Оцінка ступеня забруднення радіонуклідами навколишнього середовища й харчових продуктів.

Ціль заняття: загальна - ознайомитися з організацією роботи радіологічної лабораторії для проведення радіометричних і дозиметричних досліджень; проведенням дозиметричного контролю спостережуваної території, води, продуктів харчування й визначення доз зовнішнього й внутрішнього опромінення.

конкретна - визначити рівень радіаційного фону середовища перебування, ступінь забруднення радіонуклідами води й харчових продуктів, дати санітарно-гігієнічну оцінку отриманих даних, визначити дозу зовнішнього й внутрішнього опромінення.

Основні питання, що підлягають вивченню:

1. Завдання, зміст роботи й вимоги до пристрою радіологічних відділів і лабораторій для проведення радіометричних і дозиметричних досліджень.

2. Техніка безпеки при роботі радіологічних відділів.

3. Радіометричний аналіз і його етапи.

4. Порядок відбору проб (води, продовольства й т.д.) для визначення забруднення радіонуклідами.

5. Визначення забруднення радіонуклідами води, продовольства й інших матеріалів і санітарно-гігієнічна оцінка отриманих даних (НРБУ-97, ДУ-97).

6. Визначення доз зовнішнього й внутрішнього опромінення і їхня санітарно-гігієнічна оцінка.

7. Заходу щодо захисту організму від різних шляхів надходження радіонуклідів.

Студент повинен знати:

1. Пристрій і принципи роботи радіометрів, рентгенометрів і дозиметрів.

2. Властивості основних радіонуклідів, що зустрічаються в навколишньому середовищі.

Студент повинен уміти:

1. Робити відбір проб для радіометричного аналізу.

2. Визначити ступінь забруднення радіонуклідами води, продовольства й ін. матеріалів і дати санітарно-гігієнічну оцінку отриманим даним.

3. Визначити дозу зовнішнього й внутрішнього опромінення.

Література

Основна:

1. Ковальский А.В., Людвинский Ю.С., Чижик В.М. Радиационная медицина.-Винница.-1991,-127 с.

2. Ковальський О.В., Лазар А.Ф., Людвiнський Ю.С. i iн. Радiацiйна медицина.-К.-1993,-222 с.

3. Милько В.И., Лазарь А.Ф., Назимок В.И. Медицинская радиология К.1980, 280 с.

4. Руководство по ядерной медицине. Т.П.Сиваченко, Д.С.Мечев и др.-К.1991, 535 с.

5. Нормы радиационной безопасности (НРБУ-97), К, 1997,-121 с.

6. Козлов В.Ф. Справочник по радиационной безопасности М. 1979, 192 с.

7. Допустимые уровни содержания радионуклидов ¹³⁷Cs и⁹⁰Sr в продуктах питания и питьевой воде, (ДУ-97), К., 1997,- 10 с.

Додаткова:

1. Кириллов В.Ф., Книжникова В.А., Коденков И.П. Радиационная гигиена М., 1989,- 334 с.

2. Чернобыльская катастрофа под ред. В.Г.Барьяхтара, К. 1995, 559 с.

Завдання, організація роботи й оснащення відділів і лабораторій для проведення радіометричних і дозиметричних досліджень.

Основними завданнями радіологічних відділів є:

• контроль за забезпеченням радіаційної безпеки населення, організацією й проведенням відповідних санітарно-гігієнічних заходів щодо охорони навколишнього середовища від радіоактивних речовин;

• здійснення державного санітарного нагляду за проведенням заходів, спрямованих на створення безпечних умов праці персоналу на підприємствах, в установах і організаціях, де добувають, роблять, застосовують, зберігають і перевозять радіоактивні речовини й інші джерела іонізуючих випромінювань, ремонтують, перезаряджають (розряджають) радіоізотопні блоки приладів, здійснюють монтаж і демонтаж апаратів і установок з радіоактивними препаратами;

• здійснення державного санітарного нагляду за забезпеченням радіаційної безпеки пацієнтів при проведенні рентгенологічних і радіологічних процедур з дослідницькими, діагностичними й лікувальними цілями.

• проведення планових досліджень вмісту радіоактивних речовин в об'єктах навколишнього середовища, харчових продуктах і питній воді, вибіркових досліджень ґрунтів, рослинності, водоймищ, харчової сировини.

ЗМІСТ РОБОТИ ВІДДІЛУ РАДІАЦІЙНОЇ ГІГІЄНИ:

• вивчення радіаційної обстановки на підконтрольній території й розробка на основі її результатів заходів, спрямованих на зниження дозових навантажень;

• забезпечення контролю за радіоактивністю об'єктів навколишнього середовища, води, продуктів харчування;

• відділи організують і беруть участь у розслідуванні й ліквідації радіаційних аварій і аварійних ситуацій, вносять відповідні пропозиції в органи керування у встановленому порядку;

• здійснюють попереджувальний державний нагляд і контроль за дотриманням норм при зборі, зберіганні, видаленні, дезактивації, транспортуванні, похованні радіоактивних відходів і експлуатацією пунктів поховання радіоактивних відходів.

ПРИСТРІЙ, ОСНАЩЕННЯ, ШТАТ, ОБОВ'ЯЗКИ СПІВРОБІТНИКІВ ВІДДІЛУ РАДІАЦІЙНОЇ ГІГІЄНИ СЕС.

Радіологічний відділ має у своєму розпорядженні наступні приміщення: кабінет завідуючого, кабінет лікарів-гігієністів, приміщення для ремонту контрольно-вимірювальних приладів, приміщення для прийому проб і мийна, приміщення для зберігання й обробки проб, радіохімічна лабораторія, робоча кімната для фахівців, вагова, радіометрична, приміщення для зберігання реактивів, приміщення для зберігання радіоактивних речовин, приміщення для зберігання переносної апаратури, фотокімната, гардероб для домашнього й спеціального одягу, душова.

Радіологічні відділи оснащені радіометрами, рентгенометрами, дозиметрами й спектрометрами.

Штат радіологічних відділів включає: завідувач радіологічним відділом, лікарі- гігієністи, санітарний лікар по гігієні харчування, санітарний лікар по комунальній гігієні, лікар по гігієні дітей і підлітків, лікар по гігієні праці, лікар-дезінфекціоніст, лікар-епідеміолог, інженер-фізик, технік-дозиметрист, лаборанти, прибиральниця.

Функціональні обов'язки кожного співробітника радіологічного відділу розробляються на підставі діючих нормативних документів з обліком місцевих радіоекологічних умов і затверджуються керівником санітарно-епідеміологічної служби.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПЕРСОНАЛУ РАДІОЛОГІЧНИХ ВІДДІЛІВ

Персонал радіологічних відділів зобов'язаний дотримуватись “Типової інструкції з техніки безпеки й виробничої санітарії для персоналу радіологічних підрозділів лікувально-профілактичних установ МЗ України” .

На основі даної інструкції в кожній установі, що має радіологічний підрозділ, повинна бути розроблена детальна інструкція з техніки безпеки й виробничої санітарії з урахуванням конкретних умов роботи.

Основні положення інструкції.

0. До роботи в радіологічних підрозділах допускаються особи, віком не молодше ніж 18 років, що пройшли спеціальну підготовку й згідно наказу по установі належать до персоналу підрозділу (категорія А).

1. При направленні на роботу, персонал обов'язково повинен пройти попередній медичний огляд й періодичні медогляди не рідше одного разу в рік.

2. Після цього відділ кадрів або особа, яка відповідає за роботу з кадрами, здійснює кінцеве оформлення цього співробітника й направляє його до місця роботи.

3. Персонал підрозділу зобов'язаний: керуватись посадовими інструкціями, не допускати відхилень від технологічного процесу роботи з радіонуклідами, знати й виконувати вимоги ОСТ 42.21.14.82 “ССБТ. Радіодіагностичні підрозділи, вимоги безпеки”, “Основних санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами й іншими джерелами іонізуючих випромінювань ОСП - 72/80”, “Радіаційних норм безпеки України” - НРБУ-97, технічних умов і правил роботи з апаратами й приладами й інших нормативних документів по техніці безпеки, видаваних вищими інстанціями й МЗ України, знати координати організацій і осіб, якими повідомляють про виникнення аварій, тримати в порядку і чистоті приміщення підрозділу.

Забороняється в підрозділі:

0. працювати з несправними приладами, установками, інструментами й сигналізацією;

1. використовувати ушкоджені або прострочені засоби індивідуального захисту;

2. працювати без встановленого спецодягу й захисних пристосувань;

3. зберігати й використовувати препарати без етикеток, в ушкодженому флаконі;

4. пробувати на смак і запах використовувані препарати;

5. зберігати радіоактивні відходи на робочих місцях після закінчення роботи з радіонуклідами;

6. зберігати харчові продукти, домашній одяг і інші предмети, що не мають відношення до роботи, крім спеціально відведених місць;

7. вживати їжу й палити в робочих приміщеннях;

8. при нерадіаційній аварії персонал повинен поставити до відома керівника підрозділу й діяти залежно від ситуації;

9. при короткому замиканні, обриві в системах електроживлення відключити головний мережний рубильник у приміщенні й викликати особу, відповідальну за експлуатацію апаратури в підрозділі;

10. при ураженні людини електричним струмом та інших травмах діяти згідно “Інструкції з надання першої допомоги потерпілим від електричного струму й інших нещасних випадків”;

11. при виникненні пожежі викликати пожежну команду й міліцію, до прибуття пожежної команди загоряння тушити первинними засобами пожежогасіння;

12. за порушення вимог даної інструкції винні несуть відповідальність в адміністративному або карному порядку залежно від характеру порушень і їхніх наслідків.

РАДІОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ І ЙОГО ЕТАПИ.

Радіометричний аналіз, проведений у лабораторії, складається з наступних етапів:

0. узяття проб і доставка їх у лабораторію;

1. приготування препаратів з узятих проб;

2. вимір активності препаратів;

3. розрахунок питомого забруднення досліджуваних проб.

ВІДБІР ПРОБ ДЛЯ РАДІОМЕТРИЧНОГО АНАЛІЗУ.

Для радіометричних досліджень відбирають проби забруднених середовищ (продовольства, води й т.д.); проби відбирають у місцях найбільшого забруднення, що виявляються за допомогою портативних радіометричних приладів.

При відборі проб необхідно пронумерувати їх, проставивши номер на банку або поліетиленовому мішку; на пробі вказують вид проби, місце узяття проби, дату, години, хвилини забруднення й узяття проби, прізвище особи, яка взяла пробу, тобто маркірують пробу за такою формою:

Форма 1.

			Час
№	Вид проби	Місце відбору проби	Дата, години та хвилини забруднення	Дата, години та хвилини узяття проби	Прізвище особи, яка взяла пробу	Примітка
1	М'ясо	Прод. склад	15.V.1998 15год 15 хв	16.V.1998 10год 40хв	Іванов І.І.	З поверхні, із внутрішньої частини
2	...	...	...	...	...	...

Відбір проб води з водойми або інших джерел води здійснюють водозабірником з поверхні й шарів дна разом із ґрунтом (0,5 л).

Відбір проб хліба, свіжих овочів і фруктів роблять поштучно з верхнього ряду або з поверхневого шару. Проба міститься в поліетиленові мішки, які маркіруються етикетками (хліб - 1 буханець, батон; фрукти й овочі - 0,3-0,5 кг).

Відбір проб сипучих продуктів, що перебувають у м'якій тарі, роблять за допомогою металевого щупа. Пробу відбирають із поверхні продукту, що перебуває безпосередньо під мішковиною (0,2-0,3 кг).

Оскільки обсяг проби, узятої за один прийом, недостатній для проведення аналізу, то необхідно зробити відбір продукту 3-4 рази в різних місцях тари. Проби сипучих продуктів з відкритих буртів, мішків або ящиків беруть із поверхневого шару товщиною 10 мм.

Відбір проб м'яса, риби, твердих жирів і т.п. роблять шляхом зрізання ножем поверхневого шару товщиною 10 мм. Зрізані шари складають разом забрудненою стороною один до одного, поміщають у скляну банку або поліетиленовий мішок і маркірують (0,3-0,5 кг).

Відбір проб сушених овочів, фруктів, галету, печива, сухарів і т.п. роблять із поверхневого шару. Із брикетованих продуктів і фуражу пробу зрізують із поверхневого шару товщиною 10 мм і поміщають у скляну банку або поліетиленовий мішок і маркірують.

Відбір проб густо-консистентних, квашених (соління) продуктів роблять із поверхневого шару без попереднього перемішування в кількостях, які відповідають кількостям, що відбираються від рідких або сухих продуктів.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАБРУДНЕННЯ РАДІОНУКЛІДАМИ

ВОДИ, ПРОДОВОЛЬСТВА Й ІНШИХ МАТЕРІАЛІВ.

У лабораторії від доставленої проби відбирається середня лабораторна проба - така кількість речовини, яка необхідна для проведення радіометричного аналізу.

Середня лабораторна проба повинна якомога повніше відображати середнє забруднення всього зразка (проби), доставленого в лабораторію.

Всі операції по відбору середньої проби й приготуванню препаратів здійснюють у витяжній шафі.

Приготування препаратів складається з наступних операції: відбір середньої лабораторної проби й доведення її до порошковидної консистенції, перенесення певної частини здрібненої проби на подложку й закріплення її на подложке спеціальними розчинами.

Для проведення аналізу готують препарати двох видів: тонкошарові (з нанесенням матеріалу проби на ванночку із щільністю не більше 20 мг/см²) і товстошарові (тільки на круглих ванночках).

Для приготування тонкошарового препарату від здрібненої проби береться наважка. Зважування проводиться на торсійних або техніко-хімічних вагах. Перед взяттям наважки здрібнена частина проби ретельно перемішується в чашці Петрі й розрівнюється, з різних ділянок шару проби береться по 20-25 мг речовини (на всю глибину шару).

Наважку переносять у ванночку, змочують етиловим спиртом, і розрівнюють по дну ванночки. Закріплення проби у ванночці роблять 10 краплями 2-3% розчину целулоїду або шелаку в етиловому спирті. Розчини наносять за допомогою крапельниці або піпетки.

Товстошарові препарати готують двома способами:

1. заповнення ванночки частиною середньої лабораторної проби після її подрібнювання;

2. заповнення ванночки попелом, отриманим при спалюванням певної кількості взятої для аналізу проби.

Перший спосіб приготування товстошарових препаратів рекомендується використовувати для визначення забруднення ґрунту й орієнтовного визначення забруднення продовольства, коли немає можливості спопелити їх.

У випадку застосування другого способу вноситься значення коефіцієнта концентрації проби В.

Коефіцієнт концентрації визначають по формулі:

В=П/З,

де В - коефіцієнт концентрації; П - наважка проби до спалювання, г; З – наважка проби (попіл) після спалювання, г.

Перед проведенням вимірювання препарату на вимір, при приготуванні тонкошарових препаратів - перед закріпленням наважки проби на подложках, роблять попередню оцінку ступеня забруднення проби. Для цього препарат підносять до датчика перерахункового приладу. При рахунковій швидкості більше 50 тис. імп. за хвилину зменшують наважку проби або пробу розводять шляхом додавання однорідної неактивної речовини (наповнювача) у кількості, що відповідає необхідному ступеню розведення. Після додавання неактивної речовини пробу ретельно перемішують і готують новий препарат зазначеним вище способом.

При передачі приготованого препарату на вимір заповнюють картку, у якій вказують лабораторний номер проби, коли й хто готував препарат. Якщо потрібно визначити щільність забруднення в беккерелях (Бк) на квадратний сантиметр або в кюрі на квадратний метр, додатково вказують площу S (см²), з якої взята проба і її загальна маса M (г).

З фільтр-картону, на якому відібрані проби з повітря, препарати не готують.

Дані, що характеризують пробу, заносять у картку, після чого фільтр-картон у пакетику передають на вимір.

Приготування препарату із ґрунту. Якщо потрібно визначити поверхневе забруднення ґрунту, то спочатку встановлюють масу доставленої проби, після чого від неї відбирають середню лабораторну пробу масою 10-15 г. При визначенні питомої активності ґрунту загальну масу доставленої проби встановлювати не обов'язково.

Для відбору середньої лабораторної проби ґрунт обережно (щоб не порошити) висипають на аркуш кальки, розрівнюють шаром 0,5 см і ділять на ряд рівних квадратиків (3х3 см). Із центру кожного квадратика шпателем або ложкою беруть невелику кількість зразка так, щоб захопити всю товщину шару до дна (метод вичерпування).

Якщо загальна кількість відібраної в такий спосіб лабораторної проби виявиться недостатнім для аналізу (менше 10 г), зразок знову перемішують, розрівнюють тонким шаром і операцію відбору середньої проби повторюють.

Відібрану лабораторну пробу зважують і потім сушать при температурі 105-110°С до повітряно-сухого стану, після чого повторно зважують і знаходять відсоток вологи.

Для одержання єдиної характеристики забруднення ґрунту всі дані по питомому забрудненню розраховують на повітряно-суху пробу.

Висушену середню лабораторну пробу розтирають у порцеляновій ступці, переносять у чашку Петрі й із проби готують препарат за звичайною методикою.

Приготування препаратів із проби води. Із проб води препарати готують шляхом випарювання певного її об’єму з ванночки. Перед внесенням у ванночку воду ретельно перемішують.

Приготування препаратів із проб крупи, борошна й інших сипучих речовин. Відбір середньої лабораторної проби сипучих речовин роблять так само, як і середньої лабораторної проби ґрунту.

Від середньої проби беруть наважку 20-25 г і переносять у низький порцеляновий тигель, який закривають кришкою й спалюють на плитці або газовому пальнику протягом 30 хвилин. Після спалювання тигель із пробою прожарюють при температурі 600-700° С протягом 30 хвилин. Попіл, що утворився, зважують, розтирають у тиглі скляною паличкою, з нього беруть наважку, вносять у ванночку й фіксують.

Потім розраховують, скільком грамам речовини відповідає наважка у ванночці.

Розрахунок ведуть по формулі:

П

m= —

З

де m - розрахункова кількість речовини проби, внесена у ванночку; П - наважка проби до спалювання, г; З - наважка проби (попіл) після спалювання, г.

Приготування препаратів із проб хліба. Для визначення поверхневого зараження з буханця зрізують поверхневий шар (кірку) масою 25-30 г. Для наступного розрахунку вимірюють площу вимірюваного шару.

Приготування препаратів із проб м'яса, риби й жирів. Проби м'яса, риби й жирів, доставлені для визначення поверхневого забруднення, зважують. Потім роблять відбір середньої лабораторної проби.

Від проб м'яса й риби відокремлюють кості, потім м'якоть подрібнюють за допомогою ножа. Отриманий фарш перемішують і від нього беруть наважку 25-30 г.

Для відбору середньої лабораторної проби жиру, скляну банку, у яку поміщена проба, підігрівають на водяній бані або в сушильній шафі до розм'якшення жиру й вміст ретельно перемішують; після цього беруть наважку 25-30 г.

Відібрану середню лабораторну пробу м'яса (риби, жирів) спопеляють. Отриманий попіл зважують і готують препарат аналогічно приготуванню проб із зерна, борошна й інших сипучих матеріалів.

З кісток тваринні препарати готують окремо від препаратів з м'яса. Від кісток беруть окремі шматочки масою до 30 г, які потім спалюють і спопеляють.

Після цього препарати готують подібно приготуванню проб із м'яса.

Приготування препаратів із проб молока. 500 мл молока переливають у порцелянову або скляну склянку ємкістю 1 л, випарюють і спопеляють. Попіл, що утворився, вносять у ванночку так само, як і у випадку приготування препаратів із проб сипучих матеріалів.

Приготування препаратів із проб готових блюд (обідів). При дослідженні рідкої їжі (перших блюд і т.п.) пробу зважують, переливають у порцелянову склянку (чашку) і вміст випарюють до одержання густої консистенції.

Після випарювання всю пробу зважують і розтирають у ступці до однорідного стану. Потім відбирають середню лабораторну пробу масою 20-30 г.

При дослідженні других блюд неїстівні частини видаляють, пробу розтирають у ступці (або подрібнюють ножем). Після перемішування відбирають середню лабораторну пробу масою 20-30 г. Подальше приготування препарату здійснюється аналогічно пробам із сипучих матеріалів.

Приготування препаратів з овочів, фруктів, ягід. Для приготування препаратів з метою визначення поверхневого забруднення овочів і фруктів з них зрізують поверхневий шар (шкірочку). Для наступного розрахунку шар зважують, вимірюють його площу. Потім цей шар подрібнюють ножем і перемішують.

У якості середньої лабораторної проби беруть наважку 100 г і висушують у сушильній шафі при температурі 105-110°С.

Після сушіння пробу спалюють і спопеляють. Подальша послідовність приготування препарату така ж, як із проб зерна й інших сипучих матеріалів.

Приготування препаратів із трав і кормових культур. Пробу подрібнюють ножем і добре перемішують. Потім відбирають наважку 10-20 г, поміщають її в порцелянові чашки або склянки діаметром 8-10 см і висушують при температурі 105-110° С.

Після висушування наважку спалюють і спопеляють. Подальше приготування препарату проводиться так само, як і приготування препаратів із проб зерна, борошна й інших сипучих матеріалів.

Санітарно-гігієнічну оцінку отриманих показників рівня активності проб проводять шляхом зіставлення з ДУ-97 (див.табл.11). Ці нормативи забезпечують виконання встановленої границі навантаження сумарною дозою на рік за рахунок внутрішнього опромінення. На даний момент встановлено, що основними радіонуклідами, що приймають участь у формуванні дози, є цезій-137 і стронцій-90. Якщо виміряна концентрація цезію-137 і стронцію-90 у пробах перевищує допустимі рівні для досліджуваного продукту, то такий продукт не придатний до вживання.

Таблиця 11. Значення допустимих рівнів (ДУ-97) вмісту радіонуклідів ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr у продуктах харчування й питній воді (Бк/кг, Бк/л)

№	Назва продукту	137Cs	90Sr
	Хліб, хлібопродукти	20	5
	Картопля	60	20
	Овочі (листові, коренеплоди,столова зелень)	40	20
	Фрукти	70	10
	М'ясо й м'ясні продукти	200	20
	Риба й рибні продукти	150	35
	Молоко й молочні продукти	100	20
	Яйця (шт.)	6	2
	Вода	2	2
	Молоко згущене й концентроване	300	60
	Молоко сухе	500	100
	Свіжі дикоростучі ягоди й гриби	500	50
	Сушені дикоростучі ягоди й гриби	2500	250
	Лікарські рослини	600	200
	Інші продукти	600	200
	Спеціальні продукти дитячого харчування	40	5

Добове й річне надходження радіонуклідів в організм людини можна розрахувати за даними радіометрії основних продуктів харчування й води, що входять до складу середньорічного добового раціону дорослої людини (табл.12).

Таблиця 12. Середньорічний добовий раціон дорослої людини.

№	Продукт	Добове споживання,кг
	М'ясо й м'ясні продукти в перерахунку на м'ясо	0,186
	Молоко й молочні продукти в перерахунку на молоко	1,022
	Яйця, шт.	0,745
	Риба	0,048
	Картопля	0,359
	Овочі	0,279
	Фрукти	0,129
	Хліб	0,386
	Усього	2,410

ВИЗНАЧЕННЯ ДОЗ ЗОВНІШНЬОГО Й ВНУТРІШНЬОГО ОПРОМІНЕННЯ.

Для визначення доз зовнішнього й внутрішнього опромінення необхідно провести вивчення радіаційного становища. Після вибору ділянок і визначення для дослідження, проводять визначення рівня потужності експозиційної дози фотонного випромінювання, ступеня забруднення рослинності, харчових продуктів, повітря й ґрунту згідно прийнятих у радіометрії правил

ВИЗНАЧЕННЯ ДОЗ ЗОВНІШНЬОГО ОПРОМІНЕННЯ.

Після виміру потужності експозиційних доз фотонного випромінювання результат вносять у карту спостережуваної території й роблять розрахунок річних еквівалентних доз опромінення, які зіставляють із лімітами доз опромінення (див. табл.3).

Наприклад: 12 мкР/година х 24 години = 288 мкР/доба

288 мкР/доба х 365 днів = 105120 мкР/рік або 0,001051 Зв або ≈ 0,1 мЗв .

ВИЗНАЧЕННЯ ДОЗ ВНУТРІШНЬОГО ОПРОМІНЕННЯ.

Доза внутрішнього опромінення людини в основному визначається:

0. дозою опромінення щитовидної залози, створюваної ізотопами радіоактивного йоду, що накопичуються в цьому органі;

1. дозою опромінення легенів у результаті надходження радіоактивних продуктів в організм із вдихуваним повітрям;

2. дозою опромінення травного тракту за рахунок радіоактивних продуктів, що надходять в організм інгаляційно, перорально й виводяться з нього;

3. дозою опромінення м'яких тканин внаслідок нагромадження в них радіоізотопів, що надходять в організм головним чином із продуктами харчування;

4. дозою опромінення кісткової тканини за рахунок накопичення в ній остеотропних радіонуклідів.

Визначення доз внутрішнього опромінення здійснюється з урахуванням характеру розподілу радіонуклідів, розмірів і геометричної форми органа й енергії випромінювання інкорпорованих радіонуклідів (див. “Радіаційна медицина”, К. 1993, С. 51-60.)

Залежно від конкретних умов опромінення або часу, що пройшов після аварії, значення кожного з перерахованих факторів зовнішнього й внутрішнього опромінення людей може бути принципово різним.

У теперішній час, у пізню фазу аварії на ЧАЕС, основним потенційним шляхом опромінення населення може бути вживання продуктів харчування, вироблених на забруднених радіонуклідами територіях.