Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

ефіцієнт чутливості - це сила анодного струму при освітленні катоду потоком 1 лм. Спектральний коефіцієнт чутливості - це чутливість до заданої ділянки спектра. Ф. п. використовують у світловіддалемірах для перетворення в індикаторах світлового потоку на струм, тоді коефіцієнт чутливості їх є сталий. Якщо їх використовують як демодулятори, то коефіцієнт чутливості їх змінюється під дією модулювальної напруги. Коли ж коефіцієнт чутливості Ф. п. змінюється під дією напруги гетеродина, то він є сигнальним змішувачем віддалеміра. 13.

ФОТОЗБІЛЬШУВАЧ (фотоувеличитель; photographic enlarger; Vergrdfierungsgerat n, Photovervielfacher m): прилад для

проекційного фотодруку і для збільшення або зменшення фотознімків. Для збільшення малоформатних негативів вигідні конденсорні Ф., для великоформатних - Ф. з еліптичними відбивачами світла. 8.

ФОТОЗНІМОК (фотоснимок; photograph; Aufnahme f , Photographie f): фото-

графічне зображення, отримане за допомогою фотокамери: космічний - з космічного літального апарата; аерофотознімок - з літака, гвинтокрила, повітряної кулі; наземний — під час знімання на землі, (син. „фототеодолітний"); панорамний - отриманий з таким нахилом оптичної осі фотокамери, при якому зобразилась панорама місцевості; горизонтальний - кут нахилу знімка дорівнює нулеві; вертикальний - кут нахилу знімка 90°; плановий - кут нахилу аерофотознімка не перевищує 3°; перспективний - кут нахилу аерофотознімка більше 3°; трансформований - горизонтальний фотознімок, отриманий з нахиленого трансформуванням знімка. 8.

ФОТОЗОБРАЖЕННЯ {фотоизображение; photomage; photographisches Bild n):

зображення об'єкта, сформоване оптичною системою та зафіксоване на світлочутливому шарі фотоплівки, фотопластинки або фотопаперу. 8.

ФОТОКАРТА {фотокарта; photographic map; Luftbildkarte J): карта, на якій фото-

графічне зображення території доповнене умовними позначеннями об'єктів місцевості, горизонталями, підписами тощо згідно з вимогами нормативних документів. 5. ФОТОКОПІЯ {фотокопія; photocopy; Photokopie f): 1) безрастровий спосіб дру-

ку плоского напівтонових ілюстрацій за допомогою друкарської форми -скля- ної або металевої пластинки, покритої світлочутлим шаром желатини, на який з негатива копіюється відтворюване зображення; 2) відбиток, отриманий цим способом. 5.

ФОТОМАТЕРІАЛИ ВЕЗИКУЛЯРНІ

{везикулярные фотоматериалы; vesicular photographic materials; vesikulare Filme m pi): складаються з прозорої підкладки з нанесеним на неї шаром термопластичного полімера (перважно солей діазонію). Ф. в. використовують для виготовлення позитивних копій кінофільмів, мікрофільмів, для розмноження напівтонових і штрихових документів. 3.

ФОТОНАБІР {фотонабор; phototypesetting; Photosatz пі): отримання за допо-

могою приладу фотонабірного наліпок підписів, низки умовних знаків і т. ін. для виготовлення оригіналів карт знімальних, оригіналів карт складальних, оригіналів карт видавничих тощо. 5.

ФОТОПЛАН {фотоплан; photoplan; Bildplan m, Luftbildplan m): фотографічне

зображення об'єкта (місцевості) із трансформованих фотознімків, яке відповідає всім вимогам топографічної карти. Є: контурний - Ф., на якому умовними знаками

показані елементи (контури) місцевості. З елементів рельєфу показані лінії різких змін форм рельєфу; мозаїчний Ф. - ори-

гінал, створений на твердій основі з декількох трансформованих аерофотознімків або їх частин; топографічний Ф. - карта,

на якій ситуація зображена умовними знаками, а рельєф - горизонталями. 8. ФОТОПЛАН ФРОНТАЛЬНИЙ {фронтальный фотоплан;frontal photoplan; Luftbildplan m der Giebel m (Giebelwandf)): ф о -

то план, в якому фотозображення об'єкта спроектоване на вертикальну площину. 8. ФОТОПРИСТАВКА ДО СТЕРЕОГРАФА ДРОБИШЕВА (фотоприставка к стереографу Дробышева; photographic attachment to stereograph of Drobyshev; Photoanlage f zu Stereograph m von Drobyschev): див. Фототрансформатор. 8. ФОТОРЕЛЬЄФ (фоторельеф; photorelief; fotographisches Relief n): спосіб, у яко-

му зображення одержують фотографуванням тривимірної моделі рельєфу, освітленої з певного напряму під деяким кутом. 5. ФОТОСТАНЦІЯ (фотостанция; photo station; Photostation f): точка місцевості,

над якою встановлюють фототеодоліт або фотокамеру. 8. ФОТОСТЕРЕОГРАФ ФІРМИ „НІСТРІ" (фото стерео граф фирмы „НИСТРИ"; photostereograph of „NISTRI" firm; Photostereograph m der Herstellers NISTRI):

універсальний стереофотограмметричний прилад оптико-механічного типу, призначений для створення карт і фототріангуляції з використанням аероабо наземних фотознімків. Формат знімків до 23X23 см2, фокусна віддаль проектувальних камер 152 або 210 мм, збільшення системи спостереження 6х—10,3х, співвідношення м-бів знімок-карта 0,2-4,5. Приладом можна автоматично фіксувати координати точок моделі для опрацювання цих даних на ЕОМ. 8.

ФОТОСФЕРА (фотосфера; photosphere; photosphare f): нижня частина атмосфери

Сонця, що утворює його видну яскраву поверхню. Товщина Ф. Сонця 200-300 км, густина 10^-Ю"6 г/см3, температура зменшується догори від 8 до 4,5 тис. К. Із Ф. виходить майже все електромагнетне випромінювання Сонця. Для сонячної активності у Ф. характерні сонячні плями і факели фотосферні. 5.

ФОТОСХЕМА (фотосхема; photoscheте; Luftbildskizzef, Luftbildmosaikn): сукуп-

ність змонтованих планових аерофотознімків на твердій основі (картоні, дикті тощо). Є такі Ф: контактна — з контактних від-

битків, отриманих з оригіналів (негативів) аерофотознімків; одномаршрутна - з фо-

тознімків одного аерофотознімального маршруту; багатомаршрутна — з фото-

знімків декількох аерофотознімальних маршрутів; зведена - з фотознімків, зведе-

них наближено до заданого м-бу. 8. ФОТОТЕОДОЛІТ (фототеодолит; phototheodolite; Phototheodolit т): основ-

ний прилад для знімання фототеодолітного, що складається з фотокамери і теодоліта. Фотокамерою виконують фотографування місцевості (об'єкта), а теодолітом - геодезичні вимірювання та орієнтування фотокамери стосовно базису фотографування. Розрізняють три типи Ф.:

-фотокамера і теодоліт розділені; це два незалежні прилади;

-фотокамера і теодоліт мають одну спільну вертикальну вісь обертання (камера розташована знизу, а теодолітзверху над камерою);

-фотокамера є водночас і теодолітом; об'єктив фотокамери є об'єктивом теодоліта, а окуляр розташований у площині прикладної рамки і під час фотографування його можна забрати.

Найчастіше застосовуються Ф. першого типу. Нижче подані дані про деякі Ф. „Геодезія" - топографічний Ф. (формат

знімка 13X18 см2). Фотографування виконують при горизонтальній оптичній осі. Орієнтування камери стосовно базису знімання здійснюють за допомогою орієнтирного пристрою. В теодоліті є спеціальний тангенційний гвинт для вимірювання паралактичного кута в короткобазисній полігонометрії.

С-6 Цайсса - призначений для знімання

об'єктів, що швидко переміщаються; використовується в балістиці і стрілецькій техніці. Знімання виконують синхронно двома камерами, їх орієнтація здійснюється зоровою трубою. Фокусна віддаль камер 38 см.

Photheo 19/1318 фірми „К. Цайсс" - топо-

графічний Ф., що складається з фотокаме-

ри з орієнтирним пристроєм і теодоліта. Оптична вісь камери горизонтальна, для знімання „високих" і „низьких" об'єктів об'єктив має зміщення по вертикалі вниз на 45, вверх на ЗО мм. Формат знімка 13x18 см2, збільшення зорової труби теодоліта

16х, точність вимірювання кутів ЗО'. 8. ФОТОТИПІЯ {фототипія; phototype; Phototypie f): 1) безрастровий спосіб дру-

ку плоского напівтонових ілюстрацій за допомогою друкарської форми - скляної або металевої пластинки, покритої світлочутливим шаром желатини, на який з негатива копіюється відтворюване зображення; 2) відбиток, отриманий цим способом. 5.

ФОТОТОПОГРАФІЯ {фототопография; photo topography; Phototopographief):

розділ фотограмметрії, який розглядає питання теорії і технології визначення координат точок місцевості й створення топографічних карт за фотознімками. Комплекс процесів для створення картографічних матеріалів наз. зніманням фототопографічним, яке поділяють на:

аерофототопографічне знімання, якщо

використовують аерофотознімки; наземне фототопографічне знімання, якщо

використовують наземні фотознімки; комбіноване фототопографічне знімання,

якщо використовують аерота наземні фотознімки; фототеодолітне знімання, якщо викори-

стовують фототеодолітні знімки. 8. ФОТОТРАНСФОРМАТОР {фототрансформатор; phototransformer; Entzerrungsgerat n): фотограмметричний прилад для

трансформування фотознімків. Є такі Ф.: аналітичний-запропонували А. М. Лоба-

нов та І. Г. Журкін. Скановане за допомогою електронно-променевої трубки (ЕПТ) фотозображення перетворюється на цифрові коди і передається в ЕОМ, де аналітично трансформується, а відтак візуалізується. Реалізований на рівні макета;

ФТБ, Segl - фотомеханічний Ф. другого

роду для трансформування планових і перспективних знімків. Розроблений і впер-

ше виготовлений фірмою „Цайсс-Аеро- топограф"; диференційний - для трансформування зні-

мків рельєфної місцевості й отримання ортофотознімків. Є декілька різновидів приладу. Ф. В. Дробишев запропоновував ортофотоприставку до стереографа, що працює на принципі ортофототрансформування.

Е-4 Вільда - фотомеханічний Ф. другого

роду для трансформування планових знімків. Виготовляється фірмою Вільда (Швайцарія);

ФТМ, Seg-IV— фотомеханічний Ф. друго-

го роду для трансформування планових знімків. Розроблений і вперше виготовлений фірмою „Цайсс-Аеротопограф"; Seg-V- Ф. другого роду для трансформу-

вання планових знімків. Випускали фірми „Цайсс-Аеротопограф" та „Ортон" (Німеччина); Ф. Бордюкова - електронний прилад для

трансформування зображень після сканування знімка за допомогою ЕПТ; сигнали надходять у блок перетворення, де видозмінюються за формулами трансформування координат знімків, а відтак візуалізуються на екрані приймальної ЕПТ. Реалізовано у вигляді макета. 8.

ФОТОТРАНСФОРМАТОР ЩІЛИННИЙ {щелевой фототрансформатор; slotted phototransformer; Ritzentzerrungsgeratn): фототрансформатор для ортофо-

тотрансформування. Складається з трипроєкторного мультиплекса і щілинного проектора. На мультиплексі створюється оптичним шляхом модель місцевості, яка сканується переміщенням вимірювального столика вздовж однієї з осей приладу з одночасним утриманням марки на поверхні моделі. Синхронно зі столиком переміщують проекційну камеру зі щілиною, через яку на фотоплівку проектують невеликі ділянки знімка (моделі). Тепер цей прилад не використовують. 8.

ФОТОТРАНСФОРМАТОРИ ПЕРШОГО І ДРУГОГО РОДУ {фототрансформаторы первого и второго рода; first-kind and second-kind phototransformer; Entzer-

rungsgerat п der ersten und zweiten Art f):

прилади для перетворення нахиленого фотознімка на горизонтальний з одночасним зведенням його до заданого м-бу.

Уфототрансформаторах першого роду задачу розв'язують з використанням подібного пучка проектувальних променів. Такі прилади повинні мати набір об'єктивів для трансформування знімків за різних коефіцієнтів трансформування.

Уфототрансформаторах другого роду це обмеження зняте і пучок проектувальних променів при горизонтальному положенні знімка й екрана не подібний до того, який існував під час аерофотознімання. 8. ФОТОТРАНСФОРМУВАННЯ (фототрансформирование; phototransformation; Entzerrung f): перетворення нахиленого

фотознімка на горизонтальний заданого м- бу або на фотозображення, що відповідає проекції створюваної карти (див. Трансформування аерофотознімка). Розрізняють Ф.:

афінне - призводить до деформування

зображення на екрані фототрансформатора внаслідок порушення геометричних умов трансформування знімків. (На практиці через неправильне врахування поздовжньої та поперечної децентрацій); диференційне - син. - ортофототрансфор-

мування; колінеарне - син. - трансформування на

похилу площину. Знімок плоскої похилої місцевості трансформується не на горизонтальну площину, а на похилу, паралельну похилій місцевості;

за орієнтувальними точками - найпоши-

реніше Ф., що зводиться до суміщення на планшеті орієнтувальних точок з проекціями ідентичних точок знімків робочими переміщеннями та нахилами кареток і вузлів фототрансформатора;

за відомими елементами трансформування - при відомих елементах внутрішнього

та зовнішнього орієнтування фотознімка обчислюють елементи трансформування (напр., (р - кут нахилу екрана, d' — віддаль від екрана до об'єктива, А - децентрація,

X - кут обертання касети приладу зі знімком у своїй площині). Ці величини встановлюються на шкалах фототрансформатора, в результаті чого на екрані отримуємо трансформоване зображення. 8.

ФОТОТРІАНГУЛЯЦІЯ (фототриангуляция; aerotriangulation; Bildtriangulation f): камеральний метод отримання просто-

рових або планових координат точок об'єкта з використанням геометричних властивостей фотознімків одного або декількох маршрутів. Є:

Ф. аналітична - вимірювання знімків виконують на стереокомпараторі (або на монокомпаратор і), а обчислення - на ЕОМ. Ф. аналітичну розрізняють:

за методом зв'язок, коли для всіх точок

знімків (проектувальних зв'язок) виконується одночасно умова колінеарності;

за методом незалежних моделей, коли на

етапі побудови зі стереопар окремих моделей кожна з них має довільну кутову орієнтацію і довільний м-б;

за методом залежних моделей, коли всі по-

будовані зі стереопар моделі мають єдину просторову систему координат і єдиний м- б;

за методом частково залежних моделей,

коли кожна побудована модель має довільний м-б, але спільне для всіх моделей кутове орієнтування. Аналітична Ф. - головний метод у топографо-геодезичному виробництві;

Ф.аналогова - усі фотограмметричні побудови виконують на універсальних стереофотограмметричних приладах.

Ф.графічна - син. „радіальна" - планове положення точок фототріангуляційної мережі визначається способом графічної прямої засічки; з центрів знімків проводять напрями на всі точки фототріангуляції, фіксують їх олівцем чи рейсфедером на прозорому папері, накладеному поверх знімків.

Ф.аналого-апалітична - вимірювання знімків виконують на універсальних стереофотограмметричних приладах, а обчислення - на ЕОМ.

дова фотограмметричної мережі точок зі знімків декількох маршрутів;

Ф.маршрутна - побудова фотограмметричної мережі точок зі знімків одного маршруту.

Ф.просторова - побудова фотограмметричної мережі точок для отримання їх просторового положення, тобто їх планового положення і висоти.

Ф.космічна - побудова високоточних опорних мереж Землі або планет з використанням синхронних фотознімків планети, зоряного неба та математичної моделі руху космічного апарата.

що створюється в межах одного орбітального витка.

Ф.космічна блочна - мережа ,що створюється в межах декількох орбітальних витків.

Ф.космічна вільна - мережа, що створюється в деякій системі координат з використанням лише внутрішніх геометричних зв'язків між космічними фотознімками.

Ф. космічна глобальна — мережа, що

створюється для точок космічного тіла у фіксованій планетоцентричній системі координат.

Ф. наземна - метод з використанням наземних (зокрема, фототеодолітних) фотознімків. 8.

ФРУМА І ЕССЕНА ФОРМУЛА {формула Фрума и Эссена; formula ofFroome and

ФУНКЦІЇ ГАРМОНІЧНІ {гармонические функции; harmonic functions; harmonische Funktionenfpl): функції (p = (p{x], x2,..., x„)

дійсних змінних Xj, x2, xn (декартові координати) задані в ділянці евклідового простору Е" (п > 2), які мають неперервні часткові похідні першого і другого порядків і справджують рівняння Лапласа:

У випадку п = 1 - це лінійні функції однієї змінної, тобто Ф. г. (поняття лінійних функцій однієї змінної на випадок функцій п змінних). Ф. г. мають важливе значення в математичній фізиці, позаяк багато фізичних процесів і явищ описуються ними. Напр., усі потенціяли притягання (див. Потенціял об'ємних мас), тіл, що притягують, є Ф. г. 15.

ФУНКЦІЇ СФЕРИЧНІ {сферические функции; spherical function; spherical functions; spharische Funktion f): функції n сте-

пеня на одиничній сфері, які зображають на ній всю сукупність значень кульової функції цього ж степеня. Кульова функція л-го степеня - це гармонічний поліном цього ж степеня, тобто однорідний многочлен, який задовольняє рівняння Лапласа (див.

Фун к ц і ї гар м о н і ч н і). З усієї нескінченної множини Ф. с. п-то степеня можна ви-

ділити (2и + 1) лінійно-незалежних елементарних (або стандартних, або гармонік)

Ф.с., які для простору Ф. с. я-го степеня утворюють базис, тобто будь-яка Ф. с. цього степеня може бути подана лінійною комбінацією базових функцій. Довільна функція на сфері може бути подана у вигляді ряду Фур'є-Лапласа, тобто у вигляді ряду

зелементарними сферичними функціями.

Ф.с. широко застосовуються у фізичній геодезії, небесній механіці, космічній геодезії; вони є важливим аналітичним апаратом у теорії ньютонівського потенціялу. 15.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ СХЕМИ СВІТЛОВІДЦАЛЕМІРІВ {функциональные схемы светодальномеров; functional schemes of light range-finders; Blockschaltbilder n pi der Entfernungsmesser m): графічні зображен-

ня вузлів віддалемірів та зв'язків між ними. Загальна Ф. с. с. показана на рис., а. Передавач світловіддалеміра складається із джерела світла 1 - носія коливання, модулятора, який накладає вимірювальні коливання на несучі, генератора, під дією якого працює модулятор, і передавальної оптичної системи 2, яка посилає вздовж лінії модульований світловий потік.

Цей потік на своєму шляху зустрічає відбивач, який без змін відбиває його. Приймальна оптична система З приймає відбитий світловий потік і скеровує на фазовимірний пристрій. Крім того, на нього потрапляють прямі коливання із передавача, тобто вимірювальна напруга з генератора передавача. Є різні фазовимірні пристрої світловіддалемірів. їх можна поділити на три групи. До першої належать оптичні фазометри, які складаються з модулятора, що працює синхронно з модулятором передавача, та індикатора, який фіксує силу сигналу на виході модулятора. Модулятор фазовимірного пристрою наз. демодулятором. У ньому відбувається порівняння фаз прямих і відбитих коливань на частоті модуляції світла або на вимірювальній частоті. Віддалеміри з такими фазометрами наз. віддалемірами першого покоління. їх функціональна схема, яку використано в мекометрах, геоменсорах, двохвильових віддалемірах, показана на рис., б. У світловіддалемірах другого по-

коління застосовують фазометри аналогові, які різницю фаз вимірюють на низькій частоті.

(Х)-( Модуляі^]—^-

Генератор вимірної Відбивач напруги

Демодулятор

Г індикатор }

(Нуль-індикатор ]

У Ф. с. с. третього покоління замість фазообертача, фазового детектора і нульіндикатора, тобто аналогового фазометра, є фазометр цифровий. Ф. с. с. імпульс- но-фазових третього покоління показана на рис., г.

^)—(Модуляторі-

Тут опорні коливання отримують поділом частоти вимірних коливань. Для збереження різниці фаз (рп ~(рв, (див. Фазовий метод визначення віддалей) використовують схему фазового автопідстрою (ФАП), яка складається зі змішувача і фазового детектора. Фотоелектронний помножувач тут виконує функцію схеми збіжності. Тому коливання гетеродина

перетворюють на імпульси, які подають на фотоелектронний помножувач. Заповнювальні імпульси для цифрового фазометра формують з вимірювальних коливань. 13. ФУНКЦІЯ ПРАВДОПОДІБНОСТІ

(іфункция правдоподобия; function of plausibility; Wahrscheinlichkeitsfunktion f): якщо

XUX2, ... ,X n - n величин випадкових, flX^flXJ, •••Ji/U-Щільності розподілу цих величин, то Ф. п. запишеться у вигляді

L = / ( X , ) X / ( X 2 ) , ...,

/ ( * „ ) = П / ( Х , ) . ;=і

Цю функцію використовують для знаходження параметрів розподілу. Для нормального закону Ф. п. запишеться як

персія, однакова для кожної випадкової величини. 20.

ФУНКЦІЯ РОЗПОДІЛУ (функция распределения; function of distribution; Verteilungsfunktionf): є основною формою

задавання закону розподілу. Вона характеризує як перервні, так і неперервні величини випадкові. Ф. р. - це ймовірність Р того, що випадкова величина буде менша ніж деяке фіксоване значення х:

F(x) - Р(Х < х),

де F(x) - Ф. p.; X - випадкова величина.

Ф. р. є неспадною функцією; на - оо ф. р. дорівнює 0 і на + оо - одиниці. 20. ФУНКЦІЯ РОЗПОДІЛУ СИСТЕМИ

(іфункция распределения системы; function of system distribution; Verteilungsfunktion f des Systems n): для двох величин випадкових (X, Y) це ймовірність Р сумісного

виконання таких нерівностей: X<x;Y<y, тобто

F(x,y) = P((X<x), (Y<y).

Ф. р. с. є неспадною функцією; F(- оо, - оо) = 0; F(x,+ оо) = F(x); F(y,+ оо) = F(y); F(+ оо,+оо) =1. ф. р. с. можна інтерпре-

тувати як ймовірне потрапляння випадкової точки в безмежний квадрант, заштрихований на рис. 20.

В(х, у)

ФУНКЦІЯ РОЗПОДІЛУ СТАТИСТИЧНА (статистическая функция распределения; statistic function ofdistribution; statistische Verteilungsfunktionf): статистичний

аналог функції розподілу, тобто Ф. р. с. F (х) величини випадкової наз. часто-

та Р того, що випадкова величина ^набуде меншого значення, ніж деяке фіксоване х: F (х) = Р (Х< х). Графік Ф. р. с. як перерв-

них, так і неперервних величин зображується у вигляді сходинок. Вона змінюється від 0 до 1. 20.

ФУТ {фут; foot; Fuji т): одиниця довжи-

ни в англійській системі мір; дорівнює 0,304799 м. 1 фут=12 дюймів. 13. ФУТШТОК (футшток; footstok; Pegelpunkt т): рейка з поділками, закріп-

лена вертикально і нерухомо біля стійкої берегової споруди так, щоб можна було відлічувати максимальні й мінімальні рівні води для визначення середнього рівня води. 16.

ФЮЗА (фюзей; Fuso; Meridianstreifen m):

у картографічному виробництві назви сегментів, виготовлених на папері з відповідним картографічним зображенням, які наклеюють на певного розміру кулі, в результаті чого отримують глобус. 5.

ХАРАКТЕР КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНИЙ (познавательный характер картографической информации; cognitive character of cartographical information; Erkenntnischarakter m der kartographischen Information f)\ по-

лягає в тому, що за її допомогою можна отримати найрізноманітніші відомості не тільки про об'єкти та явища сучасного об'єктивного світу, але й про явища та події, що відбувалися в минулому (карти і с то р и ч н і) і, ймовірно відбудуться в майбутньому (карти прогнозні), а отже пізнавати об'єктивну дійсність. Якісна карта має високий показник X. к. і. п. 5.

ХВИЛІ НЕСУЧІ (несущие волны; carrying waves; Tragewellen fpl): див. Віддалемі-

ри електронні; Фазовий метод визначення віддалей. 13.

ХВИЛІ СЕЙСМІЧНІ (сейсмические волны; seismic waves; Wellenfpl): пружні хви-

лі, що виникають у вогнищі землетрусу внаслідок вивільнення сейсмічної енергії і поширюються в тілі Землі. Поздовжні X. с. поширюються в напрямі, паралельному траєкторіям коливання точок середовища. Поперечні X. с. поширюються ортогонально до поздовжніх. Швидкість поширення поздовжніх хвиль більша ніж поперечних. Поверхневі X. с. поширюються вздовж земної поверхні і згасають з глибиною. 4.

ХЕМІКО-ФОТОГРАФІЧНЕ ОБРОБЛЮВАННЯ ФОТОМАТЕРІАЛІВ З ПЕРЕТВОРЕННЯМ (химико-фотографиче- ская обработка фотоматериалов с обращением; chemical and photographic processing of photographic papers with reversion; photochemische Bearbeitung des Photofilms m mit der Reversion f): спосіб оброблення

фотоматеріалів, який дає змогу отримати на плівці пряме позитивне зображення. Система способу така: після проявлення прихованого зображення плівку обробляють у відбілювальному розчині для перетворення металічного срібла на розчинену у воді сполуку; після відбілювання, плівку експонують рівномірним освітленням,

а після засвічування проявляють, що перетворює галогенід срібла на металічне срібло, після цього плівку фіксують, промивають і висушують. Для оброблення з перетворенням використовують спеціальні фотоплівки. 3.

ХЕМІКО-ФОТОГРАФІЧНЕ ОБРОБЛЮВАННЯ ФОТОПАПЕРУ (химикофотографическая обработка фотобумаги; chemical and photographic processing of photographic papers; photochemische Bearbeitung des Photopapiers n): процес отри-

мання позитивного зображення на фотопапері. Для проявлення його звичайно застосовують метол-гідрохіноновий проявник, в якому зменшують кількість метолу, або універсальний проявник, розчинений двічі. Дрібнозернисті проявники не застосовують. Проявлення відбувається при яскравому оранжевому або зеленому світлі для контролювання за зміною щільності. Пророблювання деталей або припинення процесу проявлення здійснюється додатково оброблюванням теплим проявником і змиванням проявника з тих ділянок, де щільність достатня. Фіксують відбитки в кислому фіксажі. Промивання здійснюють упродовж 30-40 хв у проточній воді. 3.

ХИТАВИЦЯ СУДНА (качка судна; railing; Schaukeln п): хитання судна під дією

зовнішніх сил (вітру і хвиль). Розрізняють бортову, кільову і вертикальну X. с. Вона негативно впливає на роботу суднових механізмів і приладів, зберігання вантажу, самопочуття екіпажу. На період і амплітуду X. с. впливають розмір і співвідношення форми та розмірів судна і розміщення на ньому вантажів. 6.

ХІД АЗИМУТАЛЬНИЙ (азимутальный ход; azimuth traverse; Azimutzug m): хід

полігонометричний або хід теодолітний, в якому замість горизонтальних кутів незалежно виміряні азимути або визначені дирекційні кути сторін. Азимутальні вимірювання у полігонометричних X. а. за допомогою гіротеодолітів мають такі переваги перед кутомірними: а) точність полігонометричного X. а. не зале-

жить від його форми, а в кутомірному ця залежність суттєва; б) полігонометричний X. а. стає точнішим ніж кутомірний при рівності сер. кв. похибок вимірювання кутів пір і азимутів та, бо при цьому похиб-

ка найслабшого пункту менша в X. а.; в) периметр X. а. можна збільшувати порівняно з еквівалентним кутомірним; г) вплив горизонтальної рефракції в міській полігонометрії можна зменшити, якщо вимірювати прямі й обернені азимути сторін. Ці особливості X. а. спрощують його проектування. Сер. кв. похибку М нерівностороннього і рівностороннього X. а. можна визначити за формулами:

М2 =lm2s] + (m2Jp)-[Ax2 +Ау21 М2 =n[m2s+{m2lp2)-S2],

де ms і та - відповідно сер. кв. похибки вимірювання лінії і дирекційного кута; Ах, Ау - прирости координат; S - довжина

сторони; п - кількість сторін. 19.

ХІД БАРОМЕТРИЧНИЙ (барометрический ход; barometric(al) traverse-, barometrischer Zug m): нівелірний хід, в якому пере-

вищення між точками місцевості визначаються за допомогою барометрів. Відомі різні види X. б.: зімкнутий з опорою або без опори натимчасову барометричну станцію; з пересувною барометричною станцією та ін. Технологія прокладання X. б. залежить від типу ходу і приладів, що використовуються під час барометричного нівелювання. 19.

ХІД БУСОЛЬНИЙ (буссольный ход; compass traverse; Bussolenzug m): хід азиму-

тальний, в якому сторони виміряні стрічкою або іншим приладом, а для кожної сторони визначено азимут за допомогою бусолі. X. б. є основою знімання бусольного, використовується під час окомірного знімання та в інших випадках. X. б. вигідно прокладати у закритій місцевості, де сторони ходу переважно короткі. Сторони полігона зазвичай обмежовують ділянку знімання. Якщо X. б. прокладають всередині полігона (що буває частіше), то його наз. діагональним X. б. Азимути сторін для

контролю вимірюють у прямому й оберненому напрямах. Під час знімання бусоллю треба користуватись лініями місцевості з відомим істинним азимутом для визначення схилення магнетної стрілки. Якщо на місцевості відсутні магнетні аномалії, то, беручи до уваги добове коливання магнетної стрілки 0,25°, можна припустити, що найбільша похибка магнетного азимута, визначеного бусоллю, становить гран. а А т = 0,5°. Лінійнанев'язкаХ. б. розподіляється методом паралельних ліній. Відносна допустима нев'язка X. б. fs <1/300. 19.

ХІД ВИСОТНИЙ (высотныйход; theodolitelevel traverse; Hdhenzug m): хід теодоліт-

ний, перевищення між точками якого визначають нівелюванням тригонометричним. 12.

ХІД ВИСЯЧИЙ (висячий ход; open traverse; toter Zug m, totauslaufender Zug m):

хід (нівелірний, висотний, теодолітний, полігонометричний), який опирається лише початковою точкою на опорну геодезичну мережу. В полігонометрії X. в. наз. вільним. X. в. часто використовують для створення знімальної основи теодолітними ходами. Згідно з інструкцією, їх довжина [5] залежить від м-бу знімання, а кількість сторін допускається 3—4. Напр., у м-бі знімання 1:5000 забудованої і незабудованої територій [5] = 350 і 500 м відповідно. Під час використання X. в. слід чекати меншої точності визначення координат і висот. 19.

ХІД ВИТЯГНУТИЙ (вытянутый ход; stretched traverse; gestreckter Zug m): хід (ні-

велірний, теодолітний, полігонометричний та ін.), форма якого близька до прямолінійної. X. в. коротші від зігнутих, завдяки чому зменшується обсяг вимірювань, а точність зростає. Найсуттєвіше форма ходу впливає на точність у полігонометрії. Достатню витягнутість ходу знаходять за допомогою критерію зігнутості ходу; визначають і враховують його параметри 7]0 і (Х0. Перевага X. в. полігонометричного полягає в тому, що тут чітко розділяють-

ся похибки кутових і лінійних вимірювань. Завдяки тому, що поздовжня похибка визначається похибками вимірювання ліній, а поперечна - похибками кутів, спрощуються обчислення та оцінка точності X. в. 19.

ХІД ВІЛЬНИЙ (свободный ход; free traverse; freier Zug, ojfener Zug m): див. Хід

висячий. 19.

ХІД ГЕОМЕТРИЧНОГО НІВЕЛЮВАННЯ (ход геометрического нивелирования; levelling traverse; Nivellementszug m):

хід, прокладений для визначення перевищення між фіксованими точками нівелюванням геометричним, якщо вони розташовані на значній віддалі. Він складається зі станцій, з'єднаних між собою спільними - зв'язуючими точками. Нівелювання виконують по костилях нівелірних, підкладнях нівелірних чи кілках, на яких встановлюють рейки. Нівелір на станції зазвичай розташовують посередині між рейками. X. г. н. розрізняють за точністю і технологією нівелювання. Периметр X. г. н. регламентується класом нівелювання, як і довжина візирного променя, нерівність пліч на станції і в секції, висота візирного променя над поверхнею проходження променя. Визначені допуски щодо величини кута і, між візирною віссю зоро-

вої труби і віссю циліндричного рівня або щодо горизонтальності візирної осі в нівелірах з компенсатором, збільшення зорової труби, сер. кв. похибки недокомпенсації (для нівелірів з компенсаторами), збіжності значень перевищень на станції, визначених за різними шкалами, різниці нулів нівелірних рейок, випадкових похибок дециметрових і метрових інтервалів рейок, а також нев'язки нівелірного ходу тощо. X. г. н. прокладають між реперами вищого класу точності. Якщо X. г. н. починається і закінчується на одному репері, його наз. нівелірним полігоном. X. г. н. поділяють на прямі та зворотні. 19.

ХІД ГОДИННИКА (ход часов; clock movement; Uhrgang m): див. Годинник

астрономічний. 18.

ХІД ДІАГОНАЛЬНИЙ (диагональный ход; diagonal traverse; Diagonalzug m): хід,

який прокладають усередині полігона для контролювання вимірювань у полігоні, а також для згущення геодезичної основи. Напр., у теодолітному полігоні рекомендують прокладати 1-2 X. д. За округлої форми полігона X. д. можуть утворювати вузлову точку. Вимоги до побудови X. д. такі ж, як і для полігона, але його точність нижча, оскільки він опирається на пункти полігона. Тому, напр., допустима відносна нев'язка в теодолітному полігоні дорівнює 1/2000, а для X. д. - 1/1500. 19.

ХІД ДЛЯ ПЕРЕДАЧІ АЗИМУТА (ход по передаче азимута; traverse on azimuth transition; Zug mfiir der Azimutubertragung f):

хід, прокладений на місцевості для передачі істинного азимута (дирекційного кута) на шукану сторону. В такому ході вимірюють лише горизонтальні ліві /Зп або праві /Зг кути. Знаючи початковий азимут АП, можна визначити азимут у кінці ходу Ак за формулами:

К = А,+ІА1-180°(/І + 1); Ак =Лп+180о(н + 1)-£/?„,

де п - кількість сторін ходу. Точність передачі азимута залежить від точності вимірювань та кількості кутів ходу. Такі ходи використовують у прив'язувальних роботах, військовій справі тощо. 19.

ХІД ЗІГНУТИЙ (изогнутый ход; curved traverse; gebogener Zug m)\ хід теодолі-

тний або хід полігонометричний, форма яких довільна і суттєво відрізняється від прямолінійної. У полігонометрії таким вважається хід, точки якого відхиляються від лінії, проведеної через центр ваги паралельно до замикальної полігонометричного ходу, на величину більше гран. Г)0, а лінії відхиляються від напряму замикальної в обидва боки на кут більше гран. а 0 (див. Критерій зігнутості ходу). 19.

ХІД КОНТРОЛЬНИЙ (контрольный ход; control traverse; Kontrollzug m): хід (ніве-

лірний, теодолітний, полігонометричний