14. Психологічна концепція розуміння права

Психологічна школа права виникла і набула найбільшого впливу в кінці XIX – на початку XX століття. В Росії найвидатнішим її представником був Лев Петражицький. Психологічний напрям відкидає обумовленість права матеріальними умовами життя суспільства і визначає головними факторами суспільного розвитку психологічні властивості характеру, інстинкти людей, їх почуття та переживання. Психологічні вчення вбачають джерело права у психіці людей. Всі правові явища – продукт свідомості людини і існують не об’єктивно, а лише в тій мірі, в якій людина їх усвідомлює для себе.

Відповідно до сучасного рівня розвитку правової теорії, слід зазначити певну цінність психологічного аспекту розуміння деяких правових явищ та процесів. Говорячи про суб’єктів правовідносин, ми маємо на увазі лише тих, хто усвідомлює свою поведінку, здійснює вольові вчинки. В іншому випадку особи виключаються із сфери дії права. Неусвідомлена поведінка не береться до уваги у ході вирішення юридичних справ. Крім того, у питаннях забезпечення стабільного режиму законності та правопорядку слід спиратися не на примусові засоби припинення правопорушень, а на глибоке усвідомлення своїх прав та обов’язків всіма учасниками правовідносин.

15. Інтегративна концепція розуміння права

Названі теорії подаються у вченні Д. Холла. Суть цієї теорії полягає у спробі інтегрувати окремі концепції природного права, позитивізму і нормативізму, теорії соціологічної юриспруденції, створивши нову школу права, яка б відповідала сучасним вимогам.

Згідно з інтегративним підходом до розуміння права всі його ознаки є суттєвими і необхідними. В дійсності, мабуть, не слід говорити про винятково доскональне право. Характеризуючи право слід окремо аналізувати його зміст і форму. З цих позицій мабуть не варто шукати якусь узагальнену формулу права, бо право завжди в чомусь недосконале і вимагає постійних змін.

Виходячи з теорії Д. Холла, який прагне створити єдине уявлення про право шляхом синтезу правових норм, правових процесів і моральних цінностей, слід зробити висновок, що пошуки загальної формули розуміння права не виправдані і від них треба відмовитися. В інтересах юридичної науки і практики треба віддавати перевагу плюралістичним підходам до розуміння права, вивчати різні визначення права і синтезувати їх в межах єдиного поняття . Інтегративне визначення права дається авторами як сукупність визнаних в даному суспільстві і забезпечених офіційним захистом нормативів рівності і суспільстві і забезпечених офіційним захистом нормативів рівності і справедливості, які регулюють конкуренцію і злагоду різних воль в їх взаємовідносинах одне з одним.

16. Поняття і значення основних прав людини

Основні права людини — це певні можливості людини, котрі необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства (економічним, духовним, соціальним) і мають бути загальними та рівними для всіх людей. Під основними правами людини, слід розуміти права, які містяться в конституції держави і міжнародно-правових документах по правам людини. Значення прав людини можна записати так: права людини — це певним чином внормована її свобода; права людини — це певні її потреби чи інтереси; права людини — це вимоги про надання певних благ, скеровані суспільству, державі, законодавству; 4) права людини — це певний вид моралі.