Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

м-бі та в межах окремих акваторій, вивчення топографії та визначення висоти водяних хвиль і рельєфу дна океану, визначення і періодичне уточнення параметрів зовнішнього гравітаційного поля Землі, координат центра мас планети, параметрів загальноземного рівневого еліпсоїда тощо. Нівелювання земної поверхні виконують спеціальним космічним апаратом (КА), обладнаним альтиметром (радіо-, або лазерним висотоміром), точним годинником, бортовим процесором, GPS-приймачем, системами електроживлення, гравітаційної стабілізації, орієнтації, та радіозв'язку для дистанційного керування апаратурою і пересилання наземним станціям зібраної виміряної інформації. КА розташований на круговій орбіті ШСЗ на висоті 0,8- 1,5 тис. км. Елементи орбіти КА регулярно уточнюють за спостереженнями з наземних контрольних станцій. Геоцентричні координати КА х, у, z можна обчи-

слити на будь-який момент за елементами орбіти та визначити методом GPS, що дає змогу отримати миттєві геоцентричні ра-

діуси-вектори КА г = -^х2 +у2 +z2 • Ра-

діовисотомір безперервно випромінює через параболічну антену вертикально вниз високочастотні імпульси в сантиметровому діапазоні тривалістю декілька наносекунд. Сферична радіохвиля досягає земної поверхні найкоротшим шляхом hT, відбиває-

ться від неї і, за ідеальних умов, тим же шляхом повертається до КА, де приймальний блок висотоміра детектує велику кількість сигналів, усереднює їх і визначає час At проходження сигналом прямого і зворотного шляху, що дає hT = с At/ 2, де стала

с - швидкість електромагнетних хвиль. Під час вимірювань сигнал висотоміра одночасно покриває певну ділянку земної поверхні. Достатньо якісний відбитий сигнал утворюється лише в тому випадку, якщо ця ділянка відносно гладка, з високою відбивною здатністю. Тому метод Н. с. не дає задовільних результатів над сушею. Над водною поверхнею hT визначається з точ-

ністю 2-5 см. При цьому на основі сезонної статистики висот хвиль у різних акваторіях океану вибираються найсприятливіші періоди вимірювань, враховуються систематичні похибки радіовисотоміра, визначені на еталонних полігонах, метеорологічні параметри в районі нівелювання тощо. За рік Світовий океан можна занівелювати суцільно -20 разів. Кращі якісні та кількісні результати можна отримати двома КА з висотомірами на таких орбітах, щоб віддаль між КА була 200-300 км. Напр., можна визначати відхилення виска з точністю 2-4". Одним з перших КА, призначених для Н. с., був супутник SEASAT- А (США, 1978) з номінальними параметрами: середня висота орбіти 725 км, маса альтиметра 45 кг, ширина променя антени 1,5°, контроль орієнтації 0,5°, несуча частота радіосигналів 13,9 ГГц, діаметр плями на земній поверхні 1,6 км, точність вимірювання hT± 0,1 м. 9.

НІВЕЛЮВАННЯ ТРАСИ {нивелирование трассы; profile leveling; Nivellement n des Verlaufs m der Verkehrswege f рГ): нівелю-

вання точок, закріплених чи позначених на трасі - осі майбутньої лінійної інженерної споруди (дороги, ЛЕП, каналу, водоводу тощо), для побудови профілю траси поздовжнього. Початок і кінець траси прив'язують до реперів. Одночасно із поздовжнім нівелюванням пікетів траси, що розташовані здебільшого через 100 м, нівелюють профілі траси поперечні. 12. НІВЕЛЮВАННЯ ТРИГОНОМЕТРИЧНЕ (тригонометрическое нивелирование; trigonometrical levelling; trigonometrische Hdhenmessung f): нівелювання геодезич-

ним приладом з похилою візирною віссю з визначенням віддалі між цими точками. Для цього вимірюють кут вертикальний v (зенітну відстань z) і горизонтальну віддаль S між точками спостереження.

Оскільки найбільша різниця довжини дуги нормального перерізу і геодезичної лінії для віддалі 1000 км становить 0,07 мм, а різниця між довжиною дуги нормального перерізу і дугою кола для віддалі 40 км

Нівелювання..

становить 17 мм, то горизонтальну віддаль S у Н. т. на земній поверхні практично для

будь-яких віддалей приймають як дугу радіуса, що дорівнює середньому радіусу кривини нормального перерізу заданої точки. Для розв'язування інженерних задач S

для віддалі 10 км приймають як горизонтальну проекцію, позаяк різниця між горизонтальною проекцією лінії і довжиною дуги кола, радіус якого дорівнює радіусу Землі, не перевищує 10 мм. Н. т. поділяють на: нівелювання тригонометричне одностороннє, нівелювання тригонометричне двостороннє танівелювання тригонометричне міжточками (із середини). 16.

НІВЕЛЮВАННЯ ТРИГОНОМЕТРИЧНЕ ДВОСТОРОННЄ (двухстороннее тригонометрическое нивелирование; bilateral trigonometrical levelling; gegenseitige trigonometrische Hdhenmessung ^нівелю-

вання тригонометричне з вимірюванням зенітних відстаней або вертикальних кутів з двох сторін спостережуваної лінії. Розрізняють двосторонні спостереження одночасні та неодночасні. Перевищення між пунктами спостереження А і В із дво-

стороннього нівелювання обчислюють за формулою

ЧАВ

ІВ+ІА

де АІІ^д -поправка за середню висоту точок А і В:

ів, 1Л - відповідно висота приладу в точці і висота візирної цілі в точці; ЛЕ та ін. позначення - див. Нівелюван-

ня тригонометричне одностороннє. НІВЕЛЮВАННЯ ТРИГОНОМЕТРИЧНЕ МІЖ ТОЧКАМИ (нивелирование тригонометрическое между точками; trigonometrical levelling between the points; trigonometrische Hdhenmessung f zwischen zweiten Punkten m pi) нівелювання

тригонометричне з вимірюванням зенітних відстаней або вертикальних кутів і віддалей з третьої точки С, яку найкраще обирати посередині між спостережувани-

ми точками А і В, тобто SCA~SCB. Переви-

щення між точками спостереження знаходять як різницю односторонніх спостережень:

Позначення-див. Нівелювання тригонометричне одностороннє. НІВЕЛЮВАННЯ ТРИГОНОМЕТРИЧНЕ ОДНОСТОРОННЄ {одностороннее тригонометрическое нивелирование; unidirectional trigonometrical levelling; einseitige trigonometrische Hdhenmessung j) ні-

велювання тригонометричне, коли перевищення міжточками спостереження А і В знаходять за формулою:

АкСдІ - поправка за вертикальну рефракцію:

(кВА ' КАВ

М7в = 4Ro sin Z,

AU% - поправка за відхилення прямови-

' АВ

сних ліній:

де ZAB - зенітна відстань, виміряна з А на

5; ІА - висота приладу над центром пункту спостереження; Ів - висота візирної цілі над центром спостережуваного пункту; S - горизонтальна віддаль між пунктами А і В (довжина дуги рівневої поверхні квазі-

геоїда, від якої відлічують висоти абсолютні, й розташована між нормалями до

геоїда в пунктах А і В (якщо віддаль між

пунктами визначають із геодезичної мережі, обчисленої в проекції Ґавсса, то в цю віддаль вносять поправки за зворотний перехід на поверхню референц-еліпсоїда і з еліпсоїда на рівневу поверхню (квазігеоїд)); АН ~ поправка за висоти пунктів

АіВ

де R3 - середній радіус Землі для середини лінії АВ-, Нт - середнє з наближених висот

Н'А і Н'в над поверхнею квазігеоїда

NM - середнє з наближених висот відповідних точок квазігеоїда над еліпсоїдом у районі спотережень

_ N'+N'

N. " А

Аклв - поправка за кривину Землі та реф-

ракцію:

де kAB - коефіцієнт вертикальної рефракції; rAB - кут вертикальної рефракції по лінії АВ у момент спостереження;

відхилення прямовисних ліній, що визначається за формулою

де UA - відхилення прямовисної лінії в площині нормального перерізу АВ, яке спостерігають у т. A; Um - середньоінтеґральне значення відхилення важка по тнїїАВ. Ме-

тоди визначення поправки АЕ , які розробив В.Ф.Єремеєв:

АЕ = J ^ ' - Ш -

0,0052 (Нв-НА)(Вв-ВА)5іп2В,к

де g і у - дійсне і нормальне прискорення сили ваги по лінії АВ; Вт - середня широта т. А і В; ВА і Вв - відповідні широти т. А і В.

Для розв'язування інженерних задач застосовують спрощену формулу Н. т. о.:

Якщо виміряно похилу віддаль D, то засто-

совують таку формулу Н. т. о.:

Якщо віддалі вимірюють нитковим віддалеміром, то перевищення обчислюють за формулою:

+іА-Ів+0,43 2R?

де АГВІД - коефіцієнт ниткового віддалеміра -100; / - відлік тахеометричної рейки; V = 90° - Z - кут нахилу.

НОМЕНКЛАТУРА В ТОПОГРАФІЇ І КАРТОГРАФІЇ (номенклатура в топо-

cartography; Zone fund Kolonne f (Nummer f ) des Kartenblattes n (in Topographie fund Kartographie/)): система надання назви

або найменування окремого аркуша карти, щоб відрізнити його від інших у серії аналогічних багатоаркушевих карт. Якщо в картографо-геодезичній практиці застосовується розграфлення карти, то обо- в'язково треба подавати номенклатуру цих аркушів. Номенклатура опрацьована для карт т о п о г р а ф і ч н и х , карти м-бу 1:1000000 і карти Світу м-бу 1:2500000. Є довільна Н. та Н. за координатною сіткою. Довільна Н. надає кожному аркушеві бага-

тоаркушевої карти порядковий номер або інше позначення, що складається, напр., з букви і цифри для колони і пояса, на які

поділено багатоаркушеву карту і кожний окремий аркуш є її складовою частиною.

Н. за координатною сіткою здебільшого

стосується карт, рамки яких є зображенням відповідних відрізків меридіанів і паралелей і мають трапецієподібний вигляд, як, напр., карти м-бу 1:1000000 (див. Розграфлення і номенклатура аркушів карти м-бу 1:1000000). 5.

НОМЕНКЛАТУРА ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ (номенклатура топографических карт; letter-and-number system of maps; Zone f und Kolonne f {Nummer f ) der topographischen Karten f pi): див. Розграф-

лення і номенклатура аркушів топографічної карти. 5. НОМОГРАМА (номограмма; nomogram; Nomogramm п): креслення, на якому зобра-

жено будь-яку функціональну залежність між величинами. Н. дає змогу, не виконуючи обчислень, простими геометричними операціями знаходити наближене значення функції. 20.

НОМОГРАМА ВІДДАЛЕЙ ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ (номограмма расстояний геодезического прибора; nomogram of distance reduction curves; Entfernungsnomogramm n des geodatischen Gerates): номограмау вигляді системи кри-

вих, видних у зоровій трубі геодезичного приладу, які використовують для вимірювання горизонтальних проекцій віддалей відлічуванням рейки. 14.

НОМОГРАМА ПЕРЕВИЩЕНЬ ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ {номограмма превышений геодезического прибора; nomogram of elevation curves; Uberhdhungsnomogramm n des geodatischen Gerates n):

номограма у вигляді системи кривих, видних у зоровій трубі геодезичного приладу, які використовують для вимірювання перевищень відлічуванням рейки. 14. НОМОГРАМНИЙ ПРИЛАД ГЕОДЕЗИЧНИЙ {геодезический номограммный прибор; nomogram geodetic device; geodatisches Nomogrammgerat n): геодезичний

оптично-механічний прилад з номограмою. 14.

НОНІУС {нониус; nonius; Nonius т, Transversalmafistab пі): допоміжна шкала, що

використовується для відлічувань часток найменших поділок лінійних шкал. Для колових шкал Н. наз. верньєром. 21.

НОНПАРЕЛЬ {нонпарель; nonpareil; Nonpareille f): один з найменших друкарських

шрифтів, кегль якого дорівнює шість пунктів (2,256 мм). 5.

НОРМАЛЬНА ЗЕМЛЯ {нормальная Земля; normal earth; Normalerde f): рівне-

вий еліпсоїд обертання, який створює нормальне гравітаційне поле. Підбирають рівневий еліпсоїд, дотримуючись таких умов:

1)центр рівневого еліпсоїда збігається з центром мас Землі, а його головна вісь інерції збігається з віссю обертання Землі;

2)рівневий еліпсоїд обертається з такою

жкутовою швидкістю, як і реальна Земля; 3) маси рівневого еліпсоїда і реальної Землі однакові; 4) зональні гармонічні коефіцієнти другого степеня для рівневого еліпсоїда і реальної Землі мають збігатися; 5) потенціял сили ваги нормальний на поверхні рівневого еліпсоїда має дорівнювати реальному потенціялу сили ваги на рівневій поверхні, яка проходить через вихідний пункт нівелювання. За відомими параметрами Н. 3. - масою, формою поверхні, кутовою швидкістю обертання в будь-якій точці зовнішнього простору можна обчислити нормальний потенціял та ін. елементи нормального поля. 6.

НОРМАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ СИЛИ ВАГИ {нормальное значение силы тяжести;

normal value of gravity; Normalschwerewert m, Normalschwere f): обчислене значення

сили ваги, для поверхні еліпсоїда рівневого обертання. Закон зміни Н. з. с. в. на поверхні рівневого еліпсоїда описується залежністю

Уо =ye(l + 0sin2S-)31 sin2 25),

де В - широта геодезична точки; Ye ~

Н. з. с. в. на екваторі; j8 і Д - коефіцієнти, які визначають зі співвідношень:

На XVII Генеральній асамблеї МГГС у Канберрі 1979 була рекомендована формула Н. з. с. в. геодезичної референцної системи GRS 1980:

YQ = 978032,66(1 + 0,0053024 • sin2 2В -

- 0,00000585 • sin2 I B ) , м-С"2 . 6. НОРМАЛЬНИЙ ЗАКОН (нормальный закон; normal law; Normalgesetz n): закон

Ґавсса - основний закон теорії ймовірності. При деяких незначних обмеженнях закон розподілу суми величин випадкових прямує за ймовірністю до Н. з. розподілу незалежно від того, якому закону розподілу підпорядковується кожна випадкова величина. Щільність розподілу для Н. з. записується у вигляді

деда^-математичне сподівання; о х — середнє квадратичне відхилення;тх характеризує положення кривої розподілу на осі ОХ, а а х - ступінь стиску кривої (її форму). Крива Н. з. симетрична відносно

тх. 20.

НОРМАЛЬНІ ЗНАЧЕННЯ ДРУГИХ ПОХІДНИХ ГРАВІТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІЯЛУ (нормальные значения вторых производных гравитационного потенциала; normal values of the second derivatives of gravity potential; Normalwert m der zweiten Ableitung des gravimetrischen Potentials n): значення других похідних на рів-

невійповерхні нормальної Землі. Для знаходження градієнтів сили ваги і кривини на поверхні Нормальної Землі приймають, що головні радіуси еліпсоїда відомі, тобто радіус Мкривини меридіана і радіус N кривини першого вертикала. Для визна-

чення Н. з. д. п. ґ. п. використовують формули:

' и Л = 5 , 1 2 - ( 1+ c o s 2 5 ) ; UXZ = - 8 , 1 1 - s i n2 5 ;

UZZ = 3 0 8 6 - ( l - 0 , 0 0 1 4 2 s i n 2 5 ) ;

Ux y = 0;

де U&, Uxy - градієнти кривини на поверхні нормальної Землі; Uzz - вертикальний градієнт нормальної сили ваги; Uxz - гори-

зонтальний градієнт нормальної сили ваги в меридіональному напрямі; Uyz - горизон-

тальний градієнт нормальної сили ваги в першому вертикалі, що не залежить від довготи; тут коефіцієнти виражені в Етвешах. 6.

НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГЕОДЕЗИЧНИХ РОБІТ

(нормативно-техническое обеспечение геодезических работ; normative-technical provision of geodetic works; Normal technische Versorgung der geodatischen Arbeiten f pi): заходи для забезпечення відповідного

правового статусу топографо-геодезичної та картографічної служби в Україні, які 1995 Укргеодезкартографія разом із зацікавленими міністерствами та відомствами опрацювала та подала на розгляд Верховної Ради як проект Закону про топографогеодезичну та картографічну діяльність, який був прийнятий як Закон 1998. Приведено у відповідність із Типовим положенням про галузеві міністерства (відомства) Положення про Укргеодезкартографію. Опрацьовано низку нових нормативно-тех- нічних актів: Інструкцію про умови і правила здійснення аерофотознімальних, то- пографо-геодезичних, картографічних робіт, кадастрових знімань суб'єктами підприємницької діяльності, порядок надання ліцензій та контролю за їх дотриманням; Інструкції для топографічних знімань у м-бах 1:5000, 1:2000,1:1000, 1:500; Положення про накопичення видавничих оригіналів карт та їх дублікатів; Положення про авторське право в картографії; Інструкції з відтворення географічних назв англо-, франко-, еспаномовних країн, а також Білорусі, Молдови, Польщі тощо. Крім того, 1998 опрацьовані і затверджені Постановою Кабінету Міністрів України „Основні положення створення Державної геодезичної мережі України", 2000 „Основні положення про створення і оновлення топо-

графічних карт м-бів 1:10000, 1:25000, 1:50000, 1:100000, 1:200000, 1:500000, 1:1000000", продовжено роботу над умовними знаками для топокарт м-бів 1:500- 1:5000 і топокарти м-бу 1:10000. 2.

НОСІЇ АРХІВНІ ЦИФРОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО МІСЦЕВІСТЬ (архивные носители цифровой информации о местности; archives carriers of digital information about terrain; Tragern m pi der Urkundensammlungsinformation f (Archivsinformation f ) nach dem Gelande n): машинні

носії, що надійно та довготривало зберігають цифрову інформацію про місцевість (цифрову карту) в інформаційному архіві банку картографічних даних. 5.

НУЛЬ ВОДОМІРНОГО ПОСТА (ноль водомерного поста; zero of gauging station; Nullfdes Pegels n, des Pegelpunkts m): умов-

но прийнята висота нуля шкали рейки водомірного поста. 1.

НУЛЬ ГЛИБИН (нуль глубин; depth's nought (zero); Tiefnull f): умовна поверхня,

від якої відлічують глибини на картах морських. 6.

НУЛЬ ЗБІЖНИЙ (совпадающий нуль; coincident zero; zusammenfallende Null f):

див. Фазометр аналоговий. 13. НУЛЬ-ІНДИКАТОР (нуль-индикатор; null indicator; Nullinstrument n): див. Фазо-

метр аналоговий. 13.

НУЛЬ НЕЗБІЖНИЙ (нуль несовпадающий; noncoincident zero; unzusammenfallende Null f): див. Фазометр аналого-

вий. 13.

НУЛЬ-ПУНКТ РІВНЯ (нуль-пункт уровня; level zero point; Libellenull f): точка роз-

ташована посередині між крайніми штрихами на внутрішній поверхні ампули рівня. Нуль-пунктом контактного рівня є положення середини бульбашки, коли суміщені зображення половин її кінців. 14.

НУЛЬОВИЙ ІНВАРІАНТ (нулевой инвариант; zero invariant; Nullinvariante f):

математичний вираз, який визначає зв'язок між положенням світної точки та положенням її зображення (для параксіальної ділянки оптичної системи):

де п, п — показники заломлення двох се-

редовищ, розділених сферичною поверхнею радіуса r; s - віддаль від сферичної поверхні до світної точки; s' - аналогічна

віддаль до точки зображення. 8. НУЛЬОВИЙ ЦИКЛ БУДІВНИЦТВА

(нулевой цикл строительства; building null cycle; Nullzyklus m (unterirdischer Zyklus) des Aufbaus m (des Baus m)): один з етапів

будівельних робіт, що зводиться до будівництва підземної частини споруди. 7. НУЛЬОВІ ПРОМЕНІ (нулевые лучи; zero rays; Nullstrahlen mpi): промені, що прохо-

дять нескінченно близько до оптичної осі та утворюють з нею дуже малі кути. Син. - параксіальні промені. 8.

НУТАЦІЯ (нутация; nutation; Nutationf):

коливання земної осі (осі Світу), що накладаються на прецесійний рух (див. Прецесія) і зумовлені збуренням Сонця і Місяця. Розрізняють Н. за довготою Ау/ і нахилом Ає. Розклади Н. Ау/ і Ає, що вико-

ристовують для обчислень ефемерид, ґрунтуються на теорії обертання Землі. З 1980 прийнята МАС теорія Н. з кількістю членів розкладу для A\jf - 106 і для Ає -

89.Враховуючи практичний бік, усю сукупність нутаційних членів поділяють на довгоперіодичну та короткоперіодичну частини Н. Амплітуда головного члена Н.

удовготі Ау/ дорівнює 17,2", період-6798

діб (18,62 року); головний член Н. нахилу Ає має однакові період та амплітуду, що дорівнюють 9,2", яку наз. сталою Н. Довгоперіодичні члени Н. - сукупність нута-

ційних членів розкладу, що не залежить від довготи Місяця. Період аргументів довгоперіодичних членів Н. становить 7 тис. -

100діб. Основний довгоперіодичний член Н. за тривалістю дорівнює 18,6 року тропічного. Короткоперіодичні члени Н. -

сукупність нутаційних членів розкладу, періоди аргументів яких не більші 35 діб. 18.

НУТРОМІР (нутромер; internal micrometer): прилад, для вимірювання внутрішніх

лінійних розмірів отворів, пазів деталей машин та ін. виробів. Н. складається з базової трубки, яка на одному кінці має мікрометричну або індикаторну головку з опорним наконечником, а на іншому - тільки опорний наконечник. Віддаль між опорними наконечниками відлічують за шкалою базової трубки і шкалою барабана мікрометра (індикатора). Для зміни цієї віддалі використовують набір вставних стрижнів. Похибка вимірювання Н. - 0,01-0,1 мм і залежить від розміру деталі та умов застосування, особливо від чистоти поверхні. 1.

НЬЮТОНІВСЬКОГО ПОТЕНЦІЯЛУ ТЕОРІЯ (теория ньютоновского потенциала; theory ofnewtonian potential; Potentialstheorie f von Newton): у початковому

розумінні - теорія про властивість сил, що діють за всесвітнім законом сили ваги, в формулюванні якого (за І. Ньютоном) йдеться про сили взаємного притягання матеріальних точок. Історично першими завданнями цієї теорії були важливі для небесної механіки і геодезії проблеми вивчення сил взаємного притягання тіл Со-

нячної системи і притягання матеріальної точки земним еліпсоїдом. Ж.Ляфанж (1773) з'ясував, що дослідження векторного поля

проекції сили на ці осі), можна замінити вив-

Дж. Грін (1828) наз. потенціяльною, а К.Ґавсс (1840) - потенціялом. Вони також зазначали, що потенціяли можна використати для описування не тільки поля притягання, але й електростатичних і магнетних полів; введені поняття потенціялу „мас" довільного знака або зарядів. Детальне дослідження потенціялів різних видів і створення строгих методів розв'язування основних крайових задач теорії потенціялу було виконано в кінці ХІХ-го - на початку ХХ-го ст. (Ляпунов, Стеклов, Гюнтер). Цим було завершено створення класичної теорії потенціялу; з середини ХХ-го ст. розроблялася абстрактна теорія потенціялу. 15.

лінз. Якщо фокусувальна лінза під час пересування з L] (по лінії 1) у Lj зміститься на h відносно оптичної осі З, то зображення зміститься на x = hg//2'.

Дзеркально-лінзовий об'єктив (рис., е)

складається з ахроматичного меніска 1 з відбивним дзеркалом 2; увігнутого дзеркала 4 і фокусувального компонента 3. На рис., е для наочності показані сітка ниток 5 та окуляр 6. 14.

ОБ'ЄКТИВ ОРТОСКОПІЧНИЙ {объектив ортоскопический; distortion-free lens; orthoskopisches Objektiv n): див. Ортоско-

пія об'єктивів. 8.

ОБ'ЄКТИВ ФОТОТРАНСФОРМАТО-

РА {объектив фототрансформатора; lens ofphoto transformer; Objektiv n des Entzerrungsgerats n): лінза або система лінз для

проектування на екран зображення негатива, вміщеного в касеті фототрансформатора. 8.

ОБ'ЄКТИВНИЙ БЛОК АЕРОФОТОАПАРАТА {объективный блок аэрофотоаппарата; objective block of aerocamera; Objektivblock m der Luftkamera f): складо-

ва частина аерофотоапарата. Напр., в аерофотоапараті АФА-41 О. б. а. складається з

об'єктива, вирівнювального скла та закривана. 8.

ОБ'ЄМ ВОДОСХОВИЩА (объем водохранилища; cubic capacity of dam pond; Volumenwasserbehdlter от): кількість води

у водосховищі при різних рівнях його заповнення (м3 або км3). Розрізняють робочий (корисний) об 'єм - об'єм між нормаль-

ним підпірним рівнем (НПР) та рівнем мертвого об'єму. Його використовують для регулювання стоку при нормальній роботі підпірних та ін. споруд. Його ще наз. зливною призмою. Мертвий об 'єм — об'єм

води між днищем водосховища та дзеркалом води на рівні, що відповідає мертвому об'ємові. Повний об'єм - об'єм води

заданого НПР; дорівнює сумі корисного і мертвого об'ємів. Форсований об'єм —

об'єм води, розташований вище НПР, його ще наз. резервним об'ємом. Використовується для трансформації паводків і повеней. 4.

ОБ'ЄМ СТОКУ (объем стока; volume of streamflow; Volumenabflufi m): кількість во-

ди, що протікає через живий переріз водотоку за певний час; вимірюють у м3 або км3 за добу, місяць, сезон, рік тощо. О. с. залежить від площі водозбору та ін. умов. 4. ОБЛАСТЬ ПЛЕЙСТОСЕЙСТОВА

(плейстосейстовая область; pleistocene area): територія земної поверхні, на якій

під час землетрусу є руйнування. 4. ОБЛІК ЖИТЛОВОГО ФОНДУ (учет жилищного фонда; housing register; Evidenzfdes Wohnungsfonds m): фіксування да-

них про кількісний та якісний стан житлових будинків і квартир, правовий статус цих об'єктів нерухомості, дані про власників та користувачів. 4.

ОБЛІКОВА ОДИНИЦЯ МІСТОБУДІВНОГО КАДАСТРУ (учетная единица градостроительного кадастра; account unit of urban cadastre; Ewidenzeinheit f des Stadtkatasters n): ділянка міської території з по-

казниками правового, господарського, природного і економічного характеру, яка передана у власність чи користування (постійне, тимчасове) або в оренду фізичній осо-

бі, що здійснює у визначених межах господарську або соціальну діяльність. 4. ОБМІРИ АРХІТЕКТУРНІ {обмеры архитектурные; architectonik inspections; architektonische Vermessungf): визначення про-

сторового положення характерних точок споруд з метою одержання детальних планів, рисунків та перерізів для складання проектів реставрації чи реконструкції. О. а. виконують геодезичними і фотограмметричними методами. У геодезичному методі визначають координати характерних точок споруди, напр., способом просторової кутової засічки з вимірювального базису. Найефективнішими є фотограмметричний та стереофотограмметричний методи. 1.

ОБСТЕЖЕННЯ ПІДЗЕМНИХ КОМУНІКАЦІЙ (обследование подземных коммуникаций; inspection of utility infrastructure; Ortbesichtigungf der unterirdischen Kommunikation J): збір інформації про просто-

рове розташування, вид, матеріал і спосіб прокладання підземних комунікацій. 1. ОБЧИСЛЕННЯ ОБ'ЄМУ ЗЕМЛЯНИХ

m)): визначення об'єму насипів і виїмок, які утворюються внаслідок змін рельєфу місцевості під час вертикального планування території будівництва. Здебільшого користуються способами: 1) квадратів або

трикутників', 2) профілів', 3) ізороб.

Успособі 1 визначають робочі позначки вершин сітки квадратів або трикутних призм і обчислюють об'єми виїмки і насипу в кожному квадраті (трикутнику), сумарні об'єми на всій території, а також баланс земляних робіт.

Успособі 2 на плані вибирають низку паралельних ліній, будують для них профілі реального і проектного рельєфу, вимірюють площу між профільними лініями і, знаючи віддалі між паралельними лініями, обчислюють відповідні об'єми.

Успособі 3 викреслюють на плані лінії однакових робочих позначок (ізороби), ви-