kramarev_s_o_infekciini_hvorobi_u_ditei
.pdfму. Ці антигенні детермінанти не патогенні. На слизовій оболонці вони стимулюють місцеві захисні імунні реакції, які подібні до та ких, що зумовлені живими збудниками. IPC 19 виявляє десенсибілі зуючу дію — містить елементи полілептидної структури, введення яких в організм перешкоджає утворенню сенсибілізуючих антитіл, які виявляють при алергії, спричиненій мікробами.
Шлях введення IPC 19 через слизову оболонку верхніх дихаль них шляхів зумовлений анатомо-фізіологічними особливостями носоглотки: велика площа та наявність великої кількості кровонос них і лімфатичних судин. Вона є вхідними воротами для більшості інфекційних збудників.
Основні механізми дії IPC 19 спрямовані на збільшення кількості імунокомпетентних клітин в слизовій оболонці дихальних шляхів, індукцію специфічних секреторних антитіл класу IgA (slgA), утво рення захисного шару з slgA на поверхні слизової оболонки, підви щення активності макрофагів. Таким чином, препарат стимулює специфічні та неспецифічні реакції імунного захисту.
Препарат призначають з профілактичною та лікувальною ме тою пацієнтам з інфекціями, дихальних шляхів: риніт, ринофарингіт, євстахіїт, отит, ларингіт, гайморит та хронічний бронхіт.
З профілактичною метою призначають IPC 19 по 2 вприскуван ня в кожний носовий хід двічі на добу протягом 2 тиж. З лікуваль ною метою залежно від віку хворих призначають від 2 до 5 вприс кувань на добу до зникнення симптомів інфекції.
Базисна терапія ГРВІ у дітей:
•ліжковий режим протягом 5-7 днів або до нормалізації тем ператури тіла;
•вживання великої кількості рідини (чай з лимоном, малиною, журавлиною, калиною, соки, морси);
•молочно-рослинна дієта, збагачена вітамінами;
•боротьба з гіпертермією;
•усунення симптомів ГРВІ.
Температуру тіла необхідно знижувати тільки тоді, коли вона вище 38-38,5 °С. Однак якщо у дітей при температурі тіла 37,5 °С відзначаються блідість, млявість, сонливість, головний біль, в анам незі є дані про судорожну готовність, тяжкі захворювання нерво вої, дихальної, серцево-судинної систем, то знижувати температу ру тіла можна і з зазначених цифр. Для цього доцільно призначати жарознижувальні засоби, які містять парацетамол (Панадол Бебі, Панадол тощо) і найбільш безпечні та ефективні у дітей. Ліками
80
другого ряду при цьому є препарати ібупрофену. Інші жарознижу вальні засоби, особливо ті, що містять ацетилсаліцилову кислоту, метамізол натрій, можуть зумовлювати у дітей тяжкі, небезпечні для життя, побічні ефекти (синдром Рея та агранулоцитоз).
При нежиті в порожнині носа утворюється слиз, я к и й нейтра лізує віруси та бактерії. Для того щоб він найбільш повноцінно ви конував свої функції, слизову оболонку носа необхідно зволожува ти. Для цього закапують в ніс фізіологічний розчин натрію хлори ду чи розчину солі (1 чайна ложка солі на склянку води). Дітям старшим 6 міс можна призначати судинозвужувальні дитячі краплі для носа, але не довше 2—3 днів.
При кашлі зволожують повітря в приміщенні, в якому знахо диться хвора дитина, для полегшення відходження мокротиння. Засоби, які пригнічують кашель, можна застосовувати у дітей тільки при сухому, болісному кашлі, якщо він заважає дитині спати, їсти.
При кашлі з мокротинням використовують засоби, які розрід жують та полегшують його відходження. Крім того, слід вживати морс, чай, сік калини, розчин меду з лимоном, сік чорної редьки з медом та лимоном.
Для підвищення імунної реактивності захворювання викорис товують полівітамінні комплекси, аскорбінову кислоту, рослинні адаптогени (настоянка ехінацеї, елеутерококу, женьшеню).
Профілактика. Найбільш ефективний засіб профілактики грипу — імунізація. Існують безпечні та високоімуногенні сплітта субодиничні протигрипозні вакцини. Найсучасніша з них — вакцина Інфлувак ви робництва фірми «Солвей Фарма» (Нідерланди). Ця вакцина є найсу часнішою генерацією протигрипозних вакцин (субодинична, III гене рація), її використовують у хворих будь-якого віку без обмежень (до рослі, діти віком 6 міс і старше), у II—III триместрі вагітності. Єдиним протипоказанням для використання Інфлуваку, як і для інших вакцин, є алергія до білка курячих яєць. Вакцинацію слід відкласти у хворих з підвищеноютемпературоютіладоії нормалізації.
Інфлувак випускається в одноразовому шприці спеціальної кон струкції (для безболісного та безпечного введення), в якому містить ся одна доза (0,5 мл) вакцини. Щеплення роблять підшкірно або внутрішньом'язово.
Дорадчий комітет з імунізації (США) виділив групи ризику, в які входять діти з високим ризиком виникнення ускладнень грипу і для яких рекомендуется обов'язкова щорічна вакцинація проти грипу. Показаннями до імунізації є:
81
•хронічні бронхолегеневі захворювання;
•хвороби серця зі зміненою гемодинамікою;
•гемолітичні анемії;
•цукровий діабет;
•проведення імуносупресивної терапії;
•метаболічні захворювання;
•хронічні захворювання нирок;
•терапія ацетилсаліциловою кислотою з приводу ревматоїдно го артриту тощо;
•ВІЛ-інфекція;
•перебування у закритих дитячих установах.
До груп ризику при грипі також належать:
•вагітні;
•персонал медичних установ, інші особи, які перебувають у тісно му контакті з представниками груп ризику. Вакцинацію цих людей проводять з метою попередження можливості передачі інфекції;
•особи віком старші 65 років.
Вакцинацію проти грипу слід проводити восени, за 1 -1,5 міс до сезонного підвищення захворюваності на грип.
Профілактичні заходи при інших ГРВІ:
•повноцінне харчування, загартування, активний спосіб життя;
•вживання природних фітонцидів (часник, цибуля);
•проведення восени та навесні загальнозміцнюючих курсів із застосуванням рослинних адаптогенів (настійка ехінацеї, елеуте рококу, женьшеню) та полівітамінів протягом 2—3 тиж;
•змащення носових ходів оксоліновою маззю перед виходом на вулицю;
•рання ізоляція хворого;
•постійне провітрювання приміщень, регулярне вологе при бирання, застосування марлевих пов'язок (4 шари марлі);
•обов'язкове миття рук з милом після контакту з хворим. Регулювання вологості повітря в приміщенні також є одним із за
собів профілактики ГРВІ. Так, було встановлено, що максимальна інактивація вірусу парагрипу відбувається при вологості повітря 80%, грипу — 50%, респіраторно-синцитіального вірусу — від ЗО до 80%.
82
KIP
Kip — гостре інфекційне захворювання вірусної етіології з по вітряно-краплинним механізмом передачі, яке характеризується вираженим катаром слизових оболонок, синдромом інтоксикації та плямисто-папульозним висипом.
Етіологія. Збудником кору є вірус, що містить РНК . Він нале жить до родини Paramixoviridae, роду Morbillivirus. В ірус має 6 струк турних білків: нуклеокапсид (N), полімеразний комплекс (P), мем бранний білок (M), глікопроте'ід (F), гемаглютинін (H) і L- білок.
Розміри вірусу кору — 120-250 нм. Він нестійкий у навколиш ньому середовищі, чутливий до ультрафіолетового опромінюван ня, сонячного світла, висихання. Поза організмом людини вірус гине протягом ЗО хв, тому заключна дезінфекція при кору не по трібна.
Епідеміологія. Джерелом інфекції при кору є тільки хвора люди на, яка стає заразною в останні 24-48 год інкубаційного періоду. Вона виділяє вірус протягом усього катарального періоду і ще 5 днів після появи висипу. Найбільш заразним є хворий на кір у катараль ний період.
Механізм передачі інфекції — повітряно-краплинний. Вірус у великій кількості потрапляє в навколишнє середовище під час розмови, кашлю, чхання хворого. Дрібні крапельки слини, що містять вірус, з повітрям можуть переноситися на значні відстані: з кімнати в коридор, з коридору до сусідніх приміщень і, навіть, з одного поверху на іншій. Через предмети побуту, продукти хар чування і третіх осіб вірус кору не передається.
Природна сприйнятливість до кору вважається загальною. Індекс контагіозності складає 95—98%. «Уникнути кору вдається лише тим особам, які протягом свого життя поставлені поза умова ми зустрічі з джерелом інфекції» (Громашевський Л.В., 1958).
Сприйнятливість до кору не залежить від віку. Єдиною захи щеною від кору групою є діти віком 3 міс, які народилися від ма терів, що мають протикоровий імунітет. У дітей старших 3 міс на пруженість природженого імунітету знижується і до 6-9 міс діти стають сприйнятливими до кору. Однак, якщ о у матері немає іму нітету проти кору, то дитина сприйнятлива до захворювання з перших днів життя.
Впровадження в практику охорони здоров'я вакцинації проти кору дало можливість звести захворюваність цією інфекцією в ряді
4* 8 3
країн до мінімуму. Так, з 1990 р. у США реєструють не більше 1 ви падку кору на рік. У зв'язку з цим Європейське бюро ВООЗ поста вило за мету ліквідацію кору в європейському регіоні до 2007 р.
Однак в нашій країні, незважаючи на масову вакцинацію дітей проти кору, останніми роками захворюваність на цю інфекцію не ухильно зростає. За останні роки в Україні захворюваність на кір серед дітей зросла більш ніжу 10 разів і значно зросла серед підлітків та осіб молодого віку.
Зростання захворюваності дітей і підлітків в Україні на кір може бути зумовлене умовами життя частини населення країни. У доповіді наукової групи ВООЗ відзначається, що недостатнє і незбалансоване харчування призводить до пригнічення T- і В-систем імунітету. На тлі неповноцінного харчування знижується проліферація лімфо цитів під дією різних антигенів, зменшується кількість розеткоутворювальних лімфоцитів, знижується фагоцитуюча активність макро фагів. У дітей, які народилися від матерів, харчування яких в період вагітності було недостатнім, відзначають зниження в крові рівня імуноглобулінів усіх класів. Виражене пригнічення синтезу імуноглобулінів відбувається не тільки при недостатньому раціоні, але й при незбалансованому вмісті в продуктах харчування білків, жирів і вугле водів. Заданими експертів ВООЗ, відповідь у дітей на введення протикорової вакцини при цьому була уповільнена.
На рівень протикорового імунітету в щеплених дітей також впли ває стан навколишнього середовища. Встановлено, що в екологіч но небезпечних районах, з високою концентрацією промислових забруднень у повітрі, воді рівень захищеності від кору дітей нижче, ніж у дітей, які проживають в екологічно чистих районах.
Згідно з результатами досліджень, проведених останніми рока ми, було встановлено, що малі дози іонізувальної радіації знижу ють не тільки загальний імунний статус організму дитини, але й негативно впливають на рівень специфічного імунітету проти кору після введення вакцини.
Можливе також природне зниження імунітету проти кору зго дом, через певний проміжок часу після щеплення. Так, було вияв лено, що 0,3% дітей щорічно після однократної вакцинації втрача ють імунітет проти кору.
Патогенез. При кору вхідними воротами є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і кон'юнктива ока. Вірус осідає на сли зовій оболонці, проникає у підслизовий простір і регіонарні лімфатичні вузли, де відбуваються його фіксація і первинна ре-
84
плікація. З 3-го дня інкубаційного періоду вірус проникає в кров — виникає первинна віремія. Кількість вірусу при цьому в крові ще невелика і швидко може бути нейтралізована імуноглобуліном. Цей факт був покладений в основу пасивної імунопрофілактики кору. Із крові вірус кору потрапляє в селезінку, печінку, кістко вий мозок, лімфатичні вузли, інфікує мононуклеари і лімфоци ти. З 7-го дня інкубаційного періоду розвивається повторна віре мія, яка призводить до фіксації вірусу в епітеліальних клітинах шкіри, дихальних шляхів, кон'юнктиви ока, кишечнику з розвит ком в них дистрофічних змін. Клінічно це проявляється катаром слизових оболонок. Після проникнення вірусу в епітелій респі раторного тракту там утворюються багатоядерні гігантські кліти ни . В короткий час ці клітини здебільшого зникають, але інколи на цьому фоні виникають гігантоклітинні пневмонії, які мають тяжкий перебіг. При ранніх пневмоніях при кору поряд з вірусом їх етіологічним початком є мікробні фактори (пневмококи, ста філококи тощо).
Коровий висип — це інфекційно-алергічний дерматит з вира женим ексудативним компонентом, який виникає внаслідок взає модії між сенсибілізованими лімфоцитами і вірусними антигена ми в ендотелії капілярів і клітинах шкіри.
Вірус кору спричинює дистрофію клітин усіх слизових оболо нок, особливо дихальних шляхів. Крім того, внаслідок ураження ендотелію судин порушуються мікроциркуляція і лімфотечія у підслизовому просторі, що створює умови для розвитку вторинної бактеріальної інфекції.
Крім деструкції клітин слизових оболонок, уражаються Т-лімфо- цити, що призводить до лімфопенії. Вірус кору також порушує функцію моноцитів, внаслідок чого змінюється продукція інтерлейкінів, фактора некрозу пухлини, молекул гістосумісності, при гнічується презентація Т-лімфоцитам антигенів. Ці зміни в кліти нах імунної системи призводять до імуносупресії, зниження клітин ного імунітету, що створює додаткові умови для розвитку вторинних бактеріальних ускладнень. Т-клітинний імунодефіцит особливо виражений у дітей віком до 3 років і зберігається протягом 2 5 - 30 днів після перенесеного захворювання. Також вірус кору впли ває на обмін вітамінів, особливо вітамінів А і С, внаслідок чого ви никає їх дефіцит.
Під час віремії при кору нерідко вірус проникає в клітини ЦНС, що може призвести до такого тяжкого ускладнення, як коровий
85
енцефаломієліт. Його виникнення пов'язують з порушенням ре гуляції імунної відповіді при кору, при якому імунокомпетентні клітини втрачають здатність розрізняти «свій»/«чужий», і форму ються імунні реакції проти власних тканинних антигенів за типом гіперчутливості. На користь цього свідчить те, що енцефаломієліт при кору розвивається через 3—5 днів хвороби, а також невдалі спро би знайти вірус кору чи його антиген у клітинах мозку, С М Р , відсутність внутрішньошлуночкового синтезу специфічних антитіл, характер морфологічних змін у тканинах мозку, типових для алер гічних процесів з утворенням периваскулярних інфільтратів та демієлінізацією. Однак ряд дослідників вважають, що енцефаломієліт при кору — не тільки аутоімунне захворювання, але й результат дії вірусу на стінки судин головного і спинного мозку з вторинним ушкодженням нейронів і нервових волокон.
Після перенесеного гострого кору формується стійкий довічний імунітет. Важливе значення у розвитку стійкості організму людини до вірусу кору має клітинний імунітет. При цьому антитіла в орга нізмі виробляються до всіх 6 білків вірусу.
Клініка. Перші згадки в літературі про кір відносяться до IX ст. У 1908 р. відомий російський педіатр Н.Ф. Філатов виділив 4 пері оди кору: прихований (інкубаційний), провісників (катаральний), висипання і лущення (пігментації), які співпадають з сучасними уявленнями про перебіг захворювання.
Інкубаційний період при кору триває 9-17 днів, а в осіб, яким вводили імуноглобулін або інші компоненти крові, він може подо вжуватися до 21 дня. Першими симптомами катарального періоду є сухий нав'язливий кашель, закладеність носа з незначними сли зовими виділеннями, підвищення температури тіла до 38-38,5 °С. Через 2 - 3 дні кашель посилюється, з'являються гіперемія кон'юн ктив, склерит, світлобоязнь. Слизові оболонки порожнини рота, м'якого піднебіння стають яскраво-червоними, набряклими, роз пушеними. На м'якому піднебінні з'являється енантема, на слизо вих оболонках — патогномонічні для кору плями Бєльського — Філатова — Копліка. Частіше їх виявляють на слизових оболонках щік в ділянці малих корінних зубів, а також на слизових оболонках губ, кон'юнктиви, статевих органів тощо. У цей же період може з'я витися сіруватий наліт на слизовій оболонці ясен, нерідко випо рожнення стають рідкими.
Через 4-5 днів на тлі посилення симптомів інтоксикації, катару слизових оболонок, підвищення температури тіла до 38,5-40 °С
86
з'являється дрібнота середньоплямистий висип на обличчі. На 2-гу добу висип виникає на тулубі, його елементи стають більши ми за розміром, з'являються папули. При типовому перебігу кору на 3-тю добу висип з'являється на дистальних ділянках верхніх та нижніх кінцівок. В сучасних умовах висип при кору може з'явля тися у 2 етапи: в перший день — на обличчі, тулубі, на другий — на кінцівках.
Уперіод висипання слизові оболонки стають ще більш гіперемійованими, набряклими. Посилюється кашель, виділення з носа ста ють рясними, можлива охриплість голосу. Через 1—2 дні зникають плями Бєльського — Філатова — Копліка. Обличчя хворого стає одутлуватим, повіки набряклі, відзначаються сльозотеча і світлобоязнь.
Уцей період обличчя хворого схоже на обличчя заплаканої дитини.
Упериферичній крові виявляють лейкопенію, еозинопенію, моноцитопенію.
З2-3-го дня періоду елементи висипу перетворюються на пігментні плями, причому це відбувається в тій же послідовності, що й на початку висипання. У цей період зникають інтоксикація, катаральні явища з боку слизових оболонок, може з'явитися дрібнопластинчасте лущення шкіри.
Особливості кору у дітей віком до 1 року
Якщо у матері до пологів не було протикорового імунітету, то її дитина, у випадку контакту з вірусом кору, може захворіти з пер ших днів життя. У дітей до 1 року кір часто має такі ж симптоми, що й у дітей старшого віку. Однак у деяких із них, особливо у ново народжених, він може мати стертий перебіг. Катаральні явища ви ражені слабко, температура тіла нормальна чи субфебрильна, ви сип дрібно- і середньоплямистий, нерясний, може бути відсутня етапність висипання. У дітей цієї вікової групи при кору частіше виникають вторинні бактеріальні ускладнення, ураження слизової оболонки травного тракту, що проявляються діареєю. Після пере несеного кору в період новонародженості специфічний протикоровий імунітет не виникає, і діти у разі повторного інфікування мо жуть знову захворіти на кір.
Кір удітей може бути природженою інфекцією. При інфікуванні плода захворювання має перебіг підгострого склерозуючого паненцефаліту, симптоми якого з'являються в перші дні після народжен ня дитини. У вагітної, хворої на кір, можуть бути передчасні поло ги і викидні.
87
Перебіг кору у дорослих і дітей має однакову клінічну симпто матику.
Ускладнення. Всі ускладнення кору можна поділити на такі, що пов'язані з дією самого вірусу, і такі, що зумовлені приєднанням вторинної бактеріальної інфекції.
Перша група ускладнень кору:
•стенозувальнийларинготрахеобронхіт, часто виразковий;
•пневмонія;
•енцефаліт та енцефаломієліт;
•ентероколіт;
•міокардит, перикардит;
•дефіцит вітаміну А аж до розвитку сліпоти;
•тромбоцитопенічна пурпура, що має назву «чорний кір»;
•безжовтяничний гепатит.
Друга група ускладнень кору:
•стоматит, гінгівіт, глосит;
•отит, синусит;
•бронхіт, пневмонія, плеврит;
•гнійний кон'юнктивіт, блефарит, виразковий кератит, періорбітальна флегмона;
•інфекція сечових шляхів;
•гастроентероколіт.
Коровий енцефаліт
Найчастіше ураження нервової системи при кору виникає на 5— 10-й день від початку захворювання, що клінічно відповідає пе ріоду висипань чи початку періоду пігментації. Можливий роз виток корового енцефаліту до появи висипу або на 14-20-й день хвороби.
Гострі енцефаліти при кору в порівнянні з ураженнями нерво вої системи при інших інфекціях (грип, вітряна віспа, краснуха) відрізняються більшою поширеністю процесу, часто із залученням спинного мозку, корінців і нервових стовбурів, що дає підстави ква ліфікувати це як енцефаломієліт чи енцефаломієлополірадикулоневрит.
Початок енцефаліту при кору гострий, часом раптовий і супро воджується новим значним підвищенням температури тіла, швид ко наростаючою загальномозковою симптоматикою. В окремих ви падках температура тіла може залишатися нормальною або субфебрильною. Основними початковими симптомами енцефаліту є головний біль, блювання, зміни свідомості (сонливість, сопор і
8 8
кома). Поява порушень свідомості супроводжується клоніко-тоніч- ними судомами. Період загальномозкових явищ триває від декіль кох годин до 2 діб.
У більшості хворих, у яких кір супроводжується ураженням нервової системи, через 2—5 діб настає зворотний розвиток захво рювання з відновленням свідомості, припиненням судом, зникнен ням інших неврологічних симптомів. У таких випадках захворю вання слід розцінювати як енцефалопатію, що спричинена дисциркуляторними і ліквородинамічними порушеннями у головному мозку.
Однак у частини хворих виникають вогнищеві симптоми у виг ляді парезів, гіперкінезів, мозочкових розладів, уражень зорового чи слухового нерва, черепних нервів. Найбільш несприятливим у прогностичному відношенні є залучення до процесу спинного моз ку. Ступінь мієліту може бути різним — від короткочасних пору шень функції органів таза і появи тимчасових пірамідних знаків до виникнення тяжких спастичних паралічів з порушенням трофіки. У таких випадках можливий летальний кінець або тяжкі залишкові явища.
При кору можливий розвиток серозних менінгітів, що можуть виникати як у катаральний період, так і через 2-5 днів від появи висипу. Серозний менінгіт супроводжується головним болем, блю ванням, менінгеальними симптомами, у C M P відзначається по мірний лімфоцитоз, помірне підвищення вмісту білка.
В імуноскомпрометованих осіб, частіше у хворих на СНІД та у пацієнтів з онкогематологічними захворюваннями, яким проводять імуносупресивну терапію, виявляють таку форму кору, яка має на зву підгострого енцефаліту. Захворювання виникає через декілька тижнів чи місяців після перенесеного кору або після вакцинації проти нього. Причому кір у цих пацієнтів може починатися без висипу чи нетиповим висипом і часто супроводжується розвитком гігантоклітинних пневмоній.
На думку деякихдослідників, при кору може виникнути хроніч на персистуюча інфекція Ц Н С — підгострий склерозивний паненцефаліт. Вважається, що вірус кору, який є причиною цього захво рювання, стає мутантним. Він відрізняється від «стандартного» віру су антигенною структурою окремих білків оболонки, темпами росту, розмірами і структурою РНК. Персистенція вірусу — це перш за все порушення його реплікативних властивостей. Змінений вірус знаходиться в середині клітин хазяїна і є недоступним для імуно-
89