- •Радіаційна медицина
- •Радіоактивність. Дозиметрія іонізуючих випромінювань.
- •Види іонізуючого випромінювання:
- •Методи визначення радіоактивності
- •Дозиметрія іонізуючого випромінювання.
- •Закриті й відкриті джерела іонізуючого випромінювання.
- •Природні й штучні джерела радіації і їхня роль у формування сумарної дози опромінення населення
- •Оцінка масштабів і ступеня радіоактивного забруднення природного середовища в зоні впливу аварії на чаес
- •Основні регламентовані величини нрбу-97.
- •Оцінка ступеня забруднення радіонуклідами навколишнього середовища й харчових продуктів.
- •Завдання, організація роботи й оснащення відділів і лабораторій для проведення радіометричних і дозиметричних досліджень.
- •Оснащення й робота спеціалізованих лікувальних установ по наданню медичної допомоги особам, що постраждали від дії іонізуючих випромінювань.
- •Основні аспекти біологічної дії іонізуючих випромінювань. Гостра променева хвороба. Організація медичної допомоги потерпілим при аварії на атомному виробництві.
- •Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
- •Природа радіаційної смерті клітин
- •Пострадіаційне відновлення (репарація) клітин
- •Ранні радіоцеребральні ефекти.
- •Реакції поведінки тварин при опроміненні в широкому діапазоні доз.
- •Зміна гематоенцефалічного бар'єру після опромінення.
- •Гідратаційнно-електролітний профіль мозку після впливу іонізуючих випромінювань.
- •Ендокринна система й іонізуюче випромінювання
- •Гостра променева хвороба.
- •Принципи сортування потерпілих
- •Надання медичної допомоги потерпілим при аваріях на атомному виробництві.
- •Нервова система
- •Ендокринна система.
- •Щитовидна залоза
- •Ендокринна система дітей
- •Імунна система
- •Цитогенетичні ефекти
- •Статева система
- •Хронічна променева хвороба
- •Умови виникнення хронічної променевої хвороби.
- •Перший ступінь важкості хронічної променевої хвороби.
- •Другий ступінь важкості хронічної променевої хвороби.
- •Третій ступінь важкості хронічної променевої хвороби.
- •Четвертий ступінь важкості хронічної променевої хвороби (термінальний період).
- •Особливості променевого впливу на організм інкорпорованих радіонуклідів. Перша допомога й лікування.
- •Зміни шкіри при гострій променевій хворобі.
- •Зміни шкіри при хронічній променевій хворобі.
- •Ураження шкіри при зовнішньому опроміненні окремих сегментів тіла.
- •Малі дози іонізуючих випромінювань і їхні біологічні ефекти. Віддалені наслідки аварії на атомному виробництві.
- •Біологічні ефекти малих доз іонізуючих випромінювань.
- •Віддалені наслідки аварії на атомному виробництві.
- •Віддалені наслідки локального опромінення.
- •Дія випромінювань на ембріон і плід.
- •Концепція ризику впливу іонізуючих випромінювань на людину.
- •Значення клінічних, променевих і не променевих методів дослідження для виявлення патологічних змін в органах і системах людини, які відбулися в результаті впливу іонізуючих випромінювань
- •Протирадіаційний захист населення. Диспансеризація персоналу на атомних виробництвах і населення, контактуючого із джерелами іонізуючих випромінювань.
- •Національний регістр осіб, що піддалися впливу радіації в результаті аварії на чорнобильської аес.
Зміна гематоенцефалічного бар'єру після опромінення.
Структурними елементами гематоенцефалічного бар'єра (ГЕБ) є ендотеліальні клітини, базальна мембрана й астроцитарна муфта утворена відростками астроцитів.
При загальному опроміненні пацюків дозою 2-6 Гр протягом 1-ої доби спостерігається периваскулярний набряк, розшарування судинної стінки, набряк глії; при локальному опроміненні голови дозою 5-10 Гр - посилений піноцитоз, набряк ендотеліоцитів і перикапілярних астроцитів, розриви мембрани астроцитів.
При локальному рентгенівському опроміненні голови дозою 10-40 Гр спостерігається локальний набряк астроцитів, а при гамма-опроміненні дозою 10-50 Гр через 5 годин відбувається набряк астроцитів і прояви початкового переваскулярного набряку.
При гострому загальному гамма-опроміненні пацюків дозою 150 Гр через 15-180 хв спостерігається поява вакуолею, набряк мембран, ядер, розпушення базальної мембрани; просвітління матриксу цитоплазми й вакуолізація астроцитів, розширення перинуклеарного простору.
При локальному опроміненні голови дозою 200 Гр через 50 хв виникає розпушення базальної мембрани, розширення мікроциркуляторного русла і його переповнення форменими елементами крові, місцями руйнування відростків астроцитів; через 100 хв виникають виражені явища набряку, а через 5 годин відбувається відносна нормалізація гемодинаміки й зменшення набряку.
При гострому загальному гамма-опроміненні віслюків дозою 3,6 Гр білок у лікворі збільшується через 1-6 годин після опромінення, при опроміненні кроликів дозою 8 Гр кількість флюоресцеїну в лікворі збільшується через 1 і 96 годин.
При гострому загальному рентгенівському опроміненні пацюків дозою 10 Гр кількість флюоресцеїну збільшується в лікворі через 10 хв і знижується через 24 години.
При гострому загальному гамма- і рентгенівському опроміненні кроликів дозою 2-15 Гр через 24 години у лікворі збільшується кількість 131І-альбуміну.
При гострому локальному рентгенівському опроміненні голови кроликів дозою 100 Гр із введенням 131 I-альбуміну через 3-4 години відбувається значне збільшення проникності ГЕБ.
У ранній термін після опромінення встановлений двофазний характер проникності ГЕБ підвищення проникності в першу добу й зниження в наступні. У більш пізній термін (24-120 год) проникність ГЕБ поступово збільшується.
Гідратаційнно-електролітний профіль мозку після впливу іонізуючих випромінювань.
Розподіл води й електролітів у структурах мозку змінюється залежно від дози опромінення. Концентрація іонів Na+ і K+, як і вміст води, є найважливішими константами тканини мозку. Електроліти за допомогою осмотичного тиску контролюють вміст у тканині вільної води, у той час як зв'язану воду регулюють білки нервової тканини. Затримка солей Na+ і води й збільшення обсягу інтерстиціальної рідини вважають первинними причинами набряку мозку.
Зміни транспорту електролітів через біологічні мембрани при опроміненні носять фазний характер: посилення й падіння для Na+ і Cl- і відсутність порушення для K+, причому чим вище доза й більший проміжок часу між опроміненням і введенням розчину для тестування, тим виразніший ступінь зменшення.
При гострому загальному рентгенівському опроміненні морських свинок дозою 1-6 Гр на 3-25-у добу наступає дегідратація кори й гіпоталамуса; при опроміненні пацюків дозою 6 Гр - дегідратація наступає через 24 години, збільшення Cl-, підвищення співвідношення позаклітинного й внутрішньоклітинного Na+; при опроміненні пацюків дозою 6-9 Гр спостерігається зниження позаклітинної й підвищення внутрішньоклітинної рідини через 24 години, збільшення Na+ і зниження K+ до 5-10 доби.
При гострому загальному гамма-опроміненні собак дозою 6 Гр відбувається збільшення гідратації мозку через 24 години, зниження рівня K+ і Ca2+; при опроміненні пацюків дозою 9 Гр - до 72 год після опромінення вміст Na+ у головному мозку не змінювася.
При гострому локальному рентгенівському опроміненні мозочка собак і морських свинок дозою 90-200 Гр вміст води збільшувався через 24 години; при опроміненні голови пацюків дозою 100 Гр дегідратація виникала через 48 годин; при опроміненні голови кроликів дозою 100 Гр через 2-2,5 години відбувалася дегідратація гіпофіза, через 0,5-1 і 6 годин -гіпергідратація передньої частки таламуса й кори мозочка
Фазність порушень водно-електролітного обміну в пізні терміни після опромінення характеризується наростанням важкості стану дегідратації й стійкою гіпернатрійемією. Отримані дані варто враховувати при розробці патогенетичної терапії променевої хвороби.