Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

дезії, кадастру та геоінформаційних систем. У лютому 1993 на базі топографо-гео- дезичного відділення № 4 УкрАГП створене Київське підприємство геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем (Київгеоінформатика), а в жовтні цього ж року на базі експедиції № 1 Укр АГП (Вінниця) - Подільське підприємство геодезії, картографії та кадастру (Подільськгеодезкартографія).

Для забезпечення топографо-геодезични- ми і картографічними матеріалами східних районів України, розв'язання різноманітних інженерних завдань на базі Харківського відділення Укргеоінформ 1996 створене Східне державне підприємство геодезії, картографії та геоінформатики (Східгеоінформ). Для накопичення, обліку, зберігання, систематизації топографо-геоде- зичних і картографічних матеріалів, а також для забезпечення замовників інформацією про місцевість у квітні 1996 у Києві створено Державний картографо-геодезич- ний фонд України (Держкартгеофонд). Для забезпечення суб'єктів господарювання інформацією про стан інженерних споруд і про технічні процеси, що відбуваються на цих об'єктах, та розв'язування інших інженерних завдань у жовтні 1996 у Києві на базі відділу УкрАГП створене Державне науково-виробниче підприємство інженерної геодезії (Укрінжгеодезія). В січні 1997 у Мукачевому в структурі УкрАГП створено Центр геодезії, кадастру та геоінформаційних систем. У травні 1997 у Херсоні на базі експедиції № 2 УкрАГП створене Херсонське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру (Херсонгеоінформ). На базі експедицій, центрів, відділів УкрАГП, Укргеоінформу, Донбасмаркшейдерії в січні 1998 створені: на базі Іва- но-Франківського та Закарпатського центрів геодезії, кадастру та геоінформаційних систем - Карпатське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру (Карпатигеодезкартографія); на базі експедиції № 7 УкрАГП (Львів)-Державне підприємство геодезії, картографії та кадастру в за-

хідному регіоні (Західгеодезкартографія); на базі експедиції № 3 УкрАГП (Житомир) - Поліське державне підприємство геодезії, картографії і кадастру (Поліськгеодезкартографія); на базі експедиції № 4 Укр АГП (Суми) - Сумське державне підприємство геодезії, картографії і кадастру (Сумигеодезкартографія); на базі Севастопольского Укргеоінформу-державне підприємство - Севастопольський геодезичний центр який безпосередньо підпорядкований Головному управлінню; на базі Донецького міського геодезичного центру Донбасмаркшейдерії - державне підприємство Донецький геодезичний центр Головного управління. 2.

СТАНЦІЯ ГЕОДЕЗИЧНА (геодезическая станция; geodetical station; geodatische Station f , geodcitischer Standpunkt m, Messort m): точка встановлення приладу для спостережень. Є такі С. г: теодолітні, нівелірні, тахеометричні, мензульні тощо. Низка послідовних С. г. може утворювати теодолітний, нівелірний, тахеометричний, мензульний та ін. ходи. 12.

СТАНЦІЯ ГІДРОАКУСТИЧНА (гидроакустическая станция; hydroacoustic station; hydroakustische Stationf , hydroakustischer Standpunkt m, Messort m): комплекс акустичних, електричних та електронних приладів для випромінювання або приймання звукових коливань у воді. Розрізняють пасивні і активні С. г. Пасивні тільки приймають, активні - приймають і випромінюють коливання. Вони використовуються для океанографічних і гідрологічних досліджень, дотримання безпеки плавання суден, зв'язку між підводними і надводними суднами та береговими базами. 6.

СТАНЦІЯ ОРБІТАЛЬНА ПІЛОТОВАНА (пилотируемая орбитальная станция; astronaut-inhabited space station; pilotierte Satellitenstation f): ШСЗ значної маси й об'єму з великим комплексом необхідної апаратури, що упродовж тривалого часу перебуває на геоцентричній орбіті й забезпечує роботу змінних екіпажів. 3.

СТАНЦІЯ РАДІОВІДДАЛЕМІРА (станция радиодальномера; radio range-finder station; Stationfdes Mikrowellenentfernungsmessers пі): складова частина радіовіддалеміра, що під час вимірювань встановлюється на одному з кінців лінії. 14.

СТАРІННЯ КАРТИ (старение карты; map deterioration; Kartenalterung f): закономірний процес, який призводить до того, що з часом зміст карти не відповідає реальній дійсності території, зображеної на карті. С. к. може бути фізичним і моральним.

Фізичне старіння є основним і відбувається під дією природних факторів (напр., землетруси, повені тощо) і діяльності людини (напр., будівництво нової дороги чи вдосконалення старої).

Моральне С. к. зумовлене зміною нормативних документів, за якими карту було складено (напр., прийнято нову систему координат чи висот або нові умовні знаки тощо).

Визначальним фактором С. к. є фізичне старіння; карта старіється швидше в районах інтенсивного розвитку господарювання. Карти, зміст яких застарів, - оновлюють (див. Оновлення карт). 5.

СТАТИСТИЧНА СУКУПНІСТЬ (статистическая совокупность; statistic totality (aggregate); statistische Gesamtheit f (Datei f)): таблиця, в якій вказані номери і результати експерименту. Напр.:

№ Виміряні кути 1 20° 03'31,1"

220° 03' 33,2

320° 03' 30,6

420° 03'31,4

520° 03' 32,1

620° 03' 32,7

20.

СТАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОДУЛЯТОРА (статическая характеристика модулятора; static characteristic of modulator; statische Kennlinie f des Modu-

lators m): залежність величини, яку модулює електрооптичний модулятор, від напруги, прикладеної до модулятора. В неповних комірках Керра і Поккельса вона відтворює залежність фазового зсуву, з яким виходять промені з комірки, від прикладеної до неї напруги. В неповній комірці Керра ця залежність є квадратова і графічно зображується параболою. У неповній комірці Поккельса вона є лінійна. Статичні характеристики повних комірок Керра і Поккельса відтворюють залежність інтенсивності світла після проходження комірки від прикладеної до її конденсатора напруги. Ці залежності - складні. Екстремальні значення інтенсивності відповідають напругам, кратним квадратам критичної напруги. 13.

СТАТОГРАМА (статограмма; statogram; Statogramm т): проявлена 36-мілі- метрова плівка, на якій зафіксовані покази статоскопа. Зі зміною тиску (змінюється висота лету літака) змінюється віддаль І між менісками рівнів рідини в манометричній трубі статоскопа. Ці меніски підсвічують освітлювальною системою і фотографують на плівку. За віддаллю / можна обчислити різницю висот фотографування. 8.

СТАТОМЕТР (статометр; statometer; Statometer п): прилад для вимірювання різниці висот фотографування на основі фіксації зміни барометричного тиску. Є такі С.: аероїдний - зміна тиску фіксується чутливими механічними мембранами; якщо це трубка, то змінюється прогин трубки від зміни тиску, якщо - спіраль, то змінюється кут її повороту; інерційний - ґрунтується на подвійному інтегруванні вертикальних прискорень літака як носія приладу. Чутливим давачем прискорення є акселерометр; у найпростішому випадку це тягарець, урівноважений пружиною й оснащений демпферним пристроєм для погашення коливального процесу. Точність С. такого типу становить десяті частки метра для маршрутів середньої довжини. 8.

СТАТОСКОП (статоскоп; statoscope; Statoskop и): прилад, призначений для вимірювання зміни висоти лету літального апарата Н над ізобаричною поверхнею в момент фотографування місцевості аерофотоапаратом. Рідинний, анероїдний та гіпсотермічний методи визначення Н, а відповідно і прилади цих категорій, ґрунтуються на принципі фіксації зміни барометричного тиску залежно від висоти лету. Інерційний метод фіксує вертикальне прискорення літального апарата порівняно з початковими умовами лету. У найпоширеніших С. зміна тиску фіксується зміною рівнів рідини в U-подібній манометричній трубці. 16.

СТВОР (створ; range, section line; Alignement n (Deckpeilung f)): прямовисна площина в точці для заданого напряму. 1.

СТВОРНІ ВИМІРЮВАННЯ (створные измерения; range measurements): геодезичні вимірювання для визначення положення проміжних (контрольних) точок відносно вертикальної та горизонтальної площин, що проходять через два опорні пункти.

4

Ці дві взаємно перпендикулярні площини, які наз. створами, перетинаються по прямій І—II, яка наз. базовою (референтною, опорною) прямою. Під час контролю прямолінійності та співвісності вимірюють такі параметри: нестворність <5,- - довжину перпендикуляра, опущеного з контрольної точки і на вертикальну площину, та вертикальний відрізок hj - від основи перпендикуляра до базової прямої. Значення цих параметрів можуть бути додатними або ві- д'ємними. Прилади для контролю прямолінійності та співвісності наз. створними або створофіксаторами. Ними можна одночасно виміряти обидва параметри 8, та й, або лише один з них.

У випадку, якщо базову пряму (створ) поділяють на частини (часткові створи), вимірюють часткові нестворності. Часткова нестворність Д - довжина перпендикуляра,опущеного з проміжної (контрольної) точки на вертикальну площину часткового створу. При цьому нестворність <5,- відносно заданого загального створу є функцією виміряних часткових нестворностей 8і = / ( Д , Л2, Л3, ..., Д). Створні вимірювання виконують, як звичайно, під час будівництва та експлуатації прямолінійних і великого простягання споруд, а також під час встановлення та вивірення технологічного обладнання і конструкцій прецизійних споруд. У цих випадках йдеться про високоточні створні вимірювання, методи і засоби яких забезпечують контроль прямолінійності та співвісності з похибкою 0,3- 0,05 мм при довжині створу до 1 км.

Високоточні методи і засоби С. в. поділяють на чотири основні види за фізичними принципами, які лежать в їх основі: оптичні - базова пряма визначаєтся візирною або оптичною віссю зорової труби, коліматора або автоколіматора; струнні — базова пряма задається натягнутою струною; променеві - базова пряма задається віссю пучка світлових променів, зокрема віссю діаграми спрямованості лазерного пучка; інтерференційні -ґрунтуються на законах фізичної оптики; базова пряма визначається ко-

герентним джерелом світла та пристроєм, який розділяє пучок його світлових променів, і реалізується в просторі віссю симетрії інтерференційної або дифракційної картини. Основні програми високоточних С. в.: загального створу, частин створу, послідовних створів, часткових створів, послідовних створів частинами, складні програми (із застосуванням аксиконів). 7.

СТЕРЕОАВТОГРАФ ФІРМИ „К. ЦАЙСС" (стереоавтограф фирмы „К. ЦЕЙСС"; stereoautograph; Stereoautograph m von Firmaf (Erzzeuger m) C. Zeiss):

універсальний стереофотограмметричний прилад механічного типу, призначений для опрацювання фототеодолітних знімків з метою отримання топографічних карт. Фотограмметричну засічку розв'язують за допомогою двох плоских механізмів (системи лінійок), а вимірювальною системою є с т е р е о к о м п а р а т о р . Формат знімків 13x18 см2, а фокусна віддаль приладу може змінюватись від 157 до 118 мм. Кут конвергенції може бути від +4,5 до -1,8°. Зміщення об'єктива допасована до фототеодоліта „Photheo-1318" (від -40 мм до - 1,8 мм з кроком 5 мм). Коефіцієнт передачі м-бу від знімка до карти від 0,2 до 2, а для моделі 1318EL (з сельсинною передачею) - від 0,1 до 5. 8.

СТЕРЕОАНАГРАФ (стереоанаграф; stereoanagraph; Stereoanagraph п): аналітичний стереофотограмметричний прилад, який виготовляє Науково-виробниче підприємство „Геосистема" (Вінниця). Прилад складається зі стереокомпаратора, блоків аналогоцифрового та цифроаналогового перетворення, ПЕОМ, координатографа, пакета програм для керування процесом вимірювання та реєстрації даних, розв'я- зання фотограмметричних і картоскладальних задач в автоматичному та діалоговому режимах. 8.

СТЕРЕОГРАФ ДРОБИШЕВА (стереограф Дробышева; Drobyshev's stereograph; Stereograph п von Drobyschev): універсальний стереофотограмметричний прилад механічного типу, призначений для створен-

ня топографічних карт за плановими аерофотознімками, а також для побудови мереж фототріангуляції. Просторова засічка для кожної пари точок знімків здійснюється двома проектувальними важелями, які імітують проектувальні промені. У приладі використано принцип перетворених пучків променів. Оригінальним конструктивним елементом приладу є корекційний механізм, який автоматично враховує для кожної точки знімка лінійне зміщення (по осях абсцис і ординат), що відповідає поправці за вплив нахилу знімка. Фокусна віддаль приладу 130 ± 3 мм, фокусна віддаль знімків 55-200 мм. Співвідношення м-бів зні- мок-карта може досягати 0,5-3,0. 8.

СТЕРЕОЕФЕКТ ШТУЧНИЙ (искусственный стереоэффект; artificial stereoeffect; kiinstlicher Raumeindruck m): просторове сприйняття людиною двох плоских перспективних зображень (малюнків, фотографій):

нульовий - виникає, коли знімки (лівий і правий) розташовані так, що їх початкові напрями перпендикулярні до очного базису. Тоді просторове зображення сприйматиметься плоским; обернений - виникає під час розглядання

лівого знімка правим оком, правого знімка - лівим оком. Тоді випуклі форми рельєфу сприймаються угнутими, а угнуті — опуклими; прямий - виникає під час розглядання лі-

вого знімка лівим оком, а правого - правим оком. Тоді опуклості сприймаються опуклостями, а низини - низинами. 8.

СТЕРЕОКАРТОГРАФ ФІРМИ „ГАЛІЛЕО" (стереокартограф фирмы „ГАЛИJIEO "; stereocartograph „ Galileo "; Stereokartograph n von Firmaf (Erzeuger m) Galileo): універсальний стереофотограмметричний прилад механічного типу для опрацювання аерота наземних фотознімків, призначених для створення топографічних карт і фототріангуляції. Фотограмметрична засічка будується двома проектувальними важелями, які обертаються навколо сферичних суставів і імітують центри про-

єкцій. Камери мають нахил 8-12° і розворот до 20°. Спеціальним коректором враховують поправки за вплив систематичних похибок. Розмір знімків до 23x23 см2, фокусна віддаль проектувальних камер 86220 мм, співвідношення м-бів знімоккарта 0,25-8,00. 8.

СТЕРЕОКОМПАРАТОР (стереокомпаратор; stereocomparator; Stereokomparatorm): прилад для вимірювання плоских прямокутних координат, поздовжньогор та поперечного q паралаксів фотограмметричних точок на стереопарі знімків. С. має каретку, на якій розташовані ліва та права касети для двох знімків. Переміщення цієї каретки фіксується на шкалі абсцис х. Перпендикулярно до каретки розташований місток, вздовж якого переміщається система спостереження (по осі ординат у). Правому (деколи лівому) знімкові властиві незалежні паралактичні переміщення по диференційних напрямних, що дає змогу вимірювати поздовжній і поперечний паралакси. В автоматизованому С. відліки шкал приладу фіксуються автоматично на носіях типу перфострічки, магнетної стрічки або передаються безпосередньо в ЕОМ. Одночасно за допомогою клавіатури можна записати номер точки, для якої виконано вимірювання. Точність вимірювань координат і паралаксів залежить від марки приладу; напр., у Stecol 818 точність відліку шкал х та у 10 мкм, р і q - 1 - 2 мкм. 8.

СТЕРЕОМАТ (стереомат; stereomath; Stereomat): перша фотограмметрична автоматична система для створення цифрової моделі місцевості, рисування горизонталей, виготовлення ортофотознімків. Перша модель С. створена в Канаді Г. Л. Хаброу (1958). Модель А-2000 виготовлена фірмою Вільда (Швайцарія) на базі універсального стереофотограмметричного приладу - авіографа. Знімки скануються електронним способом, а засічка виконується механічно за допомогою металевих просторових важелів. Отримані сигнали аналізує спеціальний пристрій, унаслі-

док чого видаються сигнали керування для усунення поперечного паралакса і визначення поздовжнього паралакса та кореляції зображень. Один ортофотознімок виготовляють майже 2 год, профілювання моделі здійснюється зі швидкістю 7 мм/с. Недолік системи: ненадійно працює під час знімання плоских і стрімких форм рельєфу. 8.

СТЕРЕОМЕТР (стереометр; stereometer; Stereometer п): основний прилад диференційованого методу складання карт, призначений для викреслювання горизонталей на планових аерофотознімках. Винахідник приладу - Ф. В. Дробишев. Ідея приладу полягає в автоматичному врахуванні поправок у виміряні різниці поздовжніх па- р а л а к с і в ф о т о г р а м м е т р и ч н и х за вплив елементів зовнішнього та взаємного орієнтування. Виправлені поздовжні паралакси дають змогу легко визначити перевищення будь-якої точки стереомоделі, а отже, зобразити рельєф горизонталями. Задачу враховування поправок розв'язують корекційні механізми; чотири коректори запропонував Ф. В. Дробишев, а два - М. Д. Коншин. Прилад широко використовувався для складання карт м-бів 1:25000-1:100000. 8.

універсальний стереофотограмметричний прилад механічного типу для опрацювання планових аерофотознімків з метою створення топографічних карт, а також для фототріангуляції. Фотограмметрична засічка здійснюється двома просторовими важелями, які обертаються навколо лівого і правого центрів проекцій. Дві проектувальні камери можуть нахилятись на поздовжній і поперечний кути, а знімки в своїй площині можуть обертатися на будь-який кут. Модель D цього приладу дає змогу опрацьовувати знімки з перетвореними зв'язками. Формат знімків до 23x23 см2, фокусні віддалі знімків 98-215 см, кути нахилу

±58 і обертання ±308. Співвідношення м- бів знімок-карта 0,2 - 12,5. Для реєстрації результатів вимірювань до приладу додається коордиметр. 8.

СТЕРЕОПАРА (стереопара; stereo mate; Bildpaar n, Stereogramm m): два знімки одного об'єкта, отримані з деякого базису фотографування. Під час їх одночасного розглядання виникає просторове сприйняття об'єкта (стереоефект). С. можуть бути й два малюнки, деталі яких лінійно (паралактично) зміщені. 8.

СТЕРЕОПЛАНІГРАФ ФІРМИ „К. ЦАЙСС" (стереопланиграф фирмы „К. ЦЕИСС"; stereoplanigraph; Stereoplanigraph m von Firma f(Erzeugerm) C. Zeiss):

універсальний стереофотограмметричний прилад оптичного типу, призначений для створення топографічних карт і ф ототр і - ангуляції, з використанням аероабо фототеодолітних знімків. Фотограмметрична засічка розв'язується оптично - проектуванням двох зображень на екранчикидзеркала, в центрі яких нанесені вимірювальні марки. Прилад працює на подібних пучках променів. У ньому є три комплекти камер з фокусними віддалями 100, 150 та 200 мм, які можуть нахилятись і обер-

татись у своїх площинах. Формат знімків до 23x23 см2, кути нахилу камер до ЗО8,

обертання - до 400®. Співвідношення м-бів знімок-карта 0,1 - 5. У моделі С-8 є ортофотопроєктор, що розширює можливості приладу. 8.

СТЕРЕОПРОЄКТОР РОМАНОВСЬКОГО (стереопроектор Романовского; Romanovskiy's stereoprojector; Stereoprojektorm von Romanowski): універсальний стереофотограмметричний прилад механічного типу, призначений для створення топографічних карт і побудови фототріангуляції. Фотограмметрична засічка здійснюється двома просторовими механізмами, в яких просторові важелі імітують положення проектувальних променів. Пучки променів перетворені. Знімки в касетах завжди горизонтальні, а задачу трансформування здійснює корекційний механізм. Фо-

кусна віддаль приладу 150 - 300 мм, фокусна віддаль знімків 36 - 300 мм. Формат знімків до 180x180 мм2. Співвідношення м-бів знімок-карта 0,1 - 10,0. 8.

СТЕРЕОСКОП (стереоскоп; stereoscope; Messstereoskop п): простий оптичний прилад для одночасного розглядання стереопар и з метою отримати об'ємну модель об'єкта. Найчастіше застосовуються лінзо- во-дзеркальні С., якими можна розглядати фотознімки зі збільшенням 1,5-2 рази. 8.

СТЕРЕОСКОП ДЗЕРКАЛЬНО-ЛІН- ЗОВИЙ (зеркально-линзовый стереоскоп; catadioptric stereoscope; Spigellinsenmessstereoskop n): оптичний прилад, призначений для стереоскопічного розглядання знімків. Складається з двох великих дзеркал, прикріплених до ніжок стереоскопа та розташованих під кутом 45° до площини стола. Пара малих дзеркал змінює хід променів від великих дзеркал до очей спостерігача на 90°. Між великими та малими дзеркалами встановлено збільшувальні лінзи, через які розглядають знімки з невеликим збільшенням (удвічі—тричі). 8.

СТЕРЕОФОТОГРАММЕТРИЧНА КАМЕРА СКИ-8 (стереофотограмметрическая камера СКИ-8; stereophotogrammetric camera SKI-8; Zweibildmessungskamera SKIS): створена в Московському держунті під керівництвом І.Г.Індиченка; призначена для стереознімання з близьких віддалей. Дві малоформатні камери (60x60 мм2) розташовані на штанзі так, що віддаль між ними (базис знімання) може змінюватись від 150 до 1800 мм. Закривані камер пра-

цюють синхронно. Фокусна віддаль 1 0 5 - 125 мм, відносний отвір 1:3,5. 8.

СТЕРЕОФОТОГРАММЕТРІЯ {стереофотограмметрия; stereophotogrammetry; Stereofotogrammetrie f , Zweibildmessung f):

розділ фотограмметрії, який розглядає теорію та технологію опрацювання стереоскопічної пари фотознімків. 8.

СТИСЛИВІСТЬ ПОРОДИ {сжимаемость породы; rock compressibility; Schrumpfungf des Felsens m): здатність породи до зменшення об'єму під дією навантаження. 4.

С Т И С Н Е Н НЯ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (сжатие цифровой картографической информации; compression of digital cartographical information; Verdichtung f (ЬCompression f ) der digitalen Karteninformation f): опрацювання за допомогою ЕОМ цифрової картографічної інформації для вилучення в межах потрібної точності її надлишку. 5.

СТІЙКІСТЬ ГЕОДЕЗИЧНОГО СИГНАЛУ {устойчивость геодезического сигнала; steadiness of geodetic signal; Bestandigkeitfdes Vermessungssignals n): здатність сигналу зберігати рівновагу від швидкісного натиску вітрового навантаження 30-50 кг-м"2, який перевертає сигнал. С. г. с. забезпечують достатня ширина його основи та відповідна глибина закладання якорів основних стовпів. Ширина основи сигналу дорівнює 1/5-1/4 його висоти до столика плюс 2 м. 13.

СТІКАННЯ НАНОСІВ (сток наносов; drain of alluvion; Abfliefiung f der Alluvion f): загальна кількість наносів, перенесених річкою у твердому та розчиненому стані через живий переріз потоку за певний проміжок часу (місяць, сезон, рік). 4.

СТІЛ ПРИТИСКНИЙ (стол прижимной; clamping table; gedriickter Tisch m): металева плита, гладка або з системою рівчаків, яка є складовою частиною аерофотоапарата, а точніше, його механізму, що вирівнює аероплівку в площину в момент фотографування. У механічному методі вирівнювання металева плита притискає плівку до вирівнювального скла, розташованого в фокальній площині аерофотоапарата. У пневматичному методі вирівнювання плівка або присмоктується до стола (метод вакууму), або притискається до нього (метод наддуву) створенням в аерофотокамері надмірного тиску. 8.

СТОКСА ЗАДАЧА (задача Стокса; Stokes problem; Aufgabe f von Stokes): визначення зовнішнього Гравітаційного поля W планети і форми поверхні рівня 5потен - ціялу сили ваги за її значеннями на цій поверхні (dW/dn)\s=-g. При цьому вва-

жають також, що відомі маса М планети і кутова швидкість 0) її обертання. Стоке звів цю задачу до крайової задачі третьої теорії потенціялу. Замість Ошукають збурювальний потенціял Т= W-U, де U - „нормальний" потенціял. Розв'язок Стокса визначає лише головну частину Т. Оскільки вимірювання g виконують на фізичній поверхні Е, а не на поверхні рівня (геоїді) S, то потрібно ще перейти від Е до S (задача редукування), попередньо „забравши" маси між Е і S (задача регуляризації геоїда). Обидві задачі не розв'язуються однозначно, бо невідома густина мас між Е і S. Тому розв'язок Стокса є наближеним розв'язком задачі визначення форми геоїда - це т. зв. стоксове наближення. 15. СТОКСА ТЕОРЕМА (теорема Стокса; Stokes theorem; Theorem п von Stokes): якщо відома зовнішня поверхня рівня S потенціялу сили ваги, значення потенціялу W0 на ній (або загальна маса М) і потенціял Q відцентрової сили, то зовні цієї поверхні потенціял W сили ваги і сила ваги визначаються однозначно. На основі цієї теореми Стоке одержав формули Клеро, не використовуючи гіпотезу про гідростатичну рівновагу Землі. 15.

СТОКСА ТЕОРІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ФІГУРИ ЗЕМЛІ (теория определения фигуры Земли Стокса; Stokes theory of earth figure determination; Stokes'sche Theorie der Erdfigurbestimmungf): виникає із розв'язування Стокса задачі (1849). Узагальненням теорії Стокса, із якої виключена потреба регуляризації геоїда і редукування виміряних g, є теорія Молоденського. 15.

СТОКСА ФОРМУЛА (формула Стокса; Stokes formula; Stokes'sche Formel f): виражає в нульовому наближенні розв'язку задачі Молоденського, аномалію висоти геоїда f 0 над еліпсоїдом відліку (нормальним еліпсоїдом) через аномалії сили ваги

де g — значення сили ваги зі спостережень; у - нормальне значення сили ваги на еліпсоїді:

Со R' -\\AgS(p,4i)do. Аку „

Тут <J — сфера середнього радіуса R Землі; p - віддаль точки, в якій обчислюється £0 , від центра сфери; I// - центральний кут елемента поверхні сфери da; S(p,і//)-фун- кція Стокса:

СТОКСА ФУНКЦІЯ (функція Стокса; Stokes function; Stokes'sclie Funktionf): функція S(y/)y вигляді ряду, який просумував англ. учений Стоке (1849):

п=2 П - 1

або

S{w) =\ + 2sin(^/2) -5cosi//- - 6 s i n Y - 3 c o s i / / l n ( s i i i Y + sin2

де Pn (cos і//) - поліном Лежандра, n - степінь полінома; у/ - сферична віддаль між досліджуваною і біжучою точками. Ця функція використовується у г е о д е з і ї фізичній. 15.

СТОЛИК ГЕОДЕЗИЧНОГО СИГНАЛУ (столик геодезического сигнала; table of geodetic signal; Tischchen n des Vermessungssignals n): див. Зовнішній геодезичний знак. 13.

СТОРІЧЧЯ ЮЛІАНСЬКЕ {юлианское столетие; Julian century; julianisches Jahrhundert n): див. Одиниці міри часу. 18.

СТОРОНА БАЗИСНА {базисная сторона; basis side; Basisseite f ) сторона мережі тріангуляції, яку безпосередньо вимірюють світло - або радіовіддалеміром. С. б. вимірюють на кінцях рядів тріангуляції 1 кл. У суцільних мережах 1 кл. та 2 кл. С.б. треба розташовувати рівномірно і не рідше, ніж через 25 трикутників, при цьому

одна С. б. має бути у середині мережі. Відносна похибка С. б. сторін тріангуляції 1 кл. не має бути більша 1 : 400 000, а 2 кл. - 1: 300 000. 13.

СТОРОНА ВИХІДНА {исходная сторона; initial side; Ausgangsseite f): див. Ме- р е ж а б а з и с н а . 13.

СТОРОНА ЗАМИКАЛЬНА {замыкающая сторона; closing-head side; schliefiende Seite f): пряма між початковим і кінцевим пунктами геодезичних побудов. 13.

СТОРОНА ПРОМІЖНА {промежуточная сторона; intermediate side; Verbindungsseite f): сторона ряду трикутників тріангуляції, яка розташована навпроти кута проміжного. 13.

СТРАТИФІКАЦІЯ АТМОСФЕРИ

{стратификация атмосферы; atmosphere stratification; Stratifikation f der Atmospha- re)\ полягає у розподілі температури в атмосфері з висотою, від якого залежать розвиток та інтенсивність процесів конвекції. С. а. має бути стійка, нестійка або нейтральна стосовно сухого (і ненасиченого) або насиченого повітря. При стійкій С. а. вертикальний градієнт температури має бути менший від адіабатичного (за відсутності насичення - менший від сухо-адіаба- тичного, при насиченні - менший за воло- го-адіабатичний); при нестійкій С. а. - більший від адіабатичного. С. а. з градієнтами між сухо- і волого-адіабатичними наз. вологонестійкою. Пробували замінити термін С. а. на термін „нашарування" або „розшарування", але з цими словами поєднується зорова уява, далека від абстрактного поняття стратифікації, тому поширення, як заміна терміна С. а., вони не отримали. 14. СТРІЛА ПРОГИНУ КРИВОЇ {стрела изгиба кривой; curve deflection; Kurveneinbiegung f Kurvenbiegungspfeil m): довжина перпендикуляра від середини хорди до кривої. 1.

СТРІМКІСТЬ СХИЛУ {крутизна ската; slope gradient; Boschungsmafistab от): кут між напрямом схилу з горизонтальною площиною. С. с. на топографічній карті визначають за допомогою графіка стрімкості

або обчислюють за формулою tg a = h/d, де а - кут нахилу; h - перевищення верху схилу над його основою, d - закладення схилу. 7.

СТРІЧКА МІРНА (мерная лента; measuring tape; Messband я): призначена для вимірювання віддалей. Виготовляють зі сталі, коефіцієнт лінійного розширення якої 1-Ю"5, довжина 20 або 24 м, ширина 12 і 20 мм, товщина 0,4 мм. Ручки суставно прикріплені до полотна, яке в цьому місці вдвічі-втричі потовщене. Початок та кінець С. м. позначений штрихами, нанесеними біля вирізів-гачків. У них вставляють шпильки під час вимірювань, так що центр шпильки повинен збігатися зі штрихом. Кожен метр С. м. маркують з двох боків латунними пластинками з цифрами на них, півметри - латунними заклепками, дециметри позначені отворами діаметром 1 мм. Крім описаних штрихових С. м., є шкалові (на кожному з кінців стрічки є шкала з міліметровими поділками) та кінцеві (початок стрічки - нуль, а кінець - 20 м). Точність вимірювання 1:1000-1:5000. Під час транспортування С. м. намотують на кільце. 14.

СТРУКТУРА АТМОСФЕРИ (структура атмосферы; atmosphere structure; Aufbau m der Erdatmosphare f): характеризується вертикальним розподілом густини повітря, водяної пари, аерозолів та ін. частин атмосфери Землі, а також її тиском і температурою. Основні гази, які формують

С. а.: азот-78,9 %, кисень-20,95 % і аргон

-0,93 %, її об'єму; у невеликих кількостях містяться вуглекислий газ, озон, водень, неон, гелій, криптон і ксенон. С. а. містить водяну пару, а також аерозолі - найдрібніші завислі тверді та рідкі частинки. Основні елементи, які характеризують стан атмосфери: температура і вологість повітря, атмосферний тиск. Основна маса атмосфери (95 %) міститься на висоті до 30 км. Тому всі основні перетворення світлового потоку - ослаблення, розсіювання, зміна яскравості, викривлення променів, відбуваються в цьому шарі. Аерозолі - оптично

найактивніші складові атмосфери, їх розміри змінюються в межах 0,01^40 мкм. На аерофотографічний процес здебільшого впливають аерозолі, частинки яких 0,4 мкм і більше. Частинки понад 1 мкм є лише біля поверхні Землі. 3.

СТРУКТУРА ВИХІДНОЇ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ І Н Ф О Р М А Ц І Ї

(структура исходной цифровой картографической информации; structure of initial digital cartographical information; Struktur f der cligitalen A usgangskarten informationf):

структура, що відповідає вимогам для розташування її в банку цифрових карт або спеціальним вимогам користувача. 5.

СТРУКТУРА ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (структура цифровой картографической информации; structure of digital cartographical information; Struktur f der digitalen Karteninformationf): правила розташування даних у масивах цифрової картографічної інформації. 5.

СТУПЕНІ ВІЛЬНОСТІ (степени свободы; degree of freedom; Freiheitsgrade m pi):

основний параметр багатьох розподілів. Кількість С. в. г дорівнює кількості вимірювань п або розрядів k мінус кількість незалежних умов 5 або зон розподілу, тобто r = k — s, r = n — s. 20.

СТУПІНЬ ГІПСОМЕТРИЧНИЙ (гипсометрическая ступень; hypsometric coefficient; hypsometrische Stufef): прийнятий для зображення рельєфу проміжок на карті між двома сусідніми горизонталями. 5.

СТЬЮДЕНТА КРИТЕРІЙ (t-критерій)

(критерий Стьюдента (t-критерий); Students test; Test von Student (t-Test)): використовується для перевірки двох гіпотез: 1)Я/ -прорівністьматематичного сподівання X випадкових величин деякому фіксованому числу ш0, тобто М[х] = т0. 2) Яи - про рівність математичних сподівань двох величин випадкових Хта Y,

тобто M[X]=M[Y].

Перевірку Я, здійснюють так:

1) Обчислюють статистичне значення С. к. за формулою