Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

РАМКА КАРТИ {рамка карты; frame of the map; Kartenrahmen m pi): система ліній, які оконтурюють весь рисунок карти. Переважно Р. к. складається з рамки карти внутрішньої і рамки карти зовнішньої. Вигляд Р. к. може бути різний, але найчастіше застосовують прямокутні і трапецієподібні рамки. Останні використовують для складання карт топографічних. Є ще колові та овальні (еліптичні) Р. к. 5.

РАМКА КАРТИ ВНУТРІШНЯ (внутренняя рамка карты; innerer Kartenrahmen

т): рамка карти, що є замкнутою лінією, яка обмежує на карті її к ар то гр а ф і ч - не зображення. 5.

РАМКА КАРТИ ГРАДУСНА (градусная рамка карты; Gradkartenrahmen т): рамка із двох близько розташованих між собою паралельних ліній, в середині яких через певну кількість градусів показані виходи ліній сітки к а р т о г р а ф і ч н о ї . 5.

РАМКА КАРТИ ЗОВНІШНЯ (внешняя рамка карты; outer map edge; aufierer Kartenrahmen m): рамка карти, що обмежує всі інші рамки, зокрема градусну (мінутну), і здебільшого має художньо-декора- тивне призначення. У деяких випадках допускається розрив Р. к. з. 5.

РАМКА КАРТИ МІНУТНА (минутная рамка карты; minute frame; Minutekartenrahmen m): рамка карти, із двох близько розташованих між собою паралельних ліній, всередині яких показані виходи меридіанів і паралелей через певну кількість мінут і міститься між рамкою карти внутрішньою ірамкою карти зовнішньою. 5.

РАМКА ТРАПЕЦІЇ (рамка трапеции; sheet margin; Trapezrahmen m): аркуш топографічної карти обмежений рамкою карти внутрішньою у вигляді трапеції, вершини якої відповідають геодезичним координатам згідно з номенклатурою аркуша карти. У вершинах Р. т. подають гео-

дезичні координати, а вздовж сторін Р. т. оцифровані виходи сітки плоских прямокутних та сітки геодезичних координат. Р. т. викреслюють згідно з умовними знаками. 12.

РАПІДОГРАФ (рапидограф; rapidograph; Reififederf): див. Рейсфедер. 5. РЕГУЛЮВАННЯ РІЧКОВОГО СТОКУ

(регулирование речного стока; management of water flow; Regulierung f des Flussabflusses m): штучний перерозподіл стоку в часі за допомогою регулювальних споруд у вигляді ставків і водосховищ. 4.

РЕГУЛЮВАННЯ СТОКУ (регулирование стока; flow management; Regulierung fdesAbflusses m): система заходів із затримки стоку на схилах, сповільненню його швидкості, розподілення його по поверхні схилів і переведення у внутрігрунтовий, що досягається протиерозійним обробітком ґрунту, створенням стокорегулювальних смуг і спеціальних гідротехнічних СПОРУД. 4.

РЕДАГУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНЕ

(интерактивное редактирование; interactive editing; interaktive Redaktionf): виправлення цифрової інформації про місцевість з використанням діалогових (інтерактивних) технічних програмувальних засобів. 5.

РЕДАГУВАННЯ КАРТИ (редактирование карты; map editing; Kartenredaktion/):

опрацювання карти редактором на всіх етапах її створення. Найважливішими у картографічному виробництві є роботи, по- в'язані з одержанням оригіналу карти основного. До них належать: складання програми карти і виготовлення оригіналу карти складального. Складанню програми карти передують т. зв. редакційнопідготовчі роботи. Під час складання основного оригіналу карти редактор здійснює загальне керівництво і контролює всю роботу, починаючи з побудови основи карти математичної і закінчуючи одержанням готового складального оригіналу. Особливо контролює, як реалізуються настанови редакційного плану щодо

картографічної генералізації, як використовуються і стикуються між собою рекомендовані картматеріали, як усуваються виявлені редактором під час складання огріхи та недоліки, як заповнюється формуляр карти. Редагування на цьому етапі завершується контрольним переглядом складального оригіналу щодо відповідності його змісту призначенню карти і вимог програми. Редактор також керує кор е кту- р о ю, стежить за правильністю виправлень коректурних зауважень тощо і в кінцевому підсумку підписує оригінал, що уможливлює виготовлення оригіналу карти видавничого. Редакторська робота триває і під час виготовлення видавничих оригіналів. Редактор контролює якість гравіювання чи креслення їх, наклеювання підписів, правильність застосування умовних знаків тощо. Контролюється також якість відбитків проби карти штрихової і оригіналу карти фарбового, виготовленого на відбитках штрихової проби. Робота з Р. к. завершується переглядом відбитків фарбної проби, яку після коректури і усунення недоліків остаточно переглядають і підписують технічний редактор, редактор карти, а також керівництво картографічного підприємства, що означає дозвіл на друкування накладу карти. 5.

РЕДАГУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТИ

(редактирование цифровой карты; digital maps editing; Redaktionf der digitalen Karte f): укладання редакційних документів для всіх етапів створення і оновлення цифрової карти, включаючи коректуру цифрової інформації про місцевість і приймання готової високоякісної продукції, відповідно до вимог керівних (нормативних) документів. 5.

РЕДАКЦІЙНІ ВКАЗІВКИ [редакционные указания; editorial instructions; redaktionelle Hinweise m pi): документ, що відрізняється від п л а н у р е д а к ц і й н о г о докладністю викладеного матеріалу; може містити, напр., до найменших подробиць методичні вказівки щодо складання окремих об'єктів змісту карти. 5.

РЕДАКЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ (редакционные документы; editorial documents; redaktionelle Dokumente n pi): документи, основним змістом яких є редагування карти. До Р. д. належать: план редакційний або редакційні вказівки, редакційні схеми, формуляр карти. 5.

РЕДАКЦІЙНІ СХЕМИ (редакционные схемы; editorial scheme; redaktionelle Schemas n pi (Entwurfe m pi)): складені редактором карти в графічному вигляді: схема картографічної території з відображенням на ній підібраних для складання карти відповідних як основних, так і допоміжних та додаткових картографічних матеріалів, а також схеми орографічних об'єктів, річкової мережі, в о д о з б о р у тощо. Р. с. можуть супроводитись текстовою частиною з конкретними вказівками щодо виконання тих чи інших складальних робіт. 5.

РЕДАКЦІЙНО-ПІДГОТОВЧІ РОБОТИ

(редакционно-подготовительные работы; editorial-preparative works; redaktionelle Vorbereitungsarbeitenfpl): частина роботи редактора в процесі редагування карти. Р-п. р. можна поділити на такі етапи: вивчення положень завдання щодо карти, яку треба скласти; виявлення, збір і аналіз картографічних матеріалів; вивчення території яку картографують; опрацювання редакційного плану - програми карти; підбір та підготовка укладачів запроектованої карти. Вивчивши завдання, редактор має чітко усвідомити всі заходи і способи їх реалізації, щоб карта щодо змісту, оформлення й точності відповідала вимогам завдання. Якщо потрібно, то встановлює м-б і проекцію карти. Враховуючи вимоги завдання, редактор, на основі попереднього вивчення особливостей території за допомогою спеціальних джерел, добирає картографічні матеріали, поділяючи їх на основні, додаткові й допоміжні та визначає міру їх використання під час складання карти. Вивчивши детальніше територію з точки зору призначення й змісту майбутньої карти, редактор складає

програму карти, яка доповнюється різними схемами, зокрема й еталонними прикладами здійснення картографічної генералізації, макетом компонування. До Р-п. р. належить інструктаж укладачів оригіналу майбутньої карти щодо складання окремих елементів її змісту та реалізації положень редакційного плану, що стосується картографічної генералізації. Інструктаж проводить редактор, що склав редакційний план і знає всі особливості створення карти. 5. РЕДУКОВАНА СТОРОНА {редуцированная сторона; reduced side; Reduktionslangef): сторона мережі геодезичної, зведена до центрів геодезичних пунктів (див. Поправки за центрування і ре- д у к ц і ю ) і спроектована на площину в проекції Ґавсса (див. Редукційна задача геодезії, Проекція Ґавсса-Крюґера). Для редукування похилої лінії на площину враховують такі поправки: за нахил лінії

8h=-{h2/(2Smx))-(h4/(&sL)),

де h - перевищення між кінцями лінії, 5нах - похила довжина лінії, зведена до центрів знаків; за зведення лінії на поверхню ре- ференц-еліпсоїда

кривини еліпсоїда вздовж лінії, км; за перехід з референц-еліпсоїда на площину

5L=((y2j2R2m) + (Ay2/24R2J)SH,

де ут — середня віддаль лінії від осьового меридіана (ордината), км; Rm - середній радіус кривини референц-еліпсоїда на середній широті лінії, км, Ау - приріст ординати на лінії, км; SH = Sr пр + 8Н, м. Довжина лінії на площині

SIV,=SH+5L.13.

РЕДУКОВАНИЙ НАПРЯМ (редуцированное направление; reduced direction; Reduktionsrichtung f): напрям, зведений до центрів пунктів. При позацентровому розміщенні теодоліта або візирної цілі для

отримання Р. н. потрібно у виміряні напрями врахувати поправки за центруван - ня і редукцію . 13.

РЕДУКУВАННЯ ГЕОДЕЗИЧНОЇ ЛІНІЇ НА ПЛОЩИНУ В ПРОЄКЦІЇ ҐАВССА-

geodatischen Strecke f auf der Gausse-Kru- gerische Ebenef): див. Застосування проекції Ґавсса-Крюгера в геодезичних і топографічних роботах . 17.

РЕДУКЦІЯ ГОРИЗОНТАЛЬНИХ НАПРЯМІВ (редукция горизонтальных направлений; reduction of horizontal directions; Reduktion f der horizontalen Richtungenfpl): див. Редукційна задача геодезії. 17.

РЕДУКЦІЇ ПРИСКОРЕНЬ СИЛИ ВАГИ (редукции ускорений силы тяжести; reduction of gravity accelerations; Schwerekraftreduktionen fpl): поправки, які вводять до виміряних на фізичній поверхні Землі значень прискорення сили ваги, щоб зредукувати їх на поверхню геоїда або на заданий горизонт. Основними Р. п. с. в. є редукція у вільному повітрі, редукція Буге і редукція Прея-Пуанкаре. Редукцією у вільному повітрі враховують зміну прискорення сили ваги залежно від висоти точки спостережень і рівнем моря. Її обчислюють за формулою Aqx = 0,3086Я. Редукцією Буге додатково враховують притягання плоского шару маси, товщина якого дорівнює висоті точки спостереження н. р. м. Цю редукцію обчислюють за формулою Aq2 = Aqx - 2nf5H, де 5 - густина порід,

/- гравітаційна стала, Н - висота шарів н.

р.м. Редукції Прея-Пуанкаре використовують для отримання прискорення сили ваги на деякій глибині від поверхні Землі, а також для переобчислення прискорення сили ваги з одного на інший горизонт. Таку редукцію обчислюють за формулою

Aq3 = 0Д086А - 2 л f 8 h ,

де h - глибина, для якої визначається прискорення сили ваги. 6.

РЕДУКЦІЙНА ЗАДАЧА ГЕОДЕЗІЇ (редукционная задача геодезии; reducing problem of geodesy; Reduktionsaufgabe f von Geogasie J): теорія переходу від безпосередньо виміряних величин на фізичній поверхні Землі до відповідних їм величин на поверхні віднесення (рефе- ренц-еліпсоїді).

Під час опрацювання мережі геодезичної методами роздільного визначення планових координат широти В, довготи L і геодезичної висоти Я пункти мережі, створеної на фізичній поверхні Землі, проектують на поверхню віднесення - поверхню референц-еліпсоїда по нормалях до нього. Відповідно редукують виміряні елементи геодезичної мережі, тобто переходять від довжин сторін, виміряних між пунктами на фізичній поверхні Землі, до довжин дуг геодезичних ліній між проекціями цих пунктів на поверхні еліпсоїда, та від спостережених горизонтальних напрямів і азимутів - до напрямів і азимутів дуг.

Подальше опрацювання астрономогеодезичної (АГМ) чи геодезичної (ГМ) мереж виконується на поверхні референцеліпсоїда і розв'язується як двовимірна задача. Завдяки проектуванню пунктів АГМ з фізичної поверхні Землі на поверхню ре- ференц-еліпсоїда по нормалях до останнього, геодезичні координати В, L пунктів на фізичній поверхні та їх проекцій на еліпсоїді збігаються. Отже, після опрацювання АГМ (чи ГМ) на референц-еліпсоїді будуть відомі планові компоненти В, L просторових координат її пунктів. Якщо визначити і геодезичні висоти Я, поверхня прийнятого референц-еліпсоїда для яких є відліковою, то отримаємо положення пунктів фізичної поверхні Землі в системі координат геодезичній просторовій В,L,Я, а її трансформацією - у будь-якій іншій системі просторових координат, зокрема в просторовій прямокутній екваторіальній системі координат A', Y, Z.

Під час розв'язування Р. з. г. виникають редукції трьох видів: а) за відхилення прямовисної лінії, тобто за перехід від

астрономічного зеніту, пов'язаного з напрямом прямовисної лінії, уздовж якої орієнтується вертикальна вісь приладу, до геодезичного зеніту — напряму нормалі до ре- ференц-еліпсоїда; б) за висоту над поверхнею референц-еліпсоїда; в) за перехід від елементів, отриманих після врахування редукцій а), б), що відповідають перерізам нормальним референц-еліпсоїда, до елементів, що відповідають геодезичним лініям.

Редукції горизонтальних напрямів. Безпосередньо виміряний горизонтальний кут у

пункті Q фізичної поверхні Землі між напрямами на пункти А і В (рис., а) - це двогранний кут, ребром якого є лінія Qq, що збігається з вертикальною віссю кутомірного приладу, тобто прямовисна лінія, а гранями - вертикальні площини в пункті Q у напрямах на пункти А і В.

а

Кут, редукований на поверхню референцеліпсоїда, - це двогранний кут, ребром якого є нормаль Qq0 до еліпсоїда в пункті Q, а гранями - нормальні площини в цьому пункті, що містять проекції а0, Ь0 спостережуваних пунктів А і В на еліпсоїд по нормалях Аа0 і ВЬ0 до нього. Перехід від виміряного кута до редукованого здійснюється врахуванням у безпосередньо виміряні напрями поправок: Vj - за відхилення прямовисної лінії, V2-3a висоту точки спостереження. Поправку V, обчислюють за формулою

чного відхилення виска в пункті Q,Al2, Zl2 - азимут і зенітна відстань спостережуваного напряму. Ця поправка впливає на вимірюваний напрям аналогічно поправці v'y напрям за нахил горизонтальної осі приладу v' - /-ctgZ, де І— нахил горизонтальної осі. Врахуванням поправки V, здійснюється перехід від безпосередньо виміряного кута aqb, що є мірою двогранного кута, ребром якого є Qq, до двогранного кута, ребром якого є Qq0, а гранями - нормальні площини, що проходять через точки візування А і В. Нормалі до еліпсоїда в загальному випадку є різнобіжними прямими. Тому проекція спостережуваного пункту на референц-еліпсоїд по нормалі до нього не лежить у площині, що містить нормаль у пункті спостереження та вимірюваний напрям. Цим зумовлюється поправка v2 у виміряний напрям за висоту пункту спостереження. Врахуванням цієї поправки здійснюється перехід від граней вимірюваного кута, що проходять через точки візування А і В, до граней, що проходять через їх проекції а0, bQ на еліпсоїд. Поправку обчислюють за формулою

де В2,Н2 — широта геодезична і висота геодезична пункту спостереження; М - радіус кривини меридіана (див. Радіуси кривини головні), обчислений для широти Вт = (5, + В2)/1 ;А12 - азимут спостережуваного напряму.

Урахування редукцій V [ і V2 у виміряний напрям приводить його до напряму перерізу нормального прямого (qffxaQ, q0bjb0) між проекціями на еліпсоїд по нормалях до нього точок Q,A,B фізичної поверхні Землі. Незбіжність прямих і обернених нормальних перерізів, тобто двоїстість нормальних перерізів (див. рис. Переріз н о р м а л ь - ний), приводить до того, що виміряні горизонтальні кути на трьох пунктах, редуковані на поверхню еліпсоїда, не утво-

рюють зімкнутого трикутника. Цю невизначеність в утворенні трикутників на еліпсоїді усувають з'єднанням їх вершин геодезичними лініями. Геодезична лінія на поверхні еліпсоїда в загальному випадку (при азимутах не близьких до 90 чи 270°) ділить кут між взаємними нормальними перерізами у відношенні 1:2, будучи у заданій точці ближче до прямого нормального перерізу.

Кут 8 між прямим нормальним перерізом і геодезичною лінією обчислюють за формулою

де N— радіус кривини першого вертикала. Під час розгляду Р. з. г. <5 позначають v3 і

наз. поправкою в виміряний напрям за перехід від нормального перерізу до геодезичної лінії. Після введення поправки V3 напрями між проекціями пунктів на еліпсоїд

відносяться до геодезичних ліній (q0a2a0, 1ob2bo)-

Редукція лінійних вимірів світло- і радіогеодезичними приладами. Характерна особливість таких вимірювань полягає в тому, що вимірюються прямолінійні віддалі D

(рис. б), які наз. ще віддалями похилими, між точками А і В, розташованими на висотах Я, і Н2 над поверхнею еліпсоїда, не пов'я- зані з напрямом прямовисної лінії.

В

Редукційна задача зводиться до знаходження довжини геодезичної лінії S між проекціями а0, Ь0 точок А і В на поверхню еліпсоїда. Застосовуються формули:

Л, =R(1 cos 5 cos 2Л),

d-s =As = yls/2Rl.

Редукція напрямів - полягає у визначенні поправки S у напрям геодезичної лінії на еліпсоїді за кривину її зображення на площині. Її обчислюють у початковій

де d - довжина хорди геодезичної лінії, а, е2 - елементи еліпсоїда. Наведені формули можна застосовувати для редукування віддалей у сотні кілометрів. Для редукування безпосередньо виміряних сторін тріангуляції, коли довжини ліній десятки кілометрів, ці формули можна дещо спростити. 17.

РЕДУКЦІЙНА ЗАДАЧА ПРОЄКЦІЇ ҐАВССА-КРЮҐЕРА (редукционная задача проекции Гаусса-Крюгера; reducingproblem of Gauss-Kruger projection; Reduktionsaufgabe fvon Gauss-Krugersche Projektion):

зводиться до знаходження поправок у довжини і напрями ліній мереж геодезичних під час редукування їх з еліпсоїда на площину і навпаки.

Редукція довжин. Якщо s - віддаль між точками геодезичної лінії на еліпсоїді, d - пряма, що з'єднує проекції відповідних точок на площині, то

Де ут = Оі + у2)/2 - середня ордината; Rm - радіус кривини середній для середньої точки лінії, Ау = у2-уІ. Формулу (1) використовують у тріангуляції 1 кл. У тріангуляції 2 кл. останнім членом цієї формули нехтують. У мережах нижчих класів тріангуляції та полігонометрії, достатньо використовувати формулу

де Ах = х2 - х,, Вт - середня широта, е - перший ексцентриситет, решта елементів такі ж, як і у формулі (1). Замінивши знаки у формулі (2) на протилежні, отримаємо формулу поправки <521 У кінцевій точці лінії. Наведені формули використовують для опрацювання тріангуляції 1 кл. і робіт аналогічної точності. У тріангуляції 2 кл. можна обмежитися лише першими двома членами формули (2).

У геодезичних мережах нижчих кл. поправки обчислюють за формулою

12 21 2 r 2 Г (4)

Для обчислення поправок за наведеними формулами треба знати плоскі координати х, у початкового і кінцевого пунктів: у тріангуляції 1 кл. з точністю до 1 м, у тріангуляції 2 кл. - до 10 м, у мережах нижчих кл. - до 0,1 км. Контролем обчислень редукції напрямів є геометрична умова: сума поправок у кути у будь-якій замкнутій фігурі має дорівнювати сферичному надлишку цієї фігури з оберненим знаком. 17. РЕДУКЦІЯ ЗА ВИСОТУ НАД ПОВЕРХНЕЮ РЕФЕРЕНЦ-ЕЛІПСОЇДА

(редукция за высоту над поверхностю ре- ференц-эллипсоида; reduction for altitude above surface of reference-ellipsoid; Reduk-

tion f wegen der Hdhe f iiber dem Referenzellipsoid n): див. Редукційна задача геодезії. 17.

РЕДУКЦІЯ ЗА ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ (редукция за уклонение отвеса; reduction for plumb deviation; Reduktion f wegen der Abweichungf der senkrechten Linief): див. Редукційна задача геодезії. 17.

РЕДУКЦІЯ ЗА ПЕРЕХІД ВІД ЕЛЕМЕНТІВ НОРМАЛЬНОГО ПЕРЕРІЗУ ДО ЕЛЕМЕНТІВ ГЕОДЕЗИЧНОЇ ЛІНІЇ

(редукция за переход от элементов нормального сечения до элементов геодезической линии; reduction for transition from normal intersection to elements of geodetic line; Reduktion f wegen des Ubergangs m von der Normalschnittselemente n bis geodatischer Linie f): див. Редукційна задача геодезії. 17.

РЕДУКЦІЯ ЛІНІЙНИХ ВИМІРІВ СВІТЛО- ІРАДІОГЕОДЕЗИЧНИМИ ПРИ-

Редукційна задача геодезії. 17. РЕЄСТРАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

(регистрация земельных участков; registration of land units (parcels); Intabulation f (Eintragungf) der Grundstucke n pi): запис у документах чи електронних засобах сукупності відомостей про кількісні та якісні характеристики земельних ділянок, про розподіл їх між землевласниками та землекористувачами, правовий статус та господарську цінність, характер використання. 4.

РЕЄСТРАЦІЯ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ (регистрация прав собственности на землю; registration of land ownership rights; Intabulation f (Eintragung f ) der Rechte zu Grundeigentum n): запис у державних правоустановчих документах достовірних, засвідчених відповідними органами влади, даних про об'єкт і суб'єкт вла-

сності, права власника на землю, зокрема з врученням „Державного акту на право приватної власності". 4.

РЕЄСТРОГРАМА (регистрограмма; film of registration of figures of additional devices during aerial survey; Registrierfdm): плівка показів приладу під час лету аерофотоапарата (статоскопа, радіовисотоміра, радіотехнічних станцій). Для отримання Р. використовують плівку високої світлочутливості й з великим коефіцієнтом контрастності. Обробляють Р. до максимальної світлочутливості і коефіцієнта контрастності; підвищена вуаль не знижує якості зображення. 3.

РЕЗОЛЬВОМЕТР (резольвометр; device for measurement of resolution; Mefigerat n fur Auflosungsvermogen n): прилад для визначення роздільної здатності фотографічних матеріалів . Р. складається з: джерела, світла 1; фільтра денного світла 2; блока сірих світлофільтрів 3; блока кольорових світлофільтрів 4; закривана 5; конденсора 6; міри 7; коліматорної лінзи 8\ об'єктива 9\ касети з фотоматеріалом 10. Блок 3 змінює величину експозиції, 4 - спектральний склад світла. Закривач забезпечує витримки у діапазоні 1/250-1 с. Конденсор використовують для рівномірного освітлення міри, яку проектує об'єктив на випробовуваний фотоматеріал. Зображення міри на фотоматеріалі наз. резольвограмою. Резольвограми отримують для різних експозицій. Крива залежності роздільної здатності від логарифма експозиції наз. резольвометричною кривою, яку наносять на графік резольвометричний. 3.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

РЕЗОНАТОР КВАРЦОВИЙ (кварцевый резонатор; crystal resonator; Quarzresonatorni): див. Генератор кварцовий. 13.

Р Е Й З Е Н К І Н Д Й О С И Ф ЯКОВИЧ (29.06.1910-29.03.1990) Закінчив Харківський інженерно-будівельний ін-т (1936).

1936-41 працював інженером-геодезистом

упроектній організації „Союзтранспроєкт"

уХаркові. 1941—43 - маркшейдер Томського електромеханічного заводу. 1943-69 працював на кафедрі „Маркшейдерська справа і геодезія" Донецького індустріального ін-ту. 1970-72 працював у Саратові в політехнічному ін-ті, з 1972-90 проф. і зав. кафедри геодезії у Криворізькому гірничовидобувному ін-ті. Кандидатську дисертацію захистив 1946, докторську -1966. Звання професора отримав 1969. Наукові праці присвячені дослідженням та удосконаленню технологій маркшейдерського знімання на базі застосування методів наземної і аерофотограмметрії. Опублікував 50 наукових праць. Підготував чотирьох кандидатів наук.

РЕЙКА ВИСУВНА (выдвижная рейка; telescopic rod; Schiebelatte f): рейка топографічна, довжину якої можна змінювати. 14.

РЕЙКА ВІДДАЛЕМІРНА (дальномерная рейка; stadia rod; Distanzlatte f): рейка геодезична, призначена для вимірювання віддалей. Р. в. є штрихові, шкалові та у вигляді марок. 14.

РЕЙКА ГЕОДЕЗИЧНА (геодезическая рейка; geodetic staff; geoddtische LatteУ): в і - зирна ціль, що є лінійною мірою. 14.

РЕЙКА ДВОБІЧНА (двусторонняя рейка; reversible rod; Wendellatte f): рейка геодезична, зі шкалами з обох боків. 14. РЕЙКА НІВЕЛІРНА (нивелирная рейка; levelling staff; Nivellierlatte f): рейка геодезична, що використовується для визначення перевищення. Відповідно до нової типізації нівелірів є три типи рейок: РН-05, РН-03, РН-10. Тепер виготовляють також активні рейки для цифрових нівелірів. Раніше виготовляли ще рейки почіпні. Корпус більшості рейок виготовляють з витриманого дерев'яного бруса завдовжки 3- 4 м, провареного в оливі. У поперечному перерізі це двотаврова або Т-подібна рейка. Р. н. бувають суцільні та складувані (рис., а). Кінці рейок оковують. Площина оковки нижнього кінця наз. п'яткою рейки. Точка перетину осі нульового штриха

(або нижнього краю нульової шашки) з віссю основної (або чорної) шкали, до якої належить цей штрих (чи шашка), наз. нулем шкали Р. н. До корпуса рейки кріпляться переважно металеві ручки, рівень сферичний з ціною поділки 7-15', кронштейн для почеплення виска і вістря для центрування виска під час перевірки сферичного рівня.

IS

,6-1

ё

ЕІ)

гоР

й

"в

Щ'

гЗ

Шашкові рейки РН-03 (рис., б) здебільшого виготовляють двобічними, тобто сантиметрові шкали наносять з обох боків рейок; одну з цих шкал фарбують чорним, іншу - червоним кольорами.

Штрихова рейка РН-05 (рис., в) - однобічна з інварною стрічкою. Один кінець інварної стрічки нерухомо закріплений до нижньої основи корпуса рейки, а інший -

до кінця рівноплечового важеля, вісь обертання якого закріплена у верхній сталевій основі. Інварній стрічці надано постійний натяг 20 кг. На інварній стрічці нанесені дві шкали у вигляді штрихів завтовшки 1 мм. Віддаль між осями суміжних штрихів кожної шкали дорівнює 5 мм. Шкали зміщені одна відносно одної на 2,5 мм. Підписи півдециметрових штрихів обох шкал нанесені на гранях, нахилених до середини корпуса рейки. Шкала, цифрована від 0 до 60, наз. основною, а шкала з підписами 60-119 - додатковою. Вісь нульового штриха збігається з п'яткою.

Почіпна рейка - штрихова рейка (рис., г) завдовжки близько 1 м, нуль шкали якої збігається з центром отвору діаметр якого такий же, як отвір у марці стінній нівелірній. Для встановлення рейки на марці в її отвір і отвір рейки вставляють штифт такого ж діаметра. 16.

РЕЙКА СКЛАДУВАНА {складная рейка; sliding rod; Klapplatte f): рейка геодезична, яку можна складати. 14.

РЕЙКА ТОПОГРАФІЧНА (топографическая рейка; topographic rod; topographische Latte f): рейка геодезична, призначена для визначення віддалей та перевищень під час знімання топографічного. 14.

РЕЙСФЕДЕР (рейсфедер; ruling pen; Reififeder f Handziehfeder f Ziehfeder f):

інструмент для креслення ліній тушшю (інколи фарбою). Є Р: одинарний, яким можна викреслювати одну лінію товщиною до 1,5 мм; півторачний - викреслює лінії більшої товщини: калібрівний - за допомогою спеціального пристрою на ньому можна визначити товщину лінії; напівавтоматичний - має в ручці капілярну трубку, якою надходить до стулок Р. туш після натиснення головки зверху ручки; подвійний - можна викреслювати під лінійку (лекало) дві паралельні лінії; коловий - є пристроєм до циркуля для креслення кіл. Тепер для креслення ліній частіше застосовують рапідографи - трубчасті ручки, в яких туш потрапляє в тонку трубочку. Діа-

метр трубочок рапідографа різний, що дає змогу викреслювати лінії різної товщини. 5.

РЕКОГНОСТУВАННЯ (рекогносцировка; preliminary survey; Erkundung f , Reambulierung f Lokalaugenschein m)\ огляд та обстеження місцевості для уточнення проекту геодезичної мережі. До завдань Р. належать: остаточний вибір місць розташування геодезичних пунктів на місцевості, з'ясування типів геодезичних центрів та глибини їх закладання. Під час створення державних мереж у процесі Р. встановлюють остаточне значення висот геодезичних знаків для видності взаємної між пунктами сусідніми. Також отримують дані для оптимальної організації польових вимірювань (наявність доріг, гідрографічної мережі, будівельних матеріалів, характер місцевості тощо). Розрізняють два методи Р: візуальний та приладний. Перший застосовують у відкритій місцевості, другий - у залісеній місцевості з суттєвими перепадами висот та незначною кількістю орієнтирів. 13.

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ (рекультивация земель; land reclamation): система заходів для відновлення родючості грунтів, природного стану земель і ландшафтів, порушених у процесі техногенної діяльності, для їх повторного господарського використання. 4.

РЕЛЕЯ РІВНЯННЯ (уравнение Релея; Rayleigh's equation; Gleichung f von Rayleigh): див. Групова швидкість. 13.

РЕЛЬЄФ {рельеф; relief; Relieff): сукупність нерівностей земної поверхні, що утворюються на межі літосфери з атмосферою та гідросферою. Є такі основні форми Р: гора, улоговина, хребет, лощина і сідловина. За морфологічними даними розрізняють Р. хвилястий, горбистий, острівний тощо. За морфометричними показниками (абс. та відносні висоти, глибина і густота розчленування, стрімкість схилів) - високо-, середньо- і низькогірний, сильно чи слабо розчленований, стрімкосхилий, пологосхилий, горизонтальний то-

що. Є й інші ознаки, за якими розрізняють Р., напр., за середовищем утворення, віком, структурно-геоморфологічними, геологічними особливостями тощо. 12.

РЕЛЬЄФ ДНА ОКЕАНІВ (рельєф дна океанов; relief of the oceans beds; Relief f des Ozeangrunds m): рельєф поверхні дна морів і океанів. Р. д. о. і морів такий же складний, як і рельєф суші. На дні океану є гірські масиви з сильно розчленованим рельєфом, глибокі западини, плато та рівнини. Для значних площ дна характерний тектонічний і вулканічний рельєф. На великих глибинах є ділянки з явно вираженими слідами розриву. 6.

РЕЛЬЄФОТВОРНІ ПРОЦЕСИ (рельефообразующие процессы; relief forming processes; Prozesse m pi von Bergsschajfung f): такі, що формують рельєф. Розрізняють ендогенні та екзогенні Р. п. 4.

РЕН МІКРОСКОПА-МІКРОМЕТРА

(рен микроскоп-микрометра; run; Run п des Schraubenmikroskops n): різниця між номінальним значенням найменшої поділки круга для АУ 2/10 - (5') і його величиною, виміряною за допомогою відлікової головки гвинта мікроскопа, наз. реном відлікового мікроскопа. Віддалі між найменшими суміжними поділками круга в поділках відлікової головки гвинта вимірюють за допомогою двох пар ниток, а тому спочатку визначають різницю (У між фактичною і номінальною (2 оберти = 4') віддаллю між бісекторами ниток. Для цього на будь-який штрих лімба тричі наводять правий бісектор, а потім так само - лівий. Різниці між відліками „правий бісектор" мінус „лівий бісектор", усереднені з багаторазових вимірювань, і визначають величину о. Далі визначають р =Ь -а де а -від- лік головки гвинта при наведенні лівим бісектором на молодший відносно нульпункту штрих; b - відлік при наведенні правим бісектором на старший штрих. Вимірюють р за один прийом у прямому й оберненому ходах на різних (через 30°05') установленнях алідади. Рен мікроскопа: run = р - а . Якщо сума ренів двох мікро-

скопів перевищує 0,5", то відліки круга виправляють поправкою за рен

де (а + Ь)/2 - віддаль нуль-пункту від молодшого штриха, виражена в мінутах. Поправки за рен у відліки круга не буде, якщо від'юстувати мікроскоп. 18.

РЕН ОПТИЧНОГО МІКРОМЕТРА (рен оптического микрометра; run; Run n des optischen Mikrometers n): різниця між ціною половини поділки шкали лімба і значенням її, отриманим за допомогою мікрометра. Оскільки промені йдуть від діаметрально протилежних частин лімба різним шляхом до оптичного мікрометра, то рени верхнього і нижнього зображення штрихів лімба можуть бути різні. Для визначення рену вимірюють половини поділок верхнього і нижнього зображень лімба оптичним мікрометром на рівномірно розташованих на всьому крузі місцях. У теодолітах типу Т2 під час визначення рену горизонтальний круг переставляють на 45°20'. Вимірювання виконують у прямому і зворотному ходах. На кожному установленні горизонтального круга на шкалі мікрометра встановлюють відлік, близький до нуля, головкою мікрометра, навідним гвинтом алідади суміщають діаметрально протилежні штрихи ((р і (р + 180°) верхнього і нижнього зображень круга. Далі двічі суміщують зображення трьох пар штрихів:

Після кожного суміщення відлічують мікрометр. Для кожної пари штрихів отримують відповідно відліки АиА2, А3. Рени верхнього і нижнього зображень обчислюють за формулами: гв = (А, - А2)/л0 + Щ2, гп = (А, - А2)р.0 + уіі/2, де jU0 - ціна поділки мікрометра. Середнє значення рену г = (гв + гн)/2 та різниця Аг = гв —гИ для горизонтального круга не мають перевищувати 1", а для вертикального - 2". Якщо значення рену більше за допустиме, то результати вимірювань виправляють поправкою 8Г =2 гА/ц, де А- відлік мікрометра. Великі значення