Список

рекомендованої літератури з дисципліни “Історія костюма”

1. Базанов В. Техника и технология сцены, Ленинградское отделение: Искусство, 1976.

2. Васіна З.О. Український літопис вбрання. Т. 2 ХІІІ – поч. ХХ ст. – К.: Мистецтво, 2006.

3. Дудникова Г.П. История костюма/Изд. 2-е, доп. иперер. Ростов н/Д: Феникс, 2003. – (Серия “Начальное профессиональное образование”).

4. Захаржевская Р. Костюм для сцены. – М.: Советская Россия, 1967.

5. Каминская Н.М. История костюма. – М.: Легпромбытиздат,1986.

6. Киреева Е.В. История костюма. Европейские костюмы от античности до Х1Х века. – М.: Просвещение, 1970.

7. Кривич Д.П. Український народний одяг ХVII – поч. XIX ст. в акварелях Ю.Глоговського. – К.: Наукова думка, 1988.

8. Локов Н.А., Соколовская В.В. Костюмы к танцам народов СССР. – М.: Искусство, 1964.

9. Матейко К.І. Український народний одяг. – К.: Наукова думка, 1996.

10. Ніколаєва Т.О. Історія українського костюма. – К.: Либідь, 1996.

11. Ніколаєва Т.О. Український костюм. Надія на Ренесанс. – К.: Дніпро, 2005.

12. Плаксина Э.Б. История костюма: Стили и направления. – М.: Академия, 2004.

13. Стамеров К.К. Нариси з історії костюмів. У двох частинах, - Київ. “Мистецтво”, 1978.

14. Філановський Г.Ю., Супрун А.І. Костюм ХХ століття. – К.: Веселка, 1990.

15. Шевнюк О.Л. Історія костюма. – К.: Знання, 2008.

16. Шульгина А.Н., Томилина Л.П. Костюмы для художественной самодеятельности. – М.: Профиздат, 1976.

17. Иллюстрированная энциклопедия моды. – Прага: Артия, 1988.

Ілюстративний матеріал:

1. Античний костюм – репродукції з творів грецької скульптури, вазопису та дрібної пластики /терракот/, римської скульптури, розписів.

2. Костюм епохи Середньовіччя – репродукції з вітражів, мініатюр, гобеленів.

3. Кучеренко З.В. Костюми народів світу. Випуск 1. Комплект. 18 листівок з текстівками українською, російською та англійською мовами.

4. Струнка М.Л. Рекомендації до використання у середніх загально-освітніх школах комплекту фотокартин “Українське декоративне мистецтво. Вишивка”. Випуск 2. – К.: Мистецтво, 1990.

5. Український костюм. Комплект відкриток з текстівками на українській, російській, англійській мовах. – Київ, “Мистецтво”, 1977.

Програмні питання до заліку з дисципліни

“Історія костюма”

Для студентів і курсу денної форми навчання, (4 роки)

1. Поняття одягу. Його суть. Поняття моди.

2. Костюм та його основні елементи. Типи костюмів.

3. Обгрунтувати вплив природних, соціально-економічних та естетичних

4. факторів епохи на розвиток костюма.

5. Загальна характеристика костюма Стародавньої Греції. Чоловічий та жіночий костюми.

6. Загальна характеристика костюма Стародавнього Риму. Чоловічий та жіночий костюми.

7. Чоловічий та жіночий костюми романського періоду.

8. Чоловічий та жіночий костюми готичного періоду.

9. Костюм епохи Відродження в Італії. Мода Ренесанса.

10. Костюм епохи Відродження в Іспанії.

11. Костюм епохи Відродження у Франції та Англії.

12. Костюм Франції першої половини XVII ст.

13. Прогресивний стиль у мистецтві другої половини XVII ст. Костюм Франції цього періоду.

14. Прогресивний стиль у мистецтві першої половини XVIIІ ст. Костюм Франції цього періоду.

15. Костюм Франції другої половини XVIII ст.

Розділ і. Костюм античного суспільства Тема: Костюм Стародавньої Греції Загальна характеристика

Стародавня Греція займала південну частину Балканського півострова і острови Егейського моря, Море, м’який, теплий клімат створювали прекрасні умови для життя, сприяли розвитку торгівлі та мореплавання.

Однією із найбільших грецьких областей була Аттіка з головним містом Афіни. Із довгого періоду історії Ст. Греції (VІІІ ст. по ІІ ст. до н.е.) найвищого внутрішнього розвитку Афінська держава досягла в V ст. до н.е. після перемоги над персами. Цей період носить назву «класичний». Це «золоте» століття будівництва храмів, стадіонів, гімназій, розвитку літератури, образотворчого мистецтва, культури.

Естетичним ідеалом того часу була мужня, прекрасна людина із сильним тренованим (гармонійним) тілом.

Давньогрецькому костюму притаманна простота, гармонія, пропорції, вертикальні лінії. І саме, дякуючи зовнішній простоті та вишуканості, античний костюм нагадував стрункі колони храмів.

Костюм греків мав так прикривати тіло, щоб природність, пластичність форм людської фігури не була прихована й не видозмінювалась, а, навпаки, щоб її природна краса була завжди підкреслена.

Першим давньогрецьким античним костюмом був огортаючий, драпірований одяг, який набував форми лише після драпірування його на фігурі людини. Прямокутні шматки тканини драпірувалися вільно, утворюючи просторий, неприталений і необлягаючий фігуру одяг.

Вся краса полягала саме у вільно, м’яко, скульптурно спадаючих складках одягу. Культ краси людського тіла перетворював оголення в античному костюмі на правомірну, природну для нього властивість. Костюм не мав самодостатнього значення, а був ніби доповненням до оголеного тіла, пов’язаним з практичною необхідністю носити одяг. Не порушуючи почуття непристойності, давньогрецький костюм ( і чоловічий, і жіночий) міг вільно оголювати руки, плечі, ноги, розкривати цілий бік усієї фігури. Чоловічий та жіночий костюми у своїй основі ідентичні.

Класова диференціація костюма малопомітна. Єдина принципова відмінність у зовнішньому вигляді раба та вільного громадянина полягала в тому, що раб повинен був коротко стригти волосся на голові та голити бороду, ходити босоніж.

Основною тканиною давньогрецького одягу була вовна, яку використовували для виготовлення нижнього та верхнього вбрання (як грубі та цупкі тканини, так і тонкі. м’які, що добре укладалися в складки) – льняні тканини.

Одним з найпоширеніших кольорів класового періоду був білий. Але й зверталися до яскравих кольорів. При цьому тканини були одноколірні, оздоблені каймовим візерунком (орнаментом).

Строкатість була не властива класичному античному костюмові далі поєднань двох різних кольорів нижнього і верхнього одягу, з яких одним часто був білий, давні греки не йшли.

Траурний одяг – коричневий, сірий.

Характерні орнаменти: спіралевидна «набігаюча хвиля», «меандр», геометричний орнамент, рослинні орнаменти (лаврове листя, листя плюща), орнамент з пальметою, «язик і яйце».