Зміна гематоенцефалічного бар'єру після опромінення.

Структурними елементами гематоенцефалічного бар'єра (ГЕБ) є ендотеліальні клітини, базальна мембрана й астроцитарна муфта утворена відростками астроцитів.

При загальному опроміненні пацюків дозою 2-6 Гр протягом 1-ої доби спостерігається периваскулярний набряк, розшарування судинної стінки, набряк глії; при локальному опроміненні голови дозою 5-10 Гр - посилений піноцитоз, набряк ендотеліоцитів і перикапілярних астроцитів, розриви мембрани астроцитів.

При локальному рентгенівському опроміненні голови дозою 10-40 Гр спостерігається локальний набряк астроцитів, а при гамма-опроміненні дозою 10-50 Гр через 5 годин відбувається набряк астроцитів і прояви початкового переваскулярного набряку.

При гострому загальному гамма-опроміненні пацюків дозою 150 Гр через 15-180 хв спостерігається поява вакуолею, набряк мембран, ядер, розпушення базальної мембрани; просвітління матриксу цитоплазми й вакуолізація астроцитів, розширення перинуклеарного простору.

При локальному опроміненні голови дозою 200 Гр через 50 хв виникає розпушення базальної мембрани, розширення мікроциркуляторного русла і його переповнення форменими елементами крові, місцями руйнування відростків астроцитів; через 100 хв виникають виражені явища набряку, а через 5 годин відбувається відносна нормалізація гемодинаміки й зменшення набряку.

При гострому загальному гамма-опроміненні віслюків дозою 3,6 Гр білок у лікворі збільшується через 1-6 годин після опромінення, при опроміненні кроликів дозою 8 Гр кількість флюоресцеїну в лікворі збільшується через 1 і 96 годин.

При гострому загальному рентгенівському опроміненні пацюків дозою 10 Гр кількість флюоресцеїну збільшується в лікворі через 10 хв і знижується через 24 години.

При гострому загальному гамма- і рентгенівському опроміненні кроликів дозою 2-15 Гр через 24 години у лікворі збільшується кількість ¹³¹І-альбуміну.

При гострому локальному рентгенівському опроміненні голови кроликів дозою 100 Гр із введенням ¹³¹ I-альбуміну через 3-4 години відбувається значне збільшення проникності ГЕБ.

У ранній термін після опромінення встановлений двофазний характер проникності ГЕБ підвищення проникності в першу добу й зниження в наступні. У більш пізній термін (24-120 год) проникність ГЕБ поступово збільшується.

Гідратаційнно-електролітний профіль мозку після впливу іонізуючих випромінювань.

Розподіл води й електролітів у структурах мозку змінюється залежно від дози опромінення. Концентрація іонів Na⁺ і K⁺, як і вміст води, є найважливішими константами тканини мозку. Електроліти за допомогою осмотичного тиску контролюють вміст у тканині вільної води, у той час як зв'язану воду регулюють білки нервової тканини. Затримка солей Na⁺ і води й збільшення обсягу інтерстиціальної рідини вважають первинними причинами набряку мозку.

Зміни транспорту електролітів через біологічні мембрани при опроміненні носять фазний характер: посилення й падіння для Na⁺ і Cl^- і відсутність порушення для K⁺, причому чим вище доза й більший проміжок часу між опроміненням і введенням розчину для тестування, тим виразніший ступінь зменшення.

При гострому загальному рентгенівському опроміненні морських свинок дозою 1-6 Гр на 3-25-у добу наступає дегідратація кори й гіпоталамуса; при опроміненні пацюків дозою 6 Гр - дегідратація наступає через 24 години, збільшення Cl^-, підвищення співвідношення позаклітинного й внутрішньоклітинного Na⁺; при опроміненні пацюків дозою 6-9 Гр спостерігається зниження позаклітинної й підвищення внутрішньоклітинної рідини через 24 години, збільшення Na⁺ і зниження K⁺ до 5-10 доби.

При гострому загальному гамма-опроміненні собак дозою 6 Гр відбувається збільшення гідратації мозку через 24 години, зниження рівня K⁺ і Ca²⁺; при опроміненні пацюків дозою 9 Гр - до 72 год після опромінення вміст Na⁺ у головному мозку не змінювася.

При гострому локальному рентгенівському опроміненні мозочка собак і морських свинок дозою 90-200 Гр вміст води збільшувався через 24 години; при опроміненні голови пацюків дозою 100 Гр дегідратація виникала через 48 годин; при опроміненні голови кроликів дозою 100 Гр через 2-2,5 години відбувалася дегідратація гіпофіза, через 0,5-1 і 6 годин -гіпергідратація передньої частки таламуса й кори мозочка

Фазність порушень водно-електролітного обміну в пізні терміни після опромінення характеризується наростанням важкості стану дегідратації й стійкою гіпернатрійемією. Отримані дані варто враховувати при розробці патогенетичної терапії променевої хвороби.