- •Предмет загальної теорії права. Місце загальної теорії права в системі юридичних наук.
- •2. Функції теорії держави і права
- •3. Методи загальної теорії права
- •4. Ознаки і поняття права як регулятора суспільних відносин
- •5. Право в системі інших регуляторів суспільних відносин
- •6. Цінність і функції права
- •7. Поняття праворозуміння. Причини плюралізму у праворозумінні
- •8.Позитивістська концепція розуміння права
- •9. Природна концепція розуміння права
- •10.Нормативістська концепція розуміння права
- •11. Марксистська концепція розуміння права
- •12. Соціологічна концепція розуміння права
- •13. Історична концепція розуміння права
- •14. Психологічна концепція розуміння права
- •15. Інтегративна концепція розуміння права
- •16. Поняття і значення основних прав людини
- •17. Види основних прав людини
- •18. Покоління прав людини
- •19. Індивідуальне і колективне в правах людини
- •20. Поняття і значення принципів права , загальна класифікація принципів права
- •21. Справедливість як принцип права: коротка характеристика
- •22. Рівність як принцип права: коротка характеристика
- •23. Свобода як принцип права: коротка характеристика
- •24. Гуманізм як принцип права: коротка характеристика
- •25. Поняття і ознаки норми права
- •26. Структура норми права
- •27. Види норм права
- •28. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту
- •29. Поняття, ознаки джерела права і форми права
- •30. Нормативно-правовий акт як форма права. Нормативно-правовий акт в Україні
- •31. Нормативно-правовий договір як форма права. Нормативно-правовий договір в Україні
- •32. Судовий прецедент як форма права. Судовий прецедент в Україні
- •33. Правова доктрина як форма права. Правова доктрина в Україні
- •34. Правовий звичай як форма права. Правовий звичай в Україні
- •35. Правотворчість як остання стадія правоутворення
- •36. Види правотворчості
- •37. Принципи правотворчості
- •38. Поняття і структурні елементи системи права
- •39. Галузі права та інститути права
- •40. Матеріальне і процесуальне право
- •41. Публічне і приватне право
- •42. Міжнародне і національне право
- •43. Поняття і структурні елементи системи законодавства
- •44. Систематизація законодавства: поняття та види
- •45. Дія нормативно-правового акту у часі, просторі, за колом осіб
- •46. Поняття, структура і види правових відносин
- •47. Суб'єкти правових відносин
- •48. Суб'єктивні права і юридичні обов’язки як елементи правовідносин
- •49. Об'єкти правових відносин
- •50. Юридичні факти
- •51. Поняття і форми реалізації норм права
- •52. Застосування норм прав як особлива форма реалізації
- •53. Основні стадії процесу застосування норм права
- •54. Акти застосування норм права
- •55. Прогалини у законодавстві: види, причини
- •56. Аналогія закону і аналогія права
- •57. Тлумачення норм права: поняття і необхідність
- •58. Види тлумачення норм права
- •59. Мовний спосіб тлумачення норм права
- •60. Системний спосіб тлумачення норм права
- •61. Логічний спосіб тлумачення норм права
- •62. Історичний спосіб тлумачення норм права
- •63. Цільовий спосіб тлумачення норм права
- •64. Поняття, причини і види юридичних колізій
- •65. Способи подолання юридичних колізій
- •66. Правосвідомість: поняття, структура, види
- •67. Правовий ідеалізм і правовий нігілізм
- •68. Поняття і ознаки правомірної поведінки
- •69. Класифікація видів правомірної поведінки
- •70. Поняття і ознаки законності
- •71. Правопорядок: поняття, ознаки
- •72. Гарантії законності і правопорядку
- •73. Поняття і ознаки правопорушень
- •74. Види правопорушень
- •75. Причини правопорушень
- •76. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
- •77. Види юридичної відповідальності
- •78. Цілі юридичної відповідальності
- •79. Принципи юридичної відповідальності
- •80. Поняття і структура правової системи
- •81. Романо-германська правова сім’я
- •82. Англо-американська правова сім'я: характерні ознаки
- •83. Мусульманська правова сім’я: характерні ознаки
- •84. Традиційна (звичаєва) правова сім'я: характерні ознаки
- •85. Соціалістична правова сім'я: характерні ознаки
- •86. Постсоціалістична підгрупа романо-германської правової сім’ї: характерні ознаки
- •87. Механізм правового регулювання: поняття, структура
- •88. Способи, типи і стадії механізму правового регулювання
- •89. Правові презумпції: поняття, призначення, види
- •90. Правові фікції: поняття, призначення, види
35. Правотворчість як остання стадія правоутворення
Правотворення — форма виникнення і буття права в широкому правовому полі: до правотворчості, поруч із ним, у вигляді правотворчості, після правотворчості, у процесі реалізації права. Правотворення відбувається і поза правотворчістю держави, у рамках громадянського суспільства — у правосвідомості, конкретних правовідносинах, правомірній поведінці, правових теоріях, судових прецедентах і т. ін. Правотворення живить правотворчість новими правовими ідеями, правилами поведінки, конкретними рішеннями, угодами, котрі досліджуються, узагальнюються, систематизуються державою, а по тому формулюються в нормах права, зовнішньо виражених у нормативно-правових актах. Можна виділити такі рівні правотворення:
1) гносеологічний; 2) матеріальний; 3) інституційний — відбиває існування права як системи правових норм; 4) правотворчий.
Правотворчість — це правова форма діяльності держави за участю громадянського суспільства (у передбачених законом випадках), пов'язана із встановленням (санкціонуванням), зміною, скасуванням юридичних норм. Правотворчість виражається у формуванні, систематизації, прийнятті та оприлюдненні нормативно-правових актів. Головне призначення правотворчості — встановлення нових правових норм. Зміна і скасування застарілих правових норм сприяє затвердженню нових і, відтак, вони входять до його складу як допоміжні прояви правотворчості. Правотворчість здійснюється двома соціальними інститутами: • державою в особі державних органів та їх посадових осіб; • громадянським суспільством і його окремими суб'єктами.
Ознаки правотворчості:
1) здійснюється державою безпосередньо або з її попереднього дозволу, а також громадянським суспільством і його суб'єктами;
2) полягає у створенні нових норм права або в зміні чи скасуванні чинних норм;
3) набуває завершення в письмовому акті-документі, який називається нормативно-правовим актом;
4) відбувається відповідно до правового регламенту, тобто процедури, яка встановлюється правовими нормами;
5) має конкретно-цільову і організаційну спрямованість.
36. Види правотворчості
Види правотворчості як громадянського суспільства, так і держави можна класифікувати за різними критеріями. Основний вид правотворчості — правотворчість державних органів і посадових осіб. Види правотворчості держави за юридичною чинністю актів:
1. Законодавча діяльність, тобто діяльність, пов'язана з підготовкою і прийняттям законодавчих актів (законотворчість).У правотворчості України головну роль відіграє законодавчий орган держави — Верховна Рада;
2. Підзаконна правотворча діяльність, тобто діяльність, пов'язана з підготовкою і прийняттям підзаконних актів (підзаконна правотворчість). Правотворчість інших державних органів України (правотворчістю займаються практично всі державні органи) здійснюється на підставі і відповідно до чинних законів, прийнятих Верховною Радою.
3. Санкціонована правотворчість полягає у затвердженні актів, прийнятих організаціями громадянського суспільства — недержавними об'єднаннями: суспільними (партіями, профспілками та ін.) і комерційними (акціонерними товариствами та ін.), або в попередньому дозволі щодо їх видання.
4. Спільна правотворчість (нормативні угоди) — акти укладаються на галузевих, професійних і місцевому, територіальному рівнях.
5. Делегована правотворчість — видання нормативно-правового акта за уповноваженням, яке виходить із закону, або за прямим дорученням одного (вищого) органу держави іншому (нижчому) зі збереженням певної системи контролю з боку вищого органу за реалізацією делегованих повноважень.