Жіночий костюм

Жіночий костюм по своєму характеру і силуету багато в чому схожий з чоловічим. Римська матрона виглядала монументально, рухалась плавно і велично. Звичайно, костюми рабині, жінки з народу були різні, відрізнялись якістю тканини, прикрасами, манерою їх носити. Але в основі костюм був однаковий.

Нижнім і домашнім одягом були різного виду туніки. Туніка була довгою і широкою. Вузьку туніку одягали дівчата в день весілля. Як правило, туніку підв’язували. Зверху на туніку знатні жінки одягали верхній одяг – столу (нагадувала туніку). До її подолу пришивали плісіровану оборку – інстіту. Стола могла бути без рукавів і з короткими, підперезана під грудьми. Було непристойно з’являтись на людях без столи. Зверху одягали плащ – паллу. Інколи паллу одягали на туніку. Очевидно, крім палли, існували ще інші плащі, назви яких невідомі.

Плащі драпірувались навколо фігури, інколи край плаща накидали на голову. Римлянки доповнювали костюм вуалью. Бідні жінки інколи носили чоловічий плащ – пенуку.

Щоб надати фігурі стрункість під тунікою груди стягували спеціальною пов’язкою, а талію тісно обвертали шматком тканини, який заміняв корсет пізніх епох.

Жіночий одяг виготовляли із шерстяної тканини, хоч в період імперії в моду увійшли тканини із шовку, який привозили зі Сходу.

Взуття – сандалії і башмаки із кольорової шкіри. На голову накидали легке покривало або прикривали її плащем.

Жінки проявляли велику вимогливість до зачісок. Волосся в них було гладенько зачесане і позаду заплітались в косу, яку укладали навколо голови. Зачіски помірно прикрашались дорогоцінностями. Типічними були дрібні кучерики навколо чола.

В період імперії в моді була завивка з начісуваннями волосся. Зачіски були як із власного волосся так і з перук. Модне волосся – білокуре та русяве.

Костюм доповнювався ювелірними прикрасами із золота, перл, дорогоцінних каменів і опахал. Римські опахала-віяла із пір’їн (частіше павлінних). Під час бесіди римські матрони тримали в руках маленьку кульку із бурштину, який приємно освіжав руки.

Римські жінки у великій кількості вживали різні косметичні засоби: есенції, за допомогою яких висвітлювали волосся, запашні масла, пудру тощо.

Костюм епохи раннього середньовіччя в Європі (іх – хі ст.) Характеристика костюмів романського періоду

Рабовласницьке суспільство, а разом з ним і антична цивілізація гине з падінням Стародавнього Риму. У 395 році н.е. Римська імперія розділилася на Західну та Східну. Західна була зруйнована повстаннями рабів і завойована варварами. Східна, що об’єднала під своєю владою Єгипет, Сірію, Малу Азію, Грецію, стала називатись Візантією.

Візантія у V ст. – центр могутньої східно-римської культури під впливом античних і східних традицій, вона досягає економічного розвитку.

Візантійський костюм мав великий вплив на костюм середньовічної Європи і особливо Стародавньої Русі, з якою був розвинутий культурний і торговий обмін. Футляроподібний силует, закритий одяг християнства, що відповідав основним ідеям, довго існували в Європі. Прекрасні, художньо оброблені тканини були зразком наслідування у виготовленні одягу для знаті. Такі види античного одягу, як туніка, далматик, пенула, мантія, зазнавши відповідні зміни у візантійському костюмі, виявилися пристосованими до життя століття. Вони відобразили принципово нове відношення до костюма, який повинен був приховати природні форми і пропорції людського тіла.

Візантійська мода є попередником моди періоду раннього середньовіччя.

На території теперішньої Європи упродовж багатьох століть намагались зародитись держави і тільки до кінця ІХ ст. з’явилась держава Франків. Історія культури феодального суспільства ділиться на два основні періоди:

1. період раннього середньовіччя (ІХ – ХІІ ст.);

2. період пізнього середньовіччя (ХІІІ – ХV ст.).

Середньовічна мода романського періоду – це , ніби, щось нове і, в той же час, це є суміш грецьких і римських традицій, візантійських деталей і «варварських» новинок.

У житті раннього середньовічного суспільства виняткову роль відігравала християнська церква, яка освячувала систему феодальної експлуатації. Римсько-католицька церква наклала глибокий відбиток на розвиток середньовічної культури і побуту.

В період раннього середньовіччя в архітектурі, образотворчому і прикладному мистецтві складається романський стиль – простий, суворий, конструктивний, не багатий своєю декоративністю, але з яскраво вираженим релігійним забарвленням.

Епоха середньовіччя, як і кожний історичний період, створила свій естетичний ідеал – складний і суперечливий. З одного боку – намагання приховати тіло під одягом. Це було пов’язано з пануючим християнським релігійним світоглядом. З другого – прагнення виявити у костюмі фігуру людини, підкреслити природні форми тіла.

Культурі цього періоду характерна символічність. Кожному кольору придавали особливе значення. Білий означав чистоту, чорний – печаль, вірність, голубий – ніжність, зелений – надію, жовтий – колір зради Одяг яскраво червоного кольору носили кати.

Станово-класова диференціація костюма виявлялась, переважно, в якості матеріалу, багатстві декору (досягалась поєднанням контрастних кольорів; в численних прикрасах, а не в крої чи типі одягу, який, навіть, у знаті був дуже простий і примітивний.

Раннє західноєвропейське середньовіччя характеризується винятковим поширенням глухого накладного одягу, який щільно закривав усе тіло. Огортаючий одяг обмежувався лише верхніми плащами, накинутими на плечі. Оголення тіла в жіночих костюмах зовсім не було. Проте, досить щільно прилягаючий одяг не окреслював природних форм тіла. Пояс хоч і визначав талію, але не стягував її і був, в основному, або підтримкою одягу або декоративною прикрасою.