- •Радіаційна медицина
- •Радіоактивність. Дозиметрія іонізуючих випромінювань.
- •Види іонізуючого випромінювання:
- •Методи визначення радіоактивності
- •Дозиметрія іонізуючого випромінювання.
- •Закриті й відкриті джерела іонізуючого випромінювання.
- •Природні й штучні джерела радіації і їхня роль у формування сумарної дози опромінення населення
- •Оцінка масштабів і ступеня радіоактивного забруднення природного середовища в зоні впливу аварії на чаес
- •Основні регламентовані величини нрбу-97.
- •Оцінка ступеня забруднення радіонуклідами навколишнього середовища й харчових продуктів.
- •Завдання, організація роботи й оснащення відділів і лабораторій для проведення радіометричних і дозиметричних досліджень.
- •Оснащення й робота спеціалізованих лікувальних установ по наданню медичної допомоги особам, що постраждали від дії іонізуючих випромінювань.
- •Основні аспекти біологічної дії іонізуючих випромінювань. Гостра променева хвороба. Організація медичної допомоги потерпілим при аварії на атомному виробництві.
- •Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
- •Природа радіаційної смерті клітин
- •Пострадіаційне відновлення (репарація) клітин
- •Ранні радіоцеребральні ефекти.
- •Реакції поведінки тварин при опроміненні в широкому діапазоні доз.
- •Зміна гематоенцефалічного бар'єру після опромінення.
- •Гідратаційнно-електролітний профіль мозку після впливу іонізуючих випромінювань.
- •Ендокринна система й іонізуюче випромінювання
- •Гостра променева хвороба.
- •Принципи сортування потерпілих
- •Надання медичної допомоги потерпілим при аваріях на атомному виробництві.
- •Нервова система
- •Ендокринна система.
- •Щитовидна залоза
- •Ендокринна система дітей
- •Імунна система
- •Цитогенетичні ефекти
- •Статева система
- •Хронічна променева хвороба
- •Умови виникнення хронічної променевої хвороби.
- •Перший ступінь важкості хронічної променевої хвороби.
- •Другий ступінь важкості хронічної променевої хвороби.
- •Третій ступінь важкості хронічної променевої хвороби.
- •Четвертий ступінь важкості хронічної променевої хвороби (термінальний період).
- •Особливості променевого впливу на організм інкорпорованих радіонуклідів. Перша допомога й лікування.
- •Зміни шкіри при гострій променевій хворобі.
- •Зміни шкіри при хронічній променевій хворобі.
- •Ураження шкіри при зовнішньому опроміненні окремих сегментів тіла.
- •Малі дози іонізуючих випромінювань і їхні біологічні ефекти. Віддалені наслідки аварії на атомному виробництві.
- •Біологічні ефекти малих доз іонізуючих випромінювань.
- •Віддалені наслідки аварії на атомному виробництві.
- •Віддалені наслідки локального опромінення.
- •Дія випромінювань на ембріон і плід.
- •Концепція ризику впливу іонізуючих випромінювань на людину.
- •Значення клінічних, променевих і не променевих методів дослідження для виявлення патологічних змін в органах і системах людини, які відбулися в результаті впливу іонізуючих випромінювань
- •Протирадіаційний захист населення. Диспансеризація персоналу на атомних виробництвах і населення, контактуючого із джерелами іонізуючих випромінювань.
- •Національний регістр осіб, що піддалися впливу радіації в результаті аварії на чорнобильської аес.
Особливості променевого впливу на організм інкорпорованих радіонуклідів. Перша допомога й лікування.
Променева хвороба від внутрішнього джерела опромінення зумовлена потраплянням в організм радіоактивних речовин і їхнім розподілом у ньому.
Джерелами радіонуклідів можуть бути: ядерні виробництва, наукові лабораторії, аварії на атомних станціях і ядерні вибухи.
Виділяють слідуючі шляхи проникнення: 1) аерогенний; 2) аліментарний (з їжею, водою); 3) через шкіру; 4) через рану.
Всі радіонукліди за характером розподілу поділяться на 4 групи:
I - рівномірно розподіляються по всіх органах і тканинам - H3, K40, Nb95, Na24, Cs137;
II - остеотропні - Sr90, Ca45, Ba140, U238, Zr95, Pu239, P32;
III - що накопичуються, переважно, у клітинах ретикулоэндотеліальної системи: La140, Ce144, Th232, Ac227, Po210;
IV - елементи, що беруть участь у специфічному обміні речовин: I131 - у щитовидній залозі, Zn65 - у підшлунковій залозі, Hg203 - у нирках, Mo90 у райдужній оболонці ока.
Генетично значимі радіонукліди - рівномірно розподіляються по всьому тілу або накопичуються в гонадах.
Як і при зовнішньому опроміненні, променеву хворобу при внутрішньому опроміненні поділяють на легку, середню й важку ступені важкості. Променева хвороба від внутрішнього опромінення, як при гострому, так і при хронічному перебігу, може проявлятися або полісиндромною картиною, або окремим синдромом, зумовленим вибірковим ураженням окремих органів і систем. Перший варіант буває при резорбції радіонукліду, що швидко всмоктується й рівномірно розподіляється в організмі (Na24 і ін.), або при поєднанні опромінення з переважанням зовнішнього компоненту. Другий варіант - є наслідок вибіркового депонування радіонуклідів з більш-менш високою органотропністю.
При хронічній променевій хворобі від внутрішнього опромінення виділяють період формування патологічного процесу, період клінічних проявів, а також результат захворювання. Фазу відновлення не виділяють, оскільки репаративні процеси відбуваються на тлі прогресування хвороби й накладаються на основні фази.
При попаданні радіонуклідів всередину передбачається максимально раннє застосування методів і засобів, спрямованих на зниження їхнього всмоктування й прискорення виведення з організму радіонуклідів, які не піддались резорбції у шлунку й кишечнику. Такі ж заходи показані й при інгаляційному потраплянні, оскільки більше половини радіоактивних речовин, що потрапили в органи дихання, протягом години ретроградно проникають у порожнину рота й заковтують. До таких методів належать: йодна профілактика, прийом сорбентів, промивання шлунку, відхаркуючі, пото- й сечогінні засоби, призначення сольових проносних з подальшим застосуванням сифонних і звичайних клізм. Крім цього, повинна проводитись конкурентна заміна радіонуклідів комплексами стабільних елементів на всіх етапах їхнього метаболізму: у місцях надходження, у процесі транспорту по кровоносній системі, в органах і тканинах і на етапі виведення їх з організму через нирки й травний тракт.
Паралельно проводять патогенетичну й симптоматичну терапію, спрямовану на поліпшення функціонування важливих органів і систем.
Орган, над яким нависла небезпека ураження, повинен забезпечуватися фізіологічним спокоєм і необхідними умови для його функціонування. Призначається певна дієта, дозований режим м'язового навантаження, оберігальна замісна і нормалізуючи процеси терапія, замісна гормонотерапія.
Тривалість перебування хворого в стаціонарі залежить від клінічних ознак. Обмеження загальної працездатності без контактом із джерелом випромінювання визначається лише клінічним ознаками відповідно до загальноприйнятих принципів.