Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

ни. У геодезії формулу для обчислення С. а. подають ще у вигляді: х = [х]/п , де [х] - позначення суми, введене Ґавссом. 20.

СЕРЕДНЄ КВАДРАТИЧНЕ ВІДХИЛЕННЯ (среднее квадратическое откло-

нение; mean square deviation; mittlere quadratische Abweichungf, Standardabweichung f): одна з основних числових характеристиктеорії й м о в і р н о с т е й :

а х ,

де D[x] - д и с п е р с і я . Для перервних

значень С. к. в. обчислюють за формулою

її

Ы1

а для неперервних -

a] = *\(x-mx)2f(x)dx>

де Xj - значення величини випадкової;

тх - м а т е м а т и ч н е с п о д і в а н н я ; pt - ймовірність;/!*) - щільність розпо -

ділу. 20.

С Е Р Е Д Н Я Г Л И Б И Н А В О Д О Т О К У

(средняя глубина водотока; mean depth of waterway; mittlere Wasserflufitiefef): визначається за формулою h = IV/В, де W-пло- ща живого перерізу, м2; В- ширина потоку на лінії рівня води, м. 4.

СЕРПАНОК ДРУГОГО РОДУ (дымка

второго рода; haze (gauze) of II order; Dunst m der zweiten Art f): явище розсіювання світлового потоку в атмосфері, зумовлене аерозолями. Аерозольні частини однаково розсіюють усі видні промені, тому С. д. р. наз. сірим. 3.

СЕРПАНОК ПЕРШОГО РОДУ (дымка

первого рода; haze (gauze) of I order; Dunst m der esten Artf)\ явище розсіювання світлового потоку молекулами газів. Вони розсіюють найбільше короткохвильову частину спектра, тому С. п. р. наз. голубим. С. п. р. характеризується коефіцієнтом у розсіювання, що визначається за формулою

у = Р/ТВ0 , де Р - яскравість серпанку; Т- коефіцієнт пропускання атмосфери; В0 - яскравість абсолютно білої матової поверхні. Для послаблення впливу серпанку фо-

тографування здійснюють у довгохвильовій зоні спектра, використовуючи панхроматичні та інфрахроматичні фотоматеріали і жовтий, оранжевий та червоний світлофільтри. 3.

СЕРПАНТИНА (серпантина; lacet; Serpentine f): з'єднання ділянки траси трьома кривими: основною (малого радіуса) і двома допоміжними кривими (дещо більшого радіуса). Допоміжні криві з'єднуються з основною за допомогою двох прямих вставок. С. поділяються на симетричні та несиметричні. С. здебільшого застосовують у будівництві автомобільних шляхів у гірській місцевості. 1.

СИГНАЛ ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЗВИЧАЙ-

зичного знака, призначений для встановлення геодезичного приладу на висоті до 10 м і над ним візирного циліндра . С. г. з. складається з двох незалежних пірамід. На внутрішній тригранній піраміді є столик для встановлення приладу, а на зовнішній - триабо чотиригранній піраміді - візирний циліндр. До неї прикріпляють поміст для спостерігача. 13.

СИГНАЛ Г Е О Д Е З И Ч Н И Й СКЛАДНИЙ (сложный геодезический сигнал; compound geodetic signal; kompliziertes geodatisches Signal n): тип зовнішнього гео-

д е з и ч н о го знака, який споруджують для піднімання геодезичного приладу на висоту 11—40 м. До ніг піраміди, на якій встановлений візирний циліндр, усередині прикріплено піраміду зі столиком для геодезичного приладу, а також поміст для спостерігача. 13.

СИГНАЛЬНИЙ ЗМІШУВАЧ (сигнальный смеситель; signal mixer; Signalmixer іn, Signalmischer m): див. Змішувач . 13.

СИДЕРИЧНИЙ ПЕРІОД ОБЕРТАННЯ

(сидерический период вращения; sidereal period of rotation; Sternrevolutionsperiode f):

проміжок часу, за який планета здійснює по орбіті один повний оберт навколо Сонця. Для супутників планет це проміжок часу, за який вони здійснюють один повний оберт навколо планети. С. п. о. Землі наз. зоряним роком Т@. Між с и д е р и ч н и м періодом обертання Ті синодичним S періодами обертання планет і зоряним роком існують залежності: для планет, орбіти яких розташовані між Сонцем і орбітою Землі (нижні планети),

1/S = 1/7' - 1/7'ф , а для планет, орбіти яких є за орбітою Землі (верхні планети), 1/5 = 1/ТФ —1/7", які наз. рівняннями синодичного руху. Зі спостережень можна визначити лише S і ТФ, а сидеричний період обертання обчислюють за одним із наведених рівнянь. 11.

СИЛА ВАГИ ЗЕМЛІ (сила тяжести Земли; earth gravity; Schwerekraft f der Erde f): рівнодійна двох сил, що діють на одиницю точкової маси: сили притягання мас Землі та сили відцентрової . 15.

СИЛА ВІДЦЕНТРОВА (центробежная сила; centripetal force; Zentrifugalkraft f):

складова прискорення сили ваги. С. в., зумовлена добовим обертанням Землі, спрямована перпендикулярно до осі обертання в зовнішній простір і зменшує силу притягання . С. в., яка діє на одиничну

масу, К — СО р, де (О - кутова швидкість обертання Землі, р - радіус паралелі точки. Точки, розташовані на земному екваторі, найвіддаленіші від осі обертання, і тому там відцентрова сила є найбільша, що зменшує величину сили притягання. З наближенням до земних полюсів С. в. зменшується і на полюсах дорівнює нулеві. Порівняно з силою притягання С. в. навіть на екваторі, становить лише 0,35 % сили притягання. 6.

СИЛА ПРИТЯГАННЯ (сила притяжения; attractive power; Anziehungskraft f):

складова прискорення сили ваги. Для двох матеріальних точок з масами ти„ т2 за законом Ньютона С. п.

і залежить від величини притягувальної маси та відстані до кожної окремої частинки маси. Що більша притягувальна маса, то сильніше притягання. Зі збільшенням відстані, напр., утричі, притягання слабшає у дев'ять разів, змінюючись за законом оберненого відношення квадратів відстаней. Сумарна дія притягання в заданій точці складається із притягання, зумовлено-

го нескінченною множиною елементарних частинок маси Землі. Це дія в точках, які розташовані на поверхні Землі, спрямована приблизно до її центра. С. п. реальної Землі, форма якої не збігається з формою кулі, збільшується від екватора до полюсів. Це наслідок закону всесвітнього тяжіння, бо відстань від центра Землі до полюсів приблизно на 21 км менша, ніж до екватора. С. п. - векторна величина, тобто характеризується не тільки числовим значенням, але й напрямом у просторі. С. п. всією масою Землі одиничної маси

F = f\dmj г2

г'

де dm - елемент маси Землі; г - віддаль від притягувальної одиночної маси до елемента dm; X - об'єм Землі;/- гравітаційна стала. 6.

СИМВОЛІЗАЦІЯ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ {символизация цифровой картографической информации; symbolisation of cartographical digital information; Simbolisierungf der digitalen Karteninformation f): автоматичне перетворення цифрової картографічної інформації на графічну форму відповідно до прийнятої системи умовних позначень. 5.

СИНКЛІНАЛЬ (синклиналь; syncline; Synklinef , Muldef) складка верств гірських порід, повернута опуклістю донизу, внаслідок чого в ядрі залягають молодші за віком верстви, на крилах - давніші. 14.

СИНОДИЧНИЙ ПЕРІОД ОБЕРТАННЯ

{синодический период вращения; synodical period of rotation; synodische Revolutionsperiode f): період часу між двома послідовними однойменними конфігураціями планети. Для Місяця С. п. о. - це проміжок часу між двома послідовними фазами повного місяця, що дорівнює 29,5305881 середньої доби. Фаза Місяця визначається як відношення найбільшої ширини освітленої частини місячного диска до його діаметра і залежить від положення, яке займає Місяць відносно Сонця під час руху навколо Землі. Розрізняють чотири основні фази Місяця, які змінюються в такій послідов-

ності: новий місяць (молодик), перша чверть, повний місяць, остання чверть. 11.

СИНТАКТИКА КАРТОГРАФІЧНА

{картографическая синтактика; cartographical syntax; kartographische Syntaktik):

правила побудови та розташування на картах знаків і знакових систем, їх взаємного співвідношення, користування цими знаками і системами. 5.

СИНТЕЗ ФОТОГРАФІЧНОЇ ЕМУЛЬСІЇ {синтез фотографической эмульсии; synthesis ofphotographic emulsion; Synthese f der Photoemulsion f): процес, що складається з таких операцій: приготування речовин і розчину - емульсифікація - перше (фізичне) визрівання - драгління, роздрібнення, промивання - друге (хемічне) визрівання - поливання на підкладку. Процес розпочинається з приготування 6% розчину желатини, розчину галоїдної солі, розчину азотнокислого срібла та аміакату срібла. Емульсифікація полягає у змішуванні розчинів аміакату срібла і желатини з галоїдною сіллю. Внаслідок цього утворюються кристали галогенідів. Емульсія стає малочутливою, висококонтрастною. Під час першого фізичного визрівання відбувається ріст кристалів. Для того щоб видалити з емульсії непотрібні продукти реакції, емульсію охолоджують, подрібнюють і промивають. Під час другого (хемічного) визрівання підвищується світлочутливість за рахунок металічного і сірчаного срібла, введення різних додатків. Для поліпшення фотографічних властивостей до емульсії додають стабілізатори, чим сповільнюють старіння фотоматеріалів, сенсибілізатори для зміни спектральної чутливості, антисептики і фарбувальні речовини. 3.

СИСТЕМА ВИПАДКОВИХ ВЕЛИЧИН

{система случайных величин; systems ofrandom magnitudes (values); System n der zufallige Grossen f pl): сукупність декількох (двох, трьох і більше) величин випадкових, якими описується (визначається) результат випробування чи вимірювання. Напр., положення випадкової точки на площині характеризується випадковими коор-

динатами X і Y (системою двох величин), у просторі - координатами X, Y, Z (системою трьох величин) і т. д. Окремі значення, яких можуть набувати випадкові величини, позначаються відповідними малими літерами латинського алфавіту x,y,z і т. д. 20.

СИСТЕМА ГЕОДЕЗИЧНА (геодезическая система; geodetic system; geodatisches System и): комплекс вимірювальних приладів і пристроїв, які розташовують зазвичай на транспортному засобі, призначений для виконання геодезичних робіт. 14.

СИСТЕМА ГЕОДЕЗИЧНА ІНЕРЦІЙНА (инерционная геодезическая система; inertial geodetic system; inertiales geodatisches Systemn): система геодезична для визначення координат точок місцевості за допомогою розташованих на рухомій основі акселерометрів, осі яких зорієнтовані по осях координат. 14.

СИСТЕМА ГЕОДЕЗИЧНА РЕФЕРЕНЦНА GRS'80 (геодезическая референцная система GRS'80; geodetic reference system of 1980; geodatisches Bezugssystem n GRS'80): визначає основні параметри глобального еліпсоїда, що найкраще апроксимує Землю. Удосконалення і збільшення кількості спостережень, за результатами яких постійно отримують основні параметри глобального еліпсоїда і нормального гравітаційного поля Землі, мають своїм наслідком періодичний перегляд С. г. р. Останню С. г. p. GRS'80 прийнято на Генеральній Асамблеї Міжнародної геодезичної і геофізичної спілки в Канберрі (1979) і вона є офіційною референцною системою Міжнародної асоціації геодезії. Рівневий еліпсоїд та його зовнішнє гравітаційне поле повністю визначаються за допомогою чотирьох незалежних констант: а - велика піввісь, або екваторіальний радіус; GM - геоцентрична гравітаційна стала; J2 - зональний гармонічний коефіцієнт другого степеня, або параметр динамічної фігури Землі; CO - кутова швидкість обертання Землі. Для С. г. p. GRS'80 вони такі:

а = 6378137 м,

GM= 3986005-108 м3с"2,

J2 = 108263-Ю-11,

CD = 7292115-10-" с"1.

За теорією рівневого еліпсоїда можна визначити похідні сталі:/-гравітаційну сталу, або а-стиснеїшя еліпсоїда; е - ексцентриситет еліпсоїда; уе - екваторіальну силу ваги; у - силу ваги на полюсі; U0 - потенціял еліпсоїда:

е2 = 0,006694380023,

7р = 9,8321863685 м-с"2, уе = 9,7803267715 м-с"2,

U0 = 62636860,850 MV2 . 18.

СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНА (информационная система; information system; Informationssystem п): архівна або комп'ю- терна система, в якій накопичені дані використовуються для певних потреб. 21.

СИСТЕМА КАРТОГРАФІЧНА АВТОМАТИЗОВАНА (автоматизированная картографическая система; automated cartographical system; kartographisches automatisiertes System n): виробнича система, що об'єднує комплекси технічних, програмувальних, інформаційних і лінгвістичних засобів автоматизованого виготовлення карт, складена з підсистем, які забезпечують введення в ЕОМ даних, що містяться у вихідних картографічних документах, опрацювання і зберігання цифрової картографічної інформації, складання та оновлення карт у цифровій або графічній формах. 5.

СИСТЕМА КАРТОГРАФІЧНА ЕКСПЕРТНА (картографическая экспертная система; expert cartographical system; kartographisches Sachverstandensystem n): забезпечує фахове дослідження питань картографічного виробництва, які вимагають експертної оцінки. 5.

СИСТЕМА КЛАСИФІКАЦІЇ І КОДУВАННЯ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЄДИНА (єдиная система классификации и кодирования картографической информации; unified system of classification and codification of cartographical information; Einheitssystem n von Klassifizierung f und von Codierung f der kartographischen Information f): базовий засіб інформаційного забезпечення автоматизованої картографічної системи, що є сукупністю взаємозв'язаних класифікаторів картографічної інформації, засобів їх проведення і керівних документів, зв'язаних з їх розробленням, впровадженням, удосконаленням і контролем за впровадженням. 5.

СИСТЕМА КООРДИНАТ {система координат; coordinate system; Koordinatensystem n): взаємне розташування на певній поверхні чи в просторі відповідних ліній - координатних осей для визначення в цій системі положення будь-якої точки, тобто її координат. Заслуговують на увагу в картографії С. к.:

Сферична — криволінійна, що стосується поверхні кулі. Її основними координатними лініями є меридіани та паралелі. Положення будь-якої точки, напр. т. А, у цій системі визначають широтою (р і довготою Я як у кутовому, так і в лінійному вимірі, якщо відомо радіус кулі.

Сферична полярна. Положення цієї ж точки можна визначити і полярними координатами z і а, де z = 90° - (р, а = Я , а широта (р0 полюса Р системи дорівнює 90°. Ця система є найпростішою і її наз. прямою основною, або нормальною. Якщо полюс системи розташований у точці екватора, напр. у т. Q2, де перетинаються меридіан з довготою Я 0 і паралель з широтою (р0 = 0°, то полярні сферичні координати т. А будуть z2 і а2; z2 - вертикал, тобто дуга великого кола Q2A, а2 - кут між меридіаном з довготою Я 0 і лінією вертикала, який можна визначити, і дугою малого кола - альмукантаратом, тобто лінією на сфері, перпендикулярною до лінії вертикала, що „стягує" цей кут. Цю систему наз. сферичною

поперечною, або екваторіальною; вона є найпростішою і для цього випадку нормальною, але її лінії (вертикали і альмукантарати) не збігаються з основними, тобто з лініями меридіанів і паралелей.

Якщо 0°< (р0 <90°, тобто полюс системи буде, напр., у т. £ > і , т о матимемо скісну, або горизонтну систему, в якій координати т. А відповідно будуть Z[ і а{. Тут також, як і в попередній системі, нормальна сітка вертикалів і альмукантаратів не збігається з основною сіткою меридіанів і паралелей. Існує зв'язок між географічними координатами (р, Я і z, а, тобто координатами останніх двох систем. Першу систему можна застосовувати і для еліпсоїда, тоді матимемо сфероїдні координати. 5.

СИСТЕМА КООРДИНАТ АРЕОГРАФІЧНА (ареографическая система координат; areographic coordinate system; Marskoordinatensystem n): марсіанська система координат, початок якої збігається з центром мас, основною площиною є площина екватора планети. Вісь Z системи збігається з віссю обертання Марса, вісь X - лінія перерізу площини екватора з площиною нульового меридіана, а вісь Y доповнює систему до правої. Нульовий меридіан фіксується на поверхні характерною точкою рельєфу, за яку вибрано кратер Ері-0, діаметр якого дорівнює 0,5 км. Орієнтування С. к. а. в просторі здійснюється в планетоцентричній геоекваторіальній системі ко-

ординат стандартної епохи В 1950.0 такими величинами: прямим сходженням, схиленням напряму північного полюса обертання Марса і кутом, який відлічується на небесній сфері від точки перерізу площини екватора Марса з площиною екватора Землі, в епоху В 1950.0, до точки перерізу нульового меридіана з екватором планети. С. к. а. реалізована в каталогах опорних точок. Сучасна опорна мережа Марса складається з 3037 опорних точок і охоплює майже всю поверхню планети. 11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ГЕОДЕЗИЧНА ПРОСТОРОВА (пространственная

геодезическая система координат; spatial geodetic coordinate system; geodatisches raumliches Koordinatensystem n): див. Координати геодезичні. 17.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ДИНАМІЧНА (динамическая система координат; dynamic coordinate system; dynamisches Koordinatensystem n): система координат селеноцентрична, осі якої збігаються з головними осями інерції Місяця (найменша вісь інерції С спрямована по осі обертання, найбільша А - у бік Землі, вісь В доповнює систему до правої). Положення точок на поверхні в цій системі не змінюється з часом, оскільки вона твердо зв'я- зана з тілом Місяця і тому зручна для побудови селенодезичних опорних мереж. Під час реалізації С. к. д. з високою точністю враховується лі брац і я фізична. 11. СИСТЕМА КООРДИНАТ ЗАГАЛЬНОЗЕМНА (общеземная система коорди-

нат; global coordinate system; (geozentrisches) allgemeines Weltkoordinatensystem n):

віднесена до еліпсоїда загальноземного. 17.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ІНЕРЦІЙНА

(инерциальная система координат; inertial coordinate system; Inertialkoordinatensystem n): небесна система координат, у якій визначаються положення і орієнтація Місяця в просторі. За таку систему в селенодезії взято екліптичну систему координат певної епохи, вісь Zякої спрямована в точку весняного рівнодення,вісь Y-на

північний полюс екліптики, вісь X розташована в площині екліптики, доповнюючи систему до правої. 11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ КАССІНІ (си-

стема координат Кассини; coordinate system of Cassini; Koordinatensystem n von Kassini): система координат селенодезична, осі якої в просторі визначаються на основі обертання Місяця за законами Кассіні. Ця система не твердо зв'язана з тілом Місяця. Під впливом лібрації фізичної координати точок на Місяці в цій системі змінюються з часом. Тому С. к. К. незручна в селенодезії, а використовується як допоміжна для описування фізичної лібрації Місяця. 11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ КВАЗІДИНАМІЧНА (квазидинамическая система ко-

ординат; quasidynamic coordinate system; quasidynamisches Koordinatensystem n):

система координат селеноцентрична, яка в межах класичної теорії лібрації фізичної вважалась системою координат динамічною . Фізична лібрація розглядалася спершу як періодичні коливання найбільшої осі інерції Місяця навколо середнього напряму на Землю. Врахування гармонік селенопотенціялу вище другого порядку виявило в складових фізичної лібрації сталі члени (до 200"), і тим самим зумовило переоцінку орієнтації еліпсоїда інерції Місяця. 11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ КОМПЕНСАЦІЙНА (компенсационная система ко-

ординат; coordinate system of compensation sufrace; Kompensationskoordinatensystem

и): система, в якій виміряні лінії редукують не на поверхнюреференц-еліпсоїд а, а відносять на поверхню, яка проходить через певну висоту території об'єкта (місто, тунель, промисловий комплекс). Ґрунтується на тому, що поправка за зведення довжини на поверхню віднесення іпоправка за перехід до проекції Ґавсса мають протилежні знаки, через що знаходять таку поверхню віднесення, в якій ці попраки повністю або частково (з допустимою похибкою) компенсуються. При цьому виходять із умови

Ym = ^ 2 R m [ ( H a - H 0 ) ± ^ } ,

де Hm - середня висота сторони; Н0 - висота поверхні віднесення; Rm - середній радіус земного еліпсоїда; У„, - середня ордината лінії (від осьового меридіана); Т— знаменник допустимої похибки сторони геодезичної мережі об'єкта. Якщо Н0 = -25 м, Нт = 175 м,Rm = 6370 км, 1 /Т= 1:20000, то Ym> = 81,3 км і Ym' = 38,8 км, тобто допустима компенсація похибок відбуватиметься лише в смузі завширшки 42,5 км. У практиці будівництва великих об'єктів користуються пунктами ДГМ, координати якої обчислені в умовній системі. 1.

СИСТЕМА КООРДИНАТ НЕБЕСНИХ ГАЛАКТИЧНА (галактическая система небесных координат; galactic system of ce-

СИСТЕМА КООРДИНАТ НЕБЕСНИХ ГОРИЗОНТАЛЬНА (горизонтальная система небесных координат; horizontal system of celestial coordinates; horizontales Himmelskoordinatensystem n): див. Н е б е с - на с ф е р а . 10.

СИСТЕМА КООРДИНАТ НЕБЕСНИХ ЕКВАТОРІАЛЬНА (экваториальная система небесных координат; equatorial system of celestial coordinates; Aquatorssystem m der Himmelskoordinatenfpl): див. К о о р д и н а т и н е б е с н і . 10.

СИСТЕМА КООРДИНАТ НЕБЕСНИХ ЕКЛІПТИЧНА (эклиптическая система небесных координат; ecliptic system of celestial coordinates; ekliptisches Himmelskoordinatensystem m): див. Координати небесні. 10.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ОРБІТАЛЬНА (орбитальная система координат; orbital coordinate system; Umlaufbahnkoordinatensystem n): геоцентрична система

координат, основна координатна площина якої збігається з площиною орбіти спостережуваного небесного об'єкта (в геодезії космічній - ШСЗ) або зорієнтована паралельно їй. Положення об'єкта може визначатися полярними (v, г - аномалія істинна тарадіус-вектор геоцентричний відповідно) або декартовимих , zop координатами (перша координатна вісь переважно спрямовується в точку перицентра орбіти, друга на 90° до неї за напрямом руху супутника, третя перпендикулярно до площини орбіти так, щоб система була правою; в русі небесних тіл незбуреному координата zop = 0). 9.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ПЛАНЕТОЦЕНТРИЧНА (планетоцентрическая система координат; planetocentric coordinate system; planetozentrisches Koordinatensystem n): узагальнена назва координатної системи, початок якої розташований у центрі мас деякої планети. Залежно від вибору основної координатної площини С. к. п. може бути екваторіальна, екліптична, орбітальна тощо. С. к. п. наз. зоряною, або небесною, якщо вісь Ох спрямована в точку весняного рівнодення, і земною, або грінвіцькою, якщо ця вісь спрямована в початкову точку відліку довгот. 9.

СИСТЕМА КООРДИНАТ РЕФЕРЕНЦ-

НА (референцная система координат; reference coordinate system; Referenzkoordinatensystem n)\ геодезична система декартових xr, yr, zr або еліпсоїдних В, L, Н координат, початок якої розташований у центрі прийнятого р е ф е р е н ц - е л і п с о ї д а , за основну координатну площину обрано площину екватора цього еліпсоїда, а вісь 0Ґхг спрямовано в точку перетину екватора з початковим меридіаном. Зв'язок певної С. к. р. із загальноземною Oxyz (грінвіцькою, О - центр мас Землі) або з іншою референцною можуть визначати сім параметрів трансформації - координати 8Х, Sv, Sz початку С. к. р. у новій системі, кути нахилу у/, ft), $ однієї системи щодо іншої (кути типу ейлерових) і масштабний коефіцієнт т:

СИСТЕМА КООРДИНАТ СЕЛЕНОДЕЗИЧНА (селенодезическая система координат; selenodesic coordinate system; Mondkoordinatensystem n): координатна система, що пов'язана з центром мас Місяця і грунтується на законах його обертання. В селенодезії користуються прямокутними декартовими координатами £ , Т], £ або сферичними: довгота А , широта /3, радіусвектор точки R (або висота Н над прийнятою поверхнею відліку, яку наз. абсолютною висотою точки). Для Місяця поверхнею відліку висот є сфера радіуса R = 1738 км. У прямокутній С. к. с. координат вісь С, спрямована у відповідному напрямі в бік Землі, Г) - вздовж осі обертання на північ, ^ - на схід, доповнюючи систему до правої. Прямокутні та сферичні координати точки зв'язані співвідношеннями

£ = Я cos Р sin Я = (RK + Н) cos/3 sin А ,

ті = Rsin/3 = (R< +#)sin/3 ,

£ = R cos/3 cos А = (RK + #)cos/3cosA .

Залежно від того, як визначається положення системи в просторі, використовується декілька С. к. с., які відрізняються між собою орієнтацією на малі кути. Це т. зв. система координат Кассіні,система координат квазідинамічна ісистема координат динамічна. 11.

СИСТЕМА КООРДИНАТ СУПУТНИКОЦЕНТРИЧНА (спутникоценпірическая система координат; satellite-centric coordinate system; satellitenzentrisches Koordinatensystem n): або об'єкгоцентрична система координат, початок якої збігається з центром інерції спостережуваного небесного об'єкта. В теорії руху ШСЗ основна координатна площина С. к. с. орієнтується переважно паралельно до площини орбіти об'єкта або до площини земного екватора. 9.

СИСТЕМА КООРДИНАТ ТОПОЦЕНТРИЧНА (топоцентрическая система ко-

ординат; topocentric coordinate system; topozentrisches Koordinatensystem n): система просторових декартових та полярних координат, початок якої збігається з точкою зовнішньої поверхні планети (геодезичним пунктом, точкою перетину відповідних осей обертання спостережного приладу тощо). Залежно від вибору основної координатної площини, С. к. т. може бути екваторіальна або горизонтна. В геодезії космічній екваторіальна С. к. т. орієнтується переважно паралельно зоряній (перша вісь спрямована в точку весняного рівнодення), або земній (перша вісь спрямована паралельно площині початкового меридіана) системам координат. Перша координатна вісь горизонтної С. к. т. спрямована в точку півночі або в точку півдня. С. к. т. має важливе значення, тому що в результаті спостережень небесних об'єктів можуть бути визначені лише топоцентричні полярні координати: горизонтні - A, z, г або екваторіальні - а, 8, г. Топоцентричні декартові координати х, у, z застосовують під час координатних перетворень. 9.

СИСТЕМА КООРДИНАТ WGS-84 (система координат WGS-84; World Geodetic System of 1984 - WGS-84; Koordinatensystem n WGS-84): декартові X, Y, Zта еліпсоїдальні В, L, H координати, прийняті в глобальній позиційній системі НАВСТАР ГПС для визначення положення наземних пунктів, транспортних засобів і космічних апаратів (КА), якими на початку 1987 замінено систему коодинат WGS-72. Реалізується координатами станцій перманентного стеження КА контрольного сегмента системи НАВСТАР. Еліпсоїдальні координати визначаються відносно однойменного рівневогоеліпсоїда загальноземного WGS-84, центр якого збігається з центром мас Землі з точністю ±0,5-1,0 м, а його параметри майже ідентичні параметрам еліпсоїда GRS-80 становлять:

а = 6378137,000 м, а = 298,257223563. Система координат і еліпсоїд WGS-84 пов'язані з однойменною моделлю геопо-

тенціялу, що використовується для прогнозування орбіт КА НАВСТАР і включає гармонічні коефіцієнти до п = т = 180. 9.

СИСТЕМА МІСТОБУДІВНОГО КАДАСТРУ (система градостроительного кадастра; system of urban cadastre; System n des Stadtkatasters m): відомості про належність територій до функціональних зон, їх функціональне використання, інженер- но-геологічний стан, характер забудови та інженерно-технічного забезпечення, характеристика будівель і споруд на землях усіх форм власності, кількісні та якісні дані про земельні ділянки, їх економічна оцінка. 4.

СИСТЕМА ОПРАЦЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ (система обработки информации; system of information processing; Informationsverarbeitungssystem n): сукупність технічних засобів, програмного забезпечення і методів опрацювання інформації та дій персоналу, що забезпечують автоматизоване опрацювання інформації. 21.

СИСТЕМА ОСЕЙ ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ ПОВТОРЮВАЛЬНА {повторительная система осей геодезического прибора; geodetic instrument repeatingsystem of axes; Repetitionssystem n der Achsen f pl des geodatischen Gerats n): система осей алідади і круга, що забезпечує їх незалежне і сумісне обертання відносно нерухомої частини геодезичного приладу. 14.

СИСТЕМА ТРИШТАТИВНА {трехштативная система; threestative system; System aus drei Stative n pl bei der Winkelmessungf): використовується для мінімізації похибок центрування та редукції під час прокладання полігонометричних ходів. Використання С. т. передбачає дотримання умови, щоб вісь обертання теодоліта під час встановлення його над центром знака була в такому положенні, яке займала візирна марка до і після встановлення теодоліта. На практиці встановлюють відразу три штативи і більше над сусідніми точками ходу і приводять у робоче положення підставки приладів, які використовуються для послідовного встановлення теодоліта і марок. При С. т. кути повороту вимірюють у

точках повітряного полігона. Кутові нев'я- зки в полігонах не залежать від похибок центрування та редукції. На практиці використовують багатоштативну систему. 19.

СИСТЕМИ ВІДНОВЛЮВАЛЬНІ СТІННИХ ЗНАКІВ {системы восстановительные стенных знаков; systems of reducing wall mark; Wiederherstellungssysteme n pl (Erneuerungssystem n) der Mauerbolzen m pl): складаються з 2-3 стінних знаків, які закладають у стінах будинків на висоті 0,2- 1,4 м від поверхні землі і тимчасових робочих центрів на землі. С. в. с. з. характерні тим, що координати на стінні знаки не передаються. Стінні знаки потрібні для фіксації положення тимчасового робочого центра з визначеними координатами. У випадку знищення тимчасового робочого центра його поновлюють від стінних знаків, що є в системі. Прив'язка полігонометричних і теодолітних ходів здійснюється до тимчасового робочого центра. Відомі настінні С. в. с. з.: створно-відновлювальна система Марчука; створно-відновлюваль- на система з додатковим контролем Мулюка; система рівностороннього трикутника Дегтярьова; система рівнобедреного трикутника Хусківадзе; відновлювальна система Гінзбурга та ін. 19.

СИСТЕМИ КООРДИНАТ У ФОТОГРАММЕТРІЇ (системы координат в фотограмметрии; coordinate systems in photogrammetry; Koordinatensysteme n pl in Photogrammetrie f): геодезична — ліва просторова система OXrYpZr координат, у якій площина XrYr завжди горизонтальна, вісь ХГ спрямована на північ, вісь Уг на схід. Звичайно використовують систему прямокутних координат Ґавсса, так що початок координат О розташований на перетині осьового меридіана з екватором; геоцентрична - система O'pX'pYpZ'p, в якій центр О'р збігається з центром еліпсоїда, вісь Z'r - з полярною віссю, а вісь Х'Г встановлюють у площині початкового меридіана; на знімку - система о'ху - плоска права прямокутна система, в якій визначають прямокутні координати х і у будь-якої точки знімка. Якщо на знімку зобразились чоти-

ри координатні позначки, то на перетині прямих, що з'єднують протилежні позначки, розташований початок координат о', і одну з цих прямих обирають за вісь х; фотограмметрична просторова - просторова прямокутна система OXYZ, переважно, права. Її положення може бути довільним, а початок координат можна розташовувати в будь-якій точці моделі. 8.

СИСТЕМИ ЛІЧБИ ЧАСУ АСТРОНОМІЧНІ (астрономические системы счета времени; astronomical reference systems of time; astronomische Zeitsysteme n pi): системи, пов'язані з добовим обертанням Землі навколо своєї осі та річним її рухом навколо Сонця. Існують сонячні та зоряні системи лічби часу, що відрізняються між собою початками відліку в межах доби та прийнятими мірами одиниці часу. Істинний сонячний час - час від моменту нижньої кульмінації центра видимого диска Сонця (істинного Сонця) до будь-якого іншого його розташування, виражений у частках істинної сонячної доби. Унаслідок того, що істинне Сонце рухається не вздовж екватора, а по екліптиці зі змінною швидкістю, істинний сонячний час нерівномірний, а тривалість істинних сонячних діб не є стала величина. Середній сонячний час - час від моменту нижньої кульмінації середнього Сонця до будь-якого іншого його розташування, виражений у частках середньої сонячної доби. Зоряний час — час, в якому тривалість доби дорівнює періодові обертання Землі навколо своєї осі відносно системи нерухомих зір. 3. ч. дорівнює годинному куту точки весняного рівнодення в місці спостереження; 24 зоряні години дорівнюють 23h56ra04s,091 середнього сонячного часу. 10.

СИСТЕМИ ОРІЄНТИРНІ СТІННИХ ЗНАКІВ (ориентирные системы стенных знаков; orienting systems of wall marks; Orientiersysteme n pi der Mauerbolzen m pi):

складаються з трьох стінних полігонометричних знаків, на які передають координати з тимчасових робочих центрів. Отримують орієнтирну систему з двох базисів,

яка дає змогу прив'язати до неї ходи полігонометричні й ходи теодолітні. Якщо тимчасового робочого центра на момент прив'язки нема, то його поновлюють, визначаючи координати від стінних знаків. Передавання координат на стінні знаки з робочих центрів здійснюється методами редукування, полярним, кутової та лінійної засічки. Основним і найпростішим є метод полярних координат. Відомі: орієнтирна система; подвійна орієнтирна система; метод лінійної засічки; орієнтирна система Верещагіна; орієнтирна система стінних знаків Марченка. 19.

СИСТЕМИ ЧАСУ (системы времени; systems oftime; Zeitsysteme npi): розрізняють:

атомний час (AT) - характеризується надзвичайно великою рівномірністю на тривалих проміжках часу і зовсім не залежить ні від обертання Землі, ні від теорії руху небесних тіл Сонячної системи. Шкала системи AT визначається атомним (молекулярним) еталоном частоти, що регулює частоту кварцових годинників. Одиницею вимірювання часу в системі AT є атомна секунда. Шкала Міжнародного атомного часу - ТАІ, що формується Міжнародним бюро часу ВІН на основі усереднень шкал атомного часу низки лабораторій світу.

Всесвітній, універсальний час (UT) - місцевий середній сонячний час грінвіцького меридіана. Одиницею вимірювань є середній сонячний день, UT характеризується досить високою однорідністю, яка постійно контролюється, незважаючи на зміни обертання Землі. В астрономічній літературі конкретну величину UT позначають символом М. Розрізняють такі UT: UT0 - час, що безпосередньо отримують із астрономічних спостережень добових рухів зір або позапланетних радіоджерел; UT1 - час, який отримують унаслідок виправлень часу UT0 поправкою за коливання географічних полюсів Землі.

Координований всесвітній (універсальний) час (UTC) - найкраще представляє систему всесвітнього часу UT. Якщо різниця UTUTC перевищує ±0,7S, то в системі UTC