Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

геодезичних і топографічних роботах. У Московський геодезичний ін-т вступив 1934 і закінчив його 1940. У 1940-46 працював у Середньоазійському аерогеодезичному підприємстві. 1945 отримав грамоту Президії Верховної Ради Казахської РСР. 1948 нагороджений значком „Відмінник геодезії і картографії"". Із 1946 переведений у Новосибірський ін-т геодезії, інженерії і картографії, де працював ст. викладачем, доц., проф., зав. кафедри фотограмметрії, деканом. Кандидатську дисертацію захистив 1949, докторську - 1963. У 1953 нагороджений медаллю „За трудову доблесть". Працював у Міжвідомчій комісії з аерофотознімання, був членом Науково-технічної ради MB і ССО РСФСР. Основні наукові дослідження пов'язані з теорією побудови колінеарної моделі, дослідженням точності побудови фототріангуляції. Із серпня 1966 працював на посаді проф. кафедри аерофотогеодезії ЛПІ, а з 1967-1986 - зав. цієї кафедри. Автор монографії „Методы и алгоритмы создания ЦМР для машинного проектирования мелиоративных систем". Нагороджений двома медалями ВДНГ СРСР. Автор 50 наукових праць і одного авторського свідоцтва. 3.

ФІОРД {фиорд; fiord; Fjord m): вузька,

глибока морська затока з високими стрімкими скелястими берегами. Виникла під дією льодовика та подальшого затоплення морем річкових долин і тектонічних западин. Існують Ф. глибиною понад 1000 м і довжиною 200 км і більше. Ширину Ф. зображають на картах часто з перебільшенням його розмірів. 5.

розділ фенології, що вивчає сезонні явища в житті рослин, їх розвиток і зв'язок цих явищ між сучасними і минулими

умовами життя рослинного світу. 5.

ФЛУКТУАЦІЯ {флуктуация; abmodality;

Fluktuation f): випадкові відхилення величини від її середнього значення, які описують методами математичної статистики.

Геодезистів цікавлять флуктуаційні процеси, що відбуваються в атмосфері, причиною яких є турбулентні рухи в ній, унаслідок чого виникає Ф. густини повітря. Вона призводить до Ф. інтенсивності, фази, поляризації та напряму поширення в повітрі світлового променя. Частота Ф. параметрів світлового потоку становить від декількох до 400 Гц. Ф. обмежує точність вимірювання інтерференційними та дисперсійним методами, призводить до появи шумів на вході приймачів та коливання зображень під час кутових вимірювань. 13. ФОКУСНА ВІДДАЛЬ ОБ'ЄКТИВА

Ф. в. о. Віддаль від задньої вузлової точки об'єктива до заднього головного фокуса наз. задньою Ф. в. о., від передньої вузлової точки об'єктива до переднього головного фокуса - передньою Ф. в. о. Величина, яка показує, в скільки разів діаметр діючого отвору об'єктива d менший від фокусної віддалі об'єктива/ наз. відносним отвором об'єктива d/ f . Ф. в. о. - змінна величина і залежить від довжини хвилі світлового потоку, який будує зображення, від температури і тиску повітря. Значення обчисленої і фактичної Ф. в. о. може відрізнятися до 1,5 %. Відносний отвір визначає освітленість, створену в фокальній площині об'єктива, та змінюється зміною діючого отвору за допомогою спеціального пристрою - діафрагми (див. Оптичні характеристики зорової труби). 3.

ФОКУСНА ВІДДАЛЬ У ФОТОГРАМ-

від задньої вузлової точки об'єктива до

площини прикладної рамки фотокамери;

проектувальної камери - довжина пер-

пендикуляра від задньої вузлової точки проектувального об'єктива до площини прикладної рамки камери (див. Кардинальні елементи оптичної системи);

знімка — довжина перпендикуляра від центра об'єктива до площини знімка. 8.

ФОНД ЖИТЛОВИЙ (жилой фонд; residential fund; Wohnbestand пі): 1) будинки

і приміщення, призначені для постійного проживання; 2) сумарна площа в житлових будинках або кількість квартир у певному населеному пункті чи районі. 4.

ФОНД ІНФОРМАЦІЙНИЙ (информа-

ционный фонд; information fund; Informationsbestand m): змістова частина банку

картографічних даних, включаючи цифрові карти на архівних носіях, вихідні картографічні матеріали в текстовій, табличній, графічній формах, а також облікові дані (документи). 5.

ФОРЗАЦ (форзац; Fly-leaf; Vorsatz т):

подвійний аркуш паперу, що з'єднує внутрішні сторінки оправи з першою (останньою) сторінкою книжки. Ф. зазвичай художньо оформляють. 5.

ФОРМА ЗОБРАЖЕННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

information representation; vektorielle Dar-

цифрової метричної інформації у вигляді набору векторів фіксованої довжини і відповідної орієнтації. 5.

ФОРМА ЗОБРАЖЕННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЛІ-

метричної інформації у вигляді послідовного набору координат точок. 5. ФОРМА ЗОБРАЖЕННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

zendarstellungsform f der numerischen kartographischen Information f): спосіб зоб-

раження картографічної метричної інформації у вигляді рядків і стовпців з відомими значеннями їх координат. 5.

ФОРМА ПЕРЕКЛАДНА (переводная фо-

рма; translation form; iibersatzende Form f):

спосіб запису назв географічних об'єктів у перекладі з однієї мови на іншу, напр., англ. назва cape of good hope в Ф. п. записується як Мис Доброї Надії, що до деякої міри пояснюється й традицією, що є ознакою форми традиційної запису географічних назв. Ф. п. у буквальному розумінні тепер майже не використовується. 5.

ФОРМА ТРАДИЦІЙНА (традиционная

форма; traditional form; traditions lie Form f): спосіб запису назв географічних об'єктів так, як це здійснюється вже тривалий час, за традицією, мовою іншого народу чи держави. Напр., столиці Австрії Wien (форма фонетична Він) і Франції Paris (форма фонетична Парі) на україномовних картах і в літературі записуються як Відень і Париж. 5.

ФОРМА ФОНЕТИЧНА (фонетическая

форма; phonetic form; phonetische Form f):

спосіб запису назви географічного об'єкта так, як її вимовляють у певній країні, але цю назву записують за допомогою алфавіту іншої мови (напр., франц. Paris на україномовній карті в Ф. ф. мусить бути записане як Парі, бо так назву столиці Франції вимовляють французи, а слово Australia з англомовної карти на україномовній карті записалось би як Острейліє). Ця форма найкраще передає назву звучанням. 5.

ФОРМАЛІЗАЦІЯ (формализация; formalisation; Formalisation f): метод, що

зводиться до заміни всіх змістових термінів символами, а всіх змістових тверджень відповідними їм послідовностями символів або формулами. 5.

ФОРМАТ ВИДАЧІ ДАНИХ (формат вы-

дачи данных; output data format; Format n derDatenausgabef):

використовується під час видачі клієнту

цифрової інформації про місцевість. 5. ФОРМАТ ДАНИХ (формат данных; data format; Datenformat n):форма структурної

організації даних на машинному носієві, що визначає конфігурацію і розміри їх запису. 5.

ФОРМАТ ДАНИХ ОБМІННИЙ (обмен-

ный формат данных; exchange data format; Austauschdatenformatm): формат даних,

установлений під час організації обміну цифрової інформації про місцевість між підсистемами автоматизованої картографічної системи. 5.

ФОРМАТ ЗБЕРІГАННЯ ДАНИХ (фор-

формат даних, який використовується для організації зберігання цифрової інфор-

мації про місцевість на архівних носіях. 5. ФОРМАТ КАРТИ (формат карты; size og the map; Kartenformat n):це загальні

розміри карти, зокрема й багатоаркушевої (напр., карти України м-бу 1:1000000, видання 1994, що складається з двох аркушів). Ф. к. залежить від м-бу карти, охоплення території, що зображається на ній, а також від проекції картографічної. Визначаючи Ф. к., враховують її призначення, зручність користування нею, техні- ко-економічні показники, зокрема, вартість карти, поліграфічні можливості тиражування тощо. 5.

ФОРМАТ ОПРАЦЮВАННЯ ДАНИХ

них, що використовується під час формування записів проміжних масивів цифрової інформації про місцевість. 5.

ФОРМИ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

туцією України є три форми власності: державна, комунальна і приватна. Всі форми власності - рівноправні. 4.

ФОРМИ РЕЛЬЄФУ ЕОЛОВІ (эоловые

формы рельефа; aeolian forms of relief; Windreliejformf): утворюються під дією віт-

ру здебільшого в районах з бідним рослинним покривом, нездатним захистити від дії вітру крихкі породи; трапляються на узбережжі морів, озер і річок, а також пустель і напівпустель. Є такі Ф. р. е.: вітрові брижі, щитоподібні скупчення, бархани, дюни. Залежно від категорій Ф. р. е. можуть досягати висоти до 500 м.: Останні утворюються здебільшого під дією висхідних струменів повітря. 5.

ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТИ

складання цифрової карти і передбачає: автоматичну процедуру об'єднання, сумісне опрацювання і перетворення цифрової картографічної інформації на необхідну структуру, а також формування паспорта

показника заломлення повітря для світла при заданих метеорологічних умовах:

Агмет= 0,001387188-^0 х

х [Р(1 + ДP)/(l +a t)] - [a(b/Xe )]е/(1 + at),

де Л^мет- індекс групового або фазового показника заломлення повітря для температури t °С, тиску Р, мм рт. ст. і парціальному тиску водяної пари е, мм рт. ст.; N0 - індекс відповідно групового або фазового показника заломлення повітря в стандартних умовах; « = 0,003661;

/З, =(1,049-0,0157/)-10"6; а = 6,24-10"8; b = 0,068010 s; Ае - ефективна довжина хвилі групи хвиль, або довжина хвилі монохроматичного випромінювання. Цю

формулу використовують для обчислення індексу групового показника заломлення

повітря. Її спростив Кольрауш:

Nmst=N0(TJT)(P/P0)-

- [0,0624 - (0,00204/Ас)](Г0/7>,

де Т= t + 273,16; Т0 іР0-температура тискі визначення коефіцієнтів у дисперсійній формулі Коші. Цю спрощену формулу використовують для обчислення індексу фазового показника заломлення. Для випромінювання з Ле = 0,63 мкм формула буде така:

ФОРМУЛА ОПТИЧНОГО СПОЛУ-

Ґавсса": формула взаємозв'язку положення точки предмета і точки зображення f /s + f'js = 1, де/і /'-відповідноперед- ня і задня фокусні віддалі об'єктива (системи), 5 і s - відповідно віддалі від точки предмета до передньої головної точки об'єктива і від задньої головної точки - до точки зображення. Часто в теорії приймають/=/', тоді І/5 + l/s' = 1//. 8.

ФОРМУЛА ПОВНОЇ ЙМОВІРНОСТІ

обчислення ймовірності появи деякої події А разом з іншими подіями Я,, Я2,..., Нп, які утворюють повну групу подій і є несумісні. Я,, Я2, ..., Нп наз. гіпотезами і:

Р(А)^^Р(НІ)-Р(А/НІ),

де P(Ht) - ймовірність появи г-тої гіпотези; Р(А/НІ)- ймовірність появи подіїЛ сумісно з г-тою гіпотезою. 20.

ФОРМУЛИ ДИФЕРЕНЦІЙНІ ГЕОДЕ-

ють залежності між диференційними змінами координат геодезичних початкової і кінцевої точок геодезичної л і н ії на

поверхні еліпсоїда, її довжини та азимутів; дають змогу знайти поправки геодезичних координат кінцевого пункту і оберненого азимута геодезичної лінії через зміни координат початкового пункту, довжини і початкового азимута цієї лінії. Такі формули також наз. диференційними формулами першого роду. 17.

ФОРМУЛИ ДИФЕРЕНЦІЙНІ ДЛЯ ПРЯМОЛІНІЙНОГО ВІДРІЗКА В ПРО-

ють залежність між диференційними змі-

т. Qx або кінцевої т. Q2 прямолінійного відрізка D\2 (рис. Задача геодезична обернена). 17.

ФОРМУЛИ ДИФЕРЕНЦІЙНІ ДЛЯ СИСТЕМИ ГЕОДЕЗИЧНИХ КООРДИ-

диференційні зміни координат геодезичних В, L, Я точок земної поверхні чи навколоземного простору, спричинені малими змінами розмірів еліпсоїда і його паралельним зсувом у просторі. Ці формули також наз. диференційними формулами другого роду. 17.

ФОРМУЛИ ІДЕАЛЬНОГО ВИПАДКУ

f): формули для знаходження координаті, Y, Z точок об'єкта за координатами точок зображення його на парі знімків, коли обидва знімки і базис фотографування горизонтальні, а системи координат знімків і об'єкта паралельні:

X = Вх/р, Y = В у/р, Z = -В / / р ,

дех, у- координати точки на лівому знімку; р - поздовжній паралакс; / - фокусна віддаль; В - базис фотографування. 8.

ФОРМУЛИ РІВНОВЕЛИКОГО ЗОБРА-

n aufder Kugel f): виходячи з умови зо бр a- ження еліпсоїда на поверхні кулі рівновеликого і прийнявши, що сферичні довготи дорівнюють сфероїдним, тобто X" = Я, на екваторі сферичні та сфероїдні широти рівні, тобто (р" — (р = 0°, формули для такого зображення будуть:

со" = (е2/Зр") cos2 (р.

Тут т і й — м-би зображень уздовж меридіана і паралелі; р — м-б площ; R — радіус кулі рівновеликого зображення; о) -макс.

спотворення кутів. Найбільше розходження між ер" і (р стосується паралелі з широтою 45° і дорівнює 7'43,8", а макс. спотворення довжин ліній і кутів для точок

екватора є: 7Яекв = 0,999, пекв= 1,001, й>екв=7,66". 5.

ФОРМУЛИ РІВНОКУТНОГО ЗОБРА-

зумов рівнокутного зображення, а саме -

зрівності м-бів уздовж меридіанів і паралелей і ортогональності цих ліній у зображенні, а також враховуючи, що сферичні довготи дорівнюють сфероїдним, тобто Я' = Я площини екваторів еліпсоїда і кулі збігаються (при <р' = 0 також <р = 0), фор-

мули для (р',т,р будуть:

р - т 2 = 1 + е2 sin2 (р, нехтуючи членом з е4; для еліпсоїда Красовського R = а = = 6378245 м. Тут: тіп- м-би вздовж меридіана і паралелі, а — велика піввісь еліпсоїда, R - радіус кулі рівнокутного зображення, е - перший ексцентриситет еліпсоїда, р - м-б площ. Найбільша різниця між (р' і (р становить 11,8' на паралелі з широтою 45°; максимальне спотворення довжин досягає 0,3% на полюсах (т = 1,003); у рівнокутному зображенні еліпсоїда на кулі за Ґавссом (1825) ставиться умова, що зберігаються довжини не на екваторі, а на середній паралелі з широтою тієї території, що зображається на кулі. (Див. Зображення еліпсоїда на поверхні кулі рівнокутне). 5.

ФОРМУЛИ РІВНОПРОМІЖНОГО ЗОБРАЖЕННЯ ЕЛІПСОЇДА НА КУЛІ

гаються з меридіанами і паралелями, то можуть бути два випадки: м-б уздовж меридіана «дорівнює одиниці, м-б зображення п вздовж паралелі дорівнює одиниці. Сферичні довготи Хт дорівнюють сфероїдним довготам Я • Для першого випадку,

коли т ~ 1, формули будуть:

Я* = Я, <p' = S/R.

R - радіус кулі при цьому зображенні (під час його визначення виконується умова: довжини дуг меридіанів від екватора до полюсів на кулі і на еліпсоїді однакові) для еліпсоїда Красовського дорівнює 6367558,5 м, S—довжина дуги меридіана на еліпсоїді від екватора до паралелі з широтою (р,т= 1, п = l-(e2/4)cos2<p + ..., е2 - квадрат

першого ексцентриситету еліпсоїда; р = п, п = (<?2/4)cos2<p. Для другого випадку, коли п = 1, аналогічні вирази матимуть такий вигляд:

Л" = Л, tgq>"'= (l-e2)(l/2)tg<p,

R = а, т = l + (e2/2)cos2<p + ...,

р = т, co = e2pcos2(p.

(Див. Зображення еліпсоїда на по-

верхні кулі рівнопроміжне). 5.

ФОРМУЛЯР КАРТИ (формуляр карты; cartographic record; Ergebnisbogen m der

Karte f): виробничий документ, який оформляють під час виконання всіх видів робіт, пов'язаних з виготовленням оригіналу карти складального, містить конкретні дані про результати виконаних робіт (напр., точність і послідовність складання окремих об'єктів змісту карти та застосування при цьому прийомів генералізації картографічної) згідно з положеннями плану редакційного. У Ф. к. фіксуються дані про використання додаткових (непередбачених редакційним планом) матеріалів, які використовувались за погодженням з редактором під час складальних робіт, а також усі можливі, але обґрунтовані, відхилення від рекомендацій редакційного плану. Сюди ж заносяться дані про періодичні та кінцеву звірки якості виконання робіт, дається їм відповідна оцінка. У Ф. к. занотовуються результати коректури карти. Ф. к., свого роду паспорт карти, зберігається необмежено в часі на виробництві і в ньому записуються пізніше всі дані про редакційні роботи, пов'язані з перевиданням карти (напр., уточнення наявних характеристик і нанесення на оригінал карти нових об'єктів). Усі відомості в Ф. к. записують картограф-складач, редактор і коректор, на картографічному виробництві дляФ. к. розроблена типова форма. 5.

ФОРМУЛЯР ПЛАНШЕТА (формуляр

'паншета; table-sheet; Ergebnisbogen т des

Kartenblatts т): комплекс інформації про топографічне знімання місцевості, що подає загальні відомості про м-б, системи

координат і висот, площу тощо, дані про головну геодезичну основу; характеристики аерофотознімання та фотограмметричних робіт, враховуючи результати контролю; відомості про польові роботи і їх точність, стереотопографічні роботи; інформацію про контроль і приймання робіт. Ф. п. розташовують на зворотному боці планшета, на якому виконано знімання. Якщо знімання виконано на прозорій основі, Ф. п. не складають, а потрібні дані розташовують за рамкою. 19.

ФОРМУЛЯР ЦИФРОВОЇ КАРТИ (фор-

f)\ формуляр карти як документ, що супроводить і характеризує процес складання цифрової карти з урахуванням її паспортних даних. 5.

ФОТОВІДДАЛЕМІР (фотодальномер;

m): прилад для визначення координат орієнтирів і точок об'єктів у артилерії; складається з фотокамери, стереокомпаратора та орієнтирного пристрою. 8.

ФОТОГРАММЕТРИЧНА СТЕРЕОКАМЕРА SMK 5.5/0808 ФІРМИ

„К. ЦАИСС" (фотограмметрическая

на, яка вивчає конструктивні особливості фотограмметричних приладів, способи їх дослідження та перевірки, а також експлуатації. 8.

ФОТОГРАММЕТРИЧНІ РОБОТИ КА-

МЕРАЛЬНІ (камеральные фотограмме-

j): комплекс робіт, перелік яких залежить від мети та обраної технологічної схеми отримання кінцевої фотограмметричної продукції. Включають: трансформування знімків, складання фотоплану, фототріангуляцію, камеральне дешифрування знімків, знімання рельєфу та контурів за допомогою фотограмметричних приладів, роботи на ПЕОМ, створення цифрових моделей місцевості та рельєфу тощо. 8.

ФОТОГРАММЕТРІЯ (фотограммет-

рия; photogrammetry; Photogrammetrie f):

наукова дисципліна, що вивчає теорію, методи і технологію визначення форм, розмірів, положення в просторі, кількісних та якісних характеристик об'єктів і явищ за їх фотознімками або зображеннями. Застосовується в геодезії, астрономії, картографії, архітектурі, будівництві, медицині, криміналістиці, військовій справі, космічних дослідженнях, електронній мікроскопії, екології та ін. галузях науки і техніки. На XVI Конгресі (1988) Міжнародного товариства фотограмметрії та дистанційного зондування (ISPRS) подано таке визначення Ф.: галузь технічних наук, яка займається отриманням достовірної інформації про фізичні об'єкти та їх оточення реєстрацією вимірювань та інтерпретацією зображень або їх цифрових записів, отриманих за допомогою сенсорів, не контактуючи безпосередньо з цими об'єктами.

Зображення об'єкта, якими оперує Ф., належать до широкого діапазону електромагнетного випромінювання, тому й апаратура для формування зображень досить різноманітна: радіометри, сканери, фотографічні системи, радари, мікрохвильові приймачі.

Зображення аналогового типу - це образи з модульованою яскравістю (півтонові або кольорові), до яких належать фотознімки - чорно-білі, кольорові, спектрозональні, багатоспектральні, теплові та радіолокаційні, а також образи з модульованою амплітудою, в яких реєстрація відбувається у вигляді неперервних ліній під час знімання.

Цифрове зображення (образ із цифровим записом) є впорядкованим збором електромагнетного випромінювання елементарних полів об'єкта (пікселів), зафіксованим на конкретних носіях даних. Електромагнетне випромінювання - кількість енергії, відбитої від об'єкта або випромінюваної ним у певному діапазоні спектра. Цифрове зображення, по суті, є матрицею і Xj пікселів, з певною кількістю рядків і стовпчиків. Багатоспектральне цифрове зображення є матрицею і Ху X к, де к - кількість спектральних каналів. Цифрове зображення отримують за допомогою сканерів, радіометрів, мікрохвильових систем, цифрових знімальних камер з ПЗЗ-мат- рицями (лінійками) (прилад із зарядовим зв'язком), англ. CCD (Charge-Coupled Devices).

Широке застосування Ф. зумовлене такими властивостями: повна об'єктивність і достовірність результатів вимірювань, фотодокументальність; висока продуктивність праці, оскільки вимірюють не сам об'єкт, а його зображення; змога вимірювати зображення стільки разів, скільки треба; безконтактність методу, що дуже важливо для об'єктів, недоступних за своєю фізичною природою або небезпечних для перебування людини; змога реєструвати нерухомі або рухомі об'єкти, зокрема швидкоплинні процеси (політ снаряда, вулканічне виверження, траєкторії лету часток в атомно-ядерних процесах тощо); змога одночасно високоточно реєструвати велику кількість точок досліджуваного об'єкта; скорочення до мінімуму польових робіт, залежних від кліматичних

умов, перенесення вимірювальних операцій у вигідні камеральні умови; змога частково або повністю автоматизувати роботу, особливо під час застосування цифрової Ф.

Існують різні підходи до поділу Ф. Напр., за призначенням - топографічна і нетопографічна; за типом носія апаратури для реєстрації зображень (знімків) - аерофотограмметрія, наземна та космічна; за типом земної апаратури - радіолокаційна, теплова,рентгенфотограмметрія, сканерна, цифрова, залежно від того, яке зо-

браження треба опрацьовувати та для чого створено відповідний математичний апарат. Проте Ф. має спільний математичний апарат, який ґрунтується на теорії перспективи та аналітичній геометрії, оскільки так історично склалося, що першими з усіх видів зображень були перспективні малюнки (XVIII ст.) та фотознімки (XIX ст.). Aime Laussedat застосував (1849) мензульну Ф., яка ґрунтувалася на виконаних уручну перспективних рисунках. Tournachon-Nadar уперше застосував (1858) фотокамеру, почеплену до повітряної кулі для фотографування земної поверхні. Подальший розвиток Ф. пов'язаний з іменами видатних теоретиків і практиків усього світу; до другої світової війни це переважно вчені Европи. Тепер у розвитку Ф. та дистанційного зондування беруть участь фахівці з усіх континентів. Членами міжнародної організації ISPRS є понад 100 країн. Україна є членом ISPRS (з 1992). 1994 створене Українське товариство фотограмметрії та дистанційного зондування, його Президентом обрано проф. О. Дорожинського. На сучасний стан розвитку Ф. величезний вплив має комп'ю- теризація. Якщо фотознімки за точністю та інформативністю поки що є неперевершеним джерелом інформації порівняно з іншими сенсорами, то опрацювання зображень (зокрема, фотозображень) виконується на високопродуктивних комп'ютерах (засобами цифрової Ф.). Ця нова гілка

фотограмметричної технології витіснила методи аналогової Ф., оскільки вона дешевша, ефективніша і досконаліша. Можливості цифрової Ф. зростають, що зумовлене створенням потужних пакетів програм та новими можливостями ком- п'ютерної техніки (швидкодія, об'єм оперативної та зовнішньої пам'яті, роздільна здатність моніторів тощо), а також підвищенням якості знімальних і сканувальних систем. 8.

ФОТОГРАММЕТРІЯ ЦИФРОВА (цифровая фотограмметрия; digital photogrammetry; digitale Photogrammetrief): роз-

діл фотограмметрії, що опрацьовує цифрові зображення (знімки) для отримання певної продукції, напр., цифрових карт, цифрових моделей місцевості та рельєфу, ортофотокарт, каталогів координат точок фототріангуляційної мережі. Основним технічним засобом у Ф. ц. є комп'ютер, основним засобом опрацювання - програмне забезпечення, а носієм вхідної інформації - цифровий знімок. Усі технологічні фотограмметричні операції виконуються на цифрових фотограмметричних станціях. Ф. ц. у середині 90-х років XX ст. сформувалась як потужна фотограмметрична технологія опрацювання зображень і поступово витісняє інші технології фотограмметрії (аналогові та аналітичні). 8.

ФОТОГРАФІЧНА ЕМУЛЬСІЯ (фотографическая эмульсия; photographic emulsion; photografische Emulsion f): розчин

желатини, в якому в завислому стані містяться світлочутливі зерна, переважно галогеніди срібла AgBr, AgCl, AgJ і мають будову кристалічних ґраток (рис.), у вузлах яких почергово містяться йони срібла і галогени. Діаметр зерен коливається від десятих часток мікрометра до декількох мікрометрів. Віддаль між центрами однакових йонів - 0,6 мм. Найчастіше застосовується AgBr. Фотографічна емульсія містить різні домішки (див. Синтез фотографічної емульсії)

Товщина емульсійного шару 5-25 мкм. 3. ФОТОГРАФІЧНА ШИРОТА (фотографическая широта; photographic latitude; photografische Breite f): різниця

логарифмів експозицій крайніх точок прямолінійної ділянки кривої характеристичної . Ф. ш. визначає інтервал експозицій, який може передаватися без спотворень пропорційності для різних яскравостей об'єкта L = lgH2_lgff; Ф. ш. пов'язана з коефіцієнтом контрастності фотоматеріалу. 3.

ФОТОГРАФІЧНЕ ОБРОБЛЕННЯ КОЛЬОРОВИХ ФОТОМАТЕРІАЛІВ (фотографическая обработка цветных фотоматериалов; photographic processing of color photomaterials; photografische Auswertung f der Farbenbilder n pi): процес

отримання кольорового зображення, яке складається з барвників. Реакція отримання кольорового зображення записується так:

Ag+ + RedT = Ag + Ox;

Ox + Комп = Барв.

У процесі проявлення продукти окислення проявної речовини вступають у реакцію

зкольоровими компонентами емульсійних шарів і утворюють барвники. Особливістю оброблення є те, що, крім проявлення і фіксування, здійснюють вибілювання, при якому металічне срібло і срібло жовтого.фільтра окислюються, а потім вимиваються

земульсійного шару. Хеміко-фотографіч- не оброблення кольорових негативних фотоматеріалів виконується у такій послі-

довності: кольорове проявлення, промивання, вибілювання, промивання, фіксування, промивання, сушіння. Основні складники розчину для проявлення кольорових фотоматеріалів такі ж, як і в чорно-білих проявниках.(див.Фотографічне проявлення чорно-білих фотоматеріалів) Як проявні застосовуються спеціальні речовини - похідні парафенілендіаміну. Фіксувальний розчин містить ті ж компоненти, що й у чорно-білій фотографії. Для вибілювання найчастіше використовують розчин червоної кров'яної солі. 3.

ФОТОГРАФІЧНЕ ПРОЯВЛЕННЯ ЧОРНО-БІЛИХ ФОТОМАТЕРІАЛІВ

{фотографическое проявление чернобелых фотоматериалов; photographic development of black-and-white photomaterials; Entwicklung f der schwarz-weissen Bilder n pi): процес перетворення прихованого зображення на видне; при цьому експоновані мікрокристали галогенного срібла відновлюються у металічне срібло. Реакція проявлення має такий вигляд:

Ag+ + Reef = Ag + Ox,

де Red' - проявна речовина (йон віднов-

лювача); Ох - окислена форма проявної речовини. Проявний розчин містить проявні, зберігальні, прискорювальні, противуальні речовини. Кількість кожної речовини дозована залежно від типу розчину. В фотографічній практиці найчастіше застосовують комбінації метолу і гідрохінону як проявні речовини. Крім того, застосовують фенідон або метилфенідон, параамінофенол, гліцин та ін. Для захисту проявної речовини від окислення в проявнику наявна зберігальна речовина, найчастіше сульфіт натрію, рідше гідроксиламін. Як прискорювальні вживаються луги: сода, поташ, їдкий натр, їдкий калій, бура. Для підвищення вибірковості дії проявної речовини в розчин вводять противуальні речовини, найчастіше бромистий калій, рідше бензотріазол. Залежно від коефіцієнта контрастності у проявники поділяють