Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

б

На рис., б показано технічний теодоліт 2Т30. Тут 1 - фокусувальний гвинт, 2, 8, 14 - закріплювальні гвинти труби, горизонтального круга та алідади; 3 - коліматорний візир; 4 - кришка сітки ниток; 5,6- окуляр зорової труби та відлікового мікроскопа; 7 - колонки; 9 - підіймальний гвинт; 10- дно пакувальної скриньки; 11 - місце для насадження окуляр; 12 — порожнистий гвинт з пружиною; 16- циліндричний рівень і 13 - його виправні гвинти; 15, 17- навідні гвинти алідади і труби. Навідного гвинта горизонтального круга на рис. не видно. 14.

ТЕОДОЛІТ АВТОКОЛІМАЦІЙНИЙ

{автоколлимационный теодолит; theodolite autocollimator; Autokollimationstheodolit m): теодоліт, у якому сітку ниток та окуляр зорової труби замінено автоколімаційним окуляром, напр., окуляром конструкції І. Монченка. До автоколімаційних належать теодоліти типу ТБ-3, 2Т2А, 2Т5А. 1.

ТЕОДОЛІТ АСТРОНОМІЧНИЙ (астрономический теодолит; theodolite astronomical; universal theodolite; astronomischer

оптичний теодоліт з автоколімаційною системою. Т. г. складається з маятникового гіроскопа, як давача напряму астрономічного меридіана, і теодоліта, який додатково має автоколімаційний окуляр для спостереження за положенням осі гіроскопа. Кутомірна частина Т. г. використовується для визначення напряму головної осі симетрії гіроскопа, яка збігається з напрямом астрономічного меридіана точки стояння приладу. Крім того, за допомогою кутомірної частини виконують прив'язку цього напряму до місцевого предмета. Маятниковий гіроскоп наз. також гірокомпасом, показувачем меридіана, гіробусоллю. Чутливий елемент 5 гіроскопа підвішений на тонкій металевій стрічці-торсіоні 8 всередині гірокамери 4. Гіроскоп - трифазний асинхронний електродвигун. Електродвигун

живиться трифазним струмом за допомогою двох стрічкових струмопроводів 2 і торсіона 8. Для спостереження за переміщенням чутливого елемента та фіксації на горизонтальному крузі 11 точок реверсії його коливань (точок, в яких вісь чутливого елемента гіроскопа змінює напрям руху) використовують спеціальну систему, яка складається з автоколіматора 1 на алідаді та дзеркала 10, закріпленого на штанзі 9 чутливого елемента. Чутливий елемент міститься в корпусі гіроблока 7. Корпус гіроблока скріплений з алідадою кутомірної частини. Під час переміщення приладу чутливий елемент скріплюють з корпусом гіроблока за допомогою аретира б. 7.

ТЕОДОЛІТ КОДОВИЙ (кодовый теодоліт; code theodolite; Codetheodolit т):

електронний теодоліт, в якому використана кодова система визначення напрямів. 13.

ТЕОДОЛІТ КОДОВИЙ РЕЄСТРУВАЛЬНИЙ {регистрирующий кодовый теодолит; registering code theodolite; Coderegistriertheodolit m (coder Regiestriertheodolit m)): теодоліт кодовий з автоматичною реєстрацією результатів вимірювань на носієві інформації. 14.

ТЕОДОЛІТ КООРДИНАТНИЙ (координатный теодолит; coordinate theodolite; Koordinatentheodolit m): теодоліт, яким із вимірювань безпосередньо отримують прирости координат. 14.

ТЕОДОЛІТ ЛАЗЕРНИЙ (лазерный теодолит; laser theodolite; Lasertheodolit m):

теодоліт, у якому візирна вісь дублюється променем лазера. За конструкцією Т. л. поділяють на дві групи: теодоліт, у якому лазерна трубка з коліматором розташована паралельно зоровій трубі над нею; теодоліт, у якому лазерний промінь за допомогою призмо-лінзового блока або світловоду надходить в оптичну схему зорової труби. У приладах першої групи виконується умова паралельності лазерного променя до візирної осі труби. Під час роботи з Т. л. оператор реалізує індикацію точки лазерним променем і спостерігає за нею в зорову тру-

бу. Головний недолік цих Т. л. - зміщення (до 70 мм) лазерного променя з лінії візування трубою.

У приладах другої групи лазерний і візуальний канали суміщені, що дає змогу використовувати ці прилади в будівельномонтажному виробництві (виконавче знімання підвісних стель і покриттів, у тунелебудуванні тощо). Найефективніші прилади цієї групи: лазерні насадки GLA-1, GLA-2, GLA-3 зі світловодом для теодолітів фірми „Вільд" (Швайцарія), теодоліт ДКМ-2А фірми „Вільд", теодоліт SLT-20 фірми „Соккіа" (Японія), теодоліт LTL20ДР фірми Топкон (Японія). Конструктивною особливістю останнього приладу є те, що в ньому лазерний промінь подано в порожню вісь зорової труби від лазерної трубки, розташованої над теодолітом поперек зорової труби. Хоч у цьому теодоліті лазерна і візирна лінії суміщені, але повної коаксіальності не забезпечено через роздільне фокусування світлових каналів. Цей недолік ліквідовано в конструкції Т. л., яку розробив П. Баран. У ній роль фокусувального елемента виконує дзеркало компенсатора нахилу осі обертання труби, що одночасно забезпечує побудову вертикальних світлової і візуальної колімаційних площин. 1. ТЕОДОЛІТ ПОВТОРЮВАЛЬНИЙ (повторительный теодолит; repeating theodolite; Reiterationstheodolit m): теодоліт, конструкція якого допускає обертання алідади як окремо від лімба, так і разом з ним. 14.

ТЕОДОЛІТ ПОЧІПНИЙ (подвесной теодолит; hanging theodolite): маркшейдерський теодоліт, конструкція якого допускає роботу в перевернутому стані. 14.

ТЕОДОЛІТИ ЕЛЕКТРОННІ (электронные теодолиты; electronic theodolite; elektronische Theodoliten m pi): теодоліти, функціональна схема яких містить електроніку. Т. е. поділяють за методом знімання інформації вимірювання. Напр., прилади, в яких застосована кодова, імпульсна або динамічна система визначення кутових величин. У Т. е. відбувається пе-

ретворення лінійного зміщення давана на кутове. Загальні принципи вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів, система осей (вертикальної, горизонтальної та візувальної) у Т. е. залишаються такими ж, як і в оптичних теодолітах. У них об'єднана оптико-механічна конструкція теодоліта з електронною кутомірною системою. Результати вимірювань зчитуються автоматично і виводяться на цифрове табло або автоматично реєструються в нагромаджувані інформації. У цих теодолітах автоматично враховується нахил вертикальної осі завдяки електронному рівню. В точних теодолітах вимірюють кути при двох положеннях вертикального круга, опрацювання отриманих результатів, тобто врахування колімаційної похибки і місця нуля шкали вертикального круга виконується автоматично. Т. е. з кодовою системою наз. кодовими. В Т. е. (1995) найчастіше застосовують імпульсну систему визначення кутових величин і динамічну систему визначення кутових величин.

Найвідоміші фірми, які пропонують Т. е.: LEICA, KERN (Швайцарія), SOKKIA і NIKON (Японія), Hewlett-Packard (США). Фірма LEICA пропонує високоточні Т. е. з динамічною кутомірною системою Т-3000, Т-3000А, якими вимірюють горизонтальні і вертикальні кути з точністю 0,5" (0,15 mgon) і теодоліти ТМ-5000 з точністю вимірювання кутів 0,6" (0,2 mgon). Відомі Т. е. з імпульсною системою фірми SOKKIA: DT-2, DT-4, DT-5 і DT-6. Точність вимірювання кутів: першим -1", другим і третім - 5" і останнім - 20". Марки Т. е. фірми NIKON: NE-1, NE-10LA, NE10L, NE-20S. Точність вимірювання ними кутів: першим - Ґ, другим - 10", третім і четвертим - 5" і останнім - 20". У цих теодолітах використана імпульсна кутомірна система. 13.

ТЕОРЕМА ГРАНИЧНА ЦЕНТРАЛЬНА

(центральная граничная теорема; central boundary theorem; zentraler Grenzlehrsatz m): див. Ляпунова теорема. 20.

ТЕОРЕМА МНОЖЕННЯ ЙМОВІРНОСТЕЙ (теорема умножены0 вероятностей; theorem of multiplication of probabilities; Lehrsatz m des Multiplikation f der Wahrscheinlichkeiten): для подій незалежних Т. м. й. формулюється так: імовірність добутку п незалежних подій А/ дорівнює добуткові ймовірностей цих подій, тобто

1=1 1=1 Т. м. й. для подій залежних читається

так: ймовірність добутку двох або декількох залежних подій дорівнює добутку безумовної ймовірності однієї з цих подій на умовні ймовірності інших:

Р(АІА2...АП) = Р(АІ)-Р(А2/А1)-

(див. Ймовірність умовна). 20. ТЕОРЕТИЧНА АСТРОНОМІЯ (теоретическая астрономия; theoretical astronomy; theoretische Astronomief): див. Астрономія. 10.

ТЕОРІЇ ПОТЕНЦІЯЛУ ОБЕРНЕНІ ЗАДАЧІ (обратные задачи теории потенциала; inverse problem of potential theory; Riickaufgaben f pi der Potentialstheorie f): в

обернених задачах потенціял вважається заданим у деякій ділянці простору; потрібно знайти форму і густину тіла. Це загальна, іноді кажуть змішана, обернена задача теорії потенціялу. Якщо, крім потенціялу, відомою вважається також форма тіла, то обернена задача наз. геофізичною або (особливо в зарубіжній літературі) гравіметричною: шукається лише густина маси тіла. Якщо, крім потенціялу, відома густина тіла, то така задача є геодезичною оберненою задачею: визначається лише форма тіла. Кожна з цих задач може бути як зовнішня, так і внутрішня - залежно від того, в якій ділянці простору відносно поверхні тіла заданий потенціял. Т. п. о. з. мають єдину аналітичну суть, і дослідження кожної з них вимагає розгляду виразу об'ємного потенціялу. У випадку геофізичної задачі, якщо потенціял V(P) і поверх-

ня сг тіла Т відомі, цей вираз - відносно шуканої густини <5 мас тіла - є лінійним інтегральним рівнянням І роду. У випадку геодезичної задачі, тобто якщо задані потенціял V(P) і густина 8 (напр., 8 = const), маємо нелінійне інтегральне рівняння теж І роду.

Основна особливість, що характеризує Т. п. о. з., — їх некоректність; вона зумовлена передусім нестійкістю (у класичному розумінні) розв'язку інтегральних рівнянь І роду, які описують ці задачі. Обернені задачі є некоректними за Адамаром; за певних умов їх можна розглядати як умовно коректні або коректні за Тихоновим. Під час дослідження і розв'язування конкретної оберненої задачі, існування розв'я- зку якої не підлягає сумніву, потрібно довести теорему єдиності розв'язку в прийнятому класі функцій, використавши додаткові умови, і теорему стійкості розв'язку відносно малих змін у вихідних даних. Окремі Т. п. о. з. уперше були досліджені в математиці в 30-х роках XX ст.: спочатку були одержані теореми єдиності розв'язків для внутрішньої геодезичної задачі, а пізніше для зовнішньої. 15.

ТЕОРІЇ ПОТЕНЦІЯЛУ ПРЯМІ ЗАДАЧІ (прямые задачи теории потенциала; direct problems of potential theory; Direktaufgabenfpl der Potentialstheorie f): задачі знаходження значень потенціялу в фіксованих точках простору. Для об'ємного потенціялу ця пряма (зовнішня або внутрішня) задача теорії потенціялу формулюється так: задане тіло Т, тобто відома поверхня О, яка його обмежує, і задана функція розподілу густини 8 його надр. Потрібно знайти об'ємний потенціял цього тіла:

виражається тільки для деяких ділянок Т найпростішого вигляду, напр., для кулі й для еліпсоїдів обертання (стиснутих і витягнутих). При цьому для еліпсоїдів остаточні формули настільки громіздкі, що є незручними для практичного користування. Об'ємні інтеграли, через які виражають потенціяли однорідних тривісних еліпсоїдів, зусиллями класиків були зведені до поверхневих інтегралів (формула Ґавсса), або для обчислення внутрішнього потенціялу - до одновимірних інтегралів (результати Лагранжа, Ґавсса, Дірихле); зовнішні потенціяли еліпсоїдів легко обчислюються потім через внутрішні за допомогою відповідно складених пропорцій, які випливають із теорем Лапласа, Айворі та Маклорена про притягання еліпсоїдів. Наведені приклади показують, що навіть у випадку потенціялів тіл простих конфігурацій неможливо обійтись під час їх обчислення без квадратурних або кубатурних формул. Задача обчислення потенціялу тіл заданої форми і з відомою густиною, яку деколи наз. прямою задачею гравіметрії, важлива для пошукової геофізики. Якщо за даними геологічних, сейсмічних або деяких інших досліджень вдається визначити положення і форму (можна і наближено) тіла (залягання корисних копалин), то, обчисливши, при допущенні його постійної густини, потенціял або його похідні на поверхні, можна знайти внесок цього тіла в реальне гравітаційне поле Землі, що дають змогу потім методом добору знайти густину досліджуваного об'єкта й уточнити його форму. Загальним розв'язком зовнішньої Т. п. п. з. можна вважати розклад потенціялу в ряди кульових функцій, коефіцієнти яких легко обчислюються за відомою формою і густиною утворень, що притягуються. 15.

у довільно взятій т. Р простору (відповідно зовнішній або внутрішній). Це звичайна задача інтегрального числення. Але навіть у випадку тіл з постійною густиною (8 = = const) інтеграл в елементарних функціях

ТЕОРІЯ ЙМОВІРНОСТЕЙ (теория вероятностей; probability theory; Wahrscheinlichkeitsrechnungf): математична наука, яка вивчає закономірності випадкових явищ. 20.

ТЕОРІЯ ПОХИБОК ВИМІРЮВАНЬ

(теория ошибок измерений; theory of measurement errors; Messungsfehlerstheorief):

математична дисципліна (складова частина математичної статистики), яка вивчає теорію знаходження достовірних значень експериментальних величин і оцінки їхньої точності за результатами багаторазових рівноточних вимірювань цієї величини. 20.

ТЕРАМЕТР (терраметр; terrametr; Тегrameter п): див. С в і т л о в і д д а л е м і р и двохвильові. 13.

ТЕРАСА (mepacca; terrace; Terrasse f):

природна горизонтальна або трохи нахилена ділянка, що розташована на схилах річкових, балкових та ін. долин, узбережжі морів і озер. Т., розташована безпосередньо над заплавою, вважається першою, наступна — другою і т. д. Т. є також у Карпатських і Кримських горах. 4.

ТЕРИТОРІЯ ВИРОБНИЧА (производственная территория; industrial area; Betriebsgebiet n): частина території населеного пункту, що використовується для виробництва, постачання, а також прибирання та утилізації відходів. 4.

ТЕРИТОРІЯ ЗАБУДОВАНА ІНЕЗАБУДОВАНА (застроенная и незастроенная территория; built-up and unbuilt area; bebautes und unbebautes Gelande n): забудована - частина території населеного пункту, яка зайнята житловими будівлями та ін. спорудами; незабудована - прилегла до попередньої частина території, що забезпечує функціонування і обслуговує житлові будівлі та ін. споруди (присадибні, городньо-садові ділянки, подвір'я, стоянки автомобілів тощо). 4.

ТЕРИТОРІЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ

(территория населенного пункта; area of settlement; Gemeindegebiet n): частина земної поверхні, визначена межами і виділена за адміністративними і господарськими ознаками. 4.

ТЕРИТОРІЯ НЕСПЛАНОВАНА (неспланированная территория; original terrain sufrace; urspriingliches Terrain n): ділянка місцевості з непорушеними природ-

ними формами рельєфу, що відведена для будівництва. 1.

ТЕРИТОРІЯ СПЛАНОВАНА (спланированная территория; planned terrain sufrace; Planierungsgrundstiick n): ділянка місцевості зі зміненими в процесі будівництва природними формами рельєфу згідно з проектом вертикального розпланування. 1.

ТЕРМОГРАФІЯ (термография; thermography; Thermographic f): спосіб отримання і розмноження копій різних чорно-бі- лих штрихових оригіналів, що грунтується на здатності термочутливих матеріалів змінювати свій стан під дією теплового випромінювання. Термографічні процеси поділяють на прямі та посередні. У прямих використовують термореактивний папір, в якому під дією тепла відбувається хемічна реакція, внаслідок чого утворюються забарвлені сполуки. У посередніх - вводиться термокопіювальний шар, який під впливом теплових променів топиться, внаслідок чого утворюється рисунок на папері. 3. ТЕРМОМЕТР - ПРАЩ (термометрпращ; sling thermometer; Thermometer п):

ртутний термометр, який використовують для визначення температури повітря в польових умовах. Це товстостінний капіляр, один кінець якого залютований, а інший є резервуаром. Верхня межа шкали до +50°С, а нижня до -36°С. Т.-п. зберігають у металевому або дерев'яному футлярі. Для вимірювання температури повітря Т.- п. обертають у горизонтальній площині на рівні витягнутої руки на линві завдовжки до 1 м. Швидкість обертання 1-2 об./с. Відлічують Т.-п. після 1 хв обертання. Знову обертають Т.-п. і відлічують кожні 20 с, поки вони стануть однакові. 19.

ТЕРМОСТАТ (термостат; thermostat; Thermostat п)\ див. Генератор кварцовий. 13.

ТЕРЦІЯ (терция; great primer; Terzf)'- у

друкуванні: друкарський шрифт, кегль якого дорівнює 16 пунктів (6,02 мм). 5. ТЕСТ-ОБ'ЄКТ (тест-объект; test object; Test-Objekt m): об'єкт з відомими кількісни-

ми та якісними характеристиками, який використовують для дослідження точності, достовірності, ефективності та ін. параметрів методик, технологій приладів, процесів. Різноманітні Т.-о. широко застосовуються в геодезії, фотограмметрії, космічних методах дистанційного зондування земної поверхні тощо. 8.

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ ПРОЄКТУВАННЯ КАРТИ (техническое задание проектирования карты; performance specification of map design; technische Aufgabe f der Kartenprojektierung f): містить перелік питань, які враховують під час проектування карти науково-технічного. Сюди належать: вихідні дані щодо основи карти математичної, типу і призначення карти, її формату, кількості аркушів, дані про територію - величина, форма, розташування на земній поверхні і вимоги щодо характеру і величин спотворень при зображенні її на карті тощо. Можуть також розглядатися питання щодо вміщення на карті додаткового текстового та ілюстративного матеріалу, як і інших графічних побудов. Т. з. п. к. здебільшого подає замовник, його уточнюють разом із відповідними фахівцями і редактором карти й оформляють у вигляді пояснювальної записки. 5.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТЕОДОЛІТІВ (технические характеристики теодолитов; technical characteristics of theodolite; technische Angabenfpl der Theodoliten m pi): параметри оптичної, механічної, електронної та вимірювальної систем теодоліта, що визначають діапазони та умови роботи приладу, а також його метрологічні показники. Згідно з ДЕСТ 1052986, виготовляють теодоліти ТІ, Т2, Т5, ТІ5, Т30 і Т60 та їхні модифікації Т15М, Т30М - для маркшейдерії; Т5К, 2Т5К, Т15К - з компенсатором при вертикальному крузі; ТІ А, Т2А, 2Т2А, ЗТ2КА, Ї5А - з автоколімаційним окуляром; 2Т30П, 2Т5КП, ЗТ5КП, 2Т2П, ЗТ2КП - із земною трубою. За кордоном теодоліти власних конструкцій виготовляють відомі фірми Leica (Швайцарія), Sokkia (Японія), Zeiss (Німе-

ччина) та ін. На сучасному етапі розвитку геодезичного приладобудування найпоширеніші теодоліти електронні ітахеометри електронні. У табл. подані основні Т. х. т., які випускали в СРСР і широко застосовуються на практиці. У теодолітах з компенсатором при вертикальному крузі межа компенсації 4', похибка компенсації 2", в ЗТ2КП - 0,8". 14.

ТЕХНОКАРТ ФІРМИ „К. ЦАЙСС"

(технокарт фирмы „К. ЦЕЙСС"; technocart): універсальний стереофотограмметричний прилад для опрацювання наземних фотознімків нормального або паралельного (рівновідхиленого) випадків фототеодолітного знімання. Просторова засічка розв'язується двома площинними механізмами (системами лінійок). Формат знімків до 23X23 см2, фокусна віддаль 50-215 мм, кут конвергенції від - 2 до 6°, коефіцієнт передачі від моделювальної системи до координатографа 0,16-6,25. Для приладу створений пристрій, який дає змогу опрацьовувати наземні фотознімки, отримані при нахилених оптичних осях фототеодолітів. 8. ТЕХНОЛОГІЯ АВТОМАТИЗОВАНА КАРТОГРАФІЧНА (автоматизированная картографическая технология; automated cartographical technology; automatisierte Kartentechnologie f): сукупність методів організації інформаційного і програмного забезпечення, розроблена стосовно певних обчислювальних засобів і призначена для використання в операціях автоматизованого виготовлення цифрових і топографічних карт. 5.

ТИГЕЛЬ (тигель; platen; Tiegel пі): масивна металева плита в тигельній друкарській машині, яку використовують для притискування паперу до вкритих фарбою друкуючих елементів друкарської форми. 5.

ТИПИ ГІДРОАКУСТИЧНИХ ЗНАКІВ

(типы гидроакустических знаков; types of hydro-acoustic signs (marks); Typpen m pi der hydroakustische Zeichen): закріплені на дні моря сталі донні знаки, які є геодезичними пунктами. До основних Т. г. з. нале-

жать: буй зі сталим випромінюванням; пульсуючий гідроакустичний буй; пінгер - пульсуючий буй, який періодично випромінює акустичний імпульс із неточно встановленим інтервалом часу; респондер - за сигналом, який надходить кабелем, видає акустичний імпульс; гідрофон; транспондер. 6. ТИПИ ЛЕГЕНДИ КАРТИ (типы легенды карты; types of map legend; Zeichenerklarungsarten f pi der Kartef): залежать передовсім від тематики карти, обсягу та складності її навантаження. Деякі Т. л. к.: елементарні, що пояснюють вузьку тема-

тику змісту карти, їх побудова залежить від показників якісного і кількісного навантаження; опрацювання їх є найпростішим; типологічні - складніші за характером типи легенди, опрацювання яких грунтується на науковій класифікації зображуваних на карті об'єктів і явищ за спільними ознаками, при цьому виділяють певні групи і в них окремі підгрупи, типи, види тощо; синтетичні, що подають на картах взаємозв'язок між компонентами чи окремими їх частинами (напр., на картах земельних ресурсів та їх оцінки). 5.

ТИСК АТМОСФЕРНИЙ (атмосферное давление; atmospheric pressure; atmospharischer Druck m, Luftdruck m): сила, з якою стовп повітря тисне на одиницю площі. Зі збільшенням висоти над поверхнею Землі стовп повітря, а відповідно й Т. а., зменшується. Крім того, на Т. а. впливають температура, вологість повітря і турбулентність атмосфери. Т. а. на рівні моря і широті 45° при температурі 0°С дорівнює в середньому 760 мм рт. ст. або 1013,25 гПа (див. Одиниці міри тиску). Такийтиск наз. нормальним. У геодезії Т. а. вимірюють у барометричному нівелюванні, світло- і радіовіддалемірних вимірюваннях та ін. випадках. 19.

ТИСК П А Р Ц І А Л Ь Н И Й (парциальное давление; partial pressure; Partialdruck m):

див. Вологість повітря . 13.

ТИЧКА (веха; stake (perch); Stab m, Stangef , Feldmessbake f , Fluchtstab m): дерев'я- ний або металевий брусок завдовжки близько 2 м округлої або трикутної форми, з одного боку загострений; дерев'яна Т. завершується металевим наконечником. Т. розфарбована через рівні проміжки білою та червоною фарбами. Т. може бути телескопічною і мати круглий рівень. Використовують для тичкування ліній, а також як візирну ціль під час кутових вимірювань, а разом з відбивачем - під час світловіддалемірних вимірювань. Електрифіковану Т. завдовжки 20-30 см встановлюють на ручці теодоліта. 14.

ТИЧКУВАННЯ ЛІНІЇ (провешивание линии; line tracing; Absteckungfeiner Geraden f): зводиться до позначення прямої лінії на місцевості між двома тичками, встановленими на її кінцях. Довгу лінію для зручності й підвищення точності вимірювання її довжини позначають декількома тичками, встановленими у прямовисній площині початкової точки, що проходить через лінію. Цю площину наз. створом лінії. Встановлення тичок у створі лінії наз. тичкуванням лінії. Т. л. виконують на око, за допомогою польового бінокля, теодоліта та ін. приладів. Способи Т. л. такі: тичкування

на себе або від себе, тичкування через горб,

(20.01.1898-6.03.1976). Закінчив Петербурзький політехн. ін-т (1917), доц. (1937), канд. техн. наук (1941), д-р техн. наук і проф. кафедри геодезії (1954) Київського автомобільно-дорожнього ін-ту (1945-76). Докторська дисертація „Методи будівельної механіки стосовно розв'язування задач геодезії та маркшейдерії". Науковопрактична діяльність пов'язана з вивченням гідрологічного режиму річок, методів геодезичного забезпечення вишукувань, проектування і реконструкція шляхів з використанням аерофотознімання. Автор понад 60 наукових статей, монографій та навчальних посібників з геодезії та інженерної геодезії.

ТОПОГРАФІЧНЕ КРЕСЛЕННЯ (топографическое черчение; topographic drafting; topogragraphisches Zeichnen n): дисципліна, що вивчає методику викреслювання карт і прилади, якими воно здійснюється. Всі елементи топографічних карт (рельєф, гідрографія, рослинність, місцеві предмети, шляхи сполучень тощо) показують окремими умовними позначеннями, які мають бути виконані чітко і старанно, згідно з вимогами таблиць умовних знаків та з точністю м-бу (0,1 мм). 12.

ТОПОГРАФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВОДОСХОВИЩА (топографические характеристики водохранилища; topographic characteristics of water storage pond; topographische Wasserbehaltersangaben f pi): залежність площі водного дзеркала, об'єму води та середньої глибини від значення рівня води в ньому. 4.

ТОПОГРАФІЯ (топография; topography; Topographief): розділ геодезії, що вивчає земну поверхню та її зображення у вигляді карт і профілів. Т. опрацьовує методи детального знімання місцевості та способи відображення основних її елементів на картах. Якщо в Т. використовують фотографічні методи знімання, її наз. фототопографією. 12.

ТОПОІЗОПЛЕТА (топоизоплета; topoisopleth; Topoisoplethef): див. Ізоплета. 5. ТОПОКАРТ ФІРМИ „К. ЦАЙСС" (то-

покарт фирмы „К. ЦЕЙСС"; topocart of Karl Zeiss; Topokart von Firma f (Erzeuger m) Carl Zeiss): універсальний стереофотограмметричний прилад для створення й оновлення топографічних карт за аероабо наземними фотознімками, для побудови фототріангуляції, а також для побудови ортофотознімків та орограм. Просторова засічка розв'язується механічним способом за допомогою двох площинних механізмів. Формат знімків до 23x23 см2, фокусна віддаль 5 0 - 2 1 5 мм, кути нахилу знімків ±5g, повороту 30s, коефіцієнт передачі від знімка до моделі 0,7 - 2,4, а від моделі до координатографа 0,16 - 5. 8.

ТОПОМАТ ФІРМИ „К. ЦАЙСС" (топомат фирмы „К. ЦЕЙСС"; topomat of Karl Zeiss; Topomat von Firma f (Erzeuger m) Carl Zeiss): автоматизована стереофотограмметрична система, створена за агрегатним принципом. До системи входять то- покарт-С, ортофот-С, оромат і координатограф. Система дає змогу: 1) виконувати автоматичне опрацювання моделі для виготовлення ортофотознімків і зображення рельєфу в штрихах - орограм; 2) викреслювати карту (контури і рельєф), виконувати побудову цифрових моделей місцевості і фототріангуляцію; під час цих процесів вимірювальна марка на поверхні моделі утримується автоматично; 3) виготовлення ортофотознімків з одночасним отриманням орограм або цифровою реєстрацією профілів місцевості; 4) картографування місцевості в ручному (неавтоматизованому) режимі. 8.

ТОПОФЛЕКС ФІРМИ „К. ЦАЙСС"

(топофлекс фирмы „К. ЦЕЙСС"; topoflex of Karl Zeiss; Topoflex von Firmaf( Erzeuger m) Carl Zeiss): універсальний стереофотограмметричний прилад, призначений для складання та оновлення карт з використанням аерофотознімків рівнинних і горбистих районів. Має два проектори, що проектують зображення на два вимірюва-

льні столики, які дають змогу спостерігати та вимірювати модель місцевості. Формат знімків до 30x30 см2, фокусна віддаль камер 152 мм, коефіцієнт передачі м-бу від знімка до карти 0,35-5,6; точність отримання координат точок на планшеті 0,2 мм, а висоти 0,015Я, де Я - висота фотографування. 8.

ТОРСІОН (торсион; torsion; Torsion f):

тонка металева стрічка, на якій почеплена гірокамера з гіромотором угіротеодоліті. Точність гіроскопічних приладів з торсіонним почепом залежить від якості Т. Потрібно, щоб торсіонна стрічка мала малий обертовий момент, малу залишкову деформацію та високу механічну міцність. 7. ТОЧКА ВЕСНЯНОГО РІВНОДЕННЯ

(точка весеннего равноденствия; vernal equinoctial point; Fniihlingspunkt m der Tagundnachtgleiche f): уявна точка небесної сфери. Сонце проходить через цю точку, переходячи із від'ємних до додатних схилень. Її прийнято позначати знаком сузір'я Овна У . Т. в. р. є важливим поняттям в астрономії тавгеодезії космічній, тому що вона є точкою відліку зоряного часу і координат небесних прямого сходження та екліптичної довготи; у цю точку спрямована вісь Ох небесної просторової геоцентричної екваторіальної системи координат Oxyz тощо. Положення

Т.в. р. визначається координатами зір. Залежно від виду цих координат розрізняють

Т.в. р. істинну, або справжню і середню, віднесену до певної епохи. 9.

ТОЧКА ЕКВАТОРА ВЕРХНЯ (НИЖНЯ) (верхняя (нижняя) точка экватора; equator point; ober (unter) Aquatorspunkt m):

див. Небесна сфера. 10.

ТОЧКА ЗАХОДУ (точка Запада; west

point; Westpunkt т): див. Небесна сфера. 10.

ТОЧКА ЗНІМАЛЬНА ПЕРЕХІДНА

(переходная съемочная точка; traverse station; Wechselvermessungspunkt т.): точка, положення якої отримують відносно точок основи знімальної безпосередньо під час знімання. Це поняття стосується як точки ходу, так і висячої точки. 12.

ТОЧКА КОНТУРНА (контурная точка; planimetric point; Lagepunkt т): точка знімання ситуації. З'єднуючи на карті Т. к., отримують відображення відповідних контурів місцевості. 12.

ТОЧКА МАТЕРІАЛЬНА (.материальная точка; material point; Materialpunkt т):

абстрактний геометричний образ деякого матеріального тіла, розмірами якого під час розв'язання певної задачі можна нехтувати. Т.м. збігається з центром мас тіла, а її маса дорівнює масі реального тіла. Це поняття використовують в астрономії та геодезії космічній, коли розглядають рух природних і штучних небесних об'єктів, а також в інших науках. 9.

ТОЧКА НУЛЬОВИХ РОБІТ (точка нулевых работ; point of zero earthwork; Nullarbeitspunkt m): місце перетину проектної лінії з поверхнею Землі (див. Профіль місцевості). Положення Т. н. р. на місцевості можна визначити обчисленням віддалей до цієї точки від найближчих до неї пікетів або пунктів профільних (точка плюсова)за даними робочими позначками. 12.

ТОЧКА НУЛЬОВИХ СПОТВОРЕНЬ НА КАРТІ (точка нулевых искажений на карте; point of zero distortion; Fokalpunkt m, Isozentrum n auf der Karte f): точка на карті, де повністю або частково немає спотворень. На карті можуть бути й дві Т. н. с. З віддаленням від Т. н. с. спотворення на карті збільшуються. Зазвичай Т. н. с. розташована у центральній частині карти. 5. ТОЧКА ОМБІЛІЧНА (ТОЧКА ОКРУГЛЕННЯ) (омбилическая точка (точка округления); umbilical point): див. Переріз нормальний. 17.

ТОЧКА ОПОРНА (опорная точка, опознак; control point; Passpunkt т): точка місцевості (або будь-якого об'єкта фотознімання), для якої визначені координати геодезичним методом та яка розпізнана на фотознімку. Сукупність цих точок є геодезичною основою для проведення камеральних ф о т о г р а м м е т р и ч н и х р о б і т . Якщо відоме планове та висотне положення Т. о. (координатиХ, Y, Н), точку наз. пла-

ново-висотною, якщо знають лише планові координати X,Y,— плановою, якщо відома лише висота Н, - висотною.

У фототеодолітному зніманні Т. о. часто наз. контрольною, або коректурною. Для такої точки або визначають координати X, Y (як при опрацюванні аерофотознімків), або вимірюють горизонтальний (між базисом фотознімання і напрямом на Т. о.) і вертикальний кути (між напрямом на Т. о. і горизонтальною площиною). Усі виміри відносять до лівого (правого) центра фотографування. 8.

ТОЧКА ОРІЄНТУВАЛЬНА {ориентирующая точка; orienting point; Orientierungspunkt пі): точка на фотознімку або на планшеті (карті), за якою виконується орієнтування знімків або моделі.

У фототрансформуванні-точки на планшеті, отримані відкладанням поправки за рельєф Ar=r'h/H у напрямі від точки опорної до точки надира. Якщо h - додатна величина, то Аг відкладають від центра планшета, якщо від'ємна - до центра планшета. Тут г - віддаль від опорної точки до точки надира на планшеті, Н - висота фотографування, h - перевищення опорної точки над площиною трансформування.

Під час орієнтування моделі на стереометрі - позначена на фотознімку контурна точка, з відомою висотою, розташована на краях стереопари (4 точки) або в центрі знімка (2 точки).

Під час орієнтування знімків взаємного - точка, розташована в стандартних зонах стереопари (чотири в кутах стереопари і по одній в центрах лівого і правого знімків), на яких вимірюють або усувають поперечні паралакси. 8.

ТОЧКА ОСІННЬОГО РІВНОДЕННЯ

(точка осеннего равноденствия; autumnal equinox point; Herbstpunkt m): див. Небесна сфера. 10.

ТОЧКА ОСКУЛЯЦІЇ (точка оскуляции; osculation point; Oskulationspunkt m): див. Орбіта оскулююча. 9.

ТОЧКА ПЕРЕХІДНА (переходная точка; plane-table station; Wechselpunkt т, Wen-