2. Предметно-втілені цінності

Самі правові ідеали не залишаються лише фактом пануючої правосвідомості, а закріплюються в нормативних актах, конституціях і законах. Вони входять у правову нормативність як ведучий елемент. Таким чином, правові ідеали реалізуються у системі правових відносин – в вигляді взаємин формально рівних, вільних і незалежних один від одного суб'єктів права, у правових процедурах і механізмах закріпляючих норми і закони в культурі.

Зі зміною суспільних та правових відносин відбувається і переоцінка цінностей: багато чого з того що вважалося абсолютним і непорушним, знецінюється, і навпаки, нові паростки суспільного буття породжують нові ціннісні ідеали. Відповідно до ціннісних ідеалів, що змінилися, переоцінюються і предметно-втілені цінності.

3. Особистісні, екзистенційні цінності.

Особистісні цінності являють собою ідеальні уявлення про блага, права і межі прагнень, пов'язаних зі схильностями і бажаннями особистості, і виступають у відомій мірі як авторитетні й обов'язкові установки її свідомості.

Так правові цінності, які б вони не були, завжди містять у собі потенційний ідеальний елемент, тобто якщо вони не були включені в реальну людську поведінку, вони не задовольняють цілком людей, соціальні групи, а значить і не перестають бути і цінностями-метами.

47. Елементи утопії у природно-правових концепціях.

Утопізм (від грец. u — не і topos — місце, букв, місце, якого немає) — термін для позначення будьякої системиполітичних ідей, що змальовує або захищає ідеал суспільства, в якому будуть досягнуті загальні мир і щастя, а його члени житимуть у довершених умовах.

Слово «утопія» вигадав і назвав ним свою книгу у 1516 р. англієць Т. Мор. У його творі змальовується картина острівної держави, де немає приватної власності, праця є обов'язком для всіх і кожного, а розподіл продуктів відбувається за принципом цілковитої рівності.

Соціально-утопічні версії природного права та ідеал загальнолюдської єдності. Особливе місце в європейській традиції природного права належить концепціям, що мають соціально-утопічну спрямованість [15, 11]. Як засвідчує

історична практика, вироблені в рамках соціально-утопічних доктрин умоглядно метафізичні раціоналістичні проекти соціальних перетворень можуть набувати реального політичного спрямування.

У багатьох випадках таким вченням властивий ціннісно-етичний монізм, моральнісний абсолютизм та духовний універсалізм. В утопічних концепціях кініків, стоїків, середньовічних та сучасних християнських богословів, у докт-

ринах соціалізму й комунізму так чи інакше відобразився нормативний ідеал прийдешньої «золотої доби» людства, досконалого суспільства, в якому долається відчуження людини від природи та від інших людей, знімається антагонізм між індивідом та спільнотою. При цьому використовуються апеляції до єдиної людської природи й заснованих на ній морально-правових ідеалів всезагальної рівності, єдності, братерства та справедливого розподілу суспільних благ.

48. Природне право та ідеї демократії.

Приро́дне пра́во (лат. lex naturalis) — теоретична доктрина в теорії права, за якою головним джерелом права є сама природа, а не воля законодавця^[1]. Також термін визначає і само право, задане природою. Людині природні права належать від народження, вони закладені в самій її сутності й однакові для всіх.

Демокра́тія  — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьомууправління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).