Види іонізуючого випромінювання:

- корпускулярне: альфа-випромінювання (ядра атомів гелію), бета-випромінювання (потік електронів або позитронів), протонне випромінювання (потік протонів), нейтронне випромінювання (потік нейтронів),

- квантове: гамма-випромінювання, рентгенівське й космічне випромінювання.

Властивості випромінювання:

1) проникаюча здатність (обернено пропорційна щільності середовища);

2) іонізуюча здатність - здатність розкладати молекули на позитивні й негативні іони, наприклад: H₂O  H⁺ + OH^- ;

3) фотохімічне - властивість викликати фотоліз AgBr  Ag⁺ + Br ^- ;

4) люмінесцентне - властивість викликати світіння деяких хімічних речовин;

5) біологічна дія - пошкоджуюча, шкідливо діє на живий організм;

6) теплове - ядерні перетворення супроводжуються виділенням теплової енергії.

Фізичні властивості деяких іонізуючих випромінювань представлені в табл.1

Таблиця A. Фізичні властивості деяких видів іонізуючого випромінювання

Вид випромінювання	Енергія випромінювання МеВ	Швидкість поширення у вакуумі км/с	Довжина пробігу в повітрі	Довжина пробігу в тканинах	Іонізуюча здатність (щільність іонізації на одиницю шляху пробігу в повітрі)
альфа	1-10	20000	до 20 см	до 50 мкм	10000-20000 пар/мм
бета	0,1-2	270000	до 15 м	до 1 см	5-10 пар/мм
гама	0,1-20	300000	сотні метрів	десятки сантиметрів	1 пара/см
нейтрони	0,5-10	0,001-1000000	сотні метрів	сантиметри, метри	сотні, десятки тисяч пар/мм

Радіоактивні випромінювання не сприймаються органами чуття - вони невидимі, не мають запаху й смаку, тому в момент опромінення живий організм не відчуває дії радіації.

Методи визначення радіоактивності

У сучасній радіології використовують різні методи визначення радіоактивності й дози: фізичні, хімічні, фотохімічні, біологічні й математичні. Найчастіше застосовують фізичні методи, у яких використовують іонізаційну або світлозбуджуючу дію випромінювання (сцинтиляція), зміни електричних і інших властивостей твердих і рідких середовищ, теплова дія випромінювання.

Існують наступні методи виявлення й вимірювання іонізуючих випромінювань: іонізаційний, сцинтиляційний, хімічний, фотографічний, термолюмінесцентний, біологічний, тепловий, математичний, нейтронно-активаційний.

В основу роботи вимірювальних приладів покладена кількісна оцінка фізичних явищ, що супроводжують взаємодію випромінювання із речовиною. Прилади для реєстрації окремих часток або квантів радіоактивного випромінювання називаються лічильниками ядерних випромінювань і радіометрами. Радіометри поділяються на пошукові - для визначення радіоактивного забруднення навколишнього середовища, лабораторні - для визначення радіоактивності різних проб і клінічні - для визначення радіоактивності всього тіла людини або окремих частин тіла, органів або тканин. У радіометрах використовуються іонізаційні (газорозрядні або напівпровідникові) і сцинтиляційні детектори. Радіометри для визначення альфа забруднення: портативні - РУП-1; КРА; стаціонарні - ПСО2-4 із блоками детектування БДБСЗ-1, спектрометр - АІ-128, МКС-0 IP і ін.

Радіометри для визначення бета-забруднення: портативні РУП-1, СРП-68-01, ДРГЗ-02, ДРТ-05, КРБ, РКБ 4-Iем; стаціонарні - СЗБ-04, ТИСС, ДП-100, Гама-12, ПП-9, ПС02-4 із блоками детектування БДБСЗ-Iем, спектрометр АИ-128, МКС-0 IP.