3. Культура і літературне життя міста

Середньовічне Дубно було одним з найбільших культурних центрів Волині. На теренах Дубенщини було сім монастирів – центрів духовності і культури. У 1578 році в Дубні будується Хрестовоздвиженсь-кий монастир. При монастирях працювали видатні вчені, літератори, церковні діячі – Мелетій Смотрицький, Касіян Сако-вич, Іов Залізо (згодом Іов Почаєвський). Ієромонах Ар-сеній у 1539-1568 роках створив відоме Дубенське Четвероєвангеліє. Євангеліє розпочинається з великого кольорового ініціалу (8 рядків тексту) південноруського типу. Написаний текст також

Монастир Чесного Хреста

південноруським уставом чорним чорнилом, професійно, каліграфічно, з “службовими словами”, виконаними кіновар'ю. Євангеліє має 302 сторінки, чотири заставки геометричного орнаменту в кольорах. В книзі чотири розмальовані гравюри з зображенням Євангелістів (більш пізнього періоду, вірогідно 18- поч. 19 ст.). На полях книги багато різних записів побутового характеру. На звороті 289 сторінки після закінчення Євангелія від Іоанна зроблені приписки: ,,В ім'я Отця і Сина і святого Духа се аз смиренний ієромонах Арсеній замислив писати святе Євангеліє і зробив своєю грішною рукою з великою надією на відпущення гріхів, писав за своє душевне спасіння і батьків своїх в монастирі Чесного Хреста за Костянтиновича князя Василія...”. Обкладинка пізнішого періоду виготовлена з дерева, обтягнута тонкою шкірою. Нині Євангеліє знахо-диться в Російській Державній бібліотеці в місті Москві. Ієромонах Арсеній також зробив опис церковних книг Дубенського Преображенського монастиря.

Історичний факт

Мелетій Смотрицький народився

близько 1578 року в сім’ї громадського

діяча Герасима Смотрицького.

Навчався в Острозькій академії.

Автор багатьох творів . Найвідоміші

з них „Тренос” 1610 рік, ,,Граматика

словенская” (перший підручник східно-

слов’янської граматики) 1619 рік.

Тривалий час був настоятелем

Спасівського монастиря м. Дубна.

У 1627 році прийняв унію.

Іов Залізо – визначний духовний діяч.

Протягом 20 років управляв

Хрестовоздвиженським монастирем.

Був аскетом, дожив до 100-річного

віку і по смерті був проголошений

Святим. Пам’ять про нього

залишилась у пісні „Ой, зійшла зоря

вечорова, над Почаєвом стала...”

4. Магдебурзьке право

В 1507 році король Польський Сигізмунд І підтвердив грамоту 1498 року і дарував ще одну – особливу, так звану грамоту ,,Магдебурзького пра-ва”, за якою місту Дубну надавалось Магдебурзьке право і дозволялось влаштовувати щорічні ярмарки.

Магдебурзьке право – це один із видів прав вільних міських общин у середньовіччі. Міста отри-мували самоврядування, податковий та судовий імунітет (незалежність), права власності на землю (зазначену в привілеї), пільги ремісникам і торгов-цям, право проводити ярмарки, а також звільнення від деяких повинностей на користь держави.

Основними юридичними кодексами, що використовувалися міськими судовими установами України, були твори польських юристів 16 ст. Павла Щербича „Право міське Магдебурзьке” і Бартоша Троїцького ,,Порядок судів міських”.

Отримавши Магдебурзьке право, місто сплачу-вало в державну казну зазначену суму грошей. Частина натуральних повинностей міщан ліквідову-валася, встановлювалися єдині податки з ремесел і торгівлі. Місто звільнялось від управління й суду королівських чи великокнязівських намісників. Магістрат складався з двох колегій-лави, що відала судовими справами і ради, яка займалася адміністра-тивно-господарськими справами. Члени магістрату називалися лавниками й радниками. Місця в магістратах посідали найзаможніші. Ремісники і торговці вели боротьбу з міською верхівкою за свої права. У малих містах управляла ратуша.

Дубно перебувало у приватній власності і тому, передбачені Магдебурзьким правом, можливості для міщан в повному обсязі не реалізовувалися. Власник Дубна міг арештовувати й послати до в’язниці і війта, і бургомістра, регулював не тільки громадсь-кий міський порядок, а й приватне життя міщан.

Отже, на початку 16 ст. головним органом самоврядування в місті Дубні був магістрат. Керівництво містом здійснював бургомістр, а судова влада була в руках війта та лавників.

У складі Речі Посполитої