34. Філософсько-правові ідеї ш.Л. Монтеск'є.

Рiшучіше, проте все ще з помiрною програмою, виступав вiдо-мий французький просвiтитель ХVІІІ ст. Шарль Луї Монтеск’є

(1689–1755 рр.)

Згодом вiн видає книгу“Роздуми про причини величностi й

занепаду римлян” (1734 р.), а1748 р. уже в шістдесятирiчному

вiцi — найкращу працю, що принесла йому велику славу: “Про

дух законiв”. За два роки потому вiн написав ще одну, але менш

цiкаву працю“Захист духу законiв”. На цьому його лiтературна

дiяльнiсть завершилась, так як вiн ослiп, вiдiйшов вiд суспiльних

справi доживав життя одиноким.

У праці“Про дух законiв” Монтеск’є намагається довести, що

закони будь-якого народу мають вiдповiдатиi неминуче вiдповiда-ють географiчним умовам, економiчному становищу, релiгiї наро-дуi особливо його полiтичним установам. Існує закономiрнiсть,

яка визначає змiст права тiєї чиiншої країни. “Дух” законiв визна-чається низкою конкретних умов, в яких перебуває суспiльство—

така головна думка Монтеск’є.

35. Етико-правові ідеї І. Канта.

Родоначальник нiмецького iдеалiзму Iммануїл Кант (1724– 1804 рр.) народився в Кенiгсберзi у сiм’ї ремiсника. У його вихо- ваннi велику роль вiдiграла мати, що мала сильнi благочестивi по- етичнi нахили. В школi вiн вивчав класичні мови, а в унiверситетi, до якого вступив у 16 рокiв, виявив iнтерес до фiлософiї i приро- дознавства.

Фiлософськi та етичнi погляди, а також погляди на державу i право викладенi в його основних працях: “Про основоположення метафiзики нравiв” (1785 р.), “Критика чистого розуму” і “Мета- фiзичнi зачатки вчення про право” (1737 р.), “До вiчного миру” (1793) та iн.

Основна риса фiлософiї Канта — примирення матерiалiзму з iдеалiзмом, компромiс мiж ними, поєднання в однiй системi рiз- нобiчних, протилежних фiлософських напрямiв. Справді, Кант протиставляє себе матерiалiзму, з одного боку, а з іншого — iдеалiзму i скептицизму. Вiн називає власну фiлософiю трансцендентальним iдеалiзмом i стверджує, що за допомогою його фiлософiї можна “пiд корiнь пiдрiзати матерiалiзм, фаталiзм, атеїзм, невiру вільнодумства, мрiйливiсть i марновiрство”. При всiй двобiчностi та суперечливостi системи Канта вiн вiд- давав явну перевагу iдеалiзму. Головне завдання своєї фiлософiї Кант вбачав у тому, щоб знайти межі чистого розуму, а саме ті, в яких дiє закон необхiдностi, i вiдшукати сферу, де дiє закон свобо- ди (закон, що дiє в суб’єктi).

Згідно з Кантом пiзнання передбачає три стадiї: чуттєвiсть, мiр- кування i розум. Пiзнання людини має межі, позаяк їй доступнi лише явища, а саме результат дiї об’єкта пiзнання на суб’єктивну пiзнавальну здiбнiсть. Об’єкт сам собою (як “рiч в собi”) недосяж- ний пiзнанню.

Людина як “рiч у собi” незалежна вiд впливу на її волю навко- лишнього середовища i може діяти, пiдкоряючись тiльки мораль- ному закону. Однак людина ще й явище, i навколишній її свiт впливає на її волю, порушує принципи моралi, творить з нею свавiлля. I тому людина може бути морально чистою тiльки в раю, у потойбiчному свiтi. (Кант допускав вiру в безсмертя душi й Бога.) Нездiйсненнiсть вимог моралi спричинює необхiднiсть права. Право регулює зовнiшню поведiнку людей. “Питання про те, що таке право, — зауважує Кант, — створює для юриста такi самі труднощi, як для логiки питання про те, що таке iстина...” Щоб правильно вiдповiсти на це питання, юрист, згідно з Кан- том, має залишити осторонь емпiричнi зачатки, взятi з конкрет- них умов мiсця i часу i шукати джерело суджень в одному лише розумi. “Суто емпiрична наука права — це голова, яка може бути дуже красива, але, на жаль, без мозку”.

Кант запропонував таке визначення права: “Право є сукупнiсть умов, за яких свавiлля одного може бути узгоджене зі свавiллям іншого за загальним законом свободи”.

Вчення Канта про право стало основою iдеалiстичного напря- му в буржуазнiй юридичнiй науцi — нормативiзму, який стверд- жував, що норми права незалежнi вiд законiв розвитку суспiльно- го життя i становлять вимоги обов’язку (“належного” або Sоllen), тоді як закони природи i суспiльного життя виражають необхiд- нiсть, в якiй воля людини безсила (Sein). Із вченням Канта тiсно пов’язана теорiя правової держави, ос- кiльки вiн вважав, що мета держави полягає в забезпеченні пану- вання права, вимогам якого повинна пiдпорядковуватись держа- ва.

Кант стверджує, що держава — необхiднiсть її, зумовлюється знову ж таки вимогами категоричного iмперативу. Мета держа- ви — забезпечити примусовою силою виконання правових норм. Держава — це результат угоди, силою якої кожен вiдмовляється вiд природної свободи, щоб користуватись свободою як член дер- жави. 189 Як зауважує Кант, цей перший договiр не iсторичний факт, а тiльки апрiорна iдея, яка сприяє тому, щоб пояснити те, що недо- ступно iсторичнiй науцi. Кант визначав державу як об’єднання певної кількості осiб пiд дiєю права (таким чином, держава — це суто правова органiзацiя). Мета держави — не щастя громадян, а торжество iдеї права.

Щодо полiтичних прав, зокрема виборчого права, то Кант подi- ляв громадян на “активних” i “пасивних”. До останнiх вiн вiдно- сить ремiсникiв, робiтникiв, жiнок i слуг.

Стосовно власностi, то Кант, як i всi буржуазнi iдеологи, обсто- ював iнтереси буржуазiї. Будь-яка власнiсть у державi, заявляв вiн, має бути приватною. Однак як противник феодалiзму вiн запере- чував власність лицарських i духовних орденiв.

Форми правлiння Кант класифiкує за двома ознаками:

• кiлькістю законодавчих осiб — автократичнi (абсолютна мо- нархiя), аристократичнi та демократичнi;

• наявнiстю або вiдсутнiстю подiлу влад (республiканськi — з подiлом влад i деспотичнi — без подiлу влад).

Найкращою формою правління Кант вважав автократiю, а саме абсолютну монархiю, так як вона найпростіша. Демократiя, на його думку, найскладніша й тому найгiрша.

Кант мало вiрив у можливiсть здiйснення iдеї вiчного миру, але рекомендував докладати всiх зусиль, щоб наблизити цю iдею до дiйсностi. У цьому зв’язку вiн виступав за:

• невтручання у справи iнших держав;

• скорочення постiйних вiйськових формувань;

• оголошення i ведення вiйни не повинно бути абсолютною прерогативою монарха, на це потрiбна добровiльна згода пiдданих;

• гуманiзацiю методiв ведення вiйни. Вiйна не повинна бути каральною, нищівною, або такою, що має на метi понево- лення iнших народiв;

• неправомiрне використання пiдданих як шпигунiв, убивць, поширювачів неправдивих вiдомостей;

• поставки i контрибуцiї не повиннi перетворюватись на гра- бiж народу;

• переможцi не мають права вимагати вiдшкодування вiйсь- кових витрат або викуп при обмiнi вiйськовополоненими;

• переможена держава (держава, яка зазнала поразки) i її пiд- данi не повиннi втрачати в результатi завоювання грома- дянську свободу i перетворюватись на колонiю завойовни- кiв, а пiдданi — на рабiв (iнакше вiйна була б каральною).

36. Філософія права Г. Гегеля.

Георг Вiльгельм Фрiдріх Гегель (1770–1831 рр.)

Основнi твори Гегеля: “Феноменологiя духу” (1807 р.), “Наука логiки” (1812–1816 рр.), “Енциклопедiя фiлософських наук” (1817 р.) i основна робота з питань держави i права “Фiлософiя права” (1821 р.).

Вважають, що Гегелева фiлософiя стала вiнцем усiєї iдеалiстичної фiлософiї Нi- меччини.

Фiлософiю Гегеля прийнято подiляти на його прогресивну час- тину — дiалектику (вчення про розвиток) i реакцiйну — систему. Вiдповiдно до системи Гегеля основою свiту є якесь мисляче ро- зумне начало — абсолютна iдея. Згідно з розвитком цiєї абсолют- ної iдеї розвивається й увесь свiт. Абсолютна iдея у розвитку перед- бачає кiлька ступенiв.

Перший — це iснування абсолютної iдеї в загальних зачатках логiки — у виглядi понять, чистої логiчної думки. Саме тут Гегель i розробив дiалектичний метод, розглядаючи поняття свободи, не- обхiдностi, кiлькостi, якостi, можливостi в їх логiчнiй послiдов- ностi.

Другий — це перетворення абсолютної iдеї на природу, а саме її матерiальне втiлення.

Третiй — це дух, розвиток абсолютної iдеї через людське мис- лення. На цьому ступенi виявляється iндивiдуальна людська свiдо- мiсть i мисляча людина, суспiльна свiдомiсть i всi суспiльнi iнсти- тути, держава, право, суспiльство, мораль.

Кожний iз названих ступенів, у свою чергу, подiляється на три. Гегель виокремлює у фiлософiї духу три частини: науку про суб’єктивний, об’єктивний i абсолютний дух. Суб’єктивний дух виявляється в розвитку iндивiдуальної свiдомостi; об’єктивний — у правi, моралi й моральностi; абсолютний, що становить тотож- нiсть (єднiсть) суб’єктивного i об’єктивного духу, — у мистецтвi, релiгiї i фiлософiї.

Право i державу Гегель вiдносить до ступеня об’єктивного духу. Держава, право i всi iншi суспiльнi установи та iнститути, на його думку, — вияви так званого об’єктивного духу, а саме суспiльної свiдомостi. Проте не будь-якої суспiльної свiдомостi i навiть не ре- ально iснуючої, а iдеальної, закладеної в абсолютнiй iдеї.

Згідно з Гегелем право — це наявне буття свободної волi. Сенс цього визначення полягає в тому, що свобода волi — це усвiдом- лена необхiднiсть. Це положення було запозичено пiзнiше марк- систською теорiєю. Ф. Енгельс зазначав, що це було правильне ро- зумiння спiввiдношення свободи й необхiдностi.

Проте за теорiєю марксизму необхiднiсть — це незалежний вiд людської свiдомостi розвиток свiту, а за Гегелем необхiднiсть — це розвиток абсолютної iдеї. Те, у що вона втiлилась, i є необхiднiстю. Так , необхiднiстю розвитку абсолютної iдеї в суспiльствi є, згідно з теорією Гегеля, прусськi суспiльнi й полiтичнi порядки. Це — вi- нець, далi якого суспiльство не може рухатись. У прусських поряд- ках, стверджував Гегель, втiлилася справжня свобода тому, що прусський народ — це народ iсторичний, а всi iншi народи не мо- жуть претендувати на таку високу мiсiю.

Усi суспiльнi вiдносини Гегель розглядав як правовi (мораль, етику), а всi суспiльнi iнститути — як iнститути права. Держава, за Гегелем, — це справжність моральної iдеї. Це не засiб забезпечення прав людини, а самоцiль. Держава — це похiд бога у свiтi. Держава може бути погана або добра, але в будь-яко- му разі пiдкорення їй обов’язкове тому, що саме вона покликана знiмати в цивiльному суспiльствi всi суперечності.

Гегель захищав приватну власнiсть, без якої, на його думку, лю- дина не може мати справжньої свободи. Вiн критикував теорiї утопiчного соцiалiзму, а також Платона за iдею лiквiдацiї приват- ної власностi: “Щоб зробити людей рiвними — потрiбно вiдруба- ти їм голови… Лише завдяки власностi людина стає особистiстю”.

Гегель був противником будь-яких революцiйних рухiв, але прибiчником вiйни як засобу вирiшення внутрiшнiх суперечнос- тей у державi. У вiйнi вiн вбачав велику силу оновлення (як хвиля моря очищує все) i засiб боротьби з революцiєю, так як нацiї, все- рединi яких iснують “непримиреннi антагонiзми”, знаходять “внутрiшнiй спокiй завдяки зовнiшнiм вiйнам”. Тому вiн критику- вав iдею вiчного миру Канта.

Iдеал Гегеля — станово-представницька спадкова монархiя. У державi не повинно бути кiнцевого подiлу влади. Має бути єди- ний орган для остаточного вирiшення полiтичних питань. Це пра- во вiн надавав монарху. Монарх об’єднує всі влади в єдине ціле. Законодавча влада надається двопалатному парламенту (верхня палата — спадкова, нижня — виборна). До влади мають доступ багаті люди — власники. Про простий народ Гегель говорить зне- важливо: “Це та частина, яка сама не знає, чого хоче”.

Виконавча влада має бути віддана чиновникам, бiльшiсть з яких — представники дворян. “У кожнiй державi, — зауважував Гегель, — має бути синтез — це князiвська або монарша влада”.

37. Філософія права Ф.К. Савіньї та Г.Ф. Пухти.

Iсторична школа права ( К. Савіньї, Г. Пухта)

Фрiдрiха Карла Савiньї (1779–1861 рр.) i Георга Фрiдрiха Пухти (1798–1846 рр.)

Iдеї Гуго продовжував розробля- ти Савiньї. У 40-х роках ХІХ ст. вiн видав шеститомне видання “Системи сучасного римського права”. Савiньї виступає проти нi- мецького юриста Тiбо, який у 1814 р. видав брошуру “Про необ- хiднiсть всезагального цивiльного права для Нiмеччини”, в якiй висувалась прогресивна iдея — створити єдиний цивiльний ко- декс для всiєї Нiмеччини. (Слiд зауважити, що ця iдея здiйснилась тiльки в 1898 р.)

У пропозицiях Тiбо Савiньї вбачав вплив рацiоналiстичної фi- лософiї ХVІІІ ст. з її вiрою у всемогутнiсть законодавця i благодатнi наслiдки, що мали настати з виданням нових кодексiв. Савiньї до- коряє Тiбо за iгнорування iсторичного минулого i висловлює зневiру у можливiсть видання “iдеального законодавства для всiх часiв i для всiх випадкiв”. (Нiмецьке цивiльне укладення 1898 р. якраз і стало таким універсальним законодавчим актом.)

На думку Савiньї, право, як i мова, мораль має характер влас- тивий тому чи тому народовi. Право — це не довiльна настанова законодавця, зауважує Савiньї, а продукт якогось “народного духу”, народної свiдомостi. Таким чином, до захисту феодальних порядкiв, що склалися дав- но, він домiшує i нацiоналiзм, який вiдiгравав у його програмi не менш реакцiйну роль.

Називаючи право вираженням народного переконання, Савiньї, однак, не мiг зовсiм заперечувати й роль юристiв у розроб- цi права. Тому для того, щоб поставити все на свої мiсця, вiн зап- ропонував розрiзняти такі стадiї розвитку права:

• “природного” права, що живе безпосередньо у свiдомостi народу i формується як звичаєве право;

“вченого” права — це думки i розробки вчених юристiв представникiв народу i вiдповiдно виразникiв правосвiдо- мостi;

• кодифiкацiю (на думку Савіньї, менш значуща).

Георг Пухта — правонаступник i послiдовник Савiньї. Його погляди як одного з авторiв iсторичної школи права викладенi у працях “Звичаєве право” (1828 р.) i “Курс iнституцiй” (1841 р.). Як i Савiньї, Пухта у визначеннi сутностi права виходить iз нацiоналiстичного “духу народу”. “Своєрiднiсть народу вияв- ляється в його правi так само, як i в його мовi та вдачi (натурi)”.

В основу будь-якого права Пухта покладав звичай. Зрозумiло, що вiн iгнорував класовий характер феодального права i називав його вираженням “загальної свiдомостi народу”. Право, за слова- ми Пухти, розвивається органiчно з народного духу. Вiн вислов- лював цю думку такими словами: “Право має власну iсторiю”.

Пухта обстоював монархiчне правлiння, причому всi повнова- ження монарха вiн розглядав як його (монарха) особисте право. Він також виступав за абсолютну монархiю i середньовiчнi фео- дальнi настанови.

38. Філософія права Дж. Роулса.

Джон Ро́лз (англ. John Rawls; *21 лютого 1921, Балтимор — †24 листопада 2002) — американський філософ, основоположник ліберально-державницької концепції внутрішнього і міжнародного права, котра в значній мірі лежить в основі сучасної політики США.

У 1971 р. була вперше опублікована “Теорія справедливості” і стала одним з найбільш відомих і впливових філософських творів в англомовному світі останніх десятиліть XX століття. У ній представлена найбільш ясне і точне формулювання принципів, які повинні бути покладені в основу справедливого соціального устрою

Основні праці: «Теорія справедли-вості» (1971), «Політичний

лібералізм» (1993), «Закон народів» (1999)