59. Мовний спосіб тлумачення норм права

Мовне тлумачення — це з'ясування змісту норми права через граматичний аналіз її словесного формулювання з використанням законів філології. Грунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз слів, пропозицій, словесних формулювань юридичних норм. Класичним прикладом за­стосування граматичного тлумачення є завдання з фор­мулою: «Стратити неможливо помилувати». Від того, де в ній ставити кому або тире, залежить вибір одного з двох взаємовиключаючих варіантів поведінки.

60. Системний спосіб тлумачення норм права

Системне тлумачення — це з'ясування значення норми через встановлення її системних зв'язків з іншими нормами. Сутність його полягає в тому, що норма зіставляється з іншими нормами, встановлюються її місце і значення в даному нормативному акті, галузі права, всій правовій системі.

При систематичному тлумаченні, по-перше, розкривається зміст правової норми в залежності від місця, що вона займає в системі кодексу або нормативного акта, у залежності від того, у якому по значимості нормативному акті ця норма сформульована, по-друге, порівнюємо досліджувану правову норму з іншими нормами даної галузі права, а також із нормами інших галузей, із якими перша знаходиться в тім або іншому зв'язку й взаємодії. Установлення зв'язку тлумачної норми з іншої може уточнити першу норму без зміни її змісту.

61. Логічний спосіб тлумачення норм права

Логічне тлумачення — це з'ясування змісту норми права через використання законів і правил формальної логіки. При логічному тлумаченні досліджуються не окремі слова, а внутрішні зв'язки між час­тинами нормативного акта, логічна структура правових при­писів. Необхідність логічного тлумачення випливає, насам­перед, з особливостей оформлення норм права. Так, гра­матична форма речення, в якому міститься норма права, ча­сом неточно виражає кількісну сторону норми. У нормі зви­чайно йдеться про одну особу: «обвинувачений має право», «слідчий зобов'язаний» тощо. Проте норма права стосуєть­ся не одного якогось обвинуваченого або слідчого, а всіх, хто підпадає під відповідне процесуальне положення. Тому ми розуміємо, що для надання наведеним формулам їх дійс­ного значення, логічно умовно до них додавати слова «кож­ний», «будь-який», у результаті чого й буде виявлено дійсну волю законодавця.

62. Історичний спосіб тлумачення норм права

Історичне тлумачення - це встановлення дійсного змісту норми права на основі дослідження і врахування конкретних історичних умов, за яких вони були прийняті, яку мету на той час було поставлено перед ними. За цим способом тлу­мачення вивчаються відповідні державні документи, мате­ріали обговорень і приймаються проекти нормативних актів, протоколи засідань органів, що займалися підготовкою за­конопроекту. Відтак, при історичному тлумаченні інтерпретатор спирається на факти, пов'язані з історією виникнення норми права, вивчає соціально-економічну й політичну ат­мосферу, що зумовила прийняття даної правової норми.

63. Цільовий спосіб тлумачення норм права

Телеологічне (цільове) тлумачення - це з'ясування змісту закону у зв'язку з його цільовим призначенням. Основа для виділення його як самостійний прийом - зв'язок норми з об'єктивними наслідками її здійснення. Джерелом телеологічного тлумачення є законодавство. Суб'єктами телеологічного тлумачення можуть бути всі суб'єкти права. Винятково важливим фактором тлумачення норми права по її меті є соціальна правосвідомість суб'єктів, що здійснюють інтерпретацію. Особливість телеологічного тлумачення полягає в тому, що всі знання й прийоми їхнього використання прив'язуються до того, що виходить за межі безпосереднього змісту норми (до її мети), але що пояснює цей зміст. Як пізнавальний інструмент цього прийому використовуються закони логіки, закони науки про системні об'єкти, спеціальні юридичні знання, історія і так далі.. Далеко не всі автори визнають телеологічне тлумачення як самостійний прийом, не заперечуючи значення цільового аналізу права.