55. Прогалини у законодавстві: види, причини

Прогалини у законі – це повна або часткова відсутність необхідних юр. норм у даному законі.

Прогалини в праві - це відсутність норм права (або їхніх частин), що регулюють конкретні суспільні відносини у то­му разі, якщо воно підлягає сфері правового регулювання. Дійсна прогалина у праві існує тоді, коли певне питання повинно розв'язуватись юридичними засобами, але правом таке розв'язування не передбачено (н.п. прогалиною кримінального права є відсутність норми про відповідаль­ність жінок за зловживання алкоголем або наркотиками в період вагітності чи годування дитини, яке призвело до смерті або каліцтва дитини).

56. Аналогія закону і аналогія права

У разі прогалин у цивільно-правових відносинах застосовується:

Аналогія закону – це вирішення справи або окремого юр.питання на основі правової норми, розрахованої на подібні випадки. Аналогія виключається якщо вона прямо заборонена законом.

Аналогія права – це вирішення справи аботокремого юр.питання на основі принципів права, загальних засад і змісту законодавства. Застосовується, якщо немає норми, яка прямо передбачає даний випадок, ябо яка передбачає подібний випадок. При застосуванні істотне значення мають принципи права які закріплюються в конституції.

При вирішенні справи за аналогіями слід дотримуватись таких правил:

1.аналогія допустима лише у разі повної відсутності або неповноти правових норм.

2.сусп відносини, до яких застосов рішення за аналогією, повинні бути врегульовані, тобто перебувати у сфері правового регулювання.

3.Вироблене у ході використання аналогії правове рішення не повинно суперечити дії розпоряджень закону.

4.наявність подібності має бути в суттєвих юр.ознаках, розбіжність має бути неістотною.

5.має бути пояснення причин застосування рішення за аналогією до даного випадку.

57. Тлумачення норм права: поняття і необхідність

Тлумачен­ня норм права - це діяльність суб'єктів щодо усвідомлення і роз'яснення дійсного змісту правових норм.

Необхідність тлумачення норм права на практиці зумов­лена причинами, основними з яких є:

- невідповідність юридичних норм фактичним умовам життя;

- юридичні норми часом містять спеціальні поняття, які мо­жуть мати багатозначний зміст, а тому потребують роз'яснен­ня того, що саме має на увазі норма права;

- у нормах права часом використовуються оцінні понят­тя, що виражають лише соціальне значення тих чи інших явищ;

- нерідко зустрічаються нечіткість, недбалість, недогляд

правотворчих органів при оформленні своїх думок у нормах права;

- необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змісту самого нормативного акта.

58. Види тлумачення норм права

За суб'єктами тлумачення поділяються на офіційне і неофіційне. Офіційне тлумачення — це тлумачення правової норми, яке здійснюється компетентними органами і є формально обов'язковим для всіх суб'єктів її застосування і реалізації. Офіційне тлумачення поділяється на нормативне і казуальне. Нормативне тлумачення норми права характеризується загальнообов'язковістю, поширенням дії на всі випадки застосування реалізації роз'яснюваної норми. Існують два види нормативного тлумачення:

1. аутентичне, тобто тлумачення, здійснене тим самим органом, що встановив дану норму;

2. легальне, або делеговане, тобто тлумачення органу, який не приймав дану норму, але спеціально уповноважений законом давати її загальнообов'язкове роз'яснення.

Казуальне тлумачення — це таке тлумачення, яке розраховане і стосується конкретного випадку, з приводу якого і дається роз'яснення даної правової норми. Казуальне тлумачення буває:

1. судове, тобто тлумачення судом правової норми, у зв'язку з розглядом конкретної справи, яке знаходить своє закріплення в рішенні чи вироку суду з конкретної справи;

2. адміністративне — це тлумачення, яке здійснюється вищими адміністративними органами (міністерствами, державними комітетами іншими центральними органами державної виконавчої влади), коли вони дають офіційну відповідь на запити підпорядкованих установ з приводу трактування та застосування окремих положень нормативних актів в конкретному випадку.

Неофіційне тлумачення — це тлумачення правової норми, що здійснюється будь-яким суб'єктом і не є формально обов'язковим. Види неофіційного тлумачення:

1. доктринальне — це тлумачення норм права вченими правниками;

2. професійне, або компетентне тлумачення — це тлумачення, яке здійснюється юристами-практиками: адвокатами, прокурорами, юрисконсультами тощо;

3. буденне, або повсякденне тлумачення — це тлумачення правових норм всіма іншими суб'єктами правовідносин.