Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

пропускається або додається 1 с у серії секундних сигналів залежно від знака цієї різниці. Система координованого часу UTC пов'язана з системою атомного часу AT. За одиницю міри прийнята секунда системи атомного часу. Сигнали координованого часу UTC передають радіо- і телевізійні станції.

Динамічний час замінює час ефемеридний як незалежний аргумент у динамічних теоріях і ефемеридах. Одиниця вимірювання ґрунтується на орбітальних рухах Землі, Місяця і планет.

*3емний час (ТТ), або Земний динамічний час (TDT), одиниця вимірювань якого збігається з секундою SI на геоїді - незалежний аргумент геоцентричних ефемерид. Земний динамічний час TDT і атомний час пов'язані співвідношенням TDT=TAI + + 32,184s. Різниця AT між всесвітнім часом UT1 і динамічним часом TDT є змінною величиною, значення якої прогнозує Міжнародна служба обертання Землі (IERS).

Барицентричний динамічний час (TDB) -

незалежний аргумент ефемерид у динамічних теоріях, пов 'язаних збарицентром Сонячної системи; TDB відрізняється від

ТТ(TDT) лише періодичними змінами.

Геоцентричний координатний час (TCG)

-шкала координатного часу, віднесеного до центра мас Землі. TCG відрізняється від

ТТна величину

TCG - TT=LC-(JD - 2443144,5)-86400 с, де Lc= 6,969291-Ю"10.

Барицентричний координатний час (ТСВ)

- шкала координатного часу, віднесеного до барицентра Сонячної системи. ТСВ відрізняється від TDB на величину

ТСВ - TDB = LB-(JD - 2443144,5)-86400 с, дe Z s = 1,550505-Ю"8.

Зоряний час (див. Системи лічби часу астрономічні).

Юліанський день - відлік днів від грінвіцького середнього полудня 1 січня 4713 до P. X. за Юліанським календарем.

Юліанська дата JD - Юліанський день з частками, що утворилися з попереднього полудня. Часто використовується модифі-

кована юліанська дата MJD, яка визначається як MJD = JD — 2400000,5. Отже, день MJD починається опівночі громадянської дати. JD можуть виражатися в UT, ТАЇ, TDT тощо. Якщо йдеться про точні прикладні застосування, то шкала часу має визначатися, напр., так: MJD 49135,3824 ТАІ. 18.

СИТУАЦІЯ (ситуация; survey situation; Situationf , Lagef): сукупність об'єктів і рельєфу місцевості. Якщо для складання карти (плану) місцевості знімають лише С. без рельєфу, то таку карту наз. контурною. Знімання для такої карти виконують відомими методами знімання, що ґрунтуються на знімальній геодезичній мережі, якою, як звичайно, є теодолітні ходи. 12.

СІДЛОВИНА (седловина; saddle; Sattel m): форма p e л ь є ф у, що є зниженою ділянкою вододілу між двома горбами і двома лощинами, що відходять від С. у протилежні боки. У гірській місцевості С. наз. перевалом. 12.

СІНОЖАТЬ (сенокос; hayfield; Heuernte f): земельна ділянка, вкрита багаторічною трав'яною рослинністю, яку систематично використовують для сінокосу. Залежно від прородно-ґрунтових властивостей С. поділяють на заплавні, суходільні, заболочені. 4.

СІРИЙ КЛИН (серый клин; grey wedge; grauerKeilm): див.Фільтри оптичні. 13.

СІТКА ГЕОГРАФІЧНА (географическая сетка; geographical grid; geographisches Netz n (Gitter n))\ сукупність взаємно перпендикулярних меридіанів і паралелей, які відносяться до відповідної поверхні Землі математичної. С. г. єтакож на моделі Землі - гл о бу с і. 5.

СІТКА ІЗОЛІНІЙ ГОНІОМЕТРИЧНА

(гониометрическая сетка изолиний; goniometric grid ofisolines; goniometrisches Isoliniennetz n): сітка ізоліній, яка відповідає виміряному навігаційно-геодезичному параметру - горизонтальному куту з рухомого об'єкта на два опорні пункти з відомими координатами, або куту між опорними пунктами і напрямом на рухомий об'єкт. С. і. г. наносять на планшетах у

проекції Ґавсса штангенциркулем або за точками кіл. 6.

СІТКА ІЗОЛІНІЙ СТАДІОМЕТРИЧНА

(істадиометрическая сетка изолиний; sta- ge-cliametral grid ofisolines; Isoliniennetz n in Funksystem n): сітка концентричних кіл, центри яких збігаються з положеннями базисних радіогеодезичних станцій. Ці сітки будують графічно або аналітично. Графічно - за допомогою штангенциркуля або спеціальних шаблонів. Для побудови С. і. с. за допомогою таблиць вибирають значення приростів координат. Координа-

СІТКА КАРТОГРАФІЧНА (картографическая сетка; cartographical grid; Kartennetz n): зображення на площині ліній меридіанів і паралелей - умовних основних ліній на поверхні Землі математичній (ПЗМ) (або будь-якого небесного тіла) - під час застосування певного закону зображення, тобто картографічної проекції. Вигляд ліній меридіанів і паралелей на площині, тобто в зображенні, та віддаль між ними можуть бути різні, що залежить від умов чи математичних законів, прийнятих для кожного конкретного зображення. У практиці розглядаються:

Нормальна (пряма) — С. к., коли меридіани і паралелі ПЗМ зображуються меридіанами і паралелями на площині і широта географічного полюса та полюса прийнятої системи координат дорівнює 90°.

Поперечна, або екваторіальна - сітка вертикалів і альмукантаратів у зображенні, яку отримують, коли точка географічного полюса системи координат розташована на лінії екватора і широта дорівнює 0° (див. Система координат).

Скісна, або горизонтна — сітка вертикалів і альмукантаратів у зображенні, коли широта географічного полюса розташована в межах 0 і 90° (див. Система координат). 5.

СІТКА КІЛОМЕТРОВА (километровая сетка; kilometre grid; Gitternetz n): пря-

мокутна сітка, координатні лінії якої проведені на карті з інтервалами, що дорівнюють для даної карти прийнятій кількості кілометрів. 5.

СІТКА КОНТРОЛЬНА (контрольная сетка; control grid; Priifgitter n): плоскопаралельна скляна пластинка, на якій з високою точністю нанесена гравіюванням сітка взаємно перпендикулярних прямих. Віддаль між вузлами (крок сітки) становить 5, 10 або 20 мм. Використовують для перевірок та досліджень різних приладів (фотограмметричних, картографічних тощо). 8.

СІТКА КООРДИНАТНА НА ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (координатная сетка на топографических картах; coordinate grid on the topographic maps; Koordinatennetz n aufder topographischen Karten fpl): сітка, утворена вертикальними і горизонтальними лініями, що паралельні до осей прямокутних координат. У проекції Ґавсса, яка застосовується для створення топографічних карт, осями прямокутних координат є відображені прямолінійно: вісь абсцис X - осьовий меридіан координатної зони (3- або 6-градусної) та вісь ординат Y - зображення екватора. Ординати Y— додатні на схід від осьового меридіана. Щоб не користуватися від'ємними значеннями, ордината осьового меридіана для 6-градусної зони дорівнює 500 км. 12.

СІТКА НИТОК (сетка нитей; cross hair retiele; Fadenkreutz n): система штрихів, розташованих у площині зображення, яке будує об'єктив зорової труби геодезичного приладу. Вперше застосував 1640 англ. астроном В. Гаскойн. С. н. наносять на скло гравіюванням воскового покриття з наступним щавленням плавиковою кислотою. С. н. монтують у зоровій трубі в передній фокальній площині окуляра; вона за допомогою юстувальних гвинтів може переміщуватися, що дає змогу змінювати положення візирної осі. В деяких теодолітах С. н. закріплюють нерухомо в корпусі труби, а в деяких нівелірах її наносять на зовнішньому боці об'єктива. В оптичних коліматорних візирах С. н. має вигляд

прозорого перехрестя. Раніше С. н. - натягнуті хрестоподібно дві павутинові нитки - наз. хрестом ниток. 14.

СІТКА НОРМАЛЬНА (нормальная сетка; normal grid; normales Gradnetz n): сітка меридіанів і паралелей, коли полюс системи координат збігається з географічним

СІТКА ОБЧИСЛЮВАЛЬНА АВТОМАТИЗОВАНОГО КАРТОГРАФІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА ЛОКАЛЬНА {локальная вычислительная сеть автоматизированного картографического производства; local computer network of cartographicalproduction; lokales berechnetes Netz n der automatischen Kartenerzeugung j): сукупність розподілених засобів зв'язку, обчислювальної і організаційної техніки, інформаційного та програмного забезпечення що функціонують у межах автоматизованої картографічної системи або цифрового картографічного виробництва. 5.

СІТКИ ПЕРСПЕКТИВНІ (ПАРАЛАКТИЧНІ) КОНШИНА (перспективные (параллактические) сетки Коншина; perspective (parallactic) grids of Konshyn; perspektivische Gittern pl von Konschyn): пара сіток, нанесених на плоскопаралельні скляні пластинки, які під час стереоскопічного розглядання створюють ефект просторової сфери. Одна сітка побудована з концентричних кіл, а інша - з таких же кіл, але центри їх паралактично зміщені. Якщо аерофотознімки закласти в стереокомпаратор і зверху поставити ці сітки, то можна стереоскопічно визначити за моделлю місцевості точку відбиття радіоімпульсу, посланого радіовисотоміром, і перейти від показів радіовисотоміра до висоти фотографування. Цей метод застосовується, коли кут випромінення радіовисотоміра великий і становить близько 60°. 8.

СІТКІВКА ОКА (сетчатка глаза; eye retina; Netzhaut f): оболонка внутрішньої поверхні ока, що складається з десяти шарів. У другому розташовані закінчення роз-

галужень зорового нерва, т. зв. палички і колбочки. Перші мають форму циліндра діаметром близько 2 мкм, другі - форму груші з найбільшим діаметром близько 5 мкм. У центрі ока число колбочок більше, а в бічних частинах сітківки переважають палички. 8.

СКАНЕР (сканер; scanner; Abtastervorrichtung f Abtaster m): пристрій автоматичного цифрування графічної інформації. Є потужні широкоформатні сканери (AO,

А1). 21.

СКАНУВАННЯ ЗНІМКІВ (сканирование снимков; scanning ofphotograph; Rasterabtastungf der Bilder n pl): стосовно автоматизації фотограмметричних вимірювань - це процес перетворення фотографічного зображення на цифрову форму послідовним „обходом" точок знімка. Найчастіше застосовується оптико-електронний спосіб, коли світловий промінь скеровується на елементарну ділянку (піксел) знімка, проходить крізь неї залежно від оптичної щільності ослабленим та проектується на сенсор, яким є матриця або лінійка з набором світлочутливих елементів (ПЗЗ - прилад із зарядовим зв'язком). Спричинений дією світла сигнал підсилюється, перетворюється на цифрову форму та записується в ЕОМ. Переміщення знімка відносно сенсора (або навпаки) в системі плоских прямокутних координат х,у забезпечується високоточною механічною системою. Сучасні сканери, точність яких становить 3 - 10 мкм, придатні для сканування як кольорових, так і чорно-білих фотознімків. 8.

СКЛАДАННЯ КАРТИ (составление карты; mapping; Kartenentwerfen n, Kartographieren n, Zusammenstellungsprozess m): сукупність робіт, що зводяться до виготовлення камеральним методом (не методом польового знімання) первинного, основного оригіналу карти, тобто її о р и г і н а л у карти складального. Зміст цих робіт, вимоги до них і порядок їх виконання обумовлені програмою карти, інструкціями, настановами та ін. нормативними документами. 5.

СКЛАДКОУТВОРЕННЯ (складкообразование; folding; Schaffung f der geologischen Faltenfpl): процес, який відбувається в земній корі під впливом тектонічних рухів і частково екзогенних процесів, приводить до виникнення в пластах гірських порід вигинів різних м-бу і форми. 4.

СКЛАДОВА ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ В ЗАДАНОМУ НАПРЯМІ (составляющая уклонения отвесной линии в заданном направлении; component of deviation ofplumming line at given direction; Lotabweichungskomponente f in der gegebenen Richtung f): див. Відхилення прямовисної лінії. 17.

СКЛАДОВА ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ В МЕРИДІАНІ (составляющая уклонения отвесной линии в меридиане; component of deviation of plumming line at meridian; Lotabweichungskomponente ffiir dent Meridian m): див. Відхилення прямовисної лінії. 17.

СКЛАДОВА ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ В ПЕРШОМУ ВЕРТИКАЛІ (составляющаяуклонения отвесной линии в первом вертикале; component ofdeviation ofplumming line at first vertical; Lotabweichungskomponente f fur dem ersten Vertikal пі): див. Відхилення прямовисної лінії. 17.

СКЛАДЧАСТІСТЬ (складчатость; folding; Faltungf): процес зміни залягання гірських порід, що полягає у вигинанні геологічних структур. 4.

СКЛАДЧАСТІСТЬ АЛЬПІЙСЬКА (альпийская складчатость; alpine folding; alpene Faltungf): наймолодша, кайнозойська складчастість, найширше виявлена в Середземноморському і Тихоокеанському рухомих поясах. 4.

СКРУТ (кручение; torsion; Drehungf): різновид деформації матеріального тіла. Якщо круглий стрижень, один кінець якого закріпити на опорі, а до іншого докласти пару сил, що буде крутити стрижень, то стрижень деформується (скрутиться). 8.

СКРУТ СИГНАЛУ (кручение сигнала; signal torsion; Drehung f des Vermessungs-

signals n): скрут частин геодезичного сигналу, спричинений зміною температури повітря та безпосереднім нагріванням його частин сонячним промінням. С. с. спричинює обертання столика, на якому встановлюють теодоліт. Напрям обертання столика змінюється на протилежний через 2 - 3 год після настання максимальної денної температури. Це обертання може сягати навіть 1-2' за хвилину. Для послаблення цього джерела похибок час вимірювання має бути малий та прийоми вимірювань слід виконувати вранці та ввечері. 13.

СКРУТ СПОРУДИ (кручение сооружения; torsion of construction; Drehung f des Gebauds n): скрут, коли в двох паралельних фундаментах або двох гранях суцільної залізобетонної плити є нерівномірне осідання, спрямоване в різні боки. 7.

СЛІД ОРБІТИ (след орбиты; orbit trace; Bahnenspur f): миттєвий переріз поверхні Землі площиною орбіти її супутника в момент проходження його через вузол орбіти висхідний. Географічні координати - широту (р та довготу Я - біжучої точки сліду обчислюють за формулами:

(р = arcsin(sin wsin /);

Я = Q - S + arctg(tgM-cos/); и = со + v,

де v - аномалія справжня супутника; Q, і, (О - відповідно елементи орбіти: довгота висхідного вузла, нахил, аргумент перицентра; S - грінвіцький зоряний час на момент проходження висхідного вузла. Координати Я , (р можуть набувати значень: -і <(р< +і; 0° < Я < 360°. Точка сліду, що має найбільшу широту, наз. вертексом. Її координати: (р = і, А = Q - S+ 90°. 9.

СМУГА МЕРИДІАННА ШЕСТИГРАДУСНА (ТРИГРАДУСНА) (зона меридианная шестиградусная (трехградусная); meridian six-degree (three-degree) zone;

ція Ґавсса-Крюгера. 17.

СМУГИ ВІДВЕДЕННЯ (полосы отведения; right-of-way; Umfangsstreifen m p):

смуги земної поверхні, що призначені для будівництва і експлуатації лінійних інженерних споруд (автодоріг, залізниць, трубоводів тощо); для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування гідротехнічних і водогосподарських споруд, гідрометричних об'єктів, гребель, каналів тощо встановлюють смуги відведення з особливим режимом користування. На судноплавних водних шляхах за межами міських поселень встановлюють берегові смуги водних шляхів. Розміри С. в. та режим користування ними визначають за проектом, погодженим з державними органами охорони довкілля та водного господарства. Порядок встановлення берегових С. в. та користування ними визначається Водним кодексом України. 4.

СОЛОНІСТЬ МОРСЬКОЇ ВОДИ (соленость морской води; salinity of the sea water; Salzigkeit f des Meerwassers n): сумарний вміст (у грамах) всіх розчинених речовин у 1 кг морської води за умови, що бром та йод заміщені еквівалентною кількістю хлору, а всі органічні речовини спалені при температурі 480 °С. 6.

СОМІЛЬЯНА ФОРМУЛА (,формула Сомильяна; Somilian's formula; Formel von Somilian): для визначення прискорення сили ваги на поверхні рівневого еліпсоїда

льна сила ваги на полюсі та на екваторі еліпсоїда; a, b - велика і мала півосі еліпсоїда. Її одержав італ. учений Сомільян (1929). 6.

СОНЦЕ (солнце; sun; Sonne/): центральне тіло Сонячної системи і найближча до Землі зоря, яку здавна вважали основним орієнтиром у часі та просторі. Основні параметри С.: видна зоряна величина в

зеніті — 26,58т; радіус - 6,9626-108 м; пло- ща-6,0918-1018 м2; об'єм-1,4138-1027 м3;

маса - 1,989МО30 кг; ефективна температура - 5820 К; найбільший видний ку-

товий радіус - 16'17,53", а найменший — 15'45,43"; період обертання на екваторі - 24,88 доби; сер. густина - 1,4069-103 кг/м3; прискорення вільного падіння-273,98 м/с2. Джерелами енергії сонячного випромінювання є термоядерні реакції синтезу водню, в результаті яких утворюється гелій. Спектр електромагнетного випромінювання С. простягається від /-променів до радіохвиль, проте ультракороткохвильову його частину поглинає земна атмосфера на великих висотах, що зумовлює її йонізацію. Сонячна радіація, яка надходить від С. крізь атмосферу, зазнає складних перетворень унаслідок поглинання та розсіювання. Цикл активності на С. - це процес, що охоплює всю його поверхню. Найхарактерніший його прояв - утворення активних зон, що розвиваються в місцях виходу на поверхню С. досить сильних магнетних полів. Кількість цих утворень та їх площа змінюються з періодом близько 11 років. Існують також довгоперіодичні цикли сонячної активності. В будові атмосфери С. розрізняють фотосферу, хромосферу і корону. Саме в атмосфері С. відбуваються процеси, які об'єднуються спільною назвою - сонячна активність, яка безпосередньо впливає на біосферу Землі. 18.

СОНЯЧНА КОРОНА (солнечная корона; solar corona; Sonnenkorona/): найвіддаленіша зовнішня частина атмосфери Сонця, складається з гарячої (1-2 млн К) розрідженої високойонізованої плазми. Величина С. к. може бути в десятки разів більша від радіуса Сонця. Спостерігають під час повного сонячного затемнення у вигляді сяйва, яке оточує диск Сонця, що закритий Місяцем. 5.

СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ (солнечная радиация; solar radiation; Sonnenstrahlung J):

потік променевої енергії, що надходить на Землю від Сонця. Головна частина цієї енергії - ультрафіолетові, видні та інфрачервоні промені, які мають довжину хвиль від 0,1 до 120 мкм. Саме цю частину електромагнетного випромінювання Сонця в метеорології наз. сонячною радіацією.

С. p., що надходить на верхню межу атмосфери, на шляху до земної поверхні поглинається та розсіюється в атмосфері. С. p., що надходить від Сонця в атмосферу, а потім на земну поверхню у вигляді паралельного пучка променів, наз. прямою. Значна частина прямої радіації досягає земної поверхні. Частина С. р. розсіюється молекулами атмосферних газів і аерозолями й надходить на земну поверхню у вигляді розсіяної радіації. Частина С. р. відбивається від земної поверхні й атмосфери (переважно від хмар); її наз. відбитою радіацією. С. р. поділяють на короткохвильову (довжини хвиль 0,1-4 мкм) і довгохвильову (4—120 мкм). На землю надходить переважно короткохвильова С. р. Кількість С. р. характеризується потоком радіації - кількістю променевої енергії, що надходить на одиницю поверхні за одиницю часу. В метеорології С. р. виражають у

Кількість прямої С.р., що надходить за одиницю часу на одиницю поверхні перпендикулярно до сонячних променів, наз. густиною потоку С. р. Розділ метеорології, що вивчає С. р., наз. актинометрією. С. р. вимірюють актинометром (пряму), піранометром і альбедометром (розсіяну, відбиту і сумарну). С. р. має важливе значення під час розв'язання низки наукових, технічних і практичних задач у різних галузях науки, техніки та господарській діяльності, зокрема в геодезії під час виконання польових інструментальних вимірювань. 19.

СОНЯЧНА СИСТЕМА (солнечная система; solar system; Sonnensystem п): сукупність космічних тіл: планети, астероїди, комети, метеорні тіла, дрібні пилові частинки, потоки сонячного вітру, які рухаються у сфері притягання Сонця. 18.

СОНЯЧНИЙ ВІТЕР (солнечный ветер; solar wind; Sonnenwind in): потоки плазми і вмороженого у них магнетного поля, які летять від Сонця у міжпланетне середовище і є результатом розширення сонячної

корони. Склад С. в. відповідає вмісту хемічних елементів у сонячній короні. 18.

СОНЯЧНІ ПЛЯМИ (солнечные пятна; sun-spots; Sonnenflecke m pi): темні утворення на фотосфері Сонця, складаються з ядра і півтіні. Діаметр плям становить від 1000 до 200000 км, час існування - від кількох годин до кількох місяців. Температура С. п. становить 3000-4500 К і нижча за температуру фотосфери на 1-3 тис. К, унаслідок чого вони в 2-5 разів темніші від фотосфери. С. п. характеризуються значними магнетичними полями (до 4 кілоерстед). 5.

СОНЯЧНІ СПАЛАХИ (солнечные вспышки; solar flares; Sonneneruptionen f pi):

див. Хромосферні спалахи. 5.

СОЦІОЛОГІЯ (социология; sociology; Soziologie f): наука про суспільство як цілісну систему, про закономірності виникнення і розвитку різних соціальних утворень і суспільних груп. 5.

СПЕКТРАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛА СВІТЛА (спектральная характеристика источника света; spectral characteristic of light source; spektrale Charakteristikfder LichtquelleJ): характеризує розподіл енергії випромінювання джерела світла за довжиною хвилі. С. х. д. с. найчастіше зображують графіком, де вертикальною віссю є потужність випромінювання, а горизонтальною - довжина хвилі випромінювання. 13.

СПЕКТРАЛЬНА ЧУТЛИВІСТЬ АЕРОФОТОПЛІВКИ (спектральная чувствительность аэрофотопленки; spectral sensitivity offilm; spektrale Empfindlichkeitfdes Aerofilms m): здатність фотоматеріалу реагувати на випромінювання різних довжин хвиль. Для визначення С. ч. а. та ін. фотоматеріалів на прозорій підкладці використовують стандартні світлофільтри, спектрограф і спектросенситометр. Під час використання світлофільтрів експонування оптичного клина проводять без світлофільтра і через жовтий, оранжевий та червоний світлофільтри через стандартні світлофільтри, які містяться в рамці сенситометра. Криві характеристичні буду-

11 12

І2

Спектрографом фотографують отриманий за допомогою призми спектр. Спектросенситометр дає змогу фотографувати спектр за різних експозицій і отримати спектросенситограму, за результатами вимірювання якої визначають залежності між довжиною хвилі і спектральною чутливістю фотоматеріалу. У спектросенситометрі є: джерело світла 1, конденсор 2, нейтральний послаблювач 3, закривач 4, вхідна щілина 5, об'єктив 6, призми спектрографа 7, які розкладають світло на монохроматичні складові, об'єктив 8 фокусує спектри на фотоматеріал 9. Шкала довжини хвиль 10 освітлюється за допомогою пристрою 11,12. 3.

СПЕКТРОЗОНАЛЬНА ФОТОГРАФІЯ

(іспектрозональная фотография; spectrozonal photography; spektralzonales Lichtbild n): різновид кольорової фотографії, яка забезпечує одночасне фотографування об'єктів у різних спектральних зонах і отримання на єдиній підкладці кольорових зображень, яким властивий найбільший кольоровий контраст. Об'єкти на спектрозональних матеріалах отримують ненатуральне зображення. Залежно від спектральних зон розрізняють різні типи аероплівок. Основними зонами є: синьо-фіолетова (с), жовто-зелена (з), червона (ч) та інфрачервона (іч). Типи плівок:

Аерофотоплівки СН-6 та СН-6М особливо ефективні для дешифрування рослинності, розпізнавання вологих ділянок та уточнення водних меж; для розпізнавання геологічних об'єктів - СН-4, СН-5, СН-23, для розпізнавання рослинності СН-5, СН- 6, СН-23. 3.

СПЕЦІАЛЬНА КАРТА УКРАЇНИ

(Специальная карта Украины; Special map of Ukraine; Karte der Ukraine von Baeuplan):

основний картографічний твір франц. інженера-фортифікатора і військового

картографа Гійома Левассера де Боплана (1600-73), складений за результатами ви-

мірювань під час його служби в Україні у складі польської коронної армії (1630-47). Назва цієї карти в перекладі: „Спеціальна і докладна карта України. З належними до неї воєводствами, а також округами та провінціями". Надрукована у Гданську 1650,

складається з 8 аркушів, розмір кожного 41,5x45 см (загальний розмір карти 83X

216 см), орієнтування південне. М-б карти приблизно 1:450000. Як за м-бом, так і за

змістом ця карта є оглядово-топографіч- ною; на ній зображено багато населених пунктів, доволі розгалужену гідрографічну мережу, лісистість, болота, скелі тощо. Виділені центри воєводств, місця єпископських урядів, князівських центрів, шляхетських судів, укріплених міст і фортець, монастирів, млинів, державні кордони і воєводські межі, головні та сільські дороги, броди. Для зображення змісту використано близько 30 умовних позначень. За допомогою м-бу можна отримати віддалі в польськ., укр., нім., франц., італ. і рос. милях. На ілюстрації, вміщеній на карті внизу, зображені постаті шляхти і козаків, їх одяг, озброєння. Було декілька видань цієї карти. С. к. України Боплана - важливе історичне джерело. Вона, як і інші карти Боплана українських

земель, познайомила Европу з Україною і є авторитетним доказом національної ідентичності українського народу. 5.

СПІВХИТАННЯ ШТАТИВА МАЯТНИКА (сокачание штатива маятника; соо-

щення в горизонтальній площині осі почепу маятника в один та в інший бік на величину <5 в такт коливання маятника, що призводить до уявного збільшення його зведеної довжини на ЛІ = 5/а. Виміряний період коливання маятника j ' завжди буде більший від періоду Т для абсолютно жорсткого штатива. Т = Т' - а . С. ш. м. на пунктах спостереження різне і тому його треба враховувати при відносних вимірюваннях сили ваги. Поправку <7 у виміряний період коливання визначають зі спостережень двох однакових маятників, які коливаються в одній площині. За допомогою методу Венінга-Мейнеса можна повністю уникнути впливу С. ш. м. 6.

СПІКУЛИ (спикулы; spicule; Spiculen pi):

у сонячній хромосфері - окремі стовпи світляної плазми, які видні під час спостереження Сонця в монохроматичному світлі. С. піднімаються із хромосфери в сонячну корону до висоти 6-10 тис. KM, їх діаметр 200-2000 км, час їх існування 5 - 7 хв. Одночасно на Сонці є сотні тисяч С. 5. СПОРУДА ВИСОТНА (высотное сооружение; skyscraper; Hohengebciude и): споруда, висота якої більша за довжину та ширину (димар, башта, щогла, будинок). 1.

СПОРУДА ЛІНІЙНА {линейное сооружение; linear construction; lineares Gebaude n): споруда, довжина якої значно більша за ширину і висоту (дорога, тунель, канал, міст тощо). 1.

СПОРУДА ПЛОЩОВА {площадное сооружение; area construction;flaches Gebaude л):

споруда, довжина і ширина якої більші за висоту (місто, аеродром, завод тощо). 1. СПОРУДА ПРОСТОРОВА {пространственное сооружение; spatial construction;

raumliches Gebaude n): споруда, довжина, ширина та висота якої приблизно однакові (будинки). 1.

СПОСІБ АРЕАЛІВ {способ ареалов; area method; Arealverfahren n): спосіб зображення на карті за допомогою відповідних площових картографічних позначень певних ареалів земної поверхні. 5.

СПОСІБ БОЛОТОВА {способ Болотова; Bolotov's method; Verfahren n von Bolotov):

графічний спосіб визначення місця розташування на карті - планшеті та в натурі четвертої точки за даними трьома іншими точками, які є на карті-планшеті та закріплені в натурі (див. Графічне розв'язу - вання задачі Потенота). 12.

СПОСІБ ВИМІРЮВАННЯ РІЗНИЦІ ФАЗ ЕКСТРЕМАЛЬНИЙ {экстремальный способ измерения разности фаз; extremal method of measurement of phases difference; extremales Phasendifferenzmessungsverfahren n): використовували в світловіддалемірах першого покоління (див. Ф у н к ц і о н а л ь н і схеми с в і т л о в і д - далемірів), у передавачах з модуляторами інтенсивності світла. Демодулятором міг бути такий самий модулятор, як у передавачі або фотоелектронний помножувач. В обох випадках величина сигналу, яку одержували з демодулятора, змінювалася за гармонічним законом зі зміною різниці фаз (див. Фазовий метод визначення віддалей). Різницю фаз змінювали, змінюючи вимірювальну частоту або фазу опорного коливання, до отримання екстремальних значень сили сигналу з демодулятора. 13.

СПОСІБ ДОВІЛЬНОЇ СТАНЦІЇ {способ свободной станции; free stationing method; Verfahren n des freier Station f): спосіб знімання або розмічування споруд, коли геодезичний прилад встановлюють на тимчасовій станції, положення якої попередньо визначають із найближчих пунктів геодезичної основи. 1.

СПОСІБ ЗНАКІВ РУХУ {способ знаков движения; motion sign method; Verfahren n

des Bewegungszeichens n): використовується для зображення на карті різноманітних просторових переміщень як природних (морські течії, діяльність вітрів за деякий проміжок часу і в певному регіоні тощо), так і соціально-економічних (міграція населення, перевезення вантажів і т. ін.). Цим способом, використовуючи різні графічні засоби, можна показати на карті напрям і швидкість переміщення, кількість і якість та ін. дані явищ, що переміщуються в просторі. Графічними засобами в С. з. р. є стрілки (напр., для зображення вітрів, при цьому кількісний бік характеризується товщиною (шириною) стрілки, що залежить від сили вітру, а якісний - кольором, (напр., теплі та холодні вітри зображуються на карті різними кольорами), а також стрічки різного кольору або рисунка (штрихування тощо) і ширини. Знаки руху можуть точно зображувати напрям переміщень, тобто дотримуючись, напр., зображених на карті залізниць чи судноплавних річок, або схематично, коли, напр., стрічка відповідних форми і ширини з'єднує пункти, між якими здійснюється переміщення. 5.

СПОСІБ ЗНАЧКІВ (способ значков; sign method; Zeichenverfahren n): застосовується для зображення на к ар т і локалізованих на місцевості об'єктів і явищ відповідними умовними позначеннями - різних за формою, розмірами та кольором значків. За формою значки поділяють на геометричні, буквені та наочні.

Геометричні - найчастіше рисунки простих геометричних фігур: коло, прямокутник, квадрат, трикутник, ромб тощо. Різниця між значками за формою сприяє їх кращому запам'ятовуванню, а якщо їх ще й зафарбувати, то вони читатимуться ще краще, що дає змогу подати на карті більшу кількість інформації при меншій кількості геометричних фігур. Геометричні значки займають на карті порівняно мало місця, викреслювати їх легко, особливо з використанням відповідних трафаретів.

Буквені значки - переважно одна, дві чи декілька початкових букв назви об'єкта або

явища, що зображується на карті (напр., Fe для зображення на карті родовищ заліза). Буквений значок незначною мірою вказує на локалізацію зображуваного об'єкта чи явища, однак, якщо вписати його в якийсь геометричний значок, напр., ромб, то локалізація стане краща.

Наочні значки за своїм виглядом подібні до зображуваних на карті об'єктів реальної дійсності. Вони є натуралістичні (напр., рисунки автонавантажувача чи чобота свідчать про наявність у цьому місці заводу автонавантажувачів чи взуттєвої фабрики) і символічні (напр., кубик і чорний рівнобедрений трикутник, що символізують кристал солі і вежу, вказують на родовище кухонної солі і видобування нафти, а зірочка на топографічній карті - на наявність у цьому місці астрономічного пункту). Зазвичай розмір значка подає кількісну, а колір - якісну характеристику об'єкта. Використовуючи т. зв. зростаючі значки, можна за допомогою цього способу зобразити на карті динаміку явища. 5.

СПОСІБ ІЗОЛІНІЙ (способ изолиний; isoline method; isolinien-methode; Isolinienmethodef): використовується для зображення на карті неперервних і поступово змінюваних і до того ж суцільно поширених на якомусь просторі явищ за допомогою ізоліній. Точки для побудови ізоліній проставляють на карті інтерполюванням, припускаючи, що явище між інтерпольованими точками на цій території змінюється лінійно. Під час інтерполювання треба обов'язково враховувати особливості зображуваної на карті території, зв'язки між об'єктами і явищами, що відбуваються на ній, на основі чого правильно підібрати сталий інтервал між ізолініями, який деколи може бути й змінним. Оформлення ізоліній аналогічне оформленню горизонталей. Деколи для наочності простір чи смугу між ізолініями зафарбовують відповідними кольорами або заштриховують. 5.

СПОСІБ КІЛЬКІСНОГО ФОНУ (способ количественного фона; quantitative background method; Methodef des quantita-

tiven Hintergruncls m): спосіб зображення на карті кількісних відмінностей деякого явища, суцільно поширеного на території, що картографується. Цю територію поділяють на однорідні частини за певними кількісними показниками, після чого однотипні частини зафарбовують відповідним кольором або заштриховують. С. к. ф. використовують для складання низки ґрунтових та ін. карт. 5.

СПОСІБ КРАПОК (точеный способ; dot method; Punktmethode f): використовується для зображення на карті тематичній масових поширених об'єктів (явищ) за допомогою відповідної кількості однакового розміру крапок, розташування яких відповідає розташуванню і концентрації цих об'єктів на місцевості, а кожна крапка певного розміру відповідає однаковій кількості одиниць зображуваного на карті об'єкта (явища). Суттєвим у С. к. є визначення т. зв. ваги крапки, тобто кількості об'єктів, якій на карті відповідає одна крапка (напр., однією крапкою якогось розміру зображено на сільськогосподарській карті 100 га ріллі). Використовуючи різнобарвні крапки, можна подавати на карті якісні характеристики об'єктів (явища). Деколи на одній і тій же карті застосовують крапки двох і більше вагових категорій. 5.

СПОСІБ ЛІНІЙНИХ ЗНАКІВ (способ линейных знаков; linear sign method; Methodef der Linienzeichen n pi): використовується для зображення на карті різних (без ширини) лінійних об'єктів (напр., меж політико-адміністративного поділу, вододільних ліній тощо) об'єктів лінійної протяжності, ширина яких не виражається в м-бі карти (напр., річки, дороги), а на деяких картах тематичних також ліній немалої протяжності доволі витягнутих об'єктів (напр., лінії основних напрямів гірських хребтів, тектонічні лінії тощо). Передача якісних і кількісних характеристик, а також їх зміна з часом осягається в С. л. з. за допомогою рисунка, кольору, структури лінійних знаків, а деколи й їх ширини. 5.

СПОСІБ ЛОКАЛІЗОВАНИХ ДІАГРАМ

(іспособ локализованных диаграмм; localizated diagrams method; Diagrammethode f , Methodefder lokalisieren Diagramme n pi):

використовується для картографування за допомогою графіків і ді а грам як явищ, локалізованих у певних точках (пунктах), так і явищ суцільного поширення на певній території, при цьому точки локалізації можуть бути підписані, або й без підпису, але мають бути локалізовані хоч би за виходами сітки картографічної. Локалізація може бути здійснена також у вибраних клітинках карти заздалегідь визначеного розміру. С. л. д. застосовується для карт, що характеризують сезонні і періодичні явища, їх зміну та повторюваність, що здебільшого властиве метеорологічним картам. 5.

СПОСІБ НАЙМЕНШИХ КВАДРАТІВ

(іспособ наименьших квадратов; least-squ- are method; Methode fder kleisten Quadrate n pi): математична дисципліна, в якій опрацьовані методи знаходження найімовірніших значень, а також ліквідації неузгодженості функціонально пов'язаних величин за умови [pVV] = min, або [VV\ = min, де Pf - ваги, Vi = 11 - L0, lj - результат вимірювання, Ьй — найнадійніше значення. Отримана система поправок є максимально ймовірною (порівняно з іншими можливими системами поправок), якщо виміри підкоряються нормальному закону. 20. СПОСІБ ПЛАВАЮЧОЇ ЧАСТОТИ

(іспособ плавающей частоты; floating frequency method; Methode f der Schwimmfrequenzf): спосіб розв'язування багатозначності у фазових віддалемірах. Для цього у віддалемірі треба мати дві фіксовані частоти:/, і/2, на яких виконуються фазові вимірювання. Крім того, передбачена можливість плавного переходу від частоти /, до частоти^ з реєстрацією зміни різниці фаз, яка при цьому переході виникне. Отже, тут одержують кількість цілих періодів, на яку змінилася різниця фаз під час переходу від частоти/, до частоти/2. Вона потрібна для вилучення багатозначності одноступеневим способом. С. п. ч. об'єд-