32. Судовий прецедент як форма права. Судовий прецедент в Україні

Правовий прецедент – рішення суду (судовий прецедент) або адміністративного органу (адміністративним прецедент) у конкретній справі, яке стає обов’язковим при вирішенні в майбутньому аналогічних справ. Таким чином, сутність прецеденту полягає в тому, що рішення державного органу (судового чи адміністративного) по конкретній справі набуває нормативності, тобто стає обов’язковим зразком рішення всіх аналогічних справ у майбутньому. Правовий прецедент застосовується тоді, коли за судом чи іншим органом держави (крім парламенту) визнається право на правотворчість, тобто на офіційне формулювання загальнообов’язкових правил поведінки, або коли мають місце прогалини в правовому регулюванні чи є потреба в юридичній кваліфікації конкретних обставин.

33. Правова доктрина як форма права. Правова доктрина в Україні

Юридична наука (правова доктрина) на визначених етапах розвитку права теж служить його формою. Наприклад в даний час в якості форми права виступає мусульмансько-правова доктрина, що підтверджується законодавством арабських країн. Був період, коли і релігійні трактати виступали формою права. Цікаво відмітити, що в англійських судах при винесенні деяких судових рішень можна і дотепер зустріти посилання на наукові праці окремих юристів, хоча джерелами права вони вже не признаються. Ці посилання приводяться як додаткова аргументація, елемент формування волі судді, частина мотивації вироку або рішення суду. Роль правової доктрини як життєвого джерела права виявляється в тому, що вона створює поняття і конструкції, якими користується правотворчий орган. Саме юридична наука виробляє прийоми і методи встановлення, тлумачення і реалізації права. До того ж самі творці права не можуть бути вільні від впливу правових доктрин: більш-менш усвідомлено, але їм припадає ставати на сторону тієї або інший юридичної концепції, сприймати її пропозиції і рекомендації. В системі джерел права України відсутній правовий прецедент (зокрема — судовий), хоча можливість його появи тривалий час обговорюється в літературі. На думку прихильників появи такого джерела, правовий прецедент сприятиме не просто збільшенню кількості суб'єктів правотворчості, але й дасть змогу розформалізувати систему джерел права та надати гнучкості та динамізму всій правовій системі.

34. Правовий звичай як форма права. Правовий звичай в Україні

Правовий звичай – звичай, тобто правило поведінки, яке внаслідок повторення його протягом тривалого часу увійшло у звичку людей, яке санкціонується(схвалюється) і забезпечується державою. Таким чином, держава визнає правила поведінки, які переросли у звичай, стали обов’язковими для всіх суб’єктів, що підпадають під їх дію, їх виконання забезпечується за допомогою державного примусу.

Правовими стають не всі звичаї, а лише ті з них що містять вимоги, які відповідають інтересам і потребам держави. Сукупність правових звичаїв, що регулюють суспільні відносини в даній країні, називають звичаєвим правом. Вимоги звичаїв хоча й не завжди закріплюються в законах та інших нормативних актах, але визнаються державою та іншими учасниками суспільних відносин.

Правовий звичай як джерело права був пануючим за часів рабовласницької та правової держави. Саме звичаєвим, в основному, було право в рабовласницьких та феодальних державах.

У наш час правовий звичай як джерело права фактично втратив своє значення, хоча деякі його норми в окремих випадках ще продовжують діяти, особливо в ряді країн Африки та Азії, але й там вони мають обмежене застосування.