71. Правопорядок: поняття, ознаки

Правопорядок — це частина системи суспільних відносин, що врегульовані нормами права і перебувають під захистом закону та охороняються державою.

Основні ознаки правопорядку:

1) закладається в правових нормах у процесі правотворчості;

2) спирається на принцип верховенства права і панування закону в галузі правових відносин;

3) встановлюється в результаті реалізації правових норм;

4) створює сприятливі умови для здіснення суб'єктивних прав;

5) припускає своєчасне і повне виконання всіма суб'єктами юридичних обов'язків;

6) вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто вчинив правопорушення;

7) забезпечується всіма державними заходами, аж до примусу.

72. Гарантії законності і правопорядку

Гарантії правопорядку – це об'єктивні умови і суб'єктивні фактори, а також спеціальні засоби, що забезпечують режим правопорядку. Розрізняються матеріальні, політичні, юридичні і моральні гарантії законності і правопорядку. - Суспільний порядок являє собою всю сукупну систему суспільних відносин, що складається в результаті реалізації соціальних норм: норм права, норм моралі, норм громадських організацій, норм неправових звичаїв, традицій і ритуалів.

Юридичні гарантії законності створюються в результаті діяльності законодавчих, виконавчих, правоохоронних і судових органів влади, спрямованої на запобігання правопорушенням та їх припинення. Завдяки діяльності конституційного суду забезпечується неухильне додержання конституції держави. Виконавчі органи сприяють зміцненню законності своєю діяльністю. Судові і правоохоронні органи держави виконують безпосередню роботу з профілактики і припинення правопорушень. Значна роль у зміцненні законності і правопорядку в державі належить органам внутрішніх справ, їх діяльність спрямована на охорону суспільства від злочинних посягань.

73. Поняття і ознаки правопорушень

Правопорушення --це суспільне небезпечне або шкідливо неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність. Правопорушенню властиві такі ознаки: 1) має протиправний, неправомірний, характер, тобто суперечить нормам права; 2) є суспільно шкідливим або суспільна небезпечним . Суспільна шкідливість і суспільна небезпечність — основна об'єктивна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної; 3) виражається в поведінці - протиправній дії або бездіяльності; 4) має свідомо вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників. Правопорушенням визнається лише неправомірне діяння деліктоздатної особи; 5) є винним, тобто ставлення правопорушника до інтересів людей, яке завдає своєю дією (чи бездіяльністю) збитки суспільству і державі, містить вину; 6) є кримінальним, тобто спричиняє застосування до правопорушника заходів державного примусу, заходів юридичної відповідальності.

74. Види правопорушень

Види правопорушень за ступенем суспільної небезпечності: 1. Злочини - підвищений ступінь соц. Небезпечності. Кримінальний злочин — це суспільне небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом, яке полягає в посяганні на правопорядок (наприклад, вбивство людини).

2.Проступок менший за ступенем соц. небезпечності - це правопорушення, що завдають шкоди особі, суспільству, державі і є підставою для притягнення правопорушника до передбаченої законом відповідальності. Проступки можуть бути: А)конституційні - це суспільно небезпечні протиправні діяння, які полягають в умисному чи необережному заподіянні шкоди, але не мають ознак складу злочину. Б)дисциплінарні полягають у невиконанні робітником, службовцем, студентом обов'язків, порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку. В)адміністративні полягають в умисному чи необережному посяганні на суспільні відносини, заважають здійсненню нормальної виконавчої і розпорядчої діяльності; Г)матеріальні - які полягають у заподіянні шкоди майну підприємства його працівником; Д) цивільно-правові полягають у порушенні громадянами і організаціями майнових і особистих немайнових відносин, що склад. між суб'єктами права і становлять для них матеріальну і духовну цінність

Правопорушення за сферами громадського життя:

1.у сфері соціально-економічних відносин 2.у суспільно-політичній сфері 3.у сфері побуту і дозвілля

За колом осіб – особисті і групові.

Міжнародні правопорушення — це дії або бездіяльність суб'єктів міжнародного права, які суперечать нормам і принципам міжнародного права: міжнародні проступки(наприклад, порушення торгових зобов'язань) міжнародні злочини (н.п. работоргівля, піратство, міжн.тероризм).