Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

delpunktm): додаткова точка основи знімальної, в якій встановлюють мензулу (тахеометр), коли неможливо виконати знімання із точок знімальної основи. Планове положення Т. п. визначають: полярним, прямою чи оберненою засічками або комбінацією цих способів. Висоту Т. п. визначають нівелюванням тригонометричним. 12.

ТОЧКА ПІВДНЯ (точка Юга; south point; Siidpunktm): див. Небесна сфера. 10. ТОЧКА ПІВНОЧІ (точка Севера; north point; Nordpunkt m): див. Небесна сфера. 10.

ТОЧКА ПІДСУПУТНИКОВА (подспутниковая точка; subsatellite point; Untersatellitenpunkt m aufder Erdef): миттєва точка поверхні планети, над якою в певний момент часу її штучний супутник перебуває в зеніті. Якщо поверхня планети сферична (див. Рух небесних тіл незбурений), то Т. п. збігається з точкою її перетину з геоцентричним радіусом-векто- ром супутника. Положення Т. п. описуєтьсякоординатами географічними,які на задані моменти обчислюються за елементами орбіти. Лінія, утворена множиною Т. п. під час руху деякого супутника, наз. трасою супутника. Нанесена на карту, вона показує коли і в яких наземних пунктах можна виконувати спостереження цього космічного апарата. 9.

ТОЧКА ПЛЮСОВА (плюсовая точка; plus point; Nummerpfahl т): пункт профільний, вибраний у місцях перетину траси зі штучними спорудами (канал, ЛЕП), або природними об'єктами (річка, улоговина, яр), або якщо між сусідніми пікетними точками на трасі є характерні перегини місцевості, то ці точки також закріпляють і наз. їх плюсовими. їх положення визначають віддаллю від попередньої пікетної точки ГК, напр., IK 5 + 40 м. 12.

ТОЧКА РЕЙКОВА (реечная точка; staff point; Lattenpunkt т): точка місцевості, на якій встановлюють рейку під час знімання. Віддаль між Т.р. у висотному зніманні на карті не має перевищувати 2 см. Під час

знімання контурів Т. р. є всі характерні точки об'єкта. Детальність знімання ситуації визначається м-бом карти та важливістю об'єкта. 12.

ТОЧКА СОНЦЕСТОЯННЯ (точка солн-

ТОЧКА У ФОТОГРАММЕТРІЇ (точка в фотограмметрии; point in the photogrammetry; Punkt m in der Fotogrammetrie f): є

такі:

головна - основа перпендикуляра, опущеного з центра проекції на картинну площину (знімок); зв 'язкова - точка, що зобразилась на трьох

сусідніх знімках. Використовується під час побудови мережі фототріангуляції для передачі м-бу та параметрів орієнтування від попередньої до наступної моделі; надира - перетин площини знімка і пря-

мовисної прямої, опущеної з центра проекції на предметну площину;

нульових спотворень - перетин площини знімка та бісектриси кута, утвореного в центрі проекції головним променем знімка і надирним променем (що створює точку надира);

відбитого імпульсу - найвища точка місцевості, яка потрапила в зону опромінення радіовисотоміром і від якої відбилася перша радіохвиля;

фіксації бінокулярного зору - точка перетину зорових (головних) осей лівого і правого ока, коли ми фіксуємо очі на деякій точці - об'єкті споглядання;

фіксації монокулярного зору - точка перетину зорової (головної) осі ока з предметом споглядання;

фотографування — синонім „центр проєкці'Г- точка, що збігається з передньою вузловою точкою об'єктива; в теорії фотограмметрії приймається, що передня і задня вузлові точки збігаються; центральна - контурна точка аерофотозні-

мка, розташована в межах кола радіусом

г = / / 2 5 (де / - фокусна віддаль знімка); напрям, проведений з цієї точки на будьяку іншу точку знімка, не спотворюється більше, ніж на 6';

головна сходу - перетин головної вертика-

лі знімка з лінією істинного горизонту; це точка зображення такої точки предметної площини, яка розташована на лінії напряму знімання в безмежності. 8.

ТОЧКИ ГОРИЗОНТУ ГОЛОВНІ (глав-

бесна сфера. 10.

ТОЧКИ КУЛЬМІНАЦІЇ СВІТИЛА (точ-

ки кульминации светила; points of star culmination; Punkre m pi der Himmelskdrper-

kulminationf): див. Небесна сфера. 10. ТОЧНІСТЬ ВИМІРЮВАННЯ (точ-

обернене до похибки вимірювання, яке не має свого позначення і числового виразу і характеризується вагою виміру. 7.

ТОЧНІСТЬ ГРАФІЧНА (графическая

точность; graphical accuracy; graphische

Genauigkeit f): найменша віддаль 0,1 мм, яку розрізняють на око і яку можна нанести на карту графічно. Тому горизонтальну віддаль на місцевості, яка відповідає в заданому м-бі 0,1 мм на карті, наз. точністю м-бу. 12.

ТОЧНІСТЬ КАРТИ ГЕОМЕТРИЧНА

{геометрическая точность карти; geometrical accuracy ofmap; geometrische Karten-

genauigkeitf): міра відповідності місця розташування точок на карті їх справжньому місцю розташування. 5.

ТРАВЕРЗНИЙ МЕТОД СНС {траверз-

ний метод СНС; traverse method; Traversemethode f des Satelitensystems nfur Navi-

gation f): визначення місця за виміряною нахиленою віддаллю в момент найбільшого зближення ШСЗ та судна й азимута цього напряму за відомими значеннями векторів швидкостей ШСЗ та судна. За геометричними властивостями цей метод є кутомірно віддалемірним, а віддаль між ШСЗ і судном вимірюють частотним допплерівським методом. 6.

ТРАНСКРИБУВАННЯ НАЗВ ГЕОГРА-

процес, що сприяє правильному записові на карті назв географічних об'єктів (населених пунктів, елементів гідрографії, рельєфу тощо). Правильний запис цих назв на карті відповідно до вимог тр ан с кр ипції підвищує достовірність карти. Т. н. г. о. на україномовних картах для території України регулюються офіційними довідниками державних органів, для чужомовних - розробками спеціальних установ (напр., відділу транскрипції картографогеодезичної служби). Для передачі українських назв на російськомовних картах важливо дотримуватись запису фонетичного звучання назв (напр., Харкив, Львив, а не Харьков, Львов); також на україномовних картах треба записувати, напр., Воронеж, Орйол, а не Вороніж, Орел. Для передачі чужомовних назв існує п'ять форм: місцева офіційна форма,форма фонетична, форма перекладна, форма

традиційна і транслітерація. 5.

ТРАНСКРИПЦІЯ (транскрипция; transcription; Transkriptionf): 1) спосіб переда-

чі за допомогою спеціальної системи графічних знаків звуків якоїсь мови. 2) передача елементів однієї мови за допомогою літер іншої мови. 5.

ТРАНСЛІТЕРАЦІЯ (транслитерация; transliteration; Transliteration f): спосіб за-

пису назв географічних об'єктів, коли літери в назві одного алфавіту замінюються відповідними літерами іншого алфаві-

ту (напр., на україномовній карті столиця Франції Paris була б записана як Паріс, а

англомовне cape ofgood hope (мис Доброї надії) записалось би капе оф гоод гопе). 5.

ТРАНСЛОКАЦІЯ (транслокация; translocation; Translokation t): похідна від тер-

міна „колокація", що означає вимірювання, які виконані в одній точці. Для зменшення кількості сеансів вимірювань, під час реалізації інтегрального допплерівсь-

кого способу, використовують метод Т. Суть його зводиться до того, що з усіх точок, координати яких треба визначити, виділяють одну базову станцію. На цій станції проводять усі сеанси, які надходять з борту ШСЗ у вигляді ефемеридної та виміряної інформації. Всі сеанси використовують для обчислення координат базової станції. В інших (периферійних) точках виконують скорочену кількість сеансів з реєстрацією тільки виміряної інформації і пе-

редаванням її на базову станцію. 6.

ТРАНСПОНДЕР (транспондер; trans-

ponder•): гідроакустичний пристрій для закріплення морських геодезичних пунктів у глибоководних районах. Основними частинами Т. є перетворювач (вібратор), електронний блок, блок живлення, якір і місткість додатної плавучості. Вібратор є гідроакустичною антеною для приймання гідроакустичних коливань. Електронний блок — приймопередавач певної частоти. Блок живлення забезпечує Т. потрібною енергією. Якір призначений для надійного утримання Т. на місці його установлення. Місткість додатної плавучості - для підняття вібратора над морським дном на висоту, сприятливу для піднімання і випромінювання сигналів. 6.

ТРАНСПОРТИР ГЕОДЕЗИЧНИЙ (гео-

дезический транспортир; geodetic protractor; geodatischer Transporteur m): прилад

для побудови і вимірювання кутів на картах, а також для нанесення на креслярську основу точок за відомими кутами та віддалями. 14.

ТРАНСФОРМУВАННЯ АЕРОФОТО-

процес перетворення знімка на інше зобра-

ження, геометрично з ним пов'язане: колінеарне - син. „перспективне"; аналітичне - спосіб Т. а., який ґрунтується

на обчисленні трансформованих координат за відомими елементами внутрішнього та зовнішнього орієнтування знімка і виміряними координатами точки на нахиленому знімку;

графічне - спосіб Т. а, при якому на знімку і плані будуються взаємно проективні сітки, за якими графічно переноситься зо-

браження контурів зі знімка на план; графомеханічне — спосіб Т. а., в якому ви-

користовують прилади механічного типу,

напр., перспектограф Алексапольського; оптико-графічне - спосіб Т. а., в якому ви-

користовують оптичні прилади (типу оптичного проектора); в цьому способі трансформоване і спроектоване на екран зображення викреслюється олівцем на аркуші паперу, прикріпленому до екрана.

ортотрансформування - вилучення спо-

творень, спричинених рельєфом місцевості, та перетворення центральної проекції

(знімка) на ортогональну (план); перспективне - вилучення перспективних

спотворень нахиленого фотознімка і приведення його до заданого м-бу; зонами - Т. а. знімка частинами (зонами),

у межах яких спотворення за рельєф не перевищують допустиму величину. Використовують як складову частину фотомеха-

нічного або оптичного способів Т. а.;

рівнинної місцевості —найпоширеніший

метод Т. а. (по суті, Т. а. на одну площину), яке зводиться до усунення спотворень за кут нахилення знімка та приведення зо-

браження до заданого м-бу; фотомеханічне - спосіб Т. а. ґрунтується

на використанні фототрансформаторів, коли перетворення зображення здійснюється на спеціальному оптико-механічному приладі, а трансформоване зображення фіксується на фотопапері. 8.

ТРАНСФОРМУВАННЯ ВИХІДНОГО

КАРТОГРАФІЧНОГО МАТЕРІАЛУ

(трансформирование исходного картогра-

здійснюється у фотомеханічному способі для одержання голубих копій, коли проекції вихідного картматеріалу і карти, що складається, різні і спотворення через це такі, що їх не можна ліквідувати під час монтування голубих копій на твердій

основі оригіналу карти складального . Тоді за допомогою великого фототрансформатора (ФТВ) виконують одне або два послідовні трансформування, коли картографічне зображення картматеріалу можна стиснути (розтягнути) у потрібному напрямку або зсунути відносно центральної точки тієї частини, що трансформується. Для складніших перетворень у ФТВ є спеціальний пристрій зі щілиною для змінювання кривини ліній сітки картографічної. Трансформування на ФТВ виконують так. Отримавши негатив з вихідного картматеріалу (перша проекція) у потрібному м-бі (м-бі складання карти), на стіл фототрансформатора кладуть тверду основу складального оригіналу з наявною на ній картографічною сіткою другої проекції, в касеті фототрансформатора розташовують негатив і досягають суміщення ліній картографічних сіток негатива й основи. Далі основу забирають, на її місце кладуть фотоплівку і отримують позитив, з якого пізніше контактними способами виготовляють новий негатив, який і використовують для отримання голубих копій. Якщо складають оригінал карти на прозорій основі (пластик), то вихідний картматеріал фотографують у м-бі складання, з негативів отримують діапозитиви, які монтують на прозорій основі з наявними на ній голубого кольору картографічною сіткою і опорними пунктами. З цього змонтованого оригіналу контактним способом отримують голубу копію на пластикові, яку й використовують для складання карти. Коли фотомеханічний спосіб застосовувати недоцільно або неможливо (напр., при складанні карти великого розміру або коли перенесення картографічного зображення здійснюється з кольорових відбитків з інтенсивним фоновим забарвленням), то використовують оптичне проектування за допомогою епіскопів і діапроекторів. 5.

ТРАНСФОРМУВАННЯ КОЛІНЕАРНЕ

одного зображення на інше, коли виконується перетворення прямокутних координат точки знімка х, у на прямокутні координати х, у' точки зображення:

Х = (А{Х + А2у + А3 )/(С,х + С2у + С3);

у' = fax + В2у + В3 )/(С,х + С2у + С3), де А, В, С - коефіцієнти, залежні від еле-

ментів орієнтування знімка в трансформаторі (або фототрансформаторі) та від вибору системи координат. Трансформування з використанням фототрансформаторів є окремим (частковим) випадком Т. к. 8.

ТРАНСФОРМУВАННЯ КООРДИНАТ

tion f): перетворення, яким здійснюють зсув, обертання і масштабування координат під час переобчислення з однієї системи в іншу. 14.

ТРАНСФОРМУВАННЯ МЕТРИЧНОЇ

ІНФОРМАЦІЇ (трансформирование метрической информации; transformation of metric information; Transformation f der metrischen Information f): перетворення циф-

рової картографічної інформації з системи координат пристрою для цифрування на прийняту для зберігання цифрової карти місцевості систему координат. 21.

ТРАНСФОРМУВАННЯ ОПТИКО-

ГРАФІЧНЕ (оптико-графическое трансформирование; optical-graphical transformation; optisch-mechanische Entzerrungf): про-

цес створення карти місцевості з використанням фотознімка за допомогою оптичного проектора. Трансформування зображення виконується з використанням точок опорних (або орієнтувальних), а фіксація трансформованого зображення - рисуванням контурів олівцем на планшеті. 8.

льного поздовжнього паралакса до трансформованого, тобто такого, що відповідає ідеальному випадку фотографування (лі-

вий і правий знімки та базис фотографу- вання-горизонтальні). В аналітичному методі Т. п. п. здійснюється за формулами без будь-яких обмежень на кути нахилу базису та знімків. Важливе значення мали наближені формули трансформування, отримані за умови, що згадані кути нахилів малі. Такі формули Ф. Дробишев та М. Коншин використали для створення корекційних механізмів топографічного стереометра. 8.

ТРАСА (трасса; traverse; Trassef): прос-

торова лінія, яка визначає напрям і висотне положення лінійної споруди, позначена на місцевості, нанесена на топографічну основу (карту) або задана координатами основних точок. Основні елементи Т.: план - її проекція на горизонтальну площину та профіль траси поздовжній. У плані

Т.складається з прямих ділянок, які з'єднані між собою горизонтальними кривими сталого та змінного радіусів кривини.

Упоздовжньому профілі Т. зображається лініями різного ухилу, що з'єднані між собоюкривими вертикальними.У Т.каналізації, електропередач горизонтальні та вертикальні криві не застосовують і Т. є просторовою ламаною лінією. Для характеристики місцевості і запроектованої споруди в напрямі, перпендикулярному до Т., складають профілі траси поперечні. За топографічними умовами проходження

Т.поділяють на долинні, вододільні, скісногірські, поперечно-вододільні. 1.

ТРАСА СУПУТНИКА (трасса спутни-

ка; satellite line; Satellitentrasse f): множи-

на точок земної поверхні, над якими її штучний супутник проходить у зеніті. Т. с. збігається з проекцією на неї траєкторії руху супутника з урахуванням добового обертання планети. В рус і небесних тіл незбуреному географічні координати - широту (р та довготу Я біжучої точки Т. с. на

деякий момент часу обчислюють за формулами:

де и - аргумент широти супутника (див. Елементи орбіти), и = (О + v; Q - довгота висхідного вузла орбіти супутника; v - справжня аномалія; S - грінвіцький зоряний час у момент проходження супутника через висхідний вузол; As - інтервал зоряного часу від моменту проходження висхідного вузла до біжучого моменту; і - нахил орбіти; (О- аргумент перицент-

ра. Координати можуть набувати таких значень: -і<<р< +/; 0 < Я < 360°. Т.е. за-

лежить від нахилу та періоду Т орбіти. Напр., при 0 < і < 90° та Т < 300 хв, Т. с. подібна до синусоїди; якщо Т дорівнює зоряній добі (добовий або геосинхронний супутник), Т. с. подібна до вісімки з центром на екваторі. Якщо в геосинхронного супутника і = 0° (геостаціонарний супутник),

Т. с. вироджується в точку на екваторі. 9.

ТРАСУВАННЯ (трассирование; route survey; Trassieren n, Trassierung f): вид

інженерно-геодезичних вишукувань для визначення найсприятливішого в технічному відношенні та економічно вигідного ва-

ріанта положення осі проектної споруди. Т. камеральне застосовують на попередній

стадії проектування. В цьому випадку для вибору варіанта положення осі споруди та її параметрів використовують матеріали аерофотознімання та карти.

Т. польове застосовують на стадії остаточного вибору варіанта напряму траси безпосередньо на місцевості. Інколи у місцях переходів через водні та ін. перешкоди, а також у місцях примикання траси до опорних пунктів виконують великомаштабне знімання. В процесі Т. ґрунтовно вивчають природні умови вздовж вибраного варіанта траси, особливо на складних переходах і перетинах та в місцях з несприятливими геологічними умовами. При потребі в процесі Т. уточнюють та виправляють положення траси, закріплюючи на місцевості фіксовані точки. Переважно спосіб польового Т. застосовують, коли варіант траси ще не затверджений; при цьому на місцевості визначають положення кутів повороту, вимірюють сторони ходу, розмічають пікетаж, нівелюють трасу тощо.

Т. за азимутними параметрами - можна

виконувати для трас трубоводів, ліній електропередач, зв'язку тощо. Головне завдання в цьому випадку полягає у виборі найкоротшої та економічно вигідної траси. Відхилення траси зумовлюється наявністю на її шляху перешкод: населених пунктів, ярів, боліт тощо. Проектування здійснюють, дотримуючись таких вимог: 1) трасу намічають по прямій від однієї до наступної перешкоди, а відхилення траси від прямої та кут повороту мають бути обґрунтовані; 2) вершини кутів повороту траси розташовують навпроти середини перешкод так, щоб траса огинала цю перешкоду; 3) кути повороту зазвичай не перевищують 30°, щоб помітно не подовжу-

вати трасу.

Т. за висотними параметрами - застосо-

вують у гірських районах, коли ухили місцевості перевищують допустимі значення

ухилів траси. Т. з граничним ухилом наз.

проектуванням напруженим ходом. Щоб не

перевищувати граничні ухили, штучно видовжують трасу, яка відхиляється від прямої лінії. Для її видовження проектують пет-

лі, спіралі, серпантини, звивини тощо. 7.

ТРАФАРЕТ (трафарет; reticulation;

Schablonej): тонка пластинка з картону, металу, пластику тощо, в якій прорізано букви, цифри, малюнки орнаментів, геометричні фігури, топографічні умовні знаки тощо для нанесення цих елементів за допомогою фарби на іншу поверхню (па-

пір, метал, пластик, скло тощо). 5.

ТРЕГЕР (трегер; plate; Dreifuss т, Unter-

bau т): пружиниста або пружиниста й опорна пластинки, з'єднані гвинтами, які є нижньою частиною підставки в геодезичних приладах і притискають підіймальні гвинти до головки штатива або до опорної пластинки відповідно. У пружинистій пластинці є втулка з різьбою, в яку вкручують гвинт скріплювальний. У деяких технічних теодолітах дно футляра одночасно є опорною пластинкою. 14.

ТРИВАЛІСТЬ ДНЯ (продолжительность

дня; day duration; Tagesdauer f): проміжок

часу від сходу до заходу Сонця; залежить

від географічної широти місця і дати. 18.

ТРИГЕР {тригер; flip flop; Dreifufi т, Trigger

от): пристрій з двома лампами або транзисторами, на виході якого струм і напруга можуть змінюватись стрибкоподібно. 13.

ТРИКУТНИК ПАРАЛАКТИЧНИЙ {па-

раллактический треугольник; parallactic triangle; parallaktisches Dreieck n): сфери-

чний трикутник, вершинами якого є полюс світу Р, зеніт Z і світило О. Сторонами цього трикутника є дуги Z, (90 - (р) і (90 — 8). Кут при полюсі світу Р— годинний кут світила t, кут при зеніті Z - доповнення азимута Л до 180°, тобто він дорівнює (180 - А). Кут при світилі сг наз. паралактичним кутом q. З цього трикутника, використовуючи формули сферичної тригонометрії, можна отримати співвідношення для переходу від горизонтальної системи небесних координат до екваторних систем координат і навпаки (див. Небесна сфера). 10.

ТРИКУТНИКИ СФЕРОЇДН1 (ЕЛІП-

трикутники на поверхні еліпсоїда, утворені здебільшого геодезичними лініями. 17.

ТРИЛАТЕРАЦІЯ {трилатерация; trilateration; Trilateration f): метод створення пла-

нової мережі геодезичної, коли вимірюють усі сторони в мережі стичних трикутників. Поширення мереж Т. пов'язане з впровадженням світлоабо радіовіддалемірів. У мережі Т. є мало надлишкових вимірів. У центральній системі, або геодезичному чотирикутнику є тільки одна надлишкова сторона. Тому в таких фігурах Т. виникає лише одне умовне рівняння. Для орієнтування мережі Т. потрібно визначити азимут принаймні однієї сторони. 13.

ТРИЛАТЕРАЦІЯ З ВИТЯГНУТИХ

ТРИКУТНИКІВ {трилатерация из вы-

ція, утворена з витягнутих трикутників з

виміряними висотами. Використовується для побудови геодезичної основи в кільцевих спорудах, напр., прискорювачах елементарних частинок, у тунелях. 1.

ТРИПЕЛЬПРИЗМА (трипельпризма;

ТРІАНГУЛЯЦІЯ (триангуляция; triangu- lation; Triangulation f): метод створення

планової мережі геодезичної, в якому основними є кутові вимірювання. Лінійні вимірювання зведені до мінімуму і застосовуються тільки для задания м-бу мережі. Мережа, створена методом Т. складається з трикутників, у яких виміряні всі кути. Метод Т., запропонував голланд. учений Снеліус (1617). 13.

ТРІАНГУЛЯЦІЯ ЛІНІЙНА (линейная

триангуляция; linear triangulation; Trilate- ration f): див. Трилатерація. 13.

точніший метод створення геодезичних мереж із трикутників, який передбачає виконання вимірювань усіх або частини сторін мережі та усіх або частини її кутів. У таких мережах є багато надлишкових вимірювань, тому вони надійні й високоточні. Еліпси помилок мереж Т. л.-к. близькі до кола, якщо точність кутових і лінійних вимірювань однакова або майже однакова. Кутові та лінійні виміри вважають рівноточними, якщо відносна похибка виміряних сторін дорівнює похибці кутів, вираженій у радіанах, тобто коли

ms _ тр s р '

де ms і Шр - відповідно сер. кв. похибка виміряних сторін і кутів; 5 - довжина сторони; р = я/180°. У мережах Т. л.-к. виникають такі ж умовні рівняння, як у мережах тріангуляції, а крім того, їм властиві лише синусні умовні рівняння. Вони наз. так тому, що складання їх ґрунтується на теоремі синусів. За цими рівняннями встановлюють відповідність між виміряними

сторонами і кутами. Мережі Т. л.-к. найчастіше використовують для створення геодезичної основи для будівництва унікальних інженерних споруд. 13.

ТРІАНГУЛЯЦІЯ РОЗРЯДНА (разряд-

створюється для згущення мереж геодезичних до густоти, яка забезпечує розвиток основи знімальної великомасштабного картографування, зазвичай у відкритій та гірській місцевості, коли прокладати полігонометрію недоцільно. Мережі Т. р. є 1-го і 2-го розрядів. Т. р. 1-го розряду опирається на пункти Державної геодезичної мережі 1-3 кл. та полігонометрії 4 кл., а 2-го розряду, крім того, й на пункти 1 -го розряду. Технологія робіт і допуски на побудову мереж Т. р. 1-го і 2-го розрядів регламентовані інструкцією. Відносна по-

рив в окремих конструкціях споруди, який виникає через нерівномірні осідання та додаткові напруження. Залежно від причин

виникнення, Т. с. поділяють на чотири категорії: усадкові, які з'являються в резуль-

таті усадкових явищ будівельних матеріа-

лів при їх стисненні та затвердінні; осад-

кові, які з'являються в результаті нерівно-

мірних осідань, просідань та випинань; температурні або волого-температурні,

які виникають в результаті періодичних

температурних і волого-температурних дій на будівельні матеріали; експлуатаційні

або конструктивні, які з'являються в період експлуатації в результаті перевантажень або перенапружень у несучих конструкціях під час роботи усієї споруди. Найнебезпечніші тріщини 2-ї та 4-ї категорій. За характером розвитку тріщини поділяють на: активні або прогресуючі, коли розвиток тріщини наростає і може призвести до аварії;

стабілізуючі, що мають тенденцію до затухання; неактивні, які вже не розвиваються

або періодично змінюють свої розміри в результаті дії різних факторів. Для виявлення Т. с. та спостереження за їх розвитком використовують спеціальні маяки, які виготовляють у вигляді плиток з гіпсу, алебастру, скла. Для вимірювання тріщин використовують різні прилади: деформетри, щілиноміри, вимірювальні (дилатометричні) скоби тощо. 7.

ТРУБА ТЕОДОЛІТА КОНТРОЛЬНА (по-

рова труба, призначена для визначення азимутальних зсувів підставки теодоліта. 14. ТРУБА-ШУКАЧ ГЕОДЕЗИЧНОГО

поміжна зорова труба з відносно великим полем зору, візирна вісь якої парале-

льна до візирної осі головної труби. 14.

ТРУБКА ВЕНТУРІ (трубка Вентури; Venturi tube; Venturirohr п):конусоподібна

трубка (два конуси, спрямовані вістрям один до одного). Кріпиться зовні літака і під час його лету у звуженій частині трубки створюється понижений тиск. До цієї частини підводиться шланг, через який відсмоктується повітря з внутрішньої части-

ни статоскопа або аерофотоапарата. 8.

ТУР (тур; cairn; Turmpunkt т): тип зов-

нішнього геодезичного знака. Споруджують на пунктах, звідки відкривається видимість на суміжні пункти, найчастіше на скелястих вершинах гір. їх виготовля-

ють із каменю. Над ними встановлюють п і р а м і д у г е о д е з и ч н у з візирним циліндром. Деколи в Т. вмонтовують трубу, в яку під час вимірювань встановлюють візирний циліндр. Форма Т. - чотиригранна зрізана піраміда заввишки до 1,2 м. Т. закладають на глибину залягання скельної породи. 13.

ТУШУВАННЯ (туиіовка; shading; Ти- schen п, Schattieren п): один зі способів

тіньової пластики, коли об'ємне тривимірне зображення на плоскій поверхні отримується за допомогою точок різного розміру та густоти. 5.

УКРАЇНА (Украйна; Ukraine; Ukraine f):

держава східної Европи; територія простягається із заходу на схід на 1316 км, від 22°08' східної довготи (м. Чоп) до 40°05' східної довготи (с. Червона Зірка Луганської обл.) і з півночі на південь на 893 км, від 52°18' широти (с. Петрівка Чернігівської обл.) до 44°22' широти (мис Сарич на Кримському півострові). Площа - 603,7 тис. км2. Загальна довжина кордонів близько 6500 км, з них морських - 1050 км. Географічний центр України розташований на північній околиці містечка Добровеличківка Кіровоградської обл. (48°23' широти, 31°10' довготи ). На території України міститься географічний центр Европи біля с. Ділове Рахівського району Закарпатської обл. (47°57' широти і 24°12' довготи). Найвища точка України г. Говерла (2061 м), розташована на межі Івано-Франківської і Закарпатської обл. Найвищою точкою рівнинної України є г. Берда (515 м) на Хотинській височині у Чернівецькій обл. За адміністратив- но-територіальним поділом Україна складається з Автономної Республіки Крим та 24 областей. Столиця - м. Київ. Населення

— майже 50 млн. Міське населення становить майже 68%, сільське - 32%. Густота населення - 86,5 осіб на 1 км2. Україна має потужний природно-ресурсний та економічний потенціял. Серцевину природноресурсного комплексу країни становлять ресурси с/г угідь, 81,2 % яких орні землі. У структурі запасів мінеральних ресурсів понад 70 % припадає на паливно-енергетичні, приблизно 17 % - на корисні копалини металів. Індустрія країни налічує близько 300 галузей, підгалузей і виробництв. Головними культурами агропромислового комплексу є зернові та олійні культури, цукрові буряки, тваринництво. На всю територію держави створені топографічні карти м-бів 1:100000-1: 25000, а на 99,3 % території- 1:10000. 'Si:і міста й містечка, а також промислові зони України забезпечені топографічними картами м-бів 1:5000, 1:2000 і більших, на яких нанесені також підземні комунікації. 2.

УКРАЇНСЬКА АСТРОНОМІЧНА АСО-

ЦІАЦІЯ (Украинская астрономическая

зація астрономів-фахівців, установ, підприємств, організацій та їх підрозділів, зв'язаних у своїй діяльності з астрономічними дослідженнями, зокрема космічними засобами, та з дослідженнями з інших напрямів науки, що за своєю суттю близькі до астрономії (дослідження фігури та гравітаційного поля Землі, магнетосферно-йо- носферні дослідження, астрономічне та космічне приладобудування тощо). Свою діяльність У. а. а. розпочала 1991. 18.

УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ФОТО-

ГРАММЕТРІЇ ТА ДИСТАНЦІЙНОГО

ЗОНДУВАННЯ (Украинское общество фотограмметрии идистанционного зондирования; Ukrainian Society ofPhotogrammetry and Remote Sensing; Ukrainische Ge-

працівники і має свої первинні організації у 16 містах. Основою Товариства є працівники Укргеодезкартографії та вищих навчальних закладів. Україна є членом Міжнародного Товариства фотограмметрії та дистанційного зондування, до якого була прийнята на XVII Конгресі (1992). Українська делегація брала участь у XVIII Конгресі (Відень, 1996) та XIX Конгресі (Амстердам, 2000). ДНВП „Геосистема" (Вінниця) брало участь у виставці фотограмметричного обладнання і приладів (аналітичний фотограмметричний прилад „Стереоанаг- раф-6" і цифрова фотограмметрична станція „Дельта"). У складі Товариства працює сім робочих комісій, а саме: дистанційне зондування Землі і планет; аерота космічні знімальні системи; технічні засоби фотограмметрії та дистанційного зондування; топографічна фотограмметрія (теорія і технологія); нетопографічна фотограмметрія (теорія і технологія); опрацювання зображень (алгоритми і програми); освіта і видавнича діяльність. Основною

метою Товариства є об'єднання зусиль фахівців для опрацювання і створення теоретичних основ фотограмметрії та дистанційного зондування, впровадження науко- во-технічного прогресу у виробництво. 2.

мкнене заглиблення земної поверхні конусоподібної форми. Нижню частину У. наз. дном, бічну поверхню - схилом, а лінію переходу бічної поверхні в навколишню місцевість - брівкою, або краєм У. Невелику

У. наз. ямою, або западиною. 12. УЛОГОВИНА ОКЕАНІЧНА (океаниче-

ская котловина; ocean hollow; Ozeantal-

kessel m): велика улоговина океанічного ложа круглої або неправильної форми з пологими схилами, контури якого мають ізобати 5000 м і менше, розташована між підводною окраїною материка і островів. 6.

УМОВА КОЛІНЕАРНОСТІ (условие кол-

метрії, згідно з якою точка об'єкта, центр проекції та точка фотозображення лежать на одній прямій. 8.

metrie)): математична умова в фотограмметрії, згідно з якою два проектувальні промені, що належать одній точці об'єкта, і базис фотографування (проектування) лежать в одній площині. 8.

УМОВА ОРТОСКОПІЇ (условие орто-

скопии; orthoscopy condition; Bedingung f

der Orthoskopie f): стале поперечне збільшення всього поля зору в ідеальній оптичній системі: b = lx /12 = const, де /[ - розмір предмета, /2 - розмір зображення. Ця умова свідчить про відсутність дисторсії. 8.

УМОВА ПЕРЕТИНУ ПАРИ ВІДПОВІ-

син. - умова компланарності трьох векто-

рів: Скалярно-векторний добуток: R0-(RlxR2) =0, де R0 - вектор, який визначає положення правого центра проекції відносно лівого; Я, - вектор, який визначає положення точки лівого знімка відносно лівого центра проекції; і?2 - вектор, який визначає положення точки правого знімка від-

тографічні - графічні рисунки відповідних розміру, форми і кольору, якими відображаються на картах об'єкти місцевості (населені пункти, річки, озера, рельєф, рослинність, залізниці, автомобільні дороги тощо). У. з. класифікують на: площові, лінійні, позамасштабні (площа об'єктів не виражається в м-бі карти). Особливе місце належить підписам на картах, які викреслюють у поєднанні з наведенними вище У. з. для відповідних м-бів карти згідно зі спеціальними „Таблицями умовних знаків". 12.

УМОВНІ ЗНАКИ ПОЗАМАСШТАБНІ

умовні знаки, які використовуються для зображення об'єктів, площі яких не вира-

альні умовні позначення для відтворення цифрової картографічної інформації, а також для висвітлення її на екрані дисплея. 5. УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ ОБ'ЄКТІВ

ки, які використовують для одержання графічних копій цифрових карт. 5. УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ ПЛОЩОВІ