- •1. Поняття цивільного права як самостійної галузі права
- •2. Проблема співвідношення публічного і приватного в правовому регулюванні цивільних відносин.
- •4. Поняття та особливості цивільних правовідносин.
- •5. Теорія господарського права.
- •6. Функції сучасного цивільного права у регулюванні майнових і особистих немайнових правовідносин.
- •7. Цивільне законодавство: поняття та структура.
- •8. Проблеми вдосконалення та кодифікації цивільного законодавства України.
- •10. Порядок набрання чинності законами та підзаконними нормативними актами.
- •12. Поняття та характерні ознаки юридичної особи.
- •Дієздатність юридичних осіб
- •Приватне акціонерне товариство[ред. • ред. Код]
- •1) Сiмейне право(про владу в сiм’ї);
- •34. Філософсько-правові ідеї ш.Л. Монтеск'є.
- •Принципи справедливості за Джоном Ролзом[ред. • ред. Код]
- •45. Антропологічні основи права. Філософський зміст обґрунтування прав людини.
- •46. Цінності у праві та право як цінність.
- •2. Предметно-втілені цінності
- •3. Особистісні, екзистенційні цінності.
- •49. Природне право як методологічний принцип філософського висвітлення правових проблем.
- •50. Перспективи формування соціальної, правової держави в Україні.
- •51. Філософія права в системі соціогуманітарних наук.
- •52. Філософсько-правове вчення д. Локка.
- •Теорія пізнання[ред. • ред. Код]
- •Політичні погляди[ред. • ред. Код]
- •53. Предмет філософії права.
- •Об'єкт і предмет філософії права
- •54. Етичне та природне обґрунтування права.
- •55. Методологія пізнання права. Методологія юридичної практики.
- •56. Правовий об'єктивізм, правовий суб'єктивізм та правовий інтерсубєктивізм.
- •57. Правова держава у філософії хх ст.
- •58. Право і мораль: їх співвідношення.
- •59. Філософсько-правові концепції античності (досократики, Сократ, Платон, Епікур, Ціцерон).
- •60. Перспективи формування соціальної, правової держави в Україні.
- •61. Взаємозв’язок правової педагогіки з іншими галузями
- •62. Система юридичної освіти в Україні
- •63. Проблеми формування правової культури населення.
- •64. Спеціальні педагогічні принципи правовиховної роботи.
- •65. Об’єкти першочергового забезпечення правової соціалізації і формування культури населення.
- •66. Діяльність середньої загальноосвітньої школи в забезепеченні правової соціалізації правової культури.
- •67. Основні види зв’язків правоохоронній діяльності із педагогікою.
- •68. Педагогіка в діяльності дільничих інспекторів міліції.
- •69. Превентивна педагогіка.
- •72. Педагогічна техніка юриста.
46. Цінності у праві та право як цінність.
Теорія цінностей (аксіологія) знаходить відповідне застосування також і в сфері права. Правові цінності та оцінки (у сфері правосвідомості) мають регулятивне значення. Правові норми у свою чергу набувають значення цінностей і стають об'єктом оцінки. Їм не можна дати точного і повного пояснення, не прибігаючи до понять аксіології. Як філософська категорія – цінність це те, що почуття і розум людей диктують визнати особливо вагомим з усього і до чого можна прагнути, ставитися з повагою і визнанням як обов'язкового. Спрямованість встановлення суб'єкта і його діяльності на визначену цінність називається ціннісною орієнтацією. Процедура вибору на основі цінності називається оцінкою.
У кожній оцінці як підстави можуть виступати різні сторони діяльності: нормативна (яка знаходиться у відповідності з культурною специфічністю визначеного суспільства), професійна (у відповідності до стандартів і правил даної професії), операційна (набір і послідовність операцій для досягнення певної мети). оцінки в сфері права відносять до класифікації оцінюваних фактів як цінностей у праві. А нормативно-юридичне закріплення цих оцінок і цінностей значною мірою визначає вже цінність (не цінність) самого права.
Між цінностями, оцінками та нормами існує зв'язок і взаємні переходи. Тому наукам, що мають предметом мораль, право, мистецтво, необхідне їхнє взаємозалежне вивчення і пояснення, а поряд з цим і їх розмежування.
Правотворчість і реалізація права (правозастосування, виконання і дотримання права) являють собою області людської діяльності яскраво вираженого оцінювального характеру. У силу цього філософія права включає у свій предмет вивчення і дослідження правових цінностей, оцінки в сфері права і т.д. Так у філософії права утворюється визначений теоретичний напрямок – аксіологічний чи правова аксіологія. Вона в свою чергу спирається на поняття загальної аксіології, на теоретичні положення про цінності взагалі.
Виникнення юридично-аксіологічного підходу пов’язано з появою природно-правових поглядів, з розходженням права природного і права позитивного. Право у своєму аксіологічному вимірі виступає як визначена форма правових цінностей, як специфічна форма правової повинності, відмінна від всіх інших (моральних, релігійних і т.д.) форм повинності і ціннісних форм 1.
Завдяки цінностям, право, як деякий «механізм», одержує свій зміст, тому що свідомість суб'єкта права спрямована на цінності як на свій об'єкт. Завдяки їм знімається момент байдужості в поведінці правового суб'єкта і формуються дозволи, заборони і зобов'язання. Розглянемо які це цінності і як вони позв'язані між собою, а також у чому полягає цінність права.
Статус цінностей у праві можуть набувати різні факти і явища матеріального та ідеального характеру: матеріальні предмети і блага, суспільні відносини, людські вчинки, вольові феномени (мотиви, спонукання), ідеї, ідеали, соціальні інститути. Вони є правовими цінностями, оскільки лежать в основі права і правопорядку, вони виступають як ідеальне обґрунтування норм права, закріплюються й охороняються правовими нормами, складають мету права та його інститутів. Тому вони, як правило, відносяться до діючого права.
Інструментальна і власна цінність права. У сучасному цивілізованому суспільстві право являється не тільки інструментальною цінністю, тобто цінністю «інструмента» і «засобу» дозволу протиріч у різних сферах суспільства, але також як звільнюючим, розвиваючим засобом, що виступає як цінність. Разом з тим відзначимо, що, по-перше, різні типи культур приписують праву неоднакову цінність. По-друге, цінність кожної правової норми, кожного правового інструмента щораз визначається як конкретне історичне явище. По-третє, цінність права неможлива поза контекстом діяльності суб'єктів права, організаційних сил, що відповідають інститутам по створенню і реалізації права.
В аксіології права можуть бути виділені три основні форми буття цінностей:
- суспільні цільові цінності й ідеали;
- предметно-втілені цінності;
- особисті (чи екзистенціальні) цінності.
Розглянемо ці форми буття цінностей більш докладно.
Суспільні цільові цінності й ідеали. Вихідною формою правових цінностей є їхнє існування у виді цінностей, вироблених суспільною і правовою свідомістю. Вони присутні в правовій свідомості у виді узагальнених уявлень про справедливість, волю, рівність у різних сферах суспільства. Правові ідеали лежать в основі правових обов'язків, тобто деонтичних правових цінностей.