Тема: Костюм Стародавнього Риму Загальна характеристика

Історія Риму почалась в VІІІ ст. до н.е. і закінчилась у V ст. н.е. під ударами варварів і повстання рабів.

Місто Рим виникло всередині VІІІ ст. до н.е. в Центральній Італії і швидко перетворилось на типове античне місто-державу. Найдавніша доба римської історії (VІІІ – VІ ст. до н.е.) була перехідною від первіснообщинного ладу до рабовласницького. Наприкінці ІV ст. до н.е. було встановлено республіку.

Розквіт римської античної культури припадає на пізній республіканський період і початок імперії, охоплюючи час із ІІ ст. до н.е. до І ст. н.е. З ІІ ст. н.е. з’явилися ознаки занепаду римської культури.

Давньоримський костюм упродовж багатовікової історії свого розвитку зазнав дуже істотних змін. До ІІ ст. н.е. включно давньоримський костюм залишався у своїй основі античним костюмом, близьким своїми загальними рисами до давньогрецького костюма. У ньому переважав огортаючий, драпірований одяг, зберігалася простота крою та декору. Водночас військовий характер Римської держави та її світове панування зумовили появу в костюмі статичності, величності й відносної складності порівняно з грецьким костюмом. Починаючи з ІІІ ст. н.е., в пізній Римській імперії костюм різко змінювався. Усі специфічні властивості античного костюма почали зникати, огортаючий одяг – вироджуватись і замінюватись переважно глухим вбранням. Одяг подовжувався і покривав усю фігуру, приховуючи форми. Пристрасть до прикрас, до пишноти й строкатості одягу цілком замінила колишню простоту раннього римського античного костюма.

В Римі більш суворі кліматичні умови вимагали порівняно теплого і закритого одягу. Римський костюм (за виключенням військового) не дозволяв скоро рухатись. Одяг римлян – урочистий, граціозний.

Естетичний ідеал. Римляни – сурові, мужні, фізично сильні та витривалі люди. Основними рисами естетичного ідеалу є суворість і простота у всьому. Культу прекрасного людського тіла не існувало.

Римській матроні притаманні плавність рухів, монументальність, а головне велич. Культ величі ставився на перше місце.

Особливістю давньоримського костюма є яскравіше виявлена його станово-класова диференціація. Аристократичний характер республіки, коли панувала знать, привілейоване становище римських громадян по відношенню до інших жителів, розгалужений бюрократичний апарат на чолі з імператором – усе це створило різні соціальні групи, які намагались підкреслити свою відособленість в зовнішності – в одягові, знаках розрізнення суспільного становища.

Чоловічий костюм

Основою римського одягу був нижній – туніка, подібна на грецький хітон, але відрізнялась від нього конструкцією. Якщо в хітон завертались, туніку зшивали на плечах і одягали через голову, тобто, вона була «накладним» одягом.

Упродовж всієї історії Риму форма тунік змінювалась, але класичною була туніка, яка доходила до середини ікр.

Основні типи тунік:

• колобіум – неширока туніка, яка доходила до колін, підв’язана поясом, з короткими рукавами.

• таларис – туніка знаті Римської імперії з довгими вузькими рукавами, пишно декорована. Довжина доходила до кісточок. Туніка була відносно вузькою, і для зручності в русі внизу їх робили бічні розрізи (до рівня колін); шийний виріз у ній – квадратної форми.

• далматик – більш довгий одяг, з широкими рукавами, в розгорнутому вигляді нагадував хрест. Тому далматик, зазвичай, носили римляни-християни. Римляни були язичниками, але на початку І ст. н. е. в Рим проникає християнство, спершу як релігія пригноблених, яка пізніше завоювала популярність також в колах знаті. Таким чином, далматик проникає і у вищі класи.

Особливо нарядною була туніка полководця-тріумфатора. Її виготовляли із тканин пурпурного кольору і розшивали золотими пальметами. Туніка сенатора була прикрашена вертикальною червоною смужкою.

Коли холодно – одягали декілька тунік. Імператор Август носив зразу 4 туніки. Але в туніці з’являтись було непристойно і римляни носили плащ. Існувало декілька різних типів плащів. Із яких найбільш характерним був плащ тога (національний одяг римлян). Носити тогу могли тільки вільні римські громадяни. Ні раби, ні іноземці одягати тогу не мали права. «Владыки мира – нард одетый в тоги» - так гордо охарактеризував римлян поет Вергілій. В урочистих випадках ніякий плащ не міг замінити білосніжну тогу, яку одягали в цирк, театр, судове засідання, на зустріч тріумфаторів і т.д.

Тога – великий шматок тканини (6 х 1,8 м) із шерстяної тканини, прямокутний чи еліпсоподібний. Драпіруватись в неї було важко. Тому, цю роботу виконували раби. Інколи римляни не одну годину проводили перед дзеркалом, відпрацьовували плавні та величні жести і пози.

Знаменитий оратор Гортензій перед виступом проводив біля дзеркала 4 години.

Існувало кілька способів драпірування тоги. І від того, як вона була задрапірована, судили про її володаря, його культуру і освіту.

Тога – це не тільки одяг, а символ зрілості 9 в урочистій обстановці молода людина одягала Ії в знак того, що отримала права римського громадянина) і приналежності до Римської імперії.

Крім того, парадним плащем служила – лацерна. Її накидали позаду на спину так, щоб вона закривала два плеча, кутки її сколювали спереду біля шиї. Лацерна доходила лише до колін. Вона розшивалась сріблом і золотом. В момент вбивства Юлія Цезаря. Один із вбивць виголосив: «Обережно, не вимажте лацерну кров’ю!». Поступово вона перетворилась на звичайний плащ із простої тканини і її одягали зверху на білосніжну тогу.

Римські імператори та вищі посадові особи носили палудаментум, який накидали на спину і на ліве плече, сколюючи пряжкою на правому. Інколи у вигляді шарфа обвертали ліву руку.

Солдати носили сагум – невеликий шматок шерстяної тканини. Бідні люди носили грубий шерстяний плащ – пенулу (напівколо з отвором для голови).

Після завоювання Греції в Римі замість важкої та незручної тоги драпірувались в грецькі гіматії. Однак цю моду імператори не підтримали.

Штани римляни не носили. Хоч в північних районах ця деталь з’явилась від варварів. Уже з ІІІ ст.. н.е. штани ввійшли в гардероб багатьох римлян.

Взуттям у вільних римлян були сандалії чи на півчобітки із шкіри зі срібними і золотими бляшками. Бідні і раби в непогоду взували прості дерев’яні башмаки.

Зачіска у чоловіків проста – коротка стрижка, зачесане гладенько назад волосся з гривкою над лобом. Зазвичай брили обличчя, також були закручені борідки.

Додатком до костюма були прикраси: персні, які носили на четвертому пальці лівої руки, пряжки медальйони, вінки із живих квітів і листків, інколи золоті, їх одягали на полководців-тріумфаторів, а вінки із плюща і фіалок, накладали на голови під час урочистих церемоній.