7. Поняття праворозуміння. Причини плюралізму у праворозумінні

Праворозуміння — це інтерпретація того, що, власне, відбиває поняття, назване словом "право". До таких явищ належать певні людські можливості, відносини, інтереси, дії, а також їх психічні відображення (правила поведінки, ідеї, почуття тощо).

Причини плюралізму у праворозумінні можна розподілити на дві групи факторів: гносеологічні та потребові. Гносеологічна причина полягає у тому, що яке б явище не вважалось правом, воно зазвичай є досить складним, системним, багаторівневим, багатогранним. І тому при його пізнанні майже неможливо охопити відразу й одночасно усі його грані, прояви. До цієї ж групи обставин належить також і розвиток суспільних та інших наук, внаслідок чого виникають нові методи пізнання, що може породжувати оновлені чи навіть нові варіанти праворозуміння. До погребових причин належать ті, що коріняться у соціальній неоднорідності суспільства, тобто в закономірному його поділі на різноманітні частини — нації, класи, професійні верстви, ідеологічні угруповання тощо, які мають свої специфічні, неоднакові потреби й інтереси.

8.Позитивістська концепція розуміння права

(позитивістський) . Вихідна форма буття права — норма права.

Право трактується як система норм, викладених в законах та інших нормативних актах, що виражають державну волю, тобто як «позитивне право» . Закон і право ототожнюються, а владна примусовість вважається їх основною ознакою. Оцінка права з боку його застосувача (посадової особи, державного органу, підприємства, установи) виключається, оскільки вважається, що держава творить справедливі норми права, навіть якщо в них закріплене свавілля. Проте позитивістське праворозуміння має ряд позитивних рис: воно виділяє норму, права як провідний правовий засіб; орієнтує на такі властивості права, як точність, однозначність, формальну визначеність, тощо. приділяє увагу досконалості розробки юридичних понять і категорій .

9. Природна концепція розуміння права

Названа теорія виникла в період соціальних буржуазних революцій в Голландії, Англії, Франції, Германії. Її представниками були Гроцій, Гоббс, Руссо, Кант, Радіщев та ін..Природне право, стверджують автори, виникло із самої природи людини і тому належить всім людям взагалі і кожній людині окремо. Воно є вічним і незмінним, не залежить від держави і писаного державою права, а історично передує йому. Свої витоки воно бере із загальної справедливості і вічної правди. До природних прав відносять: право на життя, честь, гідність, право на приватну власність, на протидію тирану, право на насильницьку зміну тоталітарної влади та ін..

10.Нормативістська концепція розуміння права

Нова модернізована форма позитивізму, в наш час є однією з найбільш впливових теорій права. Основні ідеї цієї теорії були обґрунтовані Е. Кельзеном (1881-1973) в праці «Чиста теорія права». Виходячи з вчення І. Канта, Кельзен відриває право від реальної дійсності і вивчає його як норму про те, що (або як) повинно бути, від чого реальна дійсність, буття чимось відрізняються. Таким чином, право завжди являє собою відірвану від дійсності норму про те, що повинно бути. »Чистота» права по Кельзену досягається такою побудовою його системи, яка робить право незалежним від будь-якого не правового фактору (бога, держави, політичної влади, ідеології класу тощо). Єдність норм і цілісність системи забезпечує основна норма – всеохоплююча категорія пізнання, яка виводиться за допомогою людської свідомості і не має матеріального змісту. Система права має вигляд піраміди, де нижче основної норми розміщується конституція, яка витікає із основної норми. Ще нижче – закони та укази, і на найнижчому рівні – індивідуальні норми, які створюються, судом та органами управління стосовно окремих правових ситуацій.

Важливою рисою нормативізму є ідея динаміки права, його постійного і безпосереднього відновлення, самовдосконалення. На думку Г. Кельзена, правознавство як наука, повинно стати вільним і незалежним по відношенню до будь-якої ідеології, партії, класу, що забезпечує йому незалежність - «чистоту».