11. Марксистська концепція розуміння права

12. Соціологічна концепція розуміння права

Засновниками соціологічної теорії права були Є. Ерліх, Г. Гурвич, Р. Паунд, Е. Дюркгейм. На відміну від позитивізму та нормативізму ця теорія виходить із системного та функціонального призначення права, із його взаємозв’язку а суспільством і обумовленістю фактичними суспільними відносинами. Право розглядається не як система абстрактних і формальних норм, а як живий» порядок, як система фактичних правовідносин. Право – це частина життя, яка змінюється разом із оточуючою дійсністю, тому право може існувати поза буквою закону. Прихильники цієї теорії закликають до гнучкості права і виступають проти чіткості правової термінології та чіткості юридичних конструкцій. Зв’язаність суддів та інших суб’єктів правозастосування твердими і чіткими нормами права вони називають кайданами, а * поступливість» і «м’якість» права – благодіянням для суспільства. Для соціологічної юриспруденції характерно робити акцент не на тому, що таке є право, а на тому, як воно діє.

Ця теорія визначає завдання юридичної науки не в сфері права, а у вивченні процесу його дії у суспільстві, де відбувається вреґулювання протиріч між різними суспільними групами.

13. Історична концепція розуміння права

Історична школа права (Німеччина кінця XVIII ст.. — Г. Гуго, К. Савін’ї, Г. Пухта) одержала свою назву, виходячи з основного положення своєї концепції про позитивне право кожного народу як його історичної спадщини, про право як об’єктивний процес історичного життя кожного народу. Вона відкинула поділ права на природне і позитивне, притаманний природно-правовій теорії, і заявила, що існує одне право як історична спадщина кожного народу, яке не може і не повинно довільно змінюватися. Історична школа права розглядала одне національне право у його тривалій еволюції разом з народом вважала, що воно появилося не з моменту виникнення держави, а з зародження того чи іншого народу (нації). Дійсним джерелом права проголошувався не закон, встановлений державою, а звичай. Сторична школа права стверджувала, шо право залежить не від розуму людини, а від історичної дійсності і розвивається разом з мовою, звичаями народу, створюється на грунті духу.

Таким чином, основні положення історичної школи права можуть бути зведені до таких: 1) право має народний характер, оскільки в його основі міститься «дух», свідомість народу; 2) право виникає з появою народу і є невід’ємною частиною його культури; 3) право створюється саме собою; 4) стихійна еволюція права проходить етапи: звичаїв — обробки їх юристами; дух народу щонайкраще виявляється в звичаях; 5) роль законодавця не є творчою: законодавець лише допомагає розкриттю правового змісту, закладеного в народному дусі; 5) народ добровільно приймає норми спілкування в силу їх відповідності обставинам життя: стадії і ритми розвитку права збігаються з ходом еволюції народного життя; 7) право закріплює реально існуючий порядок, а не відіграє роль його перетворювача.