72. Педагогічна техніка юриста.

Педагогічна техніка — це сукупність педагогічних дій, за­собів і прийомів, адаптованих до специфіки правоохоронної діяльності, які використовуються з метою одержання макси­мального педагогічного результату.

Як свідчить аналіз науково-педагогічної та психологічної літератури, педагогічна техніка як сукупність професійних умінь сприяє гармонійній єдності внутрішнього захисту діяль­ності спеціаліста і зовнішнього його вираження. За таких умов майстерність виявляється в синтезі духовної культури і педа­гогічно доцільної зовнішньої виразності [2; 5; 6].

Педагогічна техніка включає техніку володіння словом, голо­сом, жестом, мімікою, які використовуються як засоби під час пе­дагогічних аспектів і під час розв’язання педагогічних завдань.

Педагогічна техніка — це вміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу. Це во­лодіння комплексом прийомів, який дає змогу юристові, прав­никові глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе і досяг­ти успіхів у виховній роботі Поняття “педагогічна техніка” містить дві групи складни­ків. Перша група пов’язана з умінням педагога керувати своєю поведінкою: техніка володіння своїм організмом (мімікою, пантомімікою); керування емоціями, настроєм — для зняттязайвого психічного напруження, збудження творчого самопо­чуття; володіння соціальною перцепцією (техніка керування увагою, уявою); техніка мовлення (керування диханням, дик­цією, темпом мовлення). Друга група пов’язана з умінням вплинути на особистість і колектив: техніка організації кон­такту, управління педагогічним спілкуванням, організація ко­лективних творчих справ тощо [3].

Складники першої і другої групи педагогічної техніки спря­мовані або на організацію внутрішнього самопочуття, або на вміння це почуття адекватно виявити зовні. Можна умовно поділяти педагогічну техніку на зовнішню і внутрішню, від­повідно до мети її використання.

Внутрішня техніка — це створення внутрішнього пережи­вання особистості, психологічне настроювання педагога на майбутню діяльність через вплив на розум, волю і почуття.

Зовнішня техніка — це втілення внутрішнього переживан­ня особистості педагога в його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці [3].

Внутрішня техніка. Самопочуття юриста, правника не є особистою справою, оскільки його настрій впливає і на колег, і на громадян, з якими він працює. Досягти оптимального внутрішнього стану в педагогічній або правничій діяльності важко, оскільки вона емоційно напружена. Правник повинен уміти зберігати працездатність, володіти ситуацією для забез­печення успіху в діяльності і збереження свого здоров’я. Для цього важливо працювати над таким синтезом якостей і влас­тивостей особистості, які дають змогу впевнено, без зайвого напруження здійснювати свою професійну діяльність. Мова йде про:

— педагогічний оптимізм;

— впевненість у собі як у педагогові, правникові;

— уміння володіти собою, відсутність емоційного напру­ження;

— наявність вольових якостей (цілеспрямованість, самовла­дання, рішучість).

Усі ці якості характеризують психологічну стійкість у професійній діяльності. В її основі — позитивне емоційне ставлення до себе, до співробітників, праці. Саме позитивні емоції активізують, надихають спеціаліста, надають йомувпевненості, почуття радості, позитивно впливають на стосунки з колегами. Негативні емоції гальмують активність, дезорганізують поведінку і діяльність, провокують тривожність, страх, підозру. А. С. Макаренко вважав, що в колективі повинна бути “постійна бадьорість, ніяких похмурих облич, ніяких кислих виразів, постійна готовність діяти, веселковий настрій, саме мажорний, веселий, бадьорий настрій”. Мажорний тон сприяє успішному досягненню мети, подоланню труднощів.