kramarev_s_o_infekciini_hvorobi_u_ditei

Вірус грипу В характеризується меншою мінливістю, а вірус гри­ пу C має постійну антигенну структуру.

Paramyxovirus (парагрип) — вірус, який містить РНК. Відомо 5 типів вірусу парагрипу (у людини — 4): 1-й — гемадсорбуючий; 2-й — croup associated, я к и й зумовлює 45% випадків крупу серед дітей; 3-й — спричинює розвиток бронхіту, пневмонії тільки у не­ мовлят; 4-й — зумовлює ринофарингіт (виділений тільки у США).

Pneumovirus (респіраторно-синцитіальний вірус) — вірус, який містить РНК . Відомо 2 серовари вірусу. Характерною особливістю є здатність утворювати в культурі клітин синцитій — гігантські клі­ тини, поєднані містками.

Adenovirus (аденовірус) — вперше виділений з мигдаликів та аде­ ноїдів у 1953 p., звідки і походить його назва. Вірус містить Д Н К . На цей час відомий 41 серовар вірусу, що має 3 антигени: А — групоспецифічний, В — носій токсигенних властивостей, C — харак­ теризує типоспецифічність. Важливими особливостями аденовірусу є епітеліотропність ілімфотропність.

Enterovirus (ентеровіруси) — ECHO і Коксакі, що містять P H K Коксакі — це назва міста у США, в якому у 1948 р. було вперше виділено вірус. Віруси Коксакі поділяються на 2 групи: Коксакі А (24 серовари) та Коксакі В (6 сероварів). Віруси ECHO вперше виділеніу 1951 р. Назва походить від початкових букв англійського сло­ восполучення — Enteric Cytopathogenic Human Orphan. Відомо 33 серовари вірусу.

Rhinovirus (риновіруси) — віруси, які містять P H K Відомий 131 серовар.

Reovirus (реовіруси) — також містять РНК. Відомо 3 серовари реовірусів людини.

Coronavirus (коронавіруси) — містять P H K Родина коронавірусів налічує 13 сероварш. У людини описано респіраторні та ентеральні коронавіруси.

Епідеміологія. Особливістю епідеміології ГРВІ у дітей є те, що природжений імунітет проти цих іїіфекцій нестійкий (1 - 3 міс), а грудне вигодовування, яке забезпечує природний пасивний імуні­ тет, часто відсутнє. У дітей раннього віїсу, зважаючи на їх відносну ізоляцію, джерело інфекції звичайно встановити не складно. Як правило, це є хвора на ГРВІ доросла людина, а при аденовірусній та реовірусній інфекціях — ще й вірусоносій.

Основний механізм передачі інфекції при ГРВІ — повітрянокраплинний. Факторами передачі є краплинні аерозолі. Поширен-

7 0

ню вірусів у навколишнє середовище сприяють катаральні прояви, які характеризують ГРВІ. Так, під час розмови вірус може поши­ рюватися на відстань до 1 м, кашлю — до 2 м, чханні — до 3 м.

Крім повітряно-краплинного механізму передачі при цілому ряді ГРВІ у дітей можливий фекально-оральний, що, в першу чер­ гу зумовлено значною стійкістю деяких вірусів у навколишньому середовищі. Фекально-оральний механізм передачі характерний для таких ГРВІ, як аденовірусна, ентеровірусна, реовірусна та коронавірусна інфекція. Встановлено, що риновірусна інфекція час­ тіше передається через інфіковані носоглотковим слизом хворого постільну білизну, предмети його вжитку та інші речі, але не вик­ лючений повітряно-краплинний механізм передачі.

Крім наведених механізмів передачі, можливий також трансплацентарний шлях передачі ГРВІ. При внутрішньоутробному інфіку­ ванні ураження плода може відбутися не тільки за рахунок безпо­ середньої дії вірусу, але також внаслідок вираженого токсикозу, гіпоксії, впливу токсичних метаболітів, порушеного обміну речо­ вин. До сьогодні прямих доказів тератогенної дії респіраторних вірусів немає, крім ентеровірусів. Доведено, що Коксакі-вірусна інфекція у вагітних — одна з найбільш частих причин природже­ них вад розвитку у дітей, в першу чергу серцево-судинної та нерво­ вої систем. Також виявлено, що при інфікуванні жінок різними респіраторними вірусами у І триместрі вагітності у 2-5 разів підви­ щується частота мимовільних викиднів, мертвонароджень та вад розвитку. У випадку захворювання вагітної на ГРВІ напередодні пологів дитина може народитися з ознаками природженої інфекції. Ймовірність природженого захворювання при грипі та аденові­ русній інфекції досягає 50%, при інших ГРВІ — значно менша. Природжені ГРВІ у дітей можуть ускладнюватися ураженням ЦНС, серцево-судинної системи, легень і в значній кількості випадків закінчуються летально.

Сезонне підвищення захворюваності д л я різних ГРВІ

71

Патогенез. Патогенез всіх ГРВІ має багато спільного, що зумов­ лено епітеліотропністю вірусів, їх токсичною дією, віремією, атакож зниженням захисних сил організму дитини, що призводить до роз­ витку вторинних, бактеріальних, ускладнень. Вхідними воротами при ГРВІ є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. На сучасно­ му етапі велике значення надається місцевому імунітету (вміст у сек­ реті верхніх дихальних шляхів секреторних IgA, лізоциму, пропердину, інтерферону). За наявності достатнього місцевого імунітету процес локалізується в слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів. Якщо імунітет недостатній, вірус, маючи епітеліотропність, почи­ нає швидко розмножуватись, опускаючись в нижні дихальні шляхи і спричинюючи відповідні ураження — ларингіт, трахеїт, бронхіт, пневмонію. При цьому відзначають дегенеративно-десквамативний процес з частковою загибеллю клітин циліндричного епітелію. Сли­ зова оболонка залишається без захисту і стає вхідними воротами для вторинної бактеріальної флори. В патологічний процес втягуються підлеглі тканини, судини, розвиваються набряк, гіперемія, що клі­ нічно проявляється катаром дихальних шляхів.

З верхніх дихальних шляхів вірус потрапляє в кров і призводить до віремії. Віремія і токсичні продукти взаємодії вірусу і клітин сприяють розвитку синдрому інтоксикації. Особливо чутливі до токсикозу ЦНС і серцево-судинна система.

Особливістю патогенезу ГРВІ у дітей віком до 1 року є відсутність токсичних форм грипу та інших ГРВІ, що пов'язано зі зниженою чутливістю організму дитини до дії токсину. Для хворих цієї віко­ вої групи характерна генералізація як вірусного, так і бактеріаль­ ного процесу. Захворювання у дітей раннього віку частіше пере­ бігає як мікст-інфекція. Важливе значення для перебігу захворю­ вання мають преморбідний фон, стан імунної реактивності.

Клініка. Серед інших ГРВІ найбільш часто у немовлят відзнача­ ють респіраторно-синцитіальну інфекцію, питома вага якої в струк­ турі ГРВІ у дітей першого року життя складає 25%.

Особливістю респіраторно-синцитіальноїінфекціїудітей раннього віку є те, що на перший план виступає дихальна недостатність, яка виникає в результаті ураження бронхів і бронхіол респіраторно-син- цитіальним вірусом за відсутності чи уразі помірно вираженого інток­ сикаційного синдрому. Захворювання починається поступово. Спочатку з'являються симптоми риніту, потім приєднується приступоподібний кашель, через 2—3 дні підвищується температура тіла до 37,5-38 °С. В деяких випадках вона може залишатися нормальною.

7 2

Тяжкість стану в цей період зумовлена дихальною недостатністю. За­ дишка звичайно змішаного характеру, проте переважає утруднений видих, спостерігається втягнення поступливих місць грудної клітки, ціаноз. Над легенями виявляється перкуторний тон з коробочним відтінком, вислуховуються множинні розсіяні вологі різнокаліберні хрипи з переважанням дрібнопухирчастих. Швидкість розвитку за­ значених симптомів, розлитий характер ураження легень, не­ відповідність між тяжким ураженням легенів і рівнем загальної інток­ сикації, відносно швидка інволюція симптомів захворювання ( 2 - 6 днів) характерні для бронхіоліту. Проте у 30% у дітей першого року життя приєднується вторинна бактеріальна інфекція, розвивається пневмонія, яка може призвести до летального кінця.

Удітей віком до 3 тиж перебіг респіраторно-синцитіальної ін­ фекції атиповий. Нижні дихальні шляхи уражаються рідко. В 5% випадків може наступати раптова смерть. Атиповість респіратор­ но-синцитіальної інфекції в цьому віці можна пояснити особли­ востями будови легенів у новонароджених, глікопротеїдів епітелію альвеол, меншою схильністю до запальних реакцій. У дітей першо­ го року життя для респіраторно-синцитіальної інфекції характер­ но збільшення печінки і селезінки.

Удітей старших 2 років перебіг респіраторно-синцитіальної інфекції відносно легкий. Відсутні симптоми інтоксикації, темпе­ ратура тіла нормальна або субфебрильна, відзначають симптоми ри­ ніту та трахеобронхіту.

Друге місце за частотою зустрічальності у дітей раннього віку посідає парагрип, питома вага його серед усіх ГРВІ складає 20%. У ді­ тей раннього віку захворювання частіше спричинюють віруси парагрипу 1-го і 2-го типш. Захворюваність зростає восени чи навесні. Вірус парагрипу 3-го типу частіше зумовлює захворювання восени і влітку. Особливістю клініки парагрипу у дітей раннього віку є ви­ сока частота ураження гортані з розвитком стенозуючого ларин­ готрахеїту.

Звичайно захворювання починається гостро з підвищення тем­ ператури тіла до 37,5-38,5 °С, в'ялості, зниження апетиту. Симп­ томи інтоксикації виражені помірно. Найбільш частою і характер­ ною ознакою парагрипу є ураження верхніх дихальних шляхів. Риніт виникає у перші години захворювання і проявляється закладеністю і серозно-слизовими виділеннями з носа.

Для парагрипу характерні сухий, грубий, «гавкаючий» кашель, помірна охриплість голосу, що характерно для ураження гортані.

7 3

В окремих випадках ларингіт перебігає з симптомами стенозу гор­ тані, в клінічній картині якого виділяють 4 ступені:

1-й (компенсований) — характеризується утрудненням вдиху з втягуванням яремної ямки, що з'являється при фізичному або емо­ ційному напруженні. Голос охриплий.

2-й (субкомпенсований) — задишка в спокої. В диханні беруть участь всі допоміжні м'язи, дихання шумне. Дитина неспокійна, обличчя бліде, з ціанозом навколо рота, відзначають тахікардію.

3-й (декомпенсований)—дихання шумне, відзначається втягнення всіх поступливих місць грудної клітки. З'являються акроціаноз, блідість, пітливість. Дитина в'яла, періодично неспокійна. Тони сер­ ця послаблені, тахікардія, випадіння пульсової хвилі на вдиху.

4-й (асфіксичний) — на фоні дихальної недостатності розвива­ ються серцево-судинна недостатність, набряк головного мозку, кома. Зупинка дихання.

Майже усі випадки стенозу 2,3,4-го ступеня супроводжуються пневмонією.

Слід відзначити, що стеноз гортані виникає переважно у дітей старших 4 міс і це пов'язане з тим, що у дітей до цього віку гортань широка і коротка.

Третя за частотою інфекція у ранньому дитячому віці — адено­ вірусна інфекція (15%).

Аденовірусна інфекція. Починається поступово. На перший план ви­ ступає катаральний синдром з поступовим збільшенням вираженості синдрому інтоксикації. Катар верхніх дихальних шляхів супроводжуєть­ ся значною ексудацією — рясні виділення з носа, набряк слизових обо­ лонок піднебіння, частий кашель, явища гранульозного фарингіту, ко­ н'юнктивіту, який може бути катаральним, фолікулярним або плівчас­ тим. У дітей раннього віку можливий розвиток діареї і мезаденіту. Має місце системне збільшення лімфатичних вузлів, печінки, селезінки. Частим симптомом аденовірусноїінфекціїудітей раннього вікує водя­ ниста діарея. У дітей старшого віку в результаті збільшення мезентеріальних лімфатичних вузлів може виникати сильний біль у животі, пе­ реважно в правій пахвинній ділянці, який симулює гострий живіт.

Аденовірусна інфекція може супроводжуватися розвитком тонзилофарингіту, ринофарингіту, ринофарингокон'юнктивальної лихоманки, кон'юнктивіту (часто плівчастого), кератокон'юнктивіту, мезаденіту.

Відзначають тривалий, нерідко затяжний, хвилеподібний пе­ ребіг аденовірусної інфекції. Частіше, ніж інші ГРВІ, аденовірусна

7 4

інфекція ускладнюється вторинною пневмонією із затяжним, хви­ леподібним перебігом.

Особливостями аденовірусної інфекції у дітей молодших 6 міс є відсутність кон'юнктивіту, збільшення лімфатичних вузлів, інко­ ли — температурної реакції на фоні вираженого риніту.

Грип. У міжепідемічний період реєструється у 10-15% випадків серед усіх ГРВІ, хоча у період епідемій його частота складає 70%.

Для грипу характерний гострий початок з переважанням в клінічній картині симптомів інтоксикації: гіпертермш, в'ялість, що змінюється збудженням, порушення сну, блювання, судоми, по­ рушення свідомості, задишка, тахікардш. Швидко приєднують­ ся судинні розлади: холодні кінщвки, «мармуровий» колір шкіри, акроціаноз, олігурія. Катаральний синдром виражений помірно і з'являється на 2-3-тю добу від початку захворювання.

Особливостями грипу у дітей віком до 3 міс є поступовий поча­ ток, температура тіла субфебрильна, в'ялість, відмова від їжі, не ха­ рактерні нейротоксикоз, стеноз гортані, геморагічний синдром. Ка­ таральні прояви виражені мінімально. Проте у 70% хворих розвива­ ються вторинні бактеріальні ускладнення, частіше з боку дихальної системи (бронхіт, пневмонш, стенозуючий ларинготрахеобронхіт), але не виключені ускладнення з боку нервової системи (серозний меніїїгіт, енцефаліт, полінейропатія), отит, синусит.

Ентеровірусна інфекція. На роль ентеровірусш в етіології ГРВІ впер­ ше звернули увагу в 1958 р. в м. Уппсала (Швещя), де влітку було за­ реєстровано спалах своєрідного ГРЗ, при якому із змивш з ротоглотки був виділений вірус ECHO. На відміну від інших ГРВІ підвищення захворюваності на ентеровірусні інфекції верхніх дихальних шляхів відзначається пізньою весною і влітку, тому ентеровірусні ГРВІ отри­ мали назву літнього грипу. За клінічною картиною їх важко відрізни­ ти від ГРВІ, які зумовлені іншими вірусами респіраторної групи. Клінічна симптоматика ентеровірусних ГРВІ у дітей характеризуєть­ ся такими клінічними проявами: підвищення температури тіла до 38 - 40 °С, головний біль, запаморочення, блювання, гіперемш шкіри об­ личчя і шиї, гіперемія і зернистість слизової оболонки м'якого підне­ біння та глотки, закладеність і незначні серозні виділення з носа, сухий кашель. Захворювання триває 5-7 днів, перебіг частіше без усклад­ нень. Можливі повторні хвилі підвищення температури тіла.

Ентеровірусна інфекція характеризується високою контагіозністю, тому у дитячих колективах можливі її спалахи, які охоплю­ ють більшість дітей.

7 5

Ентеровірусна інфекція може проявлятися не тільки ГРІ, але й іншими синдромами захворювання, серед яких найчастіше вини­ кають серозний менінгіт, епідемічна міалгія, паралічі та парези, герпетична ангіна, екзантема, мала хвороба, діарея, набагато рідше — енцефаліт, міокардит, енцефаломіокардит, мезаденіт, гепатит, орхіт, геморагічний кон'юнктивіт, увеїт, лімфаденопатія.

Особливістю спалахів ентеровірусної інфекції в дитячих колек­ тивах є те, що одночасно в одних і тих самих або різних дітей мо­ жуть бути наявні різні синдроми, які характерні для цієї інфекції.

Серозний менінгіт починається раптово з підвищення темпера­ тури тіла до 39—40 °С, інтенсивного головного болю, гіперестезії, нудоти, блювання, появи менінгеальних симптомів. Іноді спосте­ рігаються судоми, марення. У спинномозковій рідині в 1-4-й дні захворювання виявляють нейтрофільно-лімфоцитарний цитоз,

як и й в подальшому змінюється на лімфоцитарний. Рівень білка —

вмежах норми або незначно підвищений.

Епідемічна міалгія (плевроденія, Борнхольмська гарячка) характери­ зується гострим початком, підвищенням температури тіла до 39— 40 °С, появою головного болю, сильного болю у м'язах, переважно у міжреберних, м'язах передньої стінки живота, спини, рідше у м'язах кінцівок. Біль посилюється зі зміною положення тіла, під час дихан­ ня, кашлю, рухах, інколи має мігруючий характер. Часто біль у м'я­ зах може бути у вигляді нападів тривалістю 5-30 хв. Залежно від пе­ реважної локалізації болю розрізняють торакальну, абдомінальну форму та форму з переважанням болю у кінцівках. Інколи захворю­ вання за клінічною картиною нагадує плеврит чи гострий живіт.

Паралітична (поліомієлітоподібна) форма за клінічною картиною нагадує поліомієліт. Захворювання характеризується появою в'я­ лих паралічів кінцівок, часто при збереженій чутливості. На відміну від паралічів при поліомієліті зворотний розвиток симптомів швид­ кий (протягом 2 тиж — 1 міс), залишкових явищ немає. Спинно­ мозкова рідина без патологічних змін.

Герпетична ангіна (везикульозний фарингіт) характеризується по­ явою дрібних везикул на м'якому піднебінні, мигдаликах, язичку, задній стінці глотки на фоні підвищення температури тіла. Через 12—48 год пухирці лопаються, утворюючи ерозії на фоні гіперемії слизових оболонок. Підсипання везикул може продовжуватися де­ кілька діб. Тривалість хвороби — 3-5 днів.

Ентеровірусна екзантема (Бостонська хвороба) — часта форма ен­ теровірусної інфекції у дітей. Захворювання починається з підви-

7 6

щ е н ня температури тіла, яка через 1—2 дні знижується до нормаль­ них показників. На фоні цього на шкірі обличчя, тулуба, рідше кін­ цівок з'являється плямисто-папульозний висип, я к и й згасає про­ тягом 1-4 діб. На місці елементів висипу утворюється пігментація. Часто ентеровірусну екзантему доводиться диференціювати з ко­ ром.

Одна з найбільш частих форм ентеровірусної інфекції у дітей —

ентеровірусна гарячка, або мала хвороба, основним симптомом якої є підвищення температури тіла до 37,5—39 °С. Тривалість гарячки — від 1 до 5 діб, в середньому — 1,4±0,05 дня. Інколи можуть бути повторні підвищення температури тіла. На фоні лихоманки у хво­ рих виникають гіперемія м'якого піднебіння та задньої стінки глот­ ки, ін'єкція судин склер, головний біль.

Ентеровірусна діарея (кишкова форма) проявляється диспепсич­ ними порушеннями — болем в животі, блюванням, рідкими, водя­ нистими, пінистими випорожненнями зеленуватого кольору без патологічних домішок. Симптоми з боку травного тракту майже завжди поєднуються з підвищенням температури тіла та катаром верхніх дихальних шляхів. Тривалість хвороби — 5-7 днів.

Одними з найнебезпечніших форм ентеровірусної інфекції у дітей є енцефаломіокардит та міокардит новонароджених, які можуть розвиватися при зараженні дитини внутрішньоутробно або в перші тижні життя. Початок захворювання гострий. До гарячки та вира­ женої інтоксикації через декілька годин або днів приєднуються ознаки серцевої недостатності (загальний ціаноз, задишка, тахікар­ дія, аритмія, розширення меж серця, зниження скоротливої здат­ ності міокарда на ехокардіограмі, збільшення розмірів печінки) та енцефаліту (клоніко-тонічні судоми, порушення свідомості, па­ раліч). Відзначають спалахи захворювання серед новонароджених у пологових будинках. Летальність — висока. Енцефаломіокардит, міокардит також можуть виникати і у дітей дошкільного та шкільно­ го віку. В більшості випадків перебіг захворювання сприятливий, але можливий летальний кінець серед дітей старшої вікової групи.

У дітей дошкільного та шкільного віку до 40—50% всіх ГРВІ зумов­ лені риновірусами. Основними клінічними симптомами інфекції є закладеність та виділення з носа, чхання, фарингіт, кашель, шум і закладеність у вухах, помірні симптоми інтоксикації. У дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, значна закладеність носа може порушувати ссання. Тривалість симптомів при риновірусній інфекції становить від 6-7 до 14 днів.

77

Необхідно зупинитись ще на двох інфекціях, які відносяться до групи ГРВІ, — реовірусна та коронавірусна інфекції, які діагносту­ ють у дітей у віці 6 міс — 2 роки.

Клінічна картина цих двох інфекцій подібна: помірна інтокси­ кація, слабо виражені катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів. Основними симптомами є риніт, кашель, біль за грудиною. У дітей віком до 1 року можуть відзначатися ураження гортані, збіль­ шення лімфатичних вузлів, діарея, біль у животі, блювання. Перебіг захворювання звичайно легкий і протягом 3-7 днів закінчується видужанням.

Діагностика. Найчастіше ГРВІ діагностують клінічно. Специфічна діагностика ГРВІ грунтується на виявленні вірусу-

збудника із слизу з носоглотки, рідше — з фекалій (реовірус, коронавірус, аденовірус, ентеровірус) і спинномозкової рідини. Для цього застосовують складні вірусологічні методи на культурах клітин і реакцію імунофлюоресценції. Для діагностики ГРВІ також використовують серологічні методи: РГГА, РЗК у парних пробах сиворотки, а для встановлення діагнозу враховують 4-кратне підви­ щення титру специфічних антитіл протягом 10—14 діб.

Лікування. Терапію при ГРВІ можна поділити на етіотропну (противірусну), патогенетичну та симптоматичну.

Етіотропна терапія ГРВІ полягає у призначенні противірусних препаратів і особливо важлива при тяжких формах захворювання.

Противірусним засобом, який рекомендований для лікування грипу, є римантадин. Цей лікарський засіб захищає клітини людини від проникнення до них вірусу грипу А за рахунок блокування діля­ нок зв'язування вірусу з поверхнею клітинної мембрани. На віруси, які вже проникли всередину клітини, римантадин не впливає, тому його використовують тільки в перші дні захворювання та для його профілактики. Римантадин призначають в перші 2 дні хвороби для обмеження поширення вірусу в організмі і зниження тяжкості за­ хворювання. При середньотяжких та тяжких формах грипу А риман­ тадин призначають по 50 мг 2 рази на день дітям у віці від 7 до 10 років та по 50 мг 3 рази на день — старше 10 років протягом 5 днів.

У дітей старших 12 років при грипі Ата В у перші 2 дні захворю­ вання можна призначати противіруний препарат оселтамівір по 75 мг 2 рази протягом 5 днів. У США була проведена клінічна апро­ бація оселтамівіру у дітей віком від 1 до 12 років. Препарат призна­ чали в дозі 2 мг/кг. Доведена його ефективність і безпека при ліку­ ванні грипу у дітей в зазначених вікових групах.

7 8

На сьогоднішній день є противірусний препарат під назвою рибавірин, який здатний пригнічувати синтез вірусного білка, не впли­ ваючи на клітини хазяїна. Препарат випускається у формі аерозолю і рекомендується при тяжких формах респіраторно-синцитіальної інфекції та грипу. Частіше його призначають дітям з тяжкими фор­ мами респіраторно-синцитіальної інфекції, які відносяться до гру­ пи ризику (природжені вади серця, хронічні захворювання легенів), а також дітям віком до 6 тиж з ураженням нижніх дихальних шляхів. Є також парантеральні та пероральні форми препарату.

При грипі та інших ГРВІ як етіотропні засоби можна викорис­ товувати препарати інтерферону для інтраназального чи інгаляцій­ ного введення.

Інтерферон (ІФ) вводятьу кожний носовийхід по 3-5 крапель, роз­ ведених теплою водою до 0,25 мл, 5—8 разів на день протягом 2—3 діб.

При тяжких формах грипу внутрішньом'язово вводять донорсь­ кий імуноглобулін з високими титрами протигрипозних антитіл: дітям до 2 років — по 1,5 мл, від 2 до 7 років — по 3 мл, старше 7 років — по 4,5-6 мл. В особливо тяжких випадках введення імуноглобуліну можна повторити через 12 год.

Показаннями для призначення антибактеріальнихпрепаратів при ГРВІ є: середній отит, синусит, гострий тонзиліт, бронхіт, які спричиненіхламідіями, мікоплазмою та бактеріальними збудниками, пнев­ монія; відсутність видимих вогнищ інфекції, температура тіла вище 38 °С протягом більше 3 днів, підвищення температури тіла до 38 °С на З—5-йденьпісляїїнормалізації, наявністьзадишки, асиметричніхрипи

влегенях, лейкоцитоз у периферичній крові більше 15* 109/л.

Вкомплексному лікуванні дітей з респіраторними інфекціями вірусно-бактеріальної етіології ефективне використання інгаляцій­ них бактеріальних лізатів, до яких належить препарат IPC 19. Цей засіб випускає фірма «Солвей Фарма» (Франція) у формі аерозолю для введення через ніс. Препарат застосовують як при гострих, так і хронічних бактеріальних інфекціях дихальних шляхів. Препарат містить антигенні детермінанти найбільш поширених респіратор­ них інфекцій (19 штамш): Staphylococcus pneumoniae; Streptococcus pyogenes А, С, G; Enterococcus faecalis D; Micrococcus pyogenes; Gqffkya tetragena; Neisseria catarrhalis; Neisseria tlava; Neisseria pertlava; Haemophilus influenzae; Klebsiella pneumoniae; Moraxella catarrhalis.

Для лізису мікроорганізми} використовують оригінальну біологіч­ ну методику, що дозволяє отримувати розчинні та неденатуровані антигени зі збереженням специфічних властивостей кожного шта-

7 9