Особливості променевого впливу на організм інкорпорованих радіонуклідів. Перша допомога й лікування.

Променева хвороба від внутрішнього джерела опромінення зумовлена потраплянням в організм радіоактивних речовин і їхнім розподілом у ньому.

Джерелами радіонуклідів можуть бути: ядерні виробництва, наукові лабораторії, аварії на атомних станціях і ядерні вибухи.

Виділяють слідуючі шляхи проникнення: 1) аерогенний; 2) аліментарний (з їжею, водою); 3) через шкіру; 4) через рану.

Всі радіонукліди за характером розподілу поділяться на 4 групи:

I - рівномірно розподіляються по всіх органах і тканинам - H³, K⁴⁰, Nb⁹⁵, Na²⁴, Cs¹³⁷;

II - остеотропні - Sr⁹⁰, Ca⁴⁵, Ba¹⁴⁰, U²³⁸, Zr⁹⁵, Pu²³⁹, P³²;

III - що накопичуються, переважно, у клітинах ретикулоэндотеліальної системи: La¹⁴⁰, Ce¹⁴⁴, Th²³², Ac²²⁷, Po²¹⁰;

IV - елементи, що беруть участь у специфічному обміні речовин: I¹³¹ - у щитовидній залозі, Zn⁶⁵ - у підшлунковій залозі, Hg²⁰³ - у нирках, Mo⁹⁰ у райдужній оболонці ока.

Генетично значимі радіонукліди - рівномірно розподіляються по всьому тілу або накопичуються в гонадах.

Як і при зовнішньому опроміненні, променеву хворобу при внутрішньому опроміненні поділяють на легку, середню й важку ступені важкості. Променева хвороба від внутрішнього опромінення, як при гострому, так і при хронічному перебігу, може проявлятися або полісиндромною картиною, або окремим синдромом, зумовленим вибірковим ураженням окремих органів і систем. Перший варіант буває при резорбції радіонукліду, що швидко всмоктується й рівномірно розподіляється в організмі (Na²⁴ і ін.), або при поєднанні опромінення з переважанням зовнішнього компоненту. Другий варіант - є наслідок вибіркового депонування радіонуклідів з більш-менш високою органотропністю.

При хронічній променевій хворобі від внутрішнього опромінення виділяють період формування патологічного процесу, період клінічних проявів, а також результат захворювання. Фазу відновлення не виділяють, оскільки репаративні процеси відбуваються на тлі прогресування хвороби й накладаються на основні фази.

При попаданні радіонуклідів всередину передбачається максимально раннє застосування методів і засобів, спрямованих на зниження їхнього всмоктування й прискорення виведення з організму радіонуклідів, які не піддались резорбції у шлунку й кишечнику. Такі ж заходи показані й при інгаляційному потраплянні, оскільки більше половини радіоактивних речовин, що потрапили в органи дихання, протягом години ретроградно проникають у порожнину рота й заковтують. До таких методів належать: йодна профілактика, прийом сорбентів, промивання шлунку, відхаркуючі, пото- й сечогінні засоби, призначення сольових проносних з подальшим застосуванням сифонних і звичайних клізм. Крім цього, повинна проводитись конкурентна заміна радіонуклідів комплексами стабільних елементів на всіх етапах їхнього метаболізму: у місцях надходження, у процесі транспорту по кровоносній системі, в органах і тканинах і на етапі виведення їх з організму через нирки й травний тракт.

Паралельно проводять патогенетичну й симптоматичну терапію, спрямовану на поліпшення функціонування важливих органів і систем.

Орган, над яким нависла небезпека ураження, повинен забезпечуватися фізіологічним спокоєм і необхідними умови для його функціонування. Призначається певна дієта, дозований режим м'язового навантаження, оберігальна замісна і нормалізуючи процеси терапія, замісна гормонотерапія.

Тривалість перебування хворого в стаціонарі залежить від клінічних ознак. Обмеження загальної працездатності без контактом із джерелом випромінювання визначається лише клінічним ознаками відповідно до загальноприйнятих принципів.