Статева система

Полова система, що забезпечує як генеративну, так і копулятивну (сексуальну) функції, досить чутлива до радіаційного впливу. Відзначаються атипові мітози, вакуолізація, пікноз ядер, розчинення цитоплазми, зменшення просвіту сім’яних канальців, збідніння сім’яників енергетичними речовинами. Порушення копулятивної функції можуть бути обумовлені факторами: тривалим стресом, психоемоційними розладами, змінами гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної регуляції, місцевими порушеннями в статевих органах.

Сперматологічні дослідження із застосуванням методів світловий і люмінесцентної мікроскопії, біохімічне визначення ферментів еякуляту, встановлення рівня гонадотропних, статевих гормонів і пролактину, а також морфологічні дослідження статевих клітин дозволили виявити специфічні для радіаційного ураження зміни. Так, в 42 % обстежених виявлене зниження концентрації сперматозоїдів (олігозооспермія I - IV ступенів), в 53 % чоловіків патологія генеративної функції проявлялася зниженням одного з важливих показників плідності еякуляту - рухливості статевих клітин. Так, якщо у фертильних чоловіків нараховують 70 - 75 % акгивнорухових сперматозоїдів, то при радіаційному впливі їхня кількість знижується до 35 - 40 %, у той же час зростає до 60 - 70 % кількість мертвих статевих клітин (у здорових чоловіків яких буває не більше 25 %).

Виразність морфологічних і функціональних змін сперматозоїдів перебуває в чіткій залежності від дози опромінення.

В опромінених чоловіків у сперматозоїдах знижується частота виявлення флюоресцюючого Y-Хроматину (15,5 % замість 33,3 % у фертильних чоловіків), що може бути обумовлено порушенням процесу компактизації хроматину дистального сегмента Y-Хромосоми, а також зміною в них структури ДНК.

Гормональний профіль опромінених чоловіків характеризується значним зниженням змісту андрогенів, підвищенням естрогенної насиченості, значним збільшенням вмісту фолікулостимулюючого гормону.

У перші дні й тижні після аварії в 28 % чоловіків, що перебували в зоні радіоактивного забруднення, відзначалося значне підвищення сексуальності, що проявляється посиленням лібідо й спонтанних ерекцій. У більшості з них (96 %) надалі сексуальне порушення знижувалося, приходило до звичайного рівня. Виявилося, що це підвищення статевої активності було тільки в 10 % чоловіків серед тих, які надалі не мали яких-небудь сексуальних проблем.

Сексуальні розлади виявлені в 38 % осіб з радіаційним ураженням. Клінічно вони проявлялися зниженням (76 %) або повною відсутністю (20 %) лібідо, ослабленням спонтанних ерекцій (86 %), зниженням (72 %) або повною відсутністю (10 %) адекватних ерекцій, утертістю органічних відчуттів (52 %).

Результати бесіди-інтерв'ю по спеціально розробленій програмі показали, що 86 % чоловіків із сексологічнохворих правильно оцінювали сформовану ситуацію, не зв'язували свій сексуальний розлад з безпосередньою дією радіації й вірили в можливість відновлення потенції. У той же час в 75 % з них переважали такі особистісні якості, як висока сугестивність, помисливість, вразливість.

В 92 % чоловіків, що мають сексуальні розлади, виявлена дисфункція вегетативної нервової системи, що клінічно проявлялося підвищеною пітливістю, нестабільністю АТ, нестійкістю пульсу.

Клінічні ознаки андрогенної недостатності визначені в 32 % чоловіків із сексуальними розладами й в 23 % чоловіків зі збереженою потенцією, а лабораторними дослідженнями ендокринного забезпечення статевих функцій установлене зниження андрогенної насиченості, гіперестрогенію, дисбаланс у змісті гонадотропних гормонів.

Одним із частих клінічних проявів сексуальних розладів у хворих з радіаційним ураженням є зниження ерекційної функції, обумовлене як органічним (28 %), так і функціональним (72 %) зменшенням кавернозного кровотоку, що чітко відзначалося при проведенні реофалографії, тесту з локальним негативним тиском і папаверинового тесту. У цих же хворих методом стимуляційної міографії бульбо-кавернозного рефлексу відзначене збільшення його латентного періоду до 40,3±0,85 мс, у той час як у здорових він склав 37,1±1,16 мс, а при органічних ушкодженнях спинальних статевих центрів - 48,3±0,6 мс.

Зіставлення клінічних проявів статевих розладів з результатами спеціальних методів обстеження дозволило диференціювати наступні види (форми) сексуальної патології: психогенна статева дисфункція (40 %), діенцефальна імпотенція (33 %), змішана статева дисфункція (27 %).

Таким чином, сексуальні розлади в чоловіків з радіаційним ураженням характеризуються поліморфізмом клінічних проявів і обумовлені факторами: психоемоційною перенапругою, вегетативно-судинними розладами, порушенням кровообігу в кавернозних тілах полового члена, зниженням функціональної активності спинальних статевих центрів, порушеннями в системі гіпофіз - статеві залози. При цій залежності виразність сексуальних розладів від дози радіаційного впливу не встановлено.

При обстеженні 600 жінок репродуктивного віку встановлено, що в 76 %, що проживають у контрольованій зоні, був порушений загальний стан (32 % у контрольній групі). В 42 % жінок відзначено підвищена стомлюваність, головні болі, сонливість, 12 % обстежуваних указують на зниження й 8 % - на підвищення лібідо.

Запальні захворювання статевих органів жінок у контрольованих зонах збільшилися на 20 %. В 2 рази зросла захворюваність доброякісними новоутвореннями внутрішніх статевих органів (кісти яєчника, фіброміоми матки), в 1,6 рази - диспластичні зміни шийки матки. Порушення менструальної функції збільшилися в 3 рази й склали 45 % при 15 % у контрольній зоні. Якщо в перші роки після аварії на ЧАЕС переважали посилені менструації типу гіпер- і поліменореї, то через 5-6 років почастішали рідкі розлади менструації типу гіпо-, оліго- і аменорея.

Відзначено зміни гормонального й імунного статусу. У перший рік після аварії виявлена активація статевих і гонадотропних гормонів, а починаючи з 1988 р. їхній зміст зменшився. Виявлена дисфункція гіпофізарної системи, що виражається збільшенням базальних рівнів гонадотропінів, відсутністю овуляційного піка лютропіна. Динамічна зміна статевих гормонів не відповідають фазам нормального менструального циклу. Найвищий вміст спостерігається на 21-й день циклу, а зниження базального рівня прогестерону - у лютеінову фазу.

Установлено зменшення рівня пролактину протягом усього менструального циклу. Його середній базальний рівень у динаміку менструального циклу в 1992 р. був значно нижче показників 1991 р., що підтверджує пригнічення функції гіпофіза. Базальний рівень тестостерону у всіх жінок контрольованої зони був вище такого в контролі. Прямого зв'язку змісту тестосерона від сумарної дози опромінення не виявлено.

Отже, представлені дані про стан гормонального гомеостазу в жінок репродуктивного віку, що перебувають в умовах тривалого впливу ІВ, виявило функціональні зміни гіпофіза, яєчників, що можна розцінювати як перебудову адаптації й напругу компенсаторних реакцій ендокринної системи.

Зміни загального й гінекологічного статусу дозволяють уважати, що жінки контрольованих районів становлять групу високого ризику по виникненню гінекологічних захворювань.