88. Способи, типи і стадії механізму правового регулювання

Диспозитивний спосіб – регулювання відносин між рівними за правом суб’єктами відносин. В рамках диспозитивного використовується принцип: дозволено все, що не заборонено. Притаманне приватним галузям права.

Імперативний спосіб – регулювання відносин суб’єктів, що знаходились у субординації (підкоренні). Віддає пріоритет інтересам держави. Використовується для публічних галузей права. В імперативному: заборонено все, що не дозволено.

Стадії правового регулювання:

1) Формально закріплення норми права, тобто встановлюється бажаний варіант поведінки (загальне правове регулювання).

Індивідуальне правове регулювання:

2) виникнення юридичного факту;

3) виникнення правовідносин;

4) реалізація учасниками відносин своїх прав і обов'язків;

5) додаткова стадія – це захист, коли вчиняється неправомірна дія суб’єкта правовідносин, наступає юридична відповідальність, щоб захистити права суб’єкта, що постраждав.

89. Правові презумпції: поняття, призначення, види

Презумпція — закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення.

Є спростовні і неспростовні презумпції. Спростовні залежать від текстуального закріплення, якщо немає такого механізму – неспростовна.

Матеріальні і процесуальні презумпції. Процесуальна презумпція - наприклад припущення протиправного оскарження дій суб'єктом владних повноважень.

Сфера дії презумпції: - Загальноправова (поширюється на все право); - Галузеві і міжгалузеві.

Призначення:

- відображаються вихідні, принципові засади прав;

- закладений механізм реалізації цих засад.

90. Правові фікції: поняття, призначення, види

Юридичні фікції – це коли неіснуючі юридичні факти або відносини оголошуються існуючими.

Система фікцій багато в чому повторює систему презумпцій.

За способом регулювання: позитивні (неіснуючі обставини стають існуючими, наприклад: до близьких родичів відноситься дружина); негативні(заперечуються реально існуючі обставини). За способом їх висловлювання: фікції, виражені як прості судження у вигляді припущень. Яскравим прикладом останніх є презумпція знання закону.

Юридична фікція з часів римського права надійно ввійшла в правову традицію як юридично-технічний прийом. Друга причина - походження принципу економічності у законотворчій діяльності. Набагато простіше надати умовний правовий режим об'єкту, котрому це властиво, ніж створювати ускладнені правові конструкції, з яких регулювання матиме громіздкий характер.