Тема 2. Організація та проведення психологічної корекції

1. Форми корекційного впливу. Врахування характеру психологічних проблем, віку та особистісних якостей при виборі форми психокорекційного впливу.

2. Етапи психокорекції.

3. Особливості проведення психологічного обстеження з метою планування та визначення завдань корекції. Методи отримання психологічної інформації.

4. Принципи побудови спілкування психолога з клієнтом.

5. Роль невербальних засобів спілкування в одержанні інформації, встановленні контакту та здійсненні впливу.

6. Психологічний простір. Робота з просторовим та фізичним контекстом. Тренінг техніки приєднання.

Література

1. Кузікова С.Б. Теорія і практика вікової психокорекції: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – С. 8-38.

2. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – С. 5-21.

Практичні заняття

Кожне практичне і лабораторне заняття завершується виконанням складової частини професійно-орієнтованого завдання, яку студент зобов’язаний здати в кінці модулю. Студент самостійно обирає для виконання одне з запропонованих професійно-орієнтованих завдань. Також студент має право обрати будь-яку психокорекційну ситуацію, наведену в методичній літературі, наприклад, за книгою: Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуац. задачи. – К.: Вища шк., 1996. – 192 с..

Студент, який у письмовій формі не здав професійно-орієнтоване завдання, не може претендувати на отримання автоматичної оцінки за модуль.

Виконане професійно-орієнтоване завдання зараховується на підсумковій модульній роботі.

Приклади професійно-орієнтованих завдань.

1. Семирічного першокласника Сергія на консультацію до психолога привела вчителька з проханням перевірити пам’ять учня, оскільки він нічого не пам’ятав. Вчителька із занепокоєнням говорила про те, що дитина не в стані запам’ятати, що задавали додому. Вдома хлопчик завжди каже батькам, що не пам’ятає, що задавали, і ті дізнаються про завдання від інших дітей. На уроці він каже, що не пам’ятає, що вчив вдома. І вчителька, і батьки розгублені.

Випадок взято з книги: Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуац. задачи. – К.: Вища шк., 1996. – 192 с. (С. 24, 110).

2. З розповіді матері: «Нашим синам 7 і 4 роки. Коли старший почав ходити до дитячого садку, ми помітили, що він виносить іграшки з дому і не приносить їх назад, або приносить якісь чужі речі. На всі наші питання і настанови він реагував мало. З того часу ми періодично бачимо, що син щось робить за нашою спиною (щось обмінює, робить шкоду і не зізнається). Ми з чоловіком вже майже три роки живемо в постійному страху, що син знову щось винесе з дому. Наші питання: „Куди подів? На що поміняв?” – зостаються без відповіді. І скільки ми не вмовляли, що треба завжди казати правду, що за „правду не б’ють”, він незворушний. Майже завжди хоче приховати зроблене або знайти іншого винуватця.

Зараз нас дуже непокоїть те, що молодший син, дивлячись на старшого, теж починає говорити неправду (вже був один випадок у дитячому садку). Щодня ми чекаємо на якісь неприємності, ховаємо все, що можна сховати. Але виникають все нові й нові ситуації. А правди не доб’єшся».

Додаткова інформація: мама збудлива, емоційна жінка, надто переживає з приводу виховання сімей. Тривалий час (коли старшому було 3-4 роки) з сім’єю жив онкологічно хворий дідусь. Мама згадала, що неодноразово помічала, як дідусь перекладав свою провину на старшого сина, звинувачуючи його у „злочинах”, котрий той не здійснював.

Випадок взято з книги: Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуац. задачи. – К.: Вища шк., 1996. – 192 с. (С. 51, 133).

3. До психолога завітала жінка. Її старший син Максим відрізняється поганою поведінкою і поганим ставленням до неї. Останнім часом, коли до закінчення школи залишилось півроку, він став прогулювати заняття, а тепер взагалі кинув вчитися. На критику матері і навіть дружні поради реагує грубістю. Мати певна, що у сина не все гаразд з психікою.

Виховувала сина сама, без батька. Ні в чому сину не відмовляла. Навіть вдруге заміж не вийшла.

Випадок взято з книги: Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуац. задачи. – К.: Вища шк., 1996. – 192 с. (С. 14, 101).

4. До психолога звернулися батьки 6-річного хлопчика, який не виявляє бажання відвідувати школу.

Сформулюйте проблему і запропонуйте відповідну психорекційну програму роботи з дитиною.

5. До психолога звернулися батьки 6-річного хлопчика, який, на думку батьків, не володіє достатнім рівнем розвитку основних видів пізнавальних процесів.

Сформулюйте проблему і запропонуйте відповідну психорекційну програму роботи з дитиною.

6. До психолога звернулася класовод 3-го класу з проблемою недостатньої сформованості довільності сприймання, уваги та пам’яті своєї учениці.

Сформулюйте проблему і запропонуйте відповідну психорекційну програму роботи з дитиною.

7. До психолога звернулася класовод 3-го класу з проблемою недостатньої сформованості смислової та логічної пам’яті свого учня.

Сформулюйте проблему і запропонуйте відповідну психорекційну програму роботи з дитиною

8. До психолога звернулася класовод 3-го класу з проблемою недостатньої сформованості пізнавальної мотивації ряду учнів свого класу.

Сформулюйте проблему і запропонуйте відповідну психорекційну програму роботи з дитиною.

9. До психолога звернулися батьки 5-річного хлопчика з проблемою: дитина боїться залишатися вдома сама і засинати без дорослих. Додаткова інформація: нещодавно в сім’ї помер дідусь, якого хлопчик дуже любив.

10. До психолога звернулася вихователька дитячого садку з проблемою підвищеної агресивності 4-річного хлопчика. Вона стверджує, що у нього доволі часто трапляються напади гніву, злості, він намагається образити, принизити інших дітей. Через це ніхто з дітей не бажає з ним гратися.

11. До психолога звернулася вихователька дитячого садку з проблемою надмірної імпульсивності 5-річної дівчинки. За словами виховательки, у неї спостерігається підвищена дратівливість, нестриманість у почуттях, нетерплячість. Дівчинку важко контролювати, треба постійно пильнувати, щоб вона чого не накоїла.

12. До психолога звернулася вихователька дитячого садку з проблемою асоціальності 5-річного хлопчика. За словами виховательки, він дражниться з іншими дітьми, розповідає непристойні історії, вживає нецензурні слова.

13. До психолога звернулася вихователька дитячого садку з проблемою асоціальності 5-річного хлопчика. За словами виховательки, він б’є інших дітей, виявляє жорстокість до тварин, нищить рослини.

14. До психолога звернулася вихователька дитячого садку з такою проблемою: 4-річна дівчинка демонструє ознаки надмірної замкненості. Вона часто засмучена, любить гратися сама, мовчазна, легко ображається, не довіряє іншим.

15. До психолога звернулися батьки 5-річного хлопчика. За їх словами, хлопчик демонструє ознаки невпевненості: дитина покірна, намагається всім догодити, часто при спілкуванні з іншими почувається винуватою.

16. До психолога звернулися батьки 4-річної дівчинки. За словами батьків, вона демонструє ознаки неадекватної тривожності: дитина постійно напружена, скута у рухах, невпевнена у собі, легко засмучується, спить неспокійно.

17. До психолога звернулися батьки 6-річного хлопчика. Їх непокоїть те, що дитина не бажає восени йти до школи. У дитячому садку, де хлопчик поки перебуває, він не виконує завдань виховательки, не підпорядковується правилам та денному розпорядку. Хлопчик бажає тільки гратися.

18. До психолога звернулася матір дівчинки трьох з половиною років. Дитина постійно вередує, кричить, з нею трапляються істеричні напади, чіпляється за її одяг. Додаткова інформація: батьки дівчинки перебувають на стадії розлучення.

19. Класовод 3-го класу звернулася до психолога з проблемою: учень її класу у взаємодії з однокласниками застосовує силові методи розв’язання конфліктів, впертий, намагається образити, принизити інших.

20. Класовод 3-го класу звернулася до психолога з проблемою: учениця її класу, відповідаючи біля дошки, поводиться напружено, скуто, у взаємодії з однолітками безініціативна, боязка.

21. До психолога звернулися батьки дівчинки 8 років. За їх словами, донька у спілкуванні з оточуючими проявляє дратівливість, нестриманість, невміння чекати. Під час нападів дратівливості її неможливо заспокоїти.

22. Батьки звернулися з проблемою: їхня 9-річна донька в школі постійно бере на себе провину, невпевнена в собі, не прагне до перемоги, а радше прагне уникати невдач.

23. Класовод і батьки помітили, що хлопчик 6-років погано почувається в школі, постійно капризує, проситься додому, не підтримує стійких дружніх стосунків з однокласниками.

24. До психолога звернулася мама 8-класника. З її слів, хлопець добрий, життєрадісний, комунікабельний. Але повинен відчувати за ним наглядають, інакше потрапляє в асоціальні компанії, не володіє стійкою адекватною самооцінкою, не має твердих переконань, принципів, дуже довірливий.

25. До психолога звернулась класний керівник учня 8-го класу, який місяць тому прийшов до класу і досі не можу адаптуватися. За її словами, він надміру невпевнений у собі. Боїться відповідати біля дошки, не надто комунікабельний, має обмежені стосунки у класі.

26. До психолога звернулася вчителька. Вона заявляє, що в її класі навчається дівчина-підліток, яка своєю манерою яскраво одягатися і демонстративно поводитися під час уроку намагається привернути до себе увагу, чим зриває навчально-виховний процес.

27. У п’ятому класі є рудоголовий хлопчик. Він товаришує з однокласниками, але дуже боляче зносить, коли його називають «рудим», через що неодноразово вступав у бійки.

28. До психолога звернулася вчителька початкових класів. Вона не знає, чому діти швидко втомлюються на її уроках, чому на третьому уроці уже відмовляються писати і читати. Припускає, що це пов’язано з навантаженням на руки та очі.

29. До психолога звернулися батьки 6-річної дівчинки з проблемою її неготовності до шкільного навчання. Зокрема відзначають, що вона не вміє тримати в руках ручку, не вміє писати і малювати, не розроблена дрібна моторика.

30. До психолога звернувся учень випускного класу з проблемою втрати сенсу життя. Говорить, що у нього нема ніякої життєвої мети, нема справжніх друзів, дівчини, що немає жодних серйозних інтересів, що не знає, куди вступати вчитися далі.

Складіть психокорекційну програму за таким алгоритмом: встановити об’єкт і предмет психокорекційного впливу; встановити гіпотезу виникнення проблеми і шляхи її вирішення; встановити мету і завдання роботи; визначити доцільну форму роботи з клієнтом; одібрати методики і техніки корекційної роботи; визначити загальний час, необхідний для реалізації всієї програми, частоту зустрічей і тривалість кожного заняття; визначити необхідні матеріали та обладнання.

Програма має складатися з трьох блоків: діагностичного (методи і методики діагностики проблеми), корекційного (приклади психокорекційних технік, вправ, методів) і блок оцінки ефективності психокорекційного впливу (встановити критерії ефективності програми).