Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

лика частина коливань, які випромінює передавач, і коливання, прийняті приймачем (див. Віддалеміри електронні). За виміряним значенням різниці частот Af цих коливань одержують час т = 2Sjv . Залежність між Afi т є найпростішою при модуляції частоти несучих коливань за законом „трикутника", або „пилки", тобто за прямолінійними законами. При модуляції сві-

тла за законом „трикутника" вона має вигляд т - AfT/(4F), де Т-період модулю-

вальних коливань, a F— амплітуда модуляції частоти або її девіація. Вимірювана віддаль S - VT/2. Цей варіант Ч. м. в. в. застосовують у радіовисотомірах, у системах м'якого приземлення космічних апаратів. У другому варіанті Ч. м. в. в. використовують немодульовані коливання, частота яких є високостабільною. Ці коливання синхронно генерують генератори, один з яких встановлений на супутнику, а інший - у приймачі. Частоти обох генераторів однакові. Передавач, встановлений на ШСЗ, випромінює коливання генератора і їх приймає на Землі приймач. На вимірний пристрій приймача потрапляють прийняті коливання і коливання власного генератора. Пристрій вимірює різницю частот цих коливань/,. Частота коливань, які приймає приймач, залежить від швидкості ШСЗ:

де/-частота коливань, які випромінює передавач; vo6 - швидкість ШСЗ; v - швидкість електромагнетних хвиль; 0 - кут між напрямом руху ШСЗ і напрямом із ШСЗ на приймач. За умови, що vo6 > v і vo6 cos© = vp - складова швидкості ШСЗ уздовж напряму на приймач або радіальна швидкість, частота / = /(l±vp /v). Величину f v /v = /д наз. частотою Допплера. Маючи її, можна визначити радіальну швидкість: vp = v / a / / або зміну віддалі dS між об'єктом і приймопередавачем за проміжок часу dt: dS = vdt. Цей варіант Ч. м. в. в. застосовують у супутникових системах, які наз. допплерівськими. 13.

ЧАСТОТНІ РАДІОТЕХНІЧНІ НАВІГАЦІЙНІ СТАНЦІЇ (частотные радиотехнические навигационные станции; frequency radiotechnical navigational stations; Frequenzfunknavigationsstelle f): станції,

встановлені на літаку, що призначені для вимірювання його швидкості, віддалі і напряму. Базуються на Допплера ефекті, суть якого зводиться до фіксації зміщення несучої частоти передавача, встановленого на літаку, відносно частоти сигналів, відбитих від нерухомого об'єкта. За зсувом частоти можна визначити поздовжню і поперечну складові швидкості, а за їх відношенням - кут знесення літака. 8.

ЧЕБИШОВА ТЕОРЕМА {теорема Чебышева; theorem of Chebyshev; Lehrsatz m von Tschebyschev): одна з теорем закону ве-

ликих чисел, що формулюється так: при достатньо великій кількості п незалежних випробувань Xj середнє арифметичне спостережених значень величини випадкової прямує за ймовірностюр до їїматематичного сподівання т, тобто

Р ( | - І > , . - т | < є ) > 1 - < 5 ,

Пі=і

де Є і (5-як завгодно малі додатні числа. 20. ЧЕРВОНА ЛІНІЯ (красная линия; building regulation line; Hauptgrundrisslinie f): проек-

тна лінія, яка регулює положення забудови відносно осі вулиці або проїзду. 1. ЧЕРНЯГА ПЕТРО ГЕРВАЗІЙОВИЧ (24.10.1946). 1969 закінчив геодезичний факультет Львівського політехнічного інту. 1978 захистив кандидатську, а 2000 - докторську дисертації. З 1987 зав. кафедри землевпорядкування та геодезії Рівненського державного техн. ун-ту. Чл.-кор. Академії будівництва України. Напрям наукових досліджень: інженерна геодинаміка, геодезичний моніторинг великих інженерних об'єктів та прогнозування деформацій споруд і земної поверхні. ЧЕТВЕРТИННИЙ ПЕРІОД (четвертичный период; quaternary): останній в істо-

рії Землі період кайнозойської ери, наступний після неогенового, що триває близько 1,8 млн років. Характерний неодноразовим похолоданням і потеплінням. Коливання

характеру клімату відбивались на зміні тваринного і рослинного світу. Найважливішою подією Ч. п. була поява первісної людини. 4.

ЧИСЛА ЛЯВА (числа Лява, Love numbers; Lovesche Zahlenf pi): два безрозмірні параметри к і h, введені англ. геофізиком Ля-

вом (1909), якими характеризують деформації тіла Землі. Для повноти описування деформацій тіла, спричинених потенціяльною функцією, поданою розкладанням у ряд сферичних функцій, учений Шид (1912) ввів третій параметр /, названий числом Шида. Ч. Л. і Шида мають простий фізичний зміст, і будь-який тип деформації може бути описаний деякою комбінацією цих параметрів, хоча самі вони зв'язані з розподілом густини і модуля жорсткості тіла Землі дуже складними диференціяльними рівняннями. Ч. Л. мають такий зміст: к - відношення додаткового потенціялу, зумовленого деформацією, до самого деформівного потенціялу; h - відношен-

ня висоти припливу земної кори до висоти відповідного статичного океанського припливу. Число Шида / характеризує горизонтальні переміщення твердої поверхні. 9. ЧИСЛОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ (числовыехарактеристики; number characteristics; Nummerncharakteristikenfpl): описують ха-

рактерні особливості величини випадкової. Вони зображаються моментами початковими та моментами центральними відносно деякого довільного центра. 20. ЧИСЛОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИСТЕМИ (числовые характеристики системы; number characteristics of system; Nummerncharakteristiken fpl des Systems n):

основними числовими характеристиками системи двох величин випадкових є початкові моменти порядку К, S:

aKS=M[XKYs}

і центральні моменти порядку К, S:

liKS=M[XKYs],

де X = X - тх; Y = Y —т . Найчастіше використовують такі початкові й центральні моменти:

реляційний момент випадкової величини

X, Y. 20.

ЧИСЛОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СТАТИСТИЧНОГО РОЗПОДІЛУ (числовые характеристики статистического распределения; number characteristics of statistic distribution; Nummerncharakteristiken f pi der statistischen Verteilungf): статистич-

ний аналог числових характеристик теорії ймовірностей. Є два основні види числових характеристик. Враховуючи Чебишева теорему, початкові та центральні моменти обчислюють за формулами:

У. 20.

ЧИТАНІСТЬ КАРТИ (читаемость карти; map readability; Kartenlesen п): швид-

ке візуальне розпізнавання елементів картографічного змісту карти. 5.

ЧУТЛИВІСТЬ ВАРІОМЕТРА (чувствительность вариометра; sensitivity of variometer; Empfindlichkeit f des Variometers n):

відношення моменту інерції коромисла / до сталої скруту нитки X для других похідних потенціялу сили ваги \¥Лі W' або відношення h-m-l до сталої скруту нитки т для похідних Wxz і W . Міра чутливо-

сті варіометра виражається відповідно як с =т-р"• 10~9, с = т 10~9, де т - маса тя-

гарців; h -різновисотність тягарців; /—до-

вжина коромисла. Чутливість коромисла тим більша, чим більші розміри і маса системи і чим тонша і довша нитка почепу. 6. ЧУТЛИВІСТЬ ГРАВІМЕТРА (чувствительность гравиметра; sensitivity of gravimeter; Empfindlichkeitf des Gravimeters n):

відношення переміщення рухомого індексу важеля гравіметра до величини зміни напруженості Гравітаційного поля. Чим біль-

ша чутливість, тим точніше можна сумістити рухомий і нерухомий індекси. Чутливість визначають після ретельного регулю-

вання гравіметра на мінімум чутливості до нахилу та визначення ціни оберту. Чутливість обчислюють за формулою

с = 0,05[и1'0 -п_10]к,

де п[о і п'10 - виправлені за зміщення нуль-

пункту відліки на десятому штриху з одного та з іншого боку шкали відносно вихідного нерухомого індексу. 6.

ЧУТЛИВІСТЬ ОКА СПЕКТРАЛЬНА

(іспектральная чувствительность глаза; spectral sensitivity of eye; spektrale Empfindlichkeit f des Auges n): властивість сітків-

ки ока сприймати променисту енергію в межах X = 0,380-0,780 мкм як світлове подразнення. Енергію коротших та довших хвиль поглинає склоподібне тіло ока. Максимальна спектральна чутливість денного зору міститься в ділянці довжин хвиль 0,556 мкм (жовто-зелене світло), а для нічного зору - 0,507 мкм. Властивістю нічного зору є нерозбірливість кольорів; усі предмети око сприймає як блакитно-сірі. 8.

ШАБЛОН (шаблон; template; Schablonef):

металева пластинка, на якій через однакову віддаль взаємно перпендикулярно розташовані круглі отвори, в яких за допомогою голки-наколювача наколюють точки на папері, в результаті чого отримують відповідну (через 2,4, 5 см) сітку квадратів. Використовують для побудови прямокутних сіток картографічних. Точність побудови залежить від того, наскільки головка наколювана збігається з центром отвору (за умови, що центри отворів пластинки розташовані точно на взаємно перпендикулярних між собою лініях). 5.

ШАР ІЗОТЕРМІЧНИЙ (изотермический слой; isothermal layer; isothermische Schicht f): атмосферний шар, в якому температура

з висотою не змінюється або змінюється незначно. 14.

ШАР ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (слой цифровой картографической информации; layer of digital cartographical information; Schicht f der digitalen Karteninformation f): сукупність об'-

єктів карти цифрової або карти електронної, об'єднаних за якоюсь ознакою або групою ознак. 21.

ШВИДКІСТЬ ГІПЕРБОЛІЧНА (гиперболическая скорость; hyperbolic velocity; Hyperbelgeschwindigkeit f): швидкість не-

бесного тіла, яка більша за швидкість параболічну і при якій незбурений рух тіла відбувається по орбіт і гіперболічній. 9

ШВИДКІСТЬ ЕЛЕКТРОМАГНЕТНИХ ХВИЛЬ У ВАКУУМІ (скорость электромагнитных волн в вакууме; electromagnetic waves velosity in a vacuum; Geschwindigkeitfder elektromagnetischen Welien fpi):

одна з фундаментальних констант фізики

(див. табл.). Її визначали впродовж сторіч на основі найновіших досягнень науки і техніки. Генеральна Асамблея Міжнародного геодезичного і геофізичного союзу (1975) рекомендувала застосовувати для обчислень у віддалемірах електронних

Рік визначення

1676

1728

1849

1862

1879

1926

1928

1937

1949

1947

1947

1950

1950

1951

1951

1952

1954

1954

1955

1956

1966

1967

Прізвище

вченого

Ремер

Брадлей

Фізо

Фуко

Майкельсон

Майкельсон

Каролюс

Міттельштед

Андерсон

Хаустон

Смайс, Франклін, Уайтінг

Ессен, Гордон, Смайс

Ганзен, Болл

Бергстранд

Аслаксон

Фрум Ренк, Рут Вандер Слуіс Фрум

Ренк, Ширер, Уігінс

Величко

Васильєв Ренк, Беннет

Каролюс

Сімкін, Лукін, Сікора, Стрелецький

Країна

Данія

Англія

Франція

-II- -II-

Німеччина

США

Англія

США

Англія

-II-

Швеція

США

—II-

-II-

—II-

-II-

Росія

США

Англія

Україна

Спосіб визначення

Затемнення супутників Юпітера

Аберація зірок Колесо, яке обертається

-II-

-II-

-II-

Компенсаційна комірка Керра

Повна комірка Керра і фотоелемент

П'єзокварцовий

модулятор

Радіолокація

Об'ємний резонатор

Об'ємний резонатор Повна комірка Керра і фотоелектронний помножувач

Радіолокація

Радіоінтерферометр

Спектральні лінії

Радіоінтерферометр

Спектральні лінії

Компенсаційна комірка Керра Спектральні лінії

Модульований світловий промінь

Вимірювання довжини хвилі і частоти інфрачервоного випромінювання

Ш. е. х. у в. с = 299792458 ± 1,2 м-cf1. Точність цього значення швидкості на одиндва порядки вища від точності електронних віддалемірів. Швидкість ПІ. е. х. у в. не залежить від їх частоти. 13.

ШВИДКІСТЬ ЕЛІПТИЧНА (эллиптическая скорость; elliptical velocity; Ellipsengeschwindigkeitf): лінійна швидкість VE

небесного тіла (планети відносно Сонця, природного або штучного супутника відносно своєї планети тощо), що рухається по орбіті еліптичній. Ш. е. є функцією радіуса-вектора геоцентричного г біжучої точки орбіти:

VE=(2 ц/г-ц/а)1'2'

де /л - стала гравітаційна геоцентрична; а - велика піввісь орбіти. Ш. е. найбільша в перицентрі, найменша в апоцентрі, при цьому в кожній біжучій точці вона більша від швидкості колової, але менша за швидкість параболічну. 9.

ШВИДКІСТЬ ЗВУКУ У ВОДІ 0скорость звука в воде; sound speed in the water; Schallgeschwindigkeit f im Wasser n): одна з

важливих характеристик водного середовища, яка впливає на ефективність використання гідроакустичної апаратури. Вона залежить від температури, солоності, гідроакустичного тиску. Сер. значення швидкості звуку в океані приблизно 1500 м/с, а можливий діапазон її зміни в поверхневих шарах води становить 1435-1540 м/с, на великих глибинах-1570-1580 м/с. Для вимірювання Ш. з. у в. розроблені різні типи фазових та імпульсно-циклічних давачів. 6.

ШВИДКІСТЬ КОЛОВА (ікруговая скорость; circular velocity; Kreisgeschwindigkeitf): лінійна швидкість небесного тіла, на-

пр., природного або ШСЗ, спрямована перпендикулярно до його радіуса-векто- ра геоцентричного г, значення якої є сталим і достатнім для забезпечення руху тіла по орбіті коловій на певній висоті

Н: VK = (/л/r')l/2, де fJL- стала гравітаційна

геоцентрична. Ш. к. наз. також швидкістю космічною першою. 9.

ШВИДКІСТЬ КОСМІЧНА ДРУГА

(вторая космическая скорость; parabolic velocity; zweite kosmische Geschwindigkeit f): найменша лінійна швидкість Vn, яку до-

статньо надати космічному апарату, що перебуває на висоті Я над земною поверх-

нею, щоб він вийшов за межі зони земного тяжіння: Vu=(2д/(/? + Я))і/2, де /л -

стала гравітаційна геоцентрична,R -сер. радіус Землі. Ш. к. д. ще наз. швидкістю параболічною, тому що за такої швидкості космічний апарат рухається по орбіті параболічній. У русі небесних тіл незбуреному при Н— 0 швидкість Vu = 11,2 км/с. 9.

ШВИДКІСТЬ КОСМІЧНА ПЕРША

(первая космическая скорость; orbital velocity; erste kosmische Geschwindigkeitf): лі-

нійна швидкість, яку треба надати космічному апарату, що перебуває на висоті Н над

земною поверхнею, щоб вивести його на орбіту колову: V, - (/x/(R + Н))[/1, де fX

-стала гравітаційна геоцентрична, R — середній радіус Землі. В русі небесних тіл незбуреному при Н= 0 швид-

кість Vj= 7,91 км/с. 9.

ШВИДКІСТЬ КОСМІЧНА ТРЕТЯ

(третья космическая скорость; solar escape velocity; dritte kosmische Geschwindigkeit f): найменша лінійна швидкість Vm,

яку достатньо надати космічному апарату, що перебуває на висоті Н над земною поверхнею, щоб він вийшов за межі Сонячної системи. В цьому випадку космічний апарат має рухатися по одній з орбіт гіперболічних. У моделі руху небесних тіл незбуреному приЯ= 0 швидкість Vn, = 16,7 км/с. 9.

ШВИДКІСТЬ ПАРАБОЛІЧНА (параболическая скорость; parabolic velocity; Parabelgeschwindigkeitf): лінійна швидкість

Vp небесного тіла (комети, космічного апа-

рата), що рухається по орбіті параболічній відносно центрального притягального тіла (планети). Ш. п. є функцією радіу- са-вектора геоцентричного г біжучої точки орбіти: = (2/і/г)'^2,де Ц -стала гравітаційна геоцентрична. Ш. п. наз. також швидкістю космічною другою. 9.

ШВИДКІСТЬ СЕКТОРІАЛЬНА (векториальная скорость; sectorial velocity; Sektoriallegeschwindigkeit f): площа s сектора, яку за одиницю часу t описує радіус-

вектор геоцентричний деякого небесного тіла під час його орбітального руху. Врусі небесних тіл незбуреному,на відміну від лінійної та кутової швидкості тіла, Ш. с. - стала величина:

ds/dt = (ц •р)1/2Д

де /.і - стала гравітаційна геоцентрична;^ - параметр орбіти фокальний. 9.

ШВИДКІСТЬ ТЕКТОНІЧНИХ РУХІВ

кість переміщення мас у земній корі. Для визначення швидкості новітніх і сучасних тектонічних рухів застосовуються методи: історичний, геодезичний, геоморфологічний і геологічний. 4.

ШЕЛЬФ (шельф; shelf; Schelfm): прибе-

режна, плитка, переважно рівнинна, зона Світового океану. Ш. як підводний край материків має багато спільного з материками. За його зовнішню межу приймають ділянку, на якій спостерігається різке збільшення кутів нахилу дна. Це відбувається здебільшого на глибинах 200 м, і тому 200метрову ізобату приймають за зовнішню межу Ш. Існують також інші означення зовнішньої межі Ш: за 500-метровою ізобатою, за 200-мильною віддаллю від берегової лінії тощо. Материкова частина Ш. дорівнює близько 29 млн км2, що становить майже 8 % усієї площі Світового океану. Глибина і ширина Ш. різна, але його середня глибина дорівнює 132 м, середня ширина - 78 км і середній нахил - 0,1°, а в зонах понижень і підняття досягає 0,5°. В окремих районах Ш. простягається до глибин 600 м і більше, але є дуже плиткі ділянки Ш. завглибшки 20 м. Ширина Ш. досягає 1000-1400 км у морях Північного Льодовитого океану, але у Світовому океані є райони, де ширина Ш. досягає лише 2-4 км. Ш. є тією частиною Світового

океану, в якій діяльність людини найінтенсивніша. 6.

ШИРОТА (широта; latitude; Breitef ) одна

з координат, що визначає положення точки на Землі (планеті) в напрямі південь-пі- вніч. Ш. змінюється від 0 на екваторі до 90° на полюсах. Для точок північної півкулі її наз. північною (N) та приймають додатною, а для точок південної півкулі - південною (5) і відповідно від'ємною. На глобусах і картах Ш. показують за допомогою паралелей. 18.

ШИРОТА АСТРОНОМІЧНА (астрономическая широта; astronomical latitude; astronomische Breitef): кут, утворений пря-

мовисною лінією в деякій точці Землі з площиною екватора. Ш. а. відлічують від 0 до 90° у північній півкулі і від 0 до -90° - у південній. 10.

ШИРОТА ГАЛАКТИЧНА (галактическая широта; galactic latitude; galaktische Breitef): див. Координати небесні. 10. ШИРОТА ГЕОДЕЗИЧНА (геодезическая широта; geodetic latitude; geodatische Breite f)\ див. Координати геодезичні. 17. ШИРОТА ГЕОЦЕНТРИЧНА (геоцентрическая широта; geocentric latitude; geozentrische Breite f): див. Координати

геодезичні. 17.

ШИРОТА ЕКЛІПТИЧНА (эклиптическая широта; ecliptic latitude; ekliptische Breitef): див. Координати небесні. 10. ШИРОТА ЗВЕДЕНА (приведенная широта; reduced latitude; reduzierte Breitef): див.

Координати геодезичні. 17. ШИРОТА ІЗОМЕТРИЧНА (изометрическая широта; isometric latitude; isomet-

<р R

rische Breite f): вираз q = \ —dcp, де Rm, RH

о К

- відповідно радіуси кривини меридіана 1 паралелі на поверхні еліпсоїда в точці, широта якої (р. 5.

ШИРОТА ПЛАНЕТОГРАФІЧНА (планетографическая широта; planetographic latitude; planetographische Breitef): кут між

площиною екватора планети і перпендикулярною лінією (нормаллю) до прийнятої референц-поверхні (поверхні відліку) в точці на поверхні планети. 11.

ШИРОТА ПЛАНЕТОДЕНТРИЧНА

(широта планетоцентрическая; planetocentric latitude; planetozentrische Breite J):

кут (p між площиною екватора планети і прямою лінією, яка з'єднує точку на поверхні (або в просторі) з центром мас планети. Вимірюється на північ і південь від екватора і змінюється від 0 до 90°. Північні широти вважаються додатними, південні - від'ємними. 11.

ШКАЛА (шкала; scale; Skala f): частина

відлікового пристрою, що є сукупністю відміток і проставлених біля деяких з них чисел або інших символів, які відповідають ряду послідовних значень величини. 14.

ШКАЛА БОЛОТОВА (шкала Болотова; Bolotov's scale; Skala f von Bolotov): побу-

дована аналогічно шкалі Лемана,алетут більшу увагу приділено рівнинним територіям, у зв'язку з чим одержано дані для товщини штрихів стрімкості й просвіту між цими штрихами для малих кутів на-

|0\ -

хилу. Обчислені величини наведені в табл. Була використана, зокрема, під час складання відомої триверстової карти Европейської Росії. 5.

ШКАЛА ВИСОТ (шкала высот; attitude scale; Hdhenskala f): важлива частина ле-

генди карти на картах гіпсометричних. Це зазвичай горизонтальний або вертикальний стовпчик, розділений на однакові частини (напр., 1 см), на якому штрихи поділу, що означають ізогіпси, оцифровані, а проміжки між ними (ступені висот) зафарбовані відповідними кольорами. Ці кольори за тональністю і насиченістю перебувають у взаємно відповідній залежності за принципами тіньової пластики й утворюють колірний ряд, який наз. Ш. в. Вимоги до шкал гіпсометричних карт: кольорова пластика шкали має відповідати поперечному профілю рельєфу; зміна кольорового зафарблення в шкалі має бути така, щоб, незважаючи на східчасте зафарбування, зображений рельєф сприймався не східчастим, а єдиною поверхнею; ступені шкали на близькій віддалі мають чітко розрізнятися між собою, а на віддалі мають добре виділятися кольори основних висотних зон; тональність зафарбування ступенів не має бути темна і кольорова гама шкали має бути гармонійна й естетично сприйнятна. Кольорове зафарблення нижніх ступенів Ш. в. має слабо розрізнятись між собою, а у верхніх ступенях це зафарблення має бути виразним. 5.

ШКАЛА ГЛИБИН (шкала глубин; depth scale; Tiefskala J): графік, що подає на гіп-

сометричних і морських картах відповідними кольорами пошаровим зафарбуванням рельєф морського дна. Побудова на карті Ш. г. і вимоги до неї аналогічні побудові та вимогам шкали висот для зображення рельєфу суші. Лініями поділу окремих ступенів глибин є ізобати. Під час опрацювання Ш. г. особливу увагу приділяють зображенню континентального шельфу. 5.

ШКАЛА ГІПСОМЕТРИЧНОГО ЗАФАРБУВАННЯ (шкала гипсометрической окраски; hypsometric colouring scale; Skalaf der hypsometrischen Farbungf):

шкала кольорів або їх відтінків, прийнятих для зображення на карті гіпсометричних ступенів. До Ш. г. з. ставлять певні вимоги, основна з яких така: шкала, як ступінчаста, має виражати пластичність зображення різних форм рельєфу, а тому для зафарбування ступенів шкали треба застосовувати привабливу для ока відповідну гаму кольорів та їх поєднань. Також кольори нижніх ступенів висот (глибин) мають бути світлі, щоб на них добре читалось шрифтове навантаження карти. 5.

ШКАЛА ГОЛОВНОГО ШТАБУ (шкала главного штаба; the central headquarters scale; Skalaf des Hauptmafistabs m): побу-

дована аналогічно шкалі Лемана іззастосуванням т. зв. штрихів стрімкості, але в ній скорочена кількість ступенів, що відрізняються за товщиною штрихів. Натомість введені ступені зі сталими за товщиною штри-

хами, але з різною кількістю в 1-сантимет- ровому по ширині проміжку. Дає змогу зобразити і рівнинні території. Обчислені величини подані в табл. 5.

ШКАЛА ЛЕМАНА (шкала Лемана; Leman's scale; Skalaf von Leman): запропо-

нована (1799) для зображення штрихами рельєфу Саксонії. Виходячи з принципу прямовисного освітлення земної поверхні, при якому вона буде менш освітлена, коли кут нахилу її до горизонту буде більший (при прямовисному до горизонту розташуванні поверхні вона не буде освітлена). Леман рекомендував дотримуватись правила: що стрімкіше, то темніше; однак при опрацюванні шкали він прийняв, що при нахилі 45° поверхня зобразиться суцільним кольором (чорним), тобто допустив подвійне посилення тіні, а також те, що тінь (чорний колір) збільшується пропорційно зростанню кута нахилу. Обчислені величини для побудови Ш. Л. подано в таб- л. Ш. Л. для 10 ступенів було розроблено для гірської місцевості, а тому для рівнинної вона майже непридатна. 5.

gs н а а £

ШКАЛА МЮФЛІНГА (шкала Мюфлинга; Muflinq s scale; Skala f von Muflinq):

відрізняється від інших аналогічних шкал (Лемана, Головного штабу, Болотова) тим, що в ній прямі штрихи замінені на фігурні. Застосування цієї шкали незначне. 5.

ШМУЦТИТУЛ (шмуцтитул; half-title; Schmutztitel п): окремий аркуш перед ти-

тульним аркушем книжки, на якому подано короткий заголовок книжки. Ш. захищає головний титул від забруднення (звідси назва терміна). Це також окремі аркуші, на яких подають назву або порядковий номер розділу (глави) чи частини тексту. 5. ШРИФТ (шрифт; print type; Schriftf): гра-

фічний рисунок літер конкретного алфавіту з відповідними знаками пунктуації, а також властивих цьому рисунку всіх цифр, математичних та ін. позначень. Розрізняють Ш: рукописний, креслярський, або рисунковий, граверний, друкарський, картографічний.

Ш.рукописний - написаний від руки на па-

пері чи якомусь іншому матеріалі конкретним виконавцем.

Ш.креслярський (рисунковий) - відрізня-

ється від рукописного тим, що його здійснює виконавець за допомогою певних допоміжних пристроїв (рейсфедер, циркуль, лекало, трафарет тощо); часто такому Ш. властиве художнє опрацювання і його використовують для заголовків карт.

Ш.граверний - виконується від руки вирі-

зуванням, висіканням або різьбленням відповідними пристроями (різцем, голкою тощо) тих або інших букв і цифр на камені, металі, дереві, пластику тощо.

Ш.друкарський — складається з комплек-

ту літер алфавіту і цифр з усіма знаками пунктуації; використовується для друкування тексту на папері та ін. матеріалі.

Ш.картографічний — спеціально розроб-

лений для потреб картографічного виробництва. Основні вимоги: добра читаність; чітка відмінність знаків як одного, так і різних шрифтів; економічність; мінімальна деформація під час друкування; художність. Класифікується на шість груп за кон-

трастністю, а також за формою підсічок і надсічок (див. Буква). Крім того, є ще ПІ: прямі, коли осі букв перпендикулярні до лінії рядка, та нахилені, коли осі нахилені

праворуч або ліворуч до лінії рядка. Найчастіше використовують ПІ, що нахилені праворуч (див. Жирність шрифту, Гарнітура шрифту). 5.

ШТАНГЕНЦИРКУЛЬ (штангенциркуль; beam compasses; Stangenzirkel т): пристрій,

призначений для відкладання та вимірювання ліній довжиною 20 -600 мм та проведення дуг кіл великих радіусів. За допомогою ПІ. можна будувати прямокутні сітки карт. 12.

ШТАТИВ (штатив; tripod; Stativn): при-

ладдя, призначене для закріплення на ньому геодезичного приладу. Є Ш. металеві або дерев'яні, з суцільними та розсувними ніжками. Ш. з суцільними ніжками використовують для високоточних робіт. Металеві - піддаються деформації скруту під час одностороннього нагрівання і використовуються в роботах невеликої точності. Ш. складається з трьох ніжок та головки. Ніжки закінчуються металевими наконечниками, а з металевою головкою, в центрі якої є отвір для станового гвинта, з'єднуються за допомогою суставів. На становому гвинті є гачок для почеплення ниткового виска. Ш. має бути: стійкий - залишкова деформація не може перевищувати допуск, що залежить від точності приладу; несприйнятливий щодо одностороннього нагрівання; невеликої маси та розмірів; високонадійний упродовж тривалого терміну використання. Ш. перевіряють за допомогою теодоліта, спрямовуючи трубу на деяку точку. Прикладають бічні зусилля до головки Ш. Після зняття зусиль сітка ниток має повернутися на точку спостереження. Допуск - товщина штриха сітки. Якщо допуск більший, то перевіряють та усувають причини ненадійного скріплення ніжок з наконечниками та головкою Ш. 14. ШТРИХИ СІТКИ НИТОК ЗОРОВОЇ ТРУБИ ВІДДАЛЕМІРНІ (дальномерные штрихи сетки нитей зрительной трубы;

stadia hairs; des Fadenkreuzes n des Fernrohrs n des geodatischen Gerats n): при-

значені для визначення віддалей по рейці. 14.

ШТРИХИ СІТКИ НИТОК ЗОРОВОЇ ТРУБИ ОСНОВНІ (основные штрихи сетки нитей зрительной трубы; cross-hairs; Hauptstriche т. pi des Fadenkreuzes n des Fernrohrs n des geodatischen Gerats n):

призначені для візування труби в горизонтальній та вертикальній площинах. 14. ШТРИХИ СТРІМКОСТІ (штрихи крутизны; steepness hachures (dashed lines); Steilstriche m pi): застосовувались на кар-

тах для зображення рельєфу, якщо допустити прямовисне його освітлення. Ш. с. стали основою для розробки шкали Немана, шкали Болотова, шкали Головного штабу. Застосовували для великомасштабного картографування як один із прийомів пластичного способу зображення рельєфу. 5.

ШТРИХИ ТІНЬОВІ (теневые штрихи; shady hachures (dashed lines); Schattenstriche m pi): штрихи, за допомогою яких зо-

бражається на карті рельєф місцевості. Для їх отримання застосовується принцип скісного або бічного, здебільшого, північно-за- хідного освітлення рельєфу. Ш. т. добре передають на карті розчленовані форми рельєфу. Створюють наочну пластичну об'ємну його модель, особливо на картах високогірських районів. Більш придатні для дрібномасштабних карт. Застосовуються і тепер для карт деяких зарубіжних атласів. 5. ШТРИХОВІ ЕЛЕМЕНТИ КАРТИ

(штриховые элементы карты; dashed elements of map; Strichkartenelemente n рї): все

навантаження карти, виконане у вигляді суцільних ліній, штрихів, крапок. 5. ШТУЧНІ СУПУТНИКИ ЗЕМЛІ (искусственные спутники Земли; artificial satellites; kunstliche Erdsatelliten pi): непілото-

вані космічні апарати, підняті за допомогою ракетоносіїв вище від густих шарів атмосфери на висоту Н над земною поверхнею (Н> 180+200 км), яким надано початкову швидкість V:

рична; R - радіус Землі. Після цього вони

рухаються навколо Землі, не виходячи за межі її гравітаційного поля, під впливом тільки природних сил: сили притягання апарата Землею (найбільша за величиною), притягання Місяцем і Сонцем, сили опору атмосфери (на Н< 2 тис. км), сили тиску сонячних променів та ін. Траєкторія руху ШСЗ у кожний момент часу може бути подана деяким еліпсом, що характеризується шістьма параметрами (див. Елементи орбіти). ШСЗ використовують для розв'я- зання багатьох науково-технічних та господарських завдань. Корисними є ШСЗ у геодезії та навігації (див. Супутники Землі геодезичні; Супутники Землі навігаційні). 9.

ШУКАЧ ПІДЗЕМНИХ КОМУНІКАЦІЙ (искатель подземных коммуникаций; detector of underground pipeline; Sucher m der unterirdischen Kommunikationen f pi):

прилад для визначення планового і висотного положення підземних комунікацій, що ґрунтується на принципі індукції (низькота високочастотної, вихрової), аномалометрії та акустики. В індуктивному способі положення підземної комунікації визначають виявленням змінного (наведеного) магнетного поля, що утворюється навколо струмопровідного прокладання при безпосередньому під'єднанні до неї генератора, або дистанційному наведенні електрорушійної сили. Основні частини цього приладу: генератор імпульсних коливань частотою 1000 Гц та приймач. В останньому є пошуковий контур, індикатор струму ЕРС або головні телефони. Пошуковий контур - це котушка з феритовим осердям, яку вносять у змінне електромагнетне поле провідника (ИПК-2, ИПК-3 та ін.). Похибка визначення планового положення і глибини - 0,1-0,2 м, що залежить від типу приладу, вологості ґрунту, напруження магнетного поля, наявності сусідніх прокладань тощо. В аномалеметричних (радіохвильових) Ш. п. к. використовують