- •Предмет загальної теорії права. Місце загальної теорії права в системі юридичних наук.
- •2. Функції теорії держави і права
- •3. Методи загальної теорії права
- •4. Ознаки і поняття права як регулятора суспільних відносин
- •5. Право в системі інших регуляторів суспільних відносин
- •6. Цінність і функції права
- •7. Поняття праворозуміння. Причини плюралізму у праворозумінні
- •8.Позитивістська концепція розуміння права
- •9. Природна концепція розуміння права
- •10.Нормативістська концепція розуміння права
- •11. Марксистська концепція розуміння права
- •12. Соціологічна концепція розуміння права
- •13. Історична концепція розуміння права
- •14. Психологічна концепція розуміння права
- •15. Інтегративна концепція розуміння права
- •16. Поняття і значення основних прав людини
- •17. Види основних прав людини
- •18. Покоління прав людини
- •19. Індивідуальне і колективне в правах людини
- •20. Поняття і значення принципів права , загальна класифікація принципів права
- •21. Справедливість як принцип права: коротка характеристика
- •22. Рівність як принцип права: коротка характеристика
- •23. Свобода як принцип права: коротка характеристика
- •24. Гуманізм як принцип права: коротка характеристика
- •25. Поняття і ознаки норми права
- •26. Структура норми права
- •27. Види норм права
- •28. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту
- •29. Поняття, ознаки джерела права і форми права
- •30. Нормативно-правовий акт як форма права. Нормативно-правовий акт в Україні
- •31. Нормативно-правовий договір як форма права. Нормативно-правовий договір в Україні
- •32. Судовий прецедент як форма права. Судовий прецедент в Україні
- •33. Правова доктрина як форма права. Правова доктрина в Україні
- •34. Правовий звичай як форма права. Правовий звичай в Україні
- •35. Правотворчість як остання стадія правоутворення
- •36. Види правотворчості
- •37. Принципи правотворчості
- •38. Поняття і структурні елементи системи права
- •39. Галузі права та інститути права
- •40. Матеріальне і процесуальне право
- •41. Публічне і приватне право
- •42. Міжнародне і національне право
- •43. Поняття і структурні елементи системи законодавства
- •44. Систематизація законодавства: поняття та види
- •45. Дія нормативно-правового акту у часі, просторі, за колом осіб
- •46. Поняття, структура і види правових відносин
- •47. Суб'єкти правових відносин
- •48. Суб'єктивні права і юридичні обов’язки як елементи правовідносин
- •49. Об'єкти правових відносин
- •50. Юридичні факти
- •51. Поняття і форми реалізації норм права
- •52. Застосування норм прав як особлива форма реалізації
- •53. Основні стадії процесу застосування норм права
- •54. Акти застосування норм права
- •55. Прогалини у законодавстві: види, причини
- •56. Аналогія закону і аналогія права
- •57. Тлумачення норм права: поняття і необхідність
- •58. Види тлумачення норм права
- •59. Мовний спосіб тлумачення норм права
- •60. Системний спосіб тлумачення норм права
- •61. Логічний спосіб тлумачення норм права
- •62. Історичний спосіб тлумачення норм права
- •63. Цільовий спосіб тлумачення норм права
- •64. Поняття, причини і види юридичних колізій
- •65. Способи подолання юридичних колізій
- •66. Правосвідомість: поняття, структура, види
- •67. Правовий ідеалізм і правовий нігілізм
- •68. Поняття і ознаки правомірної поведінки
- •69. Класифікація видів правомірної поведінки
- •70. Поняття і ознаки законності
- •71. Правопорядок: поняття, ознаки
- •72. Гарантії законності і правопорядку
- •73. Поняття і ознаки правопорушень
- •74. Види правопорушень
- •75. Причини правопорушень
- •76. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
- •77. Види юридичної відповідальності
- •78. Цілі юридичної відповідальності
- •79. Принципи юридичної відповідальності
- •80. Поняття і структура правової системи
- •81. Романо-германська правова сім’я
- •82. Англо-американська правова сім'я: характерні ознаки
- •83. Мусульманська правова сім’я: характерні ознаки
- •84. Традиційна (звичаєва) правова сім'я: характерні ознаки
- •85. Соціалістична правова сім'я: характерні ознаки
- •86. Постсоціалістична підгрупа романо-германської правової сім’ї: характерні ознаки
- •87. Механізм правового регулювання: поняття, структура
- •88. Способи, типи і стадії механізму правового регулювання
- •89. Правові презумпції: поняття, призначення, види
- •90. Правові фікції: поняття, призначення, види
7. Поняття праворозуміння. Причини плюралізму у праворозумінні
Праворозуміння — це інтерпретація того, що, власне, відбиває поняття, назване словом "право". До таких явищ належать певні людські можливості, відносини, інтереси, дії, а також їх психічні відображення (правила поведінки, ідеї, почуття тощо).
Причини плюралізму у праворозумінні можна розподілити на дві групи факторів: гносеологічні та потребові. Гносеологічна причина полягає у тому, що яке б явище не вважалось правом, воно зазвичай є досить складним, системним, багаторівневим, багатогранним. І тому при його пізнанні майже неможливо охопити відразу й одночасно усі його грані, прояви. До цієї ж групи обставин належить також і розвиток суспільних та інших наук, внаслідок чого виникають нові методи пізнання, що може породжувати оновлені чи навіть нові варіанти праворозуміння. До погребових причин належать ті, що коріняться у соціальній неоднорідності суспільства, тобто в закономірному його поділі на різноманітні частини — нації, класи, професійні верстви, ідеологічні угруповання тощо, які мають свої специфічні, неоднакові потреби й інтереси.
8.Позитивістська концепція розуміння права
(позитивістський) . Вихідна форма буття права — норма права.
Право трактується як система норм, викладених в законах та інших нормативних актах, що виражають державну волю, тобто як «позитивне право» . Закон і право ототожнюються, а владна примусовість вважається їх основною ознакою. Оцінка права з боку його застосувача (посадової особи, державного органу, підприємства, установи) виключається, оскільки вважається, що держава творить справедливі норми права, навіть якщо в них закріплене свавілля. Проте позитивістське праворозуміння має ряд позитивних рис: воно виділяє норму, права як провідний правовий засіб; орієнтує на такі властивості права, як точність, однозначність, формальну визначеність, тощо. приділяє увагу досконалості розробки юридичних понять і категорій .
9. Природна концепція розуміння права
Названа теорія виникла в період соціальних буржуазних революцій в Голландії, Англії, Франції, Германії. Її представниками були Гроцій, Гоббс, Руссо, Кант, Радіщев та ін..Природне право, стверджують автори, виникло із самої природи людини і тому належить всім людям взагалі і кожній людині окремо. Воно є вічним і незмінним, не залежить від держави і писаного державою права, а історично передує йому. Свої витоки воно бере із загальної справедливості і вічної правди. До природних прав відносять: право на життя, честь, гідність, право на приватну власність, на протидію тирану, право на насильницьку зміну тоталітарної влади та ін..
10.Нормативістська концепція розуміння права
Нова модернізована форма позитивізму, в наш час є однією з найбільш впливових теорій права. Основні ідеї цієї теорії були обґрунтовані Е. Кельзеном (1881-1973) в праці «Чиста теорія права». Виходячи з вчення І. Канта, Кельзен відриває право від реальної дійсності і вивчає його як норму про те, що (або як) повинно бути, від чого реальна дійсність, буття чимось відрізняються. Таким чином, право завжди являє собою відірвану від дійсності норму про те, що повинно бути. »Чистота» права по Кельзену досягається такою побудовою його системи, яка робить право незалежним від будь-якого не правового фактору (бога, держави, політичної влади, ідеології класу тощо). Єдність норм і цілісність системи забезпечує основна норма – всеохоплююча категорія пізнання, яка виводиться за допомогою людської свідомості і не має матеріального змісту. Система права має вигляд піраміди, де нижче основної норми розміщується конституція, яка витікає із основної норми. Ще нижче – закони та укази, і на найнижчому рівні – індивідуальні норми, які створюються, судом та органами управління стосовно окремих правових ситуацій.
Важливою рисою нормативізму є ідея динаміки права, його постійного і безпосереднього відновлення, самовдосконалення. На думку Г. Кельзена, правознавство як наука, повинно стати вільним і незалежним по відношенню до будь-якої ідеології, партії, класу, що забезпечує йому незалежність - «чистоту».