- •1. Поняття цивільного права як самостійної галузі права
- •2. Проблема співвідношення публічного і приватного в правовому регулюванні цивільних відносин.
- •4. Поняття та особливості цивільних правовідносин.
- •5. Теорія господарського права.
- •6. Функції сучасного цивільного права у регулюванні майнових і особистих немайнових правовідносин.
- •7. Цивільне законодавство: поняття та структура.
- •8. Проблеми вдосконалення та кодифікації цивільного законодавства України.
- •10. Порядок набрання чинності законами та підзаконними нормативними актами.
- •12. Поняття та характерні ознаки юридичної особи.
- •Дієздатність юридичних осіб
- •Приватне акціонерне товариство[ред. • ред. Код]
- •1) Сiмейне право(про владу в сiм’ї);
- •34. Філософсько-правові ідеї ш.Л. Монтеск'є.
- •Принципи справедливості за Джоном Ролзом[ред. • ред. Код]
- •45. Антропологічні основи права. Філософський зміст обґрунтування прав людини.
- •46. Цінності у праві та право як цінність.
- •2. Предметно-втілені цінності
- •3. Особистісні, екзистенційні цінності.
- •49. Природне право як методологічний принцип філософського висвітлення правових проблем.
- •50. Перспективи формування соціальної, правової держави в Україні.
- •51. Філософія права в системі соціогуманітарних наук.
- •52. Філософсько-правове вчення д. Локка.
- •Теорія пізнання[ред. • ред. Код]
- •Політичні погляди[ред. • ред. Код]
- •53. Предмет філософії права.
- •Об'єкт і предмет філософії права
- •54. Етичне та природне обґрунтування права.
- •55. Методологія пізнання права. Методологія юридичної практики.
- •56. Правовий об'єктивізм, правовий суб'єктивізм та правовий інтерсубєктивізм.
- •57. Правова держава у філософії хх ст.
- •58. Право і мораль: їх співвідношення.
- •59. Філософсько-правові концепції античності (досократики, Сократ, Платон, Епікур, Ціцерон).
- •60. Перспективи формування соціальної, правової держави в Україні.
- •61. Взаємозв’язок правової педагогіки з іншими галузями
- •62. Система юридичної освіти в Україні
- •63. Проблеми формування правової культури населення.
- •64. Спеціальні педагогічні принципи правовиховної роботи.
- •65. Об’єкти першочергового забезпечення правової соціалізації і формування культури населення.
- •66. Діяльність середньої загальноосвітньої школи в забезепеченні правової соціалізації правової культури.
- •67. Основні види зв’язків правоохоронній діяльності із педагогікою.
- •68. Педагогіка в діяльності дільничих інспекторів міліції.
- •69. Превентивна педагогіка.
- •72. Педагогічна техніка юриста.
50. Перспективи формування соціальної, правової держави в Україні.
Правова́ держа́ва — форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі — і державні органи, і громадяни — однаковою мірою відповідальні перед законом. В ній реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову.
Тобто це така організація суспільства, де закон і правовий порядок мають пріоритет над державою та іншими інститутами політичної і соціальної влади, а не навпаки. А основні права особи та її соціальна безпека складають зміст свободи, заснованої на законах, які приймаються і піддаються зміні законним шляхом.
Соціа́льна держа́ва— це соціально орієнтована держава, що визнає людину найвищою соціальною цінністю, надає соціальну допомогу індивідам, які потрапили у важку життєву ситуацію, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя, перерозподіляє економічні блага відповідно до принципусоціальної справедливості і своє призначення вбачає в забезпеченні громадського миру і злагоди в суспільстві.
соціальна держава слугує забезпеченню громадянського миру і злагоди в суспільстві;
утвердження соціальної державності сприяє трансформації ринкової економіки на соціальну ринкову, служінню власності інтересам як власника, так і суспільства.
1. Пов'язаність державної влади правом і його панування у всіх сферах суспільного життя: свобода може бути досягнута лише у тому разі, якщо державна влада обмежується (переборюється) правом, ставиться під контроль права, функціонує у поєднанні та у взаємодії з громадянським суспільством у рамках права; у Конституції України (ст. 8) записано: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права».
2. Відповідність закону праву (правовий закон) і його верховенство, тобто право як міра свободи і справедливості набуває відпрацьований в законі зміст; конституційний закон має пряму дію.
3. Пов'язаність законом рівною мірою як громадян та їх об'єднань (комерційних і некомерційних), так і державних органів, посадових осіб. Стосовно громадян та їх об'єднань діє загально-дозвільний принцип: «дозволено все, крім прямо забороненого законом».
4. Законодавче закріплення і реальне забезпечення основних прав людини — наявність налагодженого правового механізму їх охорони і захисту (включаючи рівень прямого конституційного захисту).
5. Побудова відносин особи та держави на основі взаємної відповідальності, як особа є відповідальною перед державою, так і держава відповідає перед особою за невиконання обов'язків.
6. Поділ державної влади між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади: їх незалежність і єдність; недопустимість підміни функцій один одного; дійовість механізму «стримувань і противаг».
7. Законний (легальний) шлях прийняття законів та їх змін — шлях виявлення волі народу безпосередньо (референдум) або опосередковано (через представницький орган). Уся повнота законодавчої влади в представницькому органі здійснюється представниками народу, обраними з його осередку.
8. Наявність ефективних форм контролю і нагляду за здійсненням законів та інших нормативно-правових актів — налагоджена робота прокуратури, міліції, служби безпеки, податкової адміністрації та інших правоохоронних і контрольно-наглядових органів.
9. Можливість особи домагатися конкретного^ мінімуму соціальних благ завдяки гарантуванню державою її соціальної безпеки — мінімальний (достатній) рівень життя кожному громадянину та його підвищення.
10. Можливість громадян домагатися забезпечення державою їх соціального захисту, підняття рівня соціально-економічних прав громадян до рівня основних прав — формування соціального середовища, яке створює умови для сприятливого індивідуального розвитку особи, рівності стартових можливостей (а не матеріальної рівності) за допомогою державної системи просвітництва та освіти, податкової політики, регулювання ринку праці та контролю за умовами праці та ін.
11. Здійснення державою соціальної допомоги громадянам, не спроможним (не зі своєї вини) відповідати за свій добробут — йдеться про забезпечення гарантованого життєвого рівня соціальне ранимих верств населення — старих, непрацездатних (хворих), безробітних з не залежних від них причин. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
12. Забезпечення державою соціальної функції власності — власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству: завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст.ст. 13, 41 Конституції України).
13. Проведення державою політики соціальної поступки — вирішення всіх питань на шляхах згоди і порозуміння різноманітних соціальних груп, глибокої поваги до особи незалежно від її соціального стану, захисту від усякого посягання на її життя, здоров'я і особисту гідність.