Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

1 і заданим рівнем значущості L за допомогою таблиці критичних точок розподілу Стьюдента визначають t Якщо < t^, то гіпотеза Н1 приймається, в протилежному випадку відхиляється.

Перевірку Нп виконують так:

1) Визначають статистичне значення t-кри- терію за формулою:

Px-\)S2x+(ny-l)S2v

сій випадкових величин Хта Y; пх, пу - обсяги їх вибірок. 2) За кількістю ступенів довільності к = пх + пу — 2 та заданим рівнем значущості L, використовуючи таблиці критичних точок ^-розподілу, знаходять

(28.01.1932). 1951 вступив у Свердловський гірничий ін-т на спеціальність „Маркшейдерська справа", який закінчив 1956. Працював маркшейдером на будівництві шахт в Узбекистані, 1960 переїхав до Києва. Працював у різних проектних ін-тах Києва геодезистом, керівником групи, головним спеціалістом, начальником відділу вишукувань. Із 1980 до 2000 працював доц., потім проф. кафедри інженерної геодезії Київського національного ун-ту будівництва і архітектури. 1976 захистив кандидатську, 1992 - докторську дисертації.

Опублікував 140 наукових і навчальнометодичних праць, зокрема 8 - у галузі інженерної геодезії. Основний науковий напрям - удосконалення інженерно-геоде- зичних вишукувань і дослідження деформацій земної поверхні та інженерних споРУД- СУБТРАКТИВНИЙ СПОСІБ ОТРИ-

МАННЯ КОЛЬОРОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ

тується на принципі вилучення деякої ділянки спектра з білого кольору; кольори отримують відокремленням основних кольорів синього (С), зеленого (3) і червоного (У) від білого (Б):

Ж = Б - С\ П = Б — 3\ Г = Б — Ч.

Жовтий (Ж), пурпуровий (77), голубий (Г) кольори наз. додатковими. Світлофільтри цих барв є субтрактивними світлофільтрами. С. с. о. к. з. ґрунтується на використанні багатошарових фотографічних матеріалів, з трьома емульсійними шарами на одній підкладці. Жовтий фільтр дає змогу запобігти дії синіх променів на ортохроматичні та панхроматичні шари. Він складається із селективно-поглинального коло- їдно-дисперсного срібла, яке вилучається під час хеміко-фотографічного оброблення. Для кольорової фотографії при С. с. о. к. з. виготовляють різні типи фотоматеріалів: негативні - для денного світла, негативні та позитивні - для штучного світла. 3.

СУМА ПОДІЙ (сумма событий; sum of events; Summe f der Ereignisse n pi): подія, яка полягає в появі хоча б однієї з цих подій. Напр.: подія А - поява додатної похибки під час першого вимірювання, подія В - поява додатної похибки під час другого вимірювання, подія С - поява додатної похибки або під час першого, або під час другого вимірювання. Тобто подія С є сумою подійЛ і £ : С = Л + £ . 20.

СУПУТНИК ЗЕМЛІ АКТИВНИЙ {активный спутник Земли; active Earth satellite; aktiver Erdsatellit m): ШСЗ із джере-

лом сигналів для певного виду спостережень (оптичний маяк - для фотографічних, генератор радіоімпульсів - для радіотехнічних і т. д.). 9.

СУПУТНИК ЗЕМЛІ ГЕЛІОСИН - ХРОННИЙ (гелиосинхронный спутник Земли; heliosynchronous Earth satellite; heliosynchroner Erdsatellit m): ШСЗ на орбіті геліосинхронній . Найчастіше С. 3. г. призначаються для розвідування природних ресурсів, дистанційного зондування земної поверхні тощо. 9.

СУПУТНИК ЗЕМЛІ ГЕОСИНХРОННИЙ (геосинхронный спутник Земли; geosynchronous artificial Earth satellite; geosynchroner Erdsatellit m): III С 3, що рухається по орбіті геосинхронній, тобто середня кутова швидкість обертання якого навколо планети дорівнює швидкості її добового обертання навколо своєї осі (7,29211510~5 с-1). Такий супутник, якщо не брати до уваги чинники, які збурюють його рух, щодня описує на земній поверхні одну й ту саму трасу (див. Траса супутника)у формі симетричної відносно екватора вісімки з амплітудою широти — і <(р <+і (де г - нахил орбіти, див. Елементи орбіти). На висоті -35770 км, маючи ширину смуги огляду земної поверхні вздовж траси ~18тис. км, його можна використовувати для багаторічного систематичного огляду відповідної частини Землі. 9.

СУПУТНИК ЗЕМЛІ ГЕОСТАЦІОПАРНИЙ (спутник Земли геостационарный; geostationary Earth satellite; geostationarer Erdsatellit m): ШСЗ, елементи орбіти якого обчислені так, щоб він займав нерухоме положення відносно поверхні планети. За теорією руху небесних тіл незбуреного орбіта С. 3. г. має бути коловою (е = 0), екваторіальною (/ = 0°), геосинхронною (Т= 24 зор. год.). При цьому космічний апарат (КА) стало перебуватиме в зеніті деякого пункту земного екватора, заданого довготою А, на висоті -36 тис. км. Орбіти реальних С. 3. г. під впливом збурювальних чинників дещо відхиляються від теоретичних, тому такі КА здійснюють

коливання відносно заданих їм точок стояння. С. 3. г. використовують для створення мереж глобального радіотелефонного зв'язку, ретрансляції теле- і радіопрограм і в геодезії. 9.

СУПУТНИК ЗЕМЛІ ПАСИВНИЙ (пассивный спутник Земли; passive Earth satellite; passiver Erdsatellit m): ШСЗ, який під час спостережень використовується лише як відбивач сонячних променів або світлових чи радіоімпульсів, надісланих зі станцій спостережень. Він не має приладів (або вони під час спостережень не працюють) для генерування власних чи ретранслювання надісланих до нього сигналів. 9.

СУПУТНИКИ GPS (спутники GPS; GPS Satellites; GPS Satelliten m pi): космічні апарати NAVSTAR глобальної позиційної системи NAVSTAR GPS. 9.

СУПУТНИКИ ЗЕМЛІ ГЕОДЕЗИЧНІ

(геодезические спутники Земли; geodetic artificial Earth satellites; geodatische Erclsatelliten m pi): ШСЗ, призначені для роз- в'язування певних геодезичних задач, залежно від чого вибирають їх орбіти, комплект бортових приладів, форму і конструкцію космічного апарата. Супутники для створення космічної тріангуляції на основі фотографічних спостережень мали сферичну форму і дзеркальну поверхню (PAGEOS, США) або обладнувалися ксеноновими імпульсними лампами (ANNA, США). Поверхня супутників для геодинамічних досліджень на основі лазерних спостережень покрита відбивачами лазерних променів (LAGEOS, США). Супутники для картографування обладнані засобами дистанційного зондування земної поверхні (LANDSAT, США). Нівелювання поверхні Світового океану виконується за допомогою супутників, обладнаних радіовисотомірами (SEASAT, США). Сучасні GPS-ви- значення пунктів виконують за допомогою супутників, обладнаних водневими стандартами частоти, атомними годинниками, бортовими процесорами, складним комплектом радіоелектронної апаратури для формування і трансляції навігаційних сигналів (NAVSTAR, США) тощо. 9.

СУПУТНИКИ ЗЕМЛІ НАВІГАЦІЙНІ

(навигационные спутники Земли; navigational artificial Earth satellites; Navigationserdsatelliten m pi): ШСЗ, що входять до складу навігаційних супутникових систем (напр., НАВСТАР ГПС), призначені для оперативного визначення координат і навігаційних параметрів траспортних засобів усіх видів. У комплекті С. 3. н. є радіоелектронні прилади, які формують і в певні моменти часу випромінюють спеціальні сигнали, з пакетами стабільної частоти, позначками точного часу й інформацією про елементи їх орбіт. Транспортні засоби мають мати приймачі навігаційних сигналів, які одночасно визначають відстані до кількох С. 3. н.; за елементами орбіт обчислюють їх координати на момент спостереження і з розв'язання оберненої просторової лінійної засічки обчислюють свої координати. Супутникові навігаційні системи

Transit (США), Navstar GPS (США), Глонасс (Росія) широко застосовуються і в геодезії. 9.

NAVSTAR глобальної позиційної системи NAVSTAR GPS. 9.

СУПУТНИКИ ПЛАНЕТ (спутники планет; secondary planet (satellite); Satelliten m pi der Planeten m pi): див. у назвах планет. 5.

СУПУТНИКОВА НАВІГАЦІЙНА СИСТЕМА „TRANSIT" (спутниковая навигационная система ,. Transit"; satellite navigation system "Transit"; TRANSITNavigationssatellitensystem n): створена у США її широко використовують у багатьох країнах. Складається з шести супутників розташованих на близьких до колових полярних орбітах з висотою 1000-1100 км і періодом обертання 106-107 хв., а також мережі наземних станцій стеження та введення даних. Для визначення місця розташування в цій системі застосовують допплерівський інтегральний метод. Сер. кв. похибка визначення місця стаціонарного

об'єкта за результатами спостереження ШСЗ в одному витку становить 12-28 м. 6. СУПУТНИКОГРАМА (спутникограмма; satellite diagram; Satellitengramm п):

отримане за допомогою супутникових фотографічних установок негативне або позитивне зображення ділянки зоряного неба під час проходження по ньому ШСЗ. За вимірюваннями та обчисленнями С. визначають топоцентричні координати ( а - пряме сходження світила, <5 - схилення) супутників на зареєстровані моменти часу. Ці координати використовують у синхронному (геометричному) методі геодезії космічної для передавання координат XYZ або BLH з опорних на нові геодезичні пункти при віддалях між ними 200-2000 км. 9.

СУПУТНИКОЦЕНТРИЧНІ НАПРЯМИ (спутникоцентрические направления; satellite-centric directions; Zentralsatellitenrichtungen f pi): напрями на точки поверхні планети в момент знімання, проведені з центра супутникоцентричної інерційної системи координат. Вони визначаються через супутникоцентричне пряме сходження і схилення точки поверхні. Під час оцінки точності визначення С. н. на точки поверхні враховують такі джерела похибок: наявність випадкових і систематичних похибок вимірювань координат зір і пунктів на знімках; метрична нестабільність деформації світлочутливого шару; кількість і розташування на знімку опорних зір, фокусні відстані камер; наявність похибок координат вихідних пунктів під час визначення оператором взаємної орієнтації знімків; похибки визначення операторів орієнтування камер; внутрішню рефракцію в приладовому відсіку космічного корабля; наявність систематичних і випадкових похибок у каталогах зір. 3.

СУСТАВ ПРОСТОРОВИЙ (шарнир пространственный; spatial joint; raumliches Gelenk n): пристрій механічного типу, призначений для просторового механічного центрального проектування в фотограмметричних приладах. Конструктивно

складається з первинного вала з вилкою, яка може обертатись на деякий кут; вторинного вала, встановленого на вилці і який несе муфту; ще є напрямний стрижень для прямолінійного руху. С.п. застосовують в універсальних стереофотограмметричних приладах. 8.

СУЧАСНІ РУХИ ЗЕМНОЇ КОРИ (современные движения земной коры; contemporary movements of the Earth's crust; gegenwartige Bewegungen f pi cler Erdobeiflache f (der Erdrindef)): відбуваються упродовж відносно коротких інтервалів часу: від місяця до років і десятків років. С. р. з. к., на відміну від молодих, четвертинних, новітніх та ін., можна визначити повторними геодезичними вимірюваннями, а також мареографічними спостереженнями. 21.

СУЧАСНІСТЬ КАРТИ (современность карты; being up date of the map; Kartengegenwartj): відповідність картографічного зображення карти його сучасному стану. 5.

СФЕРИЧНИЙ НАДЛИШОК (сферический избыток; spherical excess; spharischer Exzess m): див. Розв'язування сфероїдних трикутників . 17.

СФЕРИЧНІ ТРИКУТНИКИ МАЛІ (малые сферические треугольники; minor spherical triangles; kleine spharische Dreieckenmpi): див. Розв'язування сфероїдних трикутників. 17.

СФЕРОЇД (сфероид; spheroid; Spharoidn):

поверхня, утворена обертанням еліпса навколо його малої осі. В загальному випадку сфероїдом наз. будь-яку поверхню, подібну до сфери чи кулі. 14.

СФЕРОЇД ЗЕМНИЙ (земной сфероид; Earth spheroid; Erdspharoid n): фігура, яку мала б Земля, якщо б вона перебувала в гідростатичній рівновазі. У геодезії поняття С. з. звичайно ототожнюють з поняттям еліпсоїд земний. 17.

СХЕМА ВИДАННЯ КАРТИ ТЕХНОЛОГІЧНА (технологическая схема издания карты; technological scheme of map pro-

СХЕМА ҐАВССА-ДУЛІТЛЯ (схема Гаус- са-Дулитля; shceme of Gaus-Dullitle; Schema n von Gauss-Dullitle): схема для акуратного і компактного розв'язування системи рівнянь нормальних методом послідовного вилучення невідомих. Схему опрацював Ґавсс, а Дулітль її удосконалив

увигляді спеціальної таблиці-схеми. В цій схемі обчислюють коефіцієнти рівнянь нормальних еквівалентних і шукані невідомі, при цьому результати обчислень

укожному рядку таблиці можуть бути проконтрольовані. 20.

СХЕМА ЗБІЖНОСТІ (схема совпадения; coincidence circuit; Vereinigungsvorrichtungf): див. Імпульсно-фазовий метод вимірювання віддалей. 13.

СХЕМА ОПТИЧНОЇ СИСТЕМИ ЕКВІВАЛЕНТНА (эквивалентная схема оптической системы; equivalent scheme of optical system; Aquiwalentsschema n des optische Systems n): метод подання схеми складної оптичної системи в простому вигляді. Тут не порушуються правила побудови зображення, зате спрощується сам хід такої побудови. 8.

СХЕМА ОРОГРАФІЧНА (орографическая схема; orographical sketch; orographisches Schema n): складається під час виконання картографічних робіт, здебільшого для правильного зображення рельєфу відмиванням, коли для відмивання немає, або є дуже мало для цього картматеріалів (карти з пластичним зображенням рельєфу, карти гіпсометричні, карти рельєфні, цифрові моделі рельєфу тощо). На С. о. показують передусім головні структурні лінії, межі орографічних районів, гірські хребти, вершини, перевали, причому особливо уважно характеризують хребти, поділяючи їх на головні та другорядні, з гострим і круглястим обрисами, з асиметричними схилами тощо. Переважно С. о. складають у кольорах; напр., міжгірські западини та широкі долини річок показують штриховими паралельними лініями зеленого кольору. 5.

ТАБЛИЦЯ ПЕВТІНҐЕРА (таблица Певтингера; Pevtinger's table; Tafelfvon Pewtinger): сувій завдовжки 674 і завширшки 34 см, на якому зображена територія від Британських островів до гирла р. Ганг. Такий формат зумовив стиснутість картографічного зображення з півночі на південь, площові елементи (напр., Чорне море) зобразились витягнутими стрічками вздовж карти. Т. П. можна наз. картою умовно, бо навіть, такий елемент основи карти математичної як масштаб тут не витриманий. На Т. П. тонкими прямими лініями показані шляхи, підписи населених пунктів і віддалі між ними. Великі й важливі за значенням на . пункти, крім підписів, зображували перспективними рисунками будинків, а таке місто як Костантинополь - столиця Візантійської імперії, зображене ще й рисунком статуї і троном монарха. Цінність її полягає в тому, що на ній зображені українські землі, місця заселення їїокремими племенами (напр. роксолани - група сарматських племен, що вели боротьбу проти скіфів, грецьких колоній). 5.

ТАЛЬВЕҐ (тальвег; thalweg; Talweg т):

лінія, що сполучає найнижчі точки дна річкової долини, яру, балки та ін. ерозійних форм рельєфу. 5.

ТАЛЬКОТТА СПОСІБ (способ Талькотта; Talcott's method; Talkott'ische Weise f):

спосіб визначення широти місця спостереження, що ґрунтується на вимірюванні в меридіані за допомогою мікрометра окулярного невеликої різниці зенітних відстаней двох зір, північної і південної, координати яких відомі, а відповідні кульмінації розділені незначним (3-15Ш) проміжком часу. Для реалізації способу добирають пари зір для спостережень і складають робочі ефемериди. Спостереження пар зір для визначення широти можна виконувати в довільних малих годинних кутах і на постійних нитках сітки ниток труби

астрономічного інструмента. Точність визначення широти Т. с. за допомогою універсального інструмента 0,3". 18.

ТАНГАЖ (тангаж; tangage): кут нахилу літака вздовж осі, що збігається з напрямом лету. Під час аерофотознімання цей кут стабілізують з точністю ±1° за допомогою автопілота, напр. АП-6Е або АП28Л1Ф. 8.

ТАНГЕНС КРИВОЇ (тангенс кривой; curve tangent; Tangentefdes Kreisbogens m):

віддаль від вершини кута повороту до початку або кінця кривої. 1. ТАРТАЧИНСЬКИЙ РОМАН МАКСИМОВИЧ (1.12.1935). 1950-53 навчався у Львівському гірничому технікумі, 1953-54 - у Дніпропетровському гірничому технікумі за напрямом „Геологія та розвідка корисних копалин". 1962 закінчив Львівський політехнічний ін-т за спеціальністю „Інженерна геодезія". Викладач кафедри геодезії з 1962. Захистив кандидатську дисертацію „Дослідження бокової рефракції в тріангуляції". Доц. кафедри геодезії (1975-85), зав. кафедри прикладної геодезії (1985-94), доц. цієї ж кафедри з 1994. Опублікував понад 50 наукових праць, серед них три навч. посібники з грифом Мін. освіти України: „Вишукування та проектування інженерних споруд", „Основи інженерної геодезії", „Інженерна геодезія" (Ч. 1), видані в Україні вперше українською мовою. Основний науковий напрям - дослідження впливу довкілля на результати геодезичних вимірювань.

ТАРУВАННЯ ЕХОЛОТА (тарирование эхолота; test (control) of depth sounder; Tarieren n des Echolots n): порівняння виміряних ехолотом глибин з глибинами, виміряними еталоном. Т. е. зазвичай виконують на таких глибинах: 2, 3,4, 5, 7, 10, 15, 20, 30, 40, 50 і 60 м. Т. е. можна виконати, використовуючи контрольну дошку або контрольний вібратор і як виняток поверх-

В и м і р ю в а н а С К П - в и м і р ю в а н н я :

в і д д а л ь , к м д о в ж и н и , м м г о р . к у т а , м г о н в е р . к у т а , м г о н

віддалі та перевищення можна вимірювати для кутів нахилу до ±45°. У комплект Т. н. може входити спеціальний столик для виконання графічних побудов безпосередньо на станції. Відомі такі Т. н.: ТаН, Дальта = 020, Дальта = 010. Фірма „Оптон" (ФРН) виготовила тахеометр RTa = 4, в якому замість додаткового номограмного круга використано спеціальний кулачковий механізм, який кінематично зв'язаний з віссю обертання труби і вимірює віддалі між номограмними кривими. Але він не отримав широкого застосування. 19.

ТАХЕОМЕТР ПОДВІЙНОГО ЗОБРАЖЕННЯ (тахеометр двойного изображения; double-image tacheometer; Doppelbildtachymeter n): тахеометр з віддалеміром подвійного зображення. 14.

ТАХЕОМЕТРИ ЕЛЕКТРОННІ {электронные тахеометры; electronic tacheometer; elektronisches Tachymeter n)\ тахеометри, в яких конструктивно об'єднано теодолітісвітловіддалемір . У сучасних Т. е. для лінійних вимірювань використовують світловіддалеміри з цифровим фазометром. Результат вимірювань у кодах подають в обчислювальний пристрій, куди також вводять результати метеорологічних вимірювань. Кутові вимірювання виконують оптичними або електронними теодолітами. В першому випадку круги відлічують візуально і вводять в обчислювальний пристрій. Такі Т. е. наз. електроннооптичними. На їх табло можна вивести виміряну похилу лінію з урахуванням метеофакторів, її горизонтальну проекцію, горизонтальні та вертикальні кути, перевищення, прирости координат, а в багатьох із них висоти пунктів і їхні координати. Відомості про деякі тахеометри цієї групи подані в табл. 1.

Тахеометри, в яких кутомірною частиною' є теодоліт електронний, дають результати вимірювання кутів і ліній у кодовій формі. Вони відразу пересилаються в обчислювальний пристрій, куди вводять за допомогою клавіатури результати метеорологічних спостережень, вихідні дані тощо. В

кутомірній частині Т. е. використовують кодову систему визначення напрямів, імпульсну систему визначення кутових величин або динамічну систему визначення кутових величин. На табло можна вивести значення таких же величин, як в електронно-оптичних тахеометрах. Тахеометри, в яких вся інформація автоматично записується на електронних носіях, наз. реєструвальними. У табл. 2 подані характеристики деяких Т. е. їх широко застосовують для знімання. Завдяки системам реєстрації інформації вони є першою ланкою автоматичного складання топографічних карт. 13.

ТАХЕОМЕТРИ ЕЛЕКТРОННІ РЕЄСТРУВАЛЬНІ (регистрирующие электронные тахеометры; electronic registering tacheometers; elektronisches Registriertachymeter n):

див. Тахеометри електронні. 13. ТАХЕОМЕТРИ Е Л Е К Т Р О Н Н О - ОПТИЧНІ {электронно-оптические тахеометры; electro-optical tacheometers; optisches Tachymeter n mit elektronischem Entfernungsmesser m): див. Тахеометри електронні. 13.

ТАХОГЕНЕРАТОР {тахогенератор; speed transducer; Tachogenerator иг): давач регулювання кількості обертів двигуна; використовується в електронному командному приладі під час аерофотознімання. 8.

ТВЕРДЖЕННЯ АПОЛЛОНЫ {положения Аполлония; Apolloniu's theorems; Lehrsatz m von Apollonios): зв'язок між екстремальними м-бами a, b (півосями еліпса спотворень) і м-бами вздовж меридіанів і паралелей т , п (спряженими напівдіаметрами цього ж еліпса). Сума квадратів спряжених напівдіаметрів еліпса - величина

стала і дорівнює сумі квадратів його півосей, тобто т2 + п2 = = а2 + b2. Площа па-

ралелограма, побудованого на спряжених напівдіаметрах еліпса - величина стала і дорівнює площі прямокутника, побудованого на його півосях, тобто /шгsin/ = ab. Ці рівняння використовуються для визначення a, b за відомими т, п, і. 5.

ТЕКСТ (текст; text; Text т): у друкуванні: 1) основна частина друкарського набору (без малюнків тощо); 2) друкарський шрифт, кегль якого дорівнює 20 пунктів (7,52 мм). 5.

ТЕКТОГЕНЕЗ (тектогенез; tectogenesis; Tektogenesis п): сукупність тектонічних рухів і процесів, під дією яких формуються тектонічні структури земної кори. 4.

ТЕКТОНІКА (тектоника; tectonics; Tektonikf): 1) будова частини земної кори, яка визначається сукупністю тектонічних порушень та історією їх розвитку; 2) вчення про будову земної кори, геологічні структури та закономірності їх розташування і розвитку. 4.

ТЕКТОНІЧНИЙ ЦИКЛ (тектонический цикл; tectonic cycle; tektonischer Zyklus пі):

сукупність геологічних явищ у поступаль- но-спрямованому розвитку тектоносфери, що характеризується закономірною еволюцією рухомої (геосинклінальної) складчастої зони від закладення геосинкліналі до завершення в ЇЇ межах складчастих, складчасто-брилових процесів і зв'язаного з ними або такого, що настає безпосередньо за ними, гороутворення. Т. ц. часто означують термінами: цикл складчастості, епоха складчастості або скорочено - складчастість. Найбільше вивчені байкальська, каледонська, герцинська, мезозойська і альпійська складчастості. 4.

ТЕКТОНІЧНИЙ ШОВ (тектонический шов; tectonic junction; tektonische Fugef):

лінійно-витягнута зона, яка є поверхневим проявом глибинних розломів. Розташована на межі великих структурних елементів, напр., антиклінорії, серединні масиви і складчасті зони, що їх оточують. 4.

ТЕКТОНІЧНІ ЕРИ (тектонические эры; tectonic age; tektonische Aren f pi): тривалі періоди розвитку земної кори, які починаються закладенням ге о с и н кл і н ал е й і завершуються формуванням складчастих структур на значних площах Землі. 4.

ТЕКТОНІЧНІ СУЧАСНІ РУХИ (тектонические современные движения; diluvial tectonic movements; tektonische gegen-

wartige Bewegungen fpl): рухи, що виявилися в історичний час і в сучасну епоху. Виражаються в опусканнях і підняттях частин земної кори, в утворенні розривних порушень і зміщень у них, а також у формуванні складчастих структур. Т. с. р. деколи можна безпосередньо спостерігати та інструментально вимірювати. 4.

ТЕЛЕМЕТР (телеметр; telemeter; Telemeter п): безрейковий бінокулярний віддалемір зі сталою базою; грунтується на стереоскопічності зору двома очима. Легкий, малий за розмірами, використовується у зніманні окомірному. Точність приладу суттєво залежить від віддалі. 19.

ТЕЛЕОБ'ЄКТИВ (телеобъектив; teleobjective; Teleobjektiv п): див. Об' єктив. 14. ТЕЛУРОІД (теллуроид; tellurioid; Telluroid п): топографічна або гіпсометрична поверхня планети, яку частинами зображають на топографічних картах. Ця поверхня розташована від прийнятого еліпсоїда на відстанях, що дорівнюють нормальним висотам її точок. По суті, телуроїд - це головна частина фізичної поверхні Землі, що відповідає прийнятому „нормальному" потенціялу. 15.

ТЕЛУРОМЕТРИ (теллурометры; tellurometer; Telluromesserт): див. Радіовіддалеміри. 13.

ТЕМПЛЕТ (темплет; template): поліграфічне зображення на папері або пластику. Обернена сторона зображення покрита невисихним клеєм. Потрібне зображення вирізають і наклеюють на оригінал. 14.

Т Е Н Д Е Н Ц І Я Б А Р И Ч Н А (барическая тенденция; barometric tendency; barische Tendenzf): зміна атмосферного тиску в певній точці внаслідок його неперіодичних коливань за 1 год. Значення Т. б. можуть досягати 1 мм рт. ст. і більше. Поправками за Т. б. виправляють результати вимірювань. 19.

ТЕНЗОР ІНЕРЦІЇ (тензор инерции; inertia tensor; Tragheitstensor m): важливе поняття теорії обертання твердого тіла навколо центра мас (центра інерції) О. Застосовується в геодезії космічній, геоди-

наміці, у дослідженнях фігури Землі та ін. планет. Якщо розглядати тіло як сукупність точок з масами ті та радіусамивекторами 7] відносно О, то співвідношення між лінійною швидкістю точки і та кутовою швидкістю тіла соі буде: v; = й х Тому момент імпульсу L цього тіла відносно т. О дорівнюватиме:

І = Е(т, •riXvi) = 'Z(d- mrf - £nift (« • 7]),

що у системі координат Oxyz, враховуючи

7] хш = хіо)х + yfi)y + z,o),, дає:

Lx = Ixcox + Ixycoy + Ixzcoz'

Ly=hyVx + Iy0)y + IyzC0;,

L, = Ixz(ox + Iyza)y + Izcoz,

де Ix, Iy, Iz - т. 3B. осьові моменти інерції; hу = ^ 4г = L, I,y = ]yz - відцентрові моменти інерції:

ІХ=(УЇ + ІЇ)Щ> ІхУ=хіУіті, Іу = (х2 + z2)mh Іхг = х^пі;,

І, = (X? + У? )nij, Iyz = УіІіПЦ.

Отже, L складно залежить від розподілу мас у тілі, а його напрям зазвичай не збігається з напрямом кутової швидкості а>. Матриця моментів інерції

вання координат точки знімка (х, у), похибок переходу від системи координат знімка до інерційної системи (По та Пі). Тут М2 = in2, т2 - тензори елементарних похибок. 8.

ТЕОДОЛІТ (теодолит; theodolite; Theodolitm): прилад геодезичний, призначений для вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів. Згідно з ДЕСТ 1052986, Т. поділяють на високоточні з точністю вимірювання кутів т < Ґ , точні - т < 10' і технічні — т> 10' (див. Метрологічні характеристики теодолітів). Усі сучасні Т. оптичні. До Т. ставлять такі вимоги: стабільність заданих результатів вимірювань; надійність; уніфікація вузлів і деталей; змога оснащення різноманітним приладдям, що надає Т. додаткових функцій; змога працювати в різних кліматичних умовах. Уперше термін theodolite (теодоліт) застосував англієць Діґґс (1552).

Перший Т. технічної точності сконструював англієць Джон Сіссон (1730). Нарис., а показано точний теодоліт 2Т2. Тут 1 — бокова кришка; 2 -барабан мікрометра; 3, 6 - закріплювальні гвинти прапорцевого типу; 4, 7- навідні гвинти відповідно труби і алідади горизонтального круга; 5 - кри-