правомірної поведінки. Особа не тільки сама вчиняє правомірно, але й пропагує такий спосіб.

Звичайна поведінка – дотримання норм права за звичкою. Тут є комплекс факторів: 1) традиції, сімейне виховання; 2) певні правила і стереотипи; 3) розуміння того, що так вчиняти є вигідним для себе; 4) намагання до спокою та порядку.

Конформістська поведінка (пристосування) – зав’язана на впливі оточуючих на суб’єкта. Вона є кон’юнктурною і не самостійною. Хоча вона є і правомірною, проте її цінність відносна, тому що якщо колектив вчинятиме не правомірно, то й особа вчинить не правомірно.

Маргінальна поведінка – поведінка особи, яка знаходиться на межі. Це поведінка, яка правомірна, але суб’єкт з цією поведінкою готовий вчинити, коли можна, і не правомірно.

70. Поняття і ознаки законності

Законність — це комплексне соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах. Ознаки:

1. Верховенство закону щодо всіх правових актів. 2. Загальність законності . 3. Єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії. 4. Недопустимість протиставлення законності і доцільності. 5. Невідворотність відповідальності за правопорушення. 6. Обумовленість законності режимом демократії.